КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.

22-ц/824/10508/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа №363/2059/20

07 жовтня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Желепи О.В.

- Олійника В.І.

при секретарі - Климчук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 05 червня 2020 року, про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Котлярової І.Ю., за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

в с т а н о в и в:

05 червня 2020 року ОСОБА_1 подала до Вишгородського районного суду Київської області заяву про забезпечення позову до звернення з позовною заявою, в якій зазначала, що вона має намір звернутися з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павлюк Назар Олексійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Позовна заява буде обгрунтовуватися тим, що 27.02.2018 року між нею та ПАТ АБ «Укргазбанк» було укладено кредитний договір № 0238/02/2018/0053. Термін кредитування з 27.03.2018 року по 26.02.2038 року. Станом на 01 березня 2020 року заборгованість по сплаті кредиту відсутня. Вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» за кредитним договором забезпечені нерухомим майном, а саме: двокімнатною квартирою АДРЕСА_1 , про що свідчить укладений між сторонами 27.02.2018 року договір іпотеки. 02.06.2020 року їй стало відомо, що квартира, яка є предметом договору іпотеки та у якій вона мешкає із двома малолітніми дітьми, є лотом в Системі електронних торгів арештованого майна (СЕТАМ). Дата проведення аукціону: 30.06.2020 року. Вважає, що виконавчий напис № 449 приватного нотаріуса Малого О.С. таким, що вчинений з порушенням норм законодавства з підстав порушення приватним нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, оскільки Банк здійснив звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашенняя суми заборгованості за кредитом, яка не є безспірною, та навіть не надіслав вимоги про усунення порушення виконання зобовязання.

На обгрунтування заяви про забезпечення позову зазначала, що невжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, призведе до того, що на момент розгляду даної справи приватним виконавцем буде примусово реалізоване нерухоме майно на прилюдних торгах, і в разі задоволення позову дане рішення виконати буде не можливо.

Посилаючись на наведене, заявниця просила:

- заборонити приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Павлюку Назару Васильовичу здійснювати будь-які дії щодо користування, опису, арешту, вилучення та реалізації майна у виконавчому провадженні № 61900902;

- зупинити стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотарісуа Київського міського нотаріального округу Малого О.С. № 449 від 16 квітня 2020 року про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності;

- зупинити реалізацію двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, на електронних торгах, що провадяться ДП «СЕТАМ», шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 05 червня 2020 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ПАТ АБ «Укргазбанк» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 05 червня 2020 року та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Апеляційну скаргу обгрунтовувало тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та поцесуального права. Зазначало, що судом першої інстанції не враховано наступних обставин. Так, 16 квітня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. було вчинено виконавчий напис, за яким звернуто стягнення на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотарісуом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. 27 лютого 2018 року. Зазначене майно на підставі договору іпотеки від 27 лютого 2018 року було передано в іпотеку АБ «Укргазбанк» в забезпечення зобовязань по кредитному договору № 0238/021/2018/0053 від 27 лютого 2018 року. За рахунок коштів отриманих від реалізації рухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» в рахунок погашення боргу за кредитним договором № 0238/021/2018/0053 від 27 лютого 2018 року в сумі 853202,04 грн., яка складається з:

- заборгованості по кредиту строкова - 813 750,00 грн.

- заборгованість по кредиту прострочена - 6862,72 грн.

- заборгованість по процентах поточна - 5515,94 грн.

- заборгованість по процентах прострочена - 25 993,38 грн.

- заборгованість по комісії прострочена - 1080,00 грн.

Вказаний виконавчий напис був пред`явлений до примусового виконанняя до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Н.В.

Апелянт вважає, що постановляючи ухвалу про застосування заходів забезпечення позову, суд не навів жодного обгрунтування наявності правових підстав (з посиланням на відповідні докази) для застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом, та не зазначив, яким чином вжиття саме таких заходів забезпечення позову буде гарантією задоволення законних вимог позивача при поданні ним відповідного позову.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Коваленко А.В. проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належно, про причини неявки суду не повідомили, тому колегія суддів вважає можливим проводити розгляд у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення представника заявника, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено те, що невжиття заходів забезпечення позову, а саме зупинення стягнення за виконавчим написом, може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, а тому наявні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

Колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Таким чином, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений статтею 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 частини першої статті 150 ЦПК України.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суд повинен перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Встановивши, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, та врахувавши, що зазначений спосіб забезпечення є адекватним захистом для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про необхідність забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого О.С. № 449 від 16.04.2020 року про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності та шляхом зупинення реалізації квартири на електронних торгах, що проводяться ДП «Сетам», шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

Водночас, забороняючи приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Павлюку Н.В. вчиняти певні дії у виконавчому провадженні, суд першої інстанції не врахував, що предмет позову, з яким має намір звернутися ОСОБА_1 , є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а тому такий вид забезпечення позову не є адекватним захистом для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні рішення суду у разі задоволення позову.

При цьому, в обґрунтування необхідності заборони приватному виконавцю вчиняти певні дії, заявниця не зазначила та не обґрунтувала належним чином наявність підстав, для застосування такого виду забезпечення позову. Такі обставини судом першої інстанції також встановлені не були.

Крім того, колегія суддів враховує, що в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, представник ОСОБА_1 адвокат Коваленко А.В. повідомив, що ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 10 серпня 2020 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ АБ «Укргазбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павлюк Назара Васильовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та призначено справу до розгляду на 02 листопада 2020 року.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, скасувати ухвалу суду першої інстанції у частині заборони приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Павлюку Назару Васильовичу здійснювати дії щодо користування, опису, арешту, вилучення та реалізації майна у виконавчому провадженню № 61900902, з ухвалення нового судового рішення у цій частині про відмову у задоволенні таких вимог заяви про забезпечення позову, в іншій частині ухвала суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» - задовольнити частково.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 05 червня 2020 року в частині заборони приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Павлюку Назару Васильовичу здійснювати будь-які дії щодо користування, опису, арешту, вилучення та реалізації майна у виконавчому провадженні № 61900902 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні таких вимог заяви про забезпечення позову.

В іншій частині ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 05 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 08 жовтня 2020 року.

Головуючий: Судді: