ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-7903/09/1370

ПОСТАНОВА   

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

30 березня 2010 року                                                                                                 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді - Сакалоша В.М.,

при секретарі – Дак Т.П.,                       

з участю представників:

позивача – Малярчук О.О. Чміль Р.Л.,

відповідача – Задорожній І.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрес» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова від 07 вересня 2009 року №  0001842320/0/20963/23.3, -

                                                                  встановив :

Позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі      м. Львова про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова від 07 вересня 2009 року №  0001842320/0/20963/23.3.

Свої вимоги мотивує тим, що вважає висновки Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова зазначені в акті перевірки  позивача від 26.08.2009 року № 353/23-2/23948055,  про невідповідність податкових накладних позивача вимогам чинного законодавства незаконними, а відтак не погоджується із рішенням  відповідача про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерпрес» суми податкового зобов’язання  в розмірі 58 939, 5 грн., в тому числі за основним платежем – 39 393 грн., за штрафними (фінансовими ) санкціями – 19 645, 5 грн.  

Ухвалою суду від 03 грудня 2009 року провадження у справі відкрито, справу призначено до судового розгляду, хід її розгляду відображено в ухвалах суду. В судовому засіданні 30 березня 2010 року проголошено вступну і резолютивну частини постанови.

    Від відповідача надійшли письмові заперечення, в яких він просить в позові відмовити, посилається на те, що перевірка проводилась згідно з вимогами чинного законодавства, порушення, викладені в акті перевірки фактично мали місце, а тому підстав для скасування спірного рішення немає.

Представники позивача, в судовому засіданні, позовні вимоги підтримали, просили їх задоволити, з підстав викладені в позовній заяві та в поясненнях.

Представник відповідача, в судовому засіданні позов не визнав, просив в ньому відмовити, з посиланням на підстави викладені в запереченнях проти позову та йтого поясненнях.  

Заслухавши представників сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задоволити з наступних підстав.

Судом встановлено, що за результатами перевірки дотримання вимог податкового законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпрес» (далі – ТзОВ «Інтерпрес») складено акт від 26.08.2009 року № 353/23-2/23948055 про результати планової виїзної документальної перевірки  Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрес» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з     01.07.2006 р. по 31.03.2009р.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському  районі м. Львова від 7 вересня 2009 року № 0001842320/020963/23.2, яким позивачу згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість 39 293 гривень та суму штрафних (фінансових) санкцій  в розмірі 19 646,5 грн.    

Зокрема, відповідачем в акті перевірки зазначено порушення позивачем п.п.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, за наслідками яких занижено податок на додану вартість на суму 39 293 грн. Висновок відповідача грунтується на тому, що ТзОВ «Інтерпрес» неправомірно включало до податкового кредиту витрати зі сплати ПДВ на підставі податкових накладних, які не відповідають  вимогам наказу ДПА України від 30.05.97 № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», а саме, при перевірці, позивачем відповідачу були надані податкові накладні на підтвердження податкового кредиту, які не відповідають таким вимогам - відсутні окремі реквізити на 16 податкових накладних, зокрема - підпис уповноваженої особи продавця, та відбиток печатки продавця.

В акті  від 26.08.2009 року № 353/23-2/23948055 зазначено, що станом на час проведння перевірки  Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтерпрес” надало податкові накладні, в яких відсутні належні реквізити. В підтвердження своїх доводів, відповідач надав суду фотокопії відповідних податкових накладних, в яких відсутні печатка або підпис особи, яка видала податкову накладну у кількості 16 штук, і які не засвідчені належним чином, а саме на форокопіях відсутні підписи посадових осіб позивача або відповідача,  відбитки печаток позивача або відповідача, якими засвідчуються відповідні підписи.

В обґрунтування своїх вимог, позивач надав суду оригінали усіх спірних податкових накладних, які містять усі необхідні реквізити, в тому числі і ті, які відсутні на фотокопіях податкових накладних наданих відповідачем.

Оцінюючи подані сторонами  докази — оригінали та фотокопії податкових накладних суд  керувався наступним.

Відповідно до статті 69 частини 1 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 КАС України,  належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо т аких обставин не виникає спору. Згідно статті 79 КАС України,  письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Національний стандарт України, Державна уніфікована система документації Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації “Вимоги до оформлювання документів” ДСТУ 4163-2003 затверджена наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. N 55  у пункті 5.27 встановлює, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту. Проте, фотокопії надані суду відповідачем не відповідають вищевикладеним  вимогам  законодавства. Оригіналів податкових накладних або їх копій засвідчених відповідно до вимог законодавства, які б не містили необхідних реквізитів,  відповідач в підтвердження своїх доводів не надав.

Згідно ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

А відтак, т вердження відповідача про те, що станом на момент проведення податкової перевірки, податкові накладні фотокопії з яких надані суду була надані позивачем, та м істили недоліки, які описані у а кті від 26.08.2009 року № 353/23-2/23948055 є необгрунтованими, оскільки відповідач не надав суду доказів, які засвідчували даний факт.

Відповідно до вимог п. 9 ст. 11 Закону «Про державну податкову службу в Україні» копії фінансово – господарських та бухгалтерських документів можуть вилучатися працівниками органу Державної податкової служби лише у випадках, якщо вони свідчать про приховування (заниження) об’єктів оподаткування, несплату податків та зборів (обов’язкових платежів).

Тобто, згідно з вказаною нормою закону, копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів суб'єктів господарювання вилучаються у відповідності до встановленої законодавством процедури. Порядок вилучення копій документів регламентований наказом ДПА У від 08.11.2005 р. N 493 "Про затвердження Інструкції про порядок вилучення посадовими особами органів державної податкової служби України оригіналів та копій фінансово-господарських та бухгалтерських документів".

Як встановлено судом, під час проведення податкової перевірки та після її завершення  ревізор, який проводив податкову  перевірку  не звертався із запитами про отримання оригіналів або копій наведених податкових накладних в порядку передбаченому пунктом 9 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", Інструкцією про порядок вилучення посадовими особами органів державної податкової служби України оригіналів та копій фінансово-господарських та бухгалтерських документів затв. наказом ДПА України від 8 листопада 2005 року № 493.

А тому, фотокопії податкових накладних були отримані відповідачем всупереч процедурі пунктом 9 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", тобто, отримані  з порушенням порядку встановленого чинним законодавством.

Частиною 3 статті 70 КАС України, передбачено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Таким чином, суд дійшов висновку що, на підставі доказів, отриманих з порушенням закону, не можуть ґрунтуватися і висновки відповідача про порушення позивачем  норм податкового законодавства, та підтверджуватися заниження позивачем податкового зобов’язання зі сплати  податку на додану вартість.

Стосовно формування позивачем податкового кредиту судом встановлено, що до податкового кредиту за період з першого кварталу 2006 року по перший квартал 2009 року, позивачем було віднесено суму ПДВ по податковій накладній від 31/03/06 № 000-0331-00216 виданій ТзОВ "Форент" на загальну суму 388,92 грн., податковій накладній від 30/04/06 № 000-0430-000355 виданій ТзОВ "Форент" на загальну суму  252,5 грн.,  податковій накладній від 31/05/06 № 000-0531-000089 виданій ТзОВ "Форент" на загальну суму 252,5 грн., податковій накладній від 21/11/06 № 49598     виданій СП ТзОВ "Київ-Захід" на загальну суму 2382,74 грн., податковій накладній від 13/11/06 № 48764 виданій  СП  ТзОВ "Київ-Захід" на загальну суму 2205,3 грн., податковій накладній від 02/11/06 № 47111 виданій СП  ТзОВ "Київ-Захід" на загальну суму 2185,14 грн., податковій накладній від 28/05/07 № 1030142Ha виданій ТзОВ "Вест-Тобако-Груп" на загальну суму 325,67 грн., податковій накладній від 26/07/07 № 3352 виданій ТзОВ "Нот" на загальну суму 2997,83 грн., податковій накладній від 10/08/07 № 008257Кн виданій ТзОВ "Вест-Тобако-Груп" на загальну суму 1003,84 грн., податковій накладній від 10/09/07  № 7537 виданій ТзОВ "Волиньтабак" на загальну суму 3062,08 грн., податковій накладній від 05/02/07  № 3563 виданій  ТзОВ "Київ-Захід" на загальну суму 2460,39 грн., податковій накладній від 13/02/07 № 4428 виданій СП ТзОВ "Київ-Захід" на загальну суму 2436,73 грн., податковій накладній від 17/04/08 № 2-0328863-303 виданій ВАТ "Львівобленерго" на загальну суму 445,18 грн., податковій накладній від 05/01/09 № 28 виданій ТзОВ "Волиньтабак" на загальну суму 3533,86 грн., податковій накладній від 23/02/09 № 20090223/001 виданій ТзОВ "Вест-Тобако-Груп” на загальну суму 8842,8 грн., податковій накладній від 02/03/09 № 7870 виданій ТзОВ "Київ-Захід" на загальну суму 6592,2 грн.

Відповідач на ст. 21-23 Акту  від 26.08.2009 року № 353/23-2/23948055 зазначив, що  у вище перелічених податкових накладних відсутні підписи особи, яка склала податкову накладну або печатка  особи, яка склала податкову накладну.

Щодо відсутності на податкових накладних відбитків печатки продавця або підписів уповноваженої особи продавця, суд зазнає наступне.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на час здійснення відповідних операцій, далі - Закон про ПДВ) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; й) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

 Законом про ПДВ не передбачена як обов'язковий реквізит наявність відбитка печатки продавця та підпису уповноваженої особи продавця на податковій накладній.

Окрім цього, порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України від 30.05.97 р. N 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.97 р. за N 233/2037 (далі - Порядок № 165), визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України від 30.05.97 р. N 165, або в разі порушення особою, яка вказана в п. 2 цього Порядку, вимог зазначеного Порядку, чи її невідповідності фактичним податковим зобов'язанням, заявленим продавцем (п. 5 Порядку № 165).

Таким чином, відповідно до Порядку № 165 податкова накладна вважається недійсною у випадку заповнення її продавцем, який не є платником податку на додану вартість.

Суд вважає помилковими висновки податкового органу відносно того, що вищеперелічені недоліки податкової накладної не дають позивачу права віднести суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, оскільки недоліки в заповненні податкової накладної, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки, не роблять цю накладну недійсною та не свідчать про її неналежність та недопустимість як доказу, адже здійснення позивачем господарської операції достовірно підтверджується матеріалами справи.

Зокрема, здійснення кожної господарської операції, суми ПДВ по якій було віднесено позивачем до податкового кредиту за відповідний період  підтверджується укладеними між позивачем та його контрагентами договорами, первинними бухгалтерськими документами (видатковими накладними, актами виконаних робіт, тощо), платіжними дорученнями, які підтверджують перерахування грошових коштів продавцю товарів/послуг за наступним переліком.  Згідно податкової накладної № 000-0331-00216 від ТзОВ " Форент" - Акт № 000-Л-03/06-67 від 31.03.2006 1318,54 грн., Договір суборенди нежитл. Прим. № 200-Л від 01.02.2006 р., платіжне доручення № 22012 від 03.03.2006р. 2333,54 грн.; згідно податкової накладної 000-0430-000355 від ТзОВ "Форент" - Акт № 000-Л-04/06-58 від 30.04.2006 1515,00 грн., Договір суборенди нежитл. прим. № 200-Л від 01.02.2006 р., платіжне доручення № 22616 від 05.04.2006 1515,00 грн.; згідно податкової накладної № 000-0531-000089 від ТзОВ " Форент" - Акт №000-Л-05-06-59 від 31.05.2006 1515,00 грн. - Договір суборенди нежитл. прим.  № 200-Л від 01.02.2006 р., платіжне доручення №23158 05.05.2006 р. 1515,00 грн., згідно податкової накладної № 49598 від СП ТзОВ"Київ-Захід" -Накладна № 49598 21.11.2006  14296,44 грн., Договір купівлі-продажу № 304/06  від 21.04.2006 р., платіжне доручення №27184 від 24.11.2006р 6000,00 грн. №27205 від 27.11.2006 р 12082,41 грн., згідно податкової накладної № від СП ТзОВ"Київ-Захід" - Накладна № 48764 від 13.11.2006 р. 13231,82 грн., Договір купівлі -продажу № 304/06  від 21.04.2006 р. №27063 від 20.11.2006 р. 13231,82 грн., згідно податкової накладної від СП ТзОВ"Київ-Захід" - Накладна № 47111 від 02.11.2006 р. 13110,83 грн., Договір купівлі-продажу  № 304/06  від 21.04.2006 р., платіжне доручення №26927 від 13.11.2006 р 13110,83 грн.., згідно податкової накладної № 1030142 На від ТзОВ "Вест-Тобако-Груп" - Накладна №На-1030142 від 28.05.2007 р. 1954,05 грн., Договір купівлі - продажу № 237 від 05.07.2005 р. платіжне доручення № 30950 від 04.06.2007 р. 3300,00 грн., згідно податкової накладної № 3352 від ТзОВ "НОТ" - Видатк. накл. № Н-3187 від 26.07.2007 р. 19155,00 грн., Договір від 30.10.2006 р.     платіжне доручення № 32002 від 23.07.2007 р. 16765,00 грн., згідно податкової накладної  № 00825 Кн від ТзОВ "Вест-Тобако-Груп" Видат. Нак. № Кн-008257 від 10.08.2007 р. 6420,00 грн., Договір купівлі- продажу № 237 від 02.07.2007 р. платіжне доручення № 32497 від 16.08.2007 р. 6341,70 грн., згідно податкової накладної № 7537 від ТзОВ "Волиньтабак" -  Тов.-трансп. Накл. № 5-00007705 від 10.09.2007 р. 18372,47 грн., Договір від 31.01.2007 р., платіжне доручення № 33198 від 20.09.2007 р. 21202,08 грн., згідно податкової накладної № 3563 від СП ТзОВ"Київ-Захід" - Накладна № 3563 від 05.02.2007 р. 14762,35 грн., Договір купівлі-продажу № 304/06  від 21.04.2006 р., платіжне доручення № 28836 від 12.02.2007 р. 9000,00 грн. №28862 від 14.02.2007 р. 3500,00 грн. №28942 від 19.02.2007 р. 13276,26 грн., згідно податкової накладної № 4428 від СП ТзОВ"Київ-Захід", Накладна № 4428 від 13.02.2007 р. 14620,41 грн., Договір купівлі- продажу № 304/06  від 21.04.2006 р., платіжне доручення № 28998 від 21.02.2007 р. 14620,41 грн., згідно податкової накладної № 2-0328863-303 від ВАТ "Львівобленерго" - Рахунок № 303804/37143-1 від 21.04.2008 р. 2671,02 грн., Угода № 60075 від 20.12.2005 р., платіжне доручення № 37976 від 21.04.2008 р. 2671,02 грн., згідно податкової накладної № 28 від ТзОВ "Волиньтабак"- Тов.-трансп. Накл. № 5-00000036 від 05.01.2009 р., 21203,15 грн., Договір від 31.01.2007 р., платіжне доручення № 43731 від 09.01.2009 р. 21203,15 грн., згідно податкової накладної № 20090223/001     від ТзОВ "Вест-Тобако-Груп" - Видатк. Накл. № На000014452 від 23.02.2009 р. 53056,78 грн., Договір купівлі-продажу № 237 від 23.04.2008 р., платіжне доручення № 45064 від 02.03.2009 р. 20000,00 грн.  № 45098 від 04,03.2009 р. 33056,78 грн., згідно податкової накладної № 2678 від СП ТзОВ"Київ-Захід" - Видатк. Накл. № 9347 від 02.03.2009 р. 39553,22 грн., Договір купівлі- продажу від 16.01.2009 р., платіжне доручення № 45206 від 11.03.2009 р 39587,14 грн.

А відтак, відсутність у податкових накладних окремих реквізитів не є підставою для  контролюючого органу  виносити висновок про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту, та не свідчить про обґрунтованість такого рішення податкової інспекції, оскільки згідно з абз. 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).  

Позивач, перерахувавши кошти, отримав податкові накладні та у відповідності з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно відніс суми по даних податкових накладних до податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Відсутність реквізитів у вище перелічених податкових накладних не завдала збитків державі, а позивачем доведено, що суми по спірних податкових накладних, які включені до податкового кредиту, включені його контрагентом до податкових зобов'язань.

Таким чином, висновки органу державної податкової служби не є обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами.

При вирішенні даного спору судом враховано, що відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Відтак, відповідно до положень ст. 68 Основного Закону відповідач зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно із вимогами ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. В порушення зазначеної норми відповідач не довів суду правомірності прийняття ним спірного рішення, та не спростував фактичних обставин, які є підставою позову.

 А тому, суд вважає, що позов слід задоволити визнавши протиправним, та таким що підлягає скасуванню оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                       постановив:

Позов задоволити повністю

Визнати протиправним і нечинним  податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова від 07 вересня 2009 року                 №  0001842320/0.

Стягнути з Державного бюджету  на користь ТзОВ «Інтерпрес», 79000, м. Львів, вул. Тарнавського, 30/6, понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, тоді постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі.  

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подано протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено 02 квітня  2010 року.

Суддя                                            Сакалош В.М.