08.10.20

22-ц/812/1417/20

Провадження №22-ц/812/1417/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 жовтня 2020 року                                                       м. Миколаїв

                                                                                   Справа № 487/7921/19

Миколаївський апеляційний суд у складі  колегії суддів:

головуючого судді  – Шаманської Н.О.,

суддів: Коломієць В.В., Лівінського І.В.

із секретарем судового засідання – Горенко Ю.В.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу 

за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 ,

про стягнення матеріальної та моральної шкоди

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2 , поданою його представником ОСОБА_4

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, ухвалене суддею Нікітіним Д.Г. 14 липня 2020 року в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту рішення не зазначена,

у с т а н о в и в:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 8 серпня 2019 року за її місцем роботи на парковці біля будинку №12-Б по вул. Соборна у м. Миколаєві відповідач на лобовому склі автомобілю Ford Kuga, 2017 року випуску, д/н НОМЕР_1 , який належить її матері, ОСОБА_3 , і знаходиться у користуванні та управлінні позивачки, розмістив плакат змістом якого були вимоги побачень з сином.

14 серпня та 21 серпня 2019 року дані дії повторились.

Крім закріплення плакату на склі, відповідач 21 серпня 2019 року навмисно пошкодив механізм склоочисника, яким і закріплював плакат на лобовому склі. Залишив після себе вивернутий склоочисник. Позивачка неодноразово зверталась до Центрального відділу поліції ГУ ГП в Миколаївській області з відповідними заявами. Проте, отримувала відповіді, що це цивільно-правові відносини, які вирішуються у судовому порядку.

30 серпня 2019 року відповідач зайшов до під`їзду №1 будинку АДРЕСА_1 , в якому їй належить квартира АДРЕСА_2 , де вона проживає разом з дитиною, та на вхідних дверях невстановленим предметом наніс текст звернення того ж змісту, як і на лобовому склі автомобілю, але під час його нанесення пошкодив двері.

Посилаючись на те, що неправомірними діями відповідача їй завдано матеріальної шкоди, яка складається з вартості замінених нею склоочисників у сумі 1508 грн. 10 коп. та дверей – 15499 грн. 98 коп., а також їй завдано моральної шкоди , яку ОСОБА_1 оцінила у 50 000 грн., позивач просила про задоволення її позову.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 липня 2020 року позов частково задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1508 грн.10 коп. матеріальної шкоди та 1000 грн. моральної шкоди.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_4 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено склад правопорушення в діях відповідача, за яке відповідно до ст. ст. 1166, 1167 ЦК України настає деліктна відповідальність.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

  Заслухавши суддю-доповідача, пояснення  позивача, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, відповідача та його представника, які підтримала апеляційну скаргу та просили її задовольнити,   перевіривши законність   та обґрунтованість судового рішення в межах доводів  та вимог апеляційної скарги,   колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню з наступних підстав.

       Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вина відповідача у завданні позивачці матеріальної та моральної шкоди доведена, а тому є підстави для покладення на відповідача відповідальності за завдану шкоду.

       Проте колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами склалися неприязні стосунки з приводу участі відповідача у вихованні спільної з позивачем дитини.

Так, 8,14 та 21 серпня 2019 року за місцем роботи позивачки, на парковці біля будинку №12-Б по вул. Соборна у м. Миколаєві відповідач на лобовому склі автомобілю Ford Kuga, 2017 року випуску, д/н НОМЕР_1 , який належить матері позивачки, ОСОБА_3 , і знаходиться у користуванні та управлінні позивачки, розміщував плакат змістом якого були вимоги побачень з сином.

Звертаючись до суду з вимогами про відшкодування матеріальної шкоди, позивачка зазначала про те, що 21 серпня 2019 року, відповідач навмисно пошкодив механізм склоочисника, залишивши після себе вивернутий склоочинсник, яким і закріплював плакат на лобовому склі.

На підтвердження зазначених обставин позивачем було надано відповідь Центрального відділу поліції в Миколаївській області від 12 вересня 2019 року з приводу її звернення за зазначеним фактом, яким рекомендовано звернутися до суду з приводу цивільно-правових відносин, які склались та відеозапис подій з камер спостереження (а.с. 16).

Для ремонту механізму склоочисника ОСОБА_1 звернулась до Сервісного Центру Ford «Терра Моторс» та сплатила за виконання даних робіт 1508 грн. 10 коп., що підтверджується актом виконаних робіт № ТОВ-50759 від 21 серпня 2019 року та квитанцією про оплату.

Для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: протиправна поведінка заподіювача шкоди, наявність шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вина.

Протиправність поведінки заподіювача шкоди характеризується тим, що неправомірна поведінка особи, яка завдала шкоду, як умова деліктної відповідальності передує відшкодуванню. Тобто відшкодуванню підлягає шкода, завдана неправомірними, протиправними діями.

До обов`язкових передумов виникнення деліктного зобов`язання належить причинний зв`язок, який існує об`єктивно, незалежно від свідомості учасників таких правовідносин. Він пов`язується з протиправною поведінкою заподіювача шкоди та відповідними негативними наслідками такої поведінки, що спричиняє наслідки виникнення зобов`язання з відшкодування шкоди.

Аналізуючи наявність складових правопорушення в діях відповідача, колегія суддів виходить з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б безперечно підтверджували наявність причинного зв`язку з протиправною поведінкою відповідача та відповідними негативними наслідками такої поведінки.

Так, з дослідженого судом апеляційної інстанції відеозапису подій з камер спостереження не можна дійти безперечного висновку, що саме внаслідок закріплення відповідачем плакатів на лобовому склі автомобіля, було пошкоджено склоочисник.

Матеріали справи не містять доказів, які б взагалі свідчили про те, що склоочисник було пошкоджено. Зазначений факт жодним документом не зафіксовано.

Квитанція про оплату ремонту склоочисника свідчить про розмір витрат, понесених позивачем на його відновлення, а не про його пошкодження.

       Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях.

       За таких обставин не можна вважати доведеними обставини завдання матеріальної шкоди позивачу діями відповідача.

       З цих же підстав не можна вважати доведеними й завдання позивачу моральної шкоди.

Оскільки суд першої інстанції не звернув належної уваги на підстави деліктної відповідальності та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для покладення на відповідача відповідальності за завдану позивачці шкоду, то рішення суду відповідно до п.п.2,4 ч. 1ст 376 ЦПК України першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 376, 381, 382 ЦПК України.

п о с т а н о в и в:        

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , поданою його представником ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 липня 2020 року скасувати та постановити нове судове рішення.

       У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий                       Н.О. Шаманська

Судді: В.В. Коломієць

І.В. Лівінський

Повний текст постанови складено 13 жовтня 2020 року.