Справа № 2-4188/07

          Рішення

Іменем України

23 жовтня 2007 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Рудницької О.М.

при секретарі Марук В.М.,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

встановив:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить змінити розмір аліментів, що стягуються з відповідача на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22.08.2003 р. на її користь на утримання їх дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1А частини з усіх видів заробітку ОСОБА_2 на тверду грошову суму у розмірі 600 грн. щомісячно, починаючи з дня подання заяви і до повноліття дитини.

В судовому засіданні позивач підтримала заявлені нею вимоги та просила суд задовольнити їх в повному обсязі, мотивуючи їх тим, що сума аліментів, яку відповідач на сьогодні сплачує згідно рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22.08.2003 р., не відповідає реальним витратам на дитину і є занадто малою. Зазначила, що відповідач офіційно працює з моменту винесення рішення про стягнення з нього аліментів, і до сьогодні поміняв, щонайменше, п’ять робіт. Додала, що відповідач отримує і неофіційні доходи, що, на її думку, є дуже пристойними, а дитині не допомагає. Вважає, що відповідач навмисно ухиляється від сплати аліментів на утримання сина, оскільки постійно змінює місця роботи, а на її телефонні звернення щодо зустрічі та обговорення теми з приводу майбутнього їх сина, не реагує.

Відповідач проти заявленого позову заперечував, посилаючись на те, що н сьогодні не має великих заробітків, тому допомагає синові як може, регулярно сплачу аліменти у встановленому розмірі й заборгованості не має. До того ж, пояснив, щ матеріально утримує також свою хвору мати. Зазначив, що позивач сама має досит непоганий заробіток і також може й повинна утримувати сина, а те, що він нада допомогу не у тому розмірі, у якому б хотілось позивачу, не є підставою для змін розміру аліментів на тверду грошову суму. Він не відмовляється від допомоги сину, і п мірі можливостей допомагає і у майбутньому буде допомагати йому.

Вислухавши сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позові вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Встановлено, що згідно постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 22.08.2003 р. з ОСОБА_2 сплачує аліменти у розмірі 1А частини від всіх видів його заробітку щомісячно на користь ОСОБА_1 на утримання їх сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач ОСОБА_2 офіційно працює на посаді супервайзера у ТзОВ ВКФ „Луцьккондитер" (а.с. 29).

Згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, поліпшення або погіршення здоров’я когось з них.

Відповідно до ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

У суду немає обгрунтованих підстав вважати, що матеріальний чи сімейний стан як позивача, так і відповідача змінились. Як встановлено судом, на даний час ОСОБА_1 та ОСОБА_2 працюють, мають постійний заробіток. Обидві сторони до цього часу залишаються розведеними.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не можуть грунтуватися на припущеннях.

Суд не може прийняти до уваги посилання позивача на наявність у позивача інших джерел доходу, крім заробітна плата, оскільки це не підтверджено відповідними доказами і спростовується наявними матеріалами справи. Позивачем ОСОБА_1 було лише висловлено припущення з приводу матеріального становища позивача та наявності у нього додаткових доходів.

З урахуванням викладених обставин, оцінюючи всі зібрані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідно до вимог ст. 192 СК України, позов задоволенню не підлягає.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст. ст. 180 - 184, 192 СК України та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути
подано протягом десятидн днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на
рішення суду подаєтеся протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне
оскарження.