ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

______________________________________________________________________

УХВАЛА  

"06" жовтня 2020 р.Справа № Б-23/75-02

Господарський суд Харківської області у складі: судді Усатого В.О.

при секретарі судового засідання Мазуренко А.О.

за участю представників сторін:

від боржника -  Сивак А.О. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1359 від 14.11.2005),

від стягувача -  представник не з`явився,  

розглянувши  у відкритому судовому засіданні у приміщенні Господарського суду Харківської області заяву ПрАТ "Харківська ТЕЦ - 5" про відстрочення виконання рішення (вх № 21957 від 22.09.2020) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"   

до Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5", с. Подвірки  

про  стягнення коштів в межах справи  про банкрутство ПрАТ "Харківська ТЕЦ - 5"

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.06.2020 позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволені частково. Ухвалено стягнути з Приватного акціонерного товариства "ТЕЦ-5" (62371, Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки код ЄДРПОУ 05471230) на корить Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", (01601, м. Київ, вул. Б Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 4 823 272,01 грн – 3% річних; 16 632 995, 59 грн втрат від інфляції; стягнути з Приватного акціонерного товариства "ТЕЦ-5" (62371, Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки код ЄДРПОУ 05471230) на корить Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 262 216,50 грн судового збору за звернення з позовом у справі.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 рішення Господарського суду Харківської області від 22.06.2020 у справі залишено без змін.

Після повернення справи до Господарського суду Харківської області, судом від 28.09.2020 видано наказ на примусове виконання рішення.

22.09.2020 до суду звернулося Приватне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ - 5" із заявою про відстрочення виконання рішення (вх № 21957 від 22.09.2020).

Ухвалою суду від 28.09.2020 заяву ПрАТ "Харківська ТЕЦ - 5" про відстрочення виконання рішення (вх № 21957 від 22.09.2020) призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.10.2020.

05.10.2020 до суду від АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшли заперечення на заяву про відстрочку виконання рішення суду (вх. №3778 від 05.10.2020).

Представник стягувача до судового засідання не прибув, про дату, час і місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений.

Зважаючи на встановлений процесуальним законом строк розгляду заяви про відстрочення виконання рішення суду та зважаючи на належне повідомлення учасників справи про час та місце розгляду заяви, враховуючи те, що стягувачем подані заперечення на заяву, суд вважає, що процесуальні права сторін дотримані, а підстави для відкладення розгляду заяви відсутні. 

У судовому засіданні 06.10.2020 представник боржника підтримав подану заяву та просив суд її задовольнити.

Дослідивши матеріали, додані заявником до заяви про надання відстрочки виконання рішення суду, заслухавши пояснення представника боржника, суд встановив наступне.

Звертаючись до господарського суду із відповідною заявою, заявник зазначає, що, визнаючи свої боргові зобов`язання, боржник  прагне в добровільному порядку виконати рішення суду, але, у зв`язку з скрутним фінансовим становищем просить суд відстрочити виконання рішення.

Так, заявник вказує на наявність, на його думку обставин, з якими Закон пов`язує можливість надання відстрочення виконання рішення, а саме:

ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" здійснювало та здійснює продаж всієї виробленої енергії до оптового ринку електричної енергії.

ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" посилається на те, що рішенням Господарського суду м. Києва від 08.04.2005 у справі № 42/275, від 20.09.2005 у справі № 42/162, від 12.11.2012 у справі № 5011-34/13300-2012 відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення вартості проданої в ОРЕ електричної енергії, оскільки зобов`язання ДП "Енергоринок" стосовно платежу за електричну енергію, що закуплена у виробника відповідно до договорів від 16.09.1998, від 15.04.2003 обмежується дією алгоритму та сумою коштів, яка фактично надійшла від споживачів за отриману електричну енергію.

Наведене, на думку ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5", позбавляє його можливості примусово стягнути заборгованість за продану електричну енергію та застосувати санкції за прострочення виконання грошових зобов`язань.

Заявник посилається на те, що вжиття заходів виконання рішення у цій справі ускладнюється існуючим станом розрахунків на ринку теплопостачання м. Харкова, кошти за продану теплову енергію з якого для ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" є основним джерелом покриття вартості паливної складової та здійснення розрахунків за природний газ з АТ "НАК "Нафтогаз України", а вжиття заходів до примусового виконання рішення створить небезпеку припинення господарської діяльності відповідача з вироблення теплової енергії та залишення населення м. Харкова та інших категорій споживачів без опалення та підігріву води.

Крім того, заявник посилається на наявність в провадженні Господарського суду Харківської області інших судових справ про стягнення з ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" заборгованості за спожитий природний газ.

Заявник вказує, що ним вживаються дії по реструктуризації заборгованості перед АТ "НАК Нафтогаз України".

Також, заявник посилається на те, що у Верховній Раді розглядається проект Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про ринок природного газу " та інших законів щодо забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" № 3800-1 від 17.07.2020.

Так, ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" вказує, що даним законопроектом пропонується доповнити Закон України "Про ринок природного газу" положеннями наступного змісту: " підлягає списанню кредиторська заборгованість суб`єктів ринку природного газу, що обліковується станом на 30.06.2020 (включно) та складається з заборгованості, крім іншого теплопостачальних та теплогенеруючих організацій із сплати неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ, для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води побутовим споживачам тощо...."

Таким чином, заявник вважає, що заборгованість, яка присуджена до стягнення рішенням у даній справі, підлягатиме списанню з дня, наступного за днем опублікування зазначеного Закону.

З урахуванням наведеного, на думку заявника, відстрочення виконання рішення у даній справі є необхідним також і для АТ НАК "Нафтогаз України", оскільки в разі прийняття вказаного законопроекту, це ускладнить виконання рішення, тому задоволення заяви про відстрочення його виконання є доцільним.

Розглянувши зазначені в обґрунтування заяви про відстрочення доводи, суд зазначає про наступне.

Постановою Верховного Суду від 19.03.2018 у справі № 33/229-04, виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Сулу України від 13.12.2012 № 18-рп/20121; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. З мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № П-рп/2012'): відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Частиною 4 наведеної статті 331 ГПК України визначено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2)стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).

В силу наведених приписів процесуального законодавства, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк. Тобто розстрочення виконання судового рішення пов`язано з об`єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України). Також, суд враховує наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про відстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.

Так, в силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст. ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.     Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, звертаючись до господарського суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду, заявником не надано жодного доказу в обґрунтування поданого клопотання, які б підтверджували скрутний фінансовий стан боржника (як про це зазначено в заяві про відстрочення виконання рішення), не доведено наявності виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Суд вважає безпідставним посилання в заяві про надання відстрочення виконання рішення на те, що відповідно до судових рішень від 2005 та 2012 року він не має можливості стягнути заборгованість за продану електричну енергію та застосувати санкції за прострочення виконання грошових зобов`язань.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги у ній заявлені у зв`язку з невиконанням ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" умов договору купівлі-продажу природного газу від 29.09.2016.

Отже, вже станом на момент укладення договору купівлі-продажу природного газу 29.09.2016, заборгованість за яким стягнуто за рішенням у справі, виконання якого просить відстрочити ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5", боржнику було відомо існування обставин, якими він намагається обґрунтувати наявність підстав для відстрочення.

Крім того, суд зауважує на тому, що наявність обставин щодо неможливості стягнути заборгованість з  дебіторів ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" не може свідчити та не доводить неможливості боржника (ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5") виконати рішення суду у даній справі.

Боржником не надано жодних доказів, які могли б довести та засвідчити факт неможливості чи ускладнення виконання рішення суду у даній справі як то, довідку про наявність (відсутність) грошових коштів на рахунках, відсутність майна, на яке можна було б звернути стягнення, фінансову звітність підприємства, бухгалтерські баланси тощо.

Додані до заяви про відстрочення виконання рішення копії актів звіряння розрахунків з КП "Харківські теплові мережі" і ДП "Енергоринок" та наявність заборгованості останніх перед ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" не свідчать про відсутність коштів на рахунках ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" та про неможливість товариства своєчасно виконати судове рішення.

Посилання ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" в обґрунтування заяви про відстрочення на наявність на розгляді у Верховній Раді України законопроекту, який можливо дозволятиме списання присудженої за рішенням суду заборгованості з ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" на користь АТ "НАК Нафтогаз" суд взагалі не розглядає, оскільки даний законопроект не прийнятий, та не є чинним законом, а суд розглядає справи на підставі чинного та діючого законодавства, а не на підставі законопроектів, які можливо будуть прийняті.

Так, положення ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 суди застосовують при розгляді справ також Конвенцію про захист прав тло лини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз. 2, 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1444/16 від 22.04.2016р. "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, юрисдикцію та практику Європейського суду з прав людини").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини: “державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як “виняткові обставини” (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Півень проти України” від 29.06.2004); “Європейський суд з прав людини повторює, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції” (рішення Європейського суду з прав людини у справі Савітський проти України, по. 38773/05. від 26.07.20121.

Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" № 14 від 26.12.2003 при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Як зазначено в Постанові Вищого господарського суду України від 06.06.2017 у справі №922/1766/14, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру...", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання названий Суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. За приписами ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Неналежне планування своєї господарської діяльності відповідачем не повинно порушувати права інших господарюючих суб`єктів, які належним чином виконали свої обов`язки. Ризики від власної господарської діяльності відповідача не може покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості. Виходячи з цього, лише зазначення у клопотанні про скрутний фінансовий стан підприємства боржника, не свідчать про наявність підстав, вказаних у ст. 331 ГПК України.

Таким чином, проаналізувавши наведені у заяві про відстрочку виконання рішення господарського суду акти звіряння взаємних розрахунків, суд дійшов висновку, що дані документи лише засвідчують наявність дебіторів у ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" , але не засвідчують і не можуть засвідчувати факт відсутності у боржника (ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5") можливості виконати судове рішення без надання відстрочки, а наявність у ПрАТ "Харківська "ТЕЦ-5" дебіторської заборгованості не може розцінюватись судом як такі докази, що підтверджують відсутність можливості виконати своєчасно судове рішення у даній справі.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст.129 Конституції України, ст. 326 ГПК України закріплено принцип обов`язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковим на всій території України, невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

З огляду на встановлені судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи інтереси як боржника, так і стягувача, а також те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяву про відстрочення виконання рішення суду (вх № 21957 від 22.09.2020).

Згідно з ч. 7 ст. 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що обставини, викладені у  заяві ПрАТ "Харківська ТЕЦ - 5" про відстрочення виконання рішення, не підтверджено жодними доказами, а є лише твердженнями заявника.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 77, 234, 235, 331 ГПК   України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви  Приватного акціонерного товариства  "Харківська ТЕЦ - 5" (вх. № 21957 від 22.09.2020) про відстрочення виконання рішення.

Ухвала набирає законної сили з  моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені статтями 254-258 ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 12.10.2020.   

Суддя     В.О. Усатий