Справа № 643/2529/15-ц

Провадження № 2/643/494/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2020Московський районний суд м.Харкова у складі: головуючого судді –Майстренко О.М., при секретарі –Росликовій Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в якому просить визнати квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з однієї житлової кімнати, житловою площею 25,7 кв.м., загальною площею 58,7 кв.м. спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину спірної квартири АДРЕСА_1 .

       В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 посилається на те, що з відповідачем ОСОБА_2 перебував у шлюбі з 23.02.2007 року по 31.05.2012 року, під час якого придбано подружжям у спільну сумісну власність квартиру АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 23 грудня 2008 року. Квартиру було оформлено на ім`я відповідача. Після розірвання шлюбу сторонами не досягнуто домовленості про добровільний поділ зазначеної квартири.

Позивач посилається на те,що спірна квартира є спільною сумісною власністю ,чоловік і дружина маюті рівні права на володіння ,користування і розпорядження майном ,що належить їм на праві спільної сумісної власності та посилаючись на зазначені обставини позивач просить суд визнати квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з однієї житлової кімнати, житловою площею 25,7 кв.м., загальною площею 58,7 кв.м. спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину спірної квартири АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні представник позивача підтримала позов ОСОБА_1 та просила його задовольнити в повному обсязі .

       Представник відповідача проти позову заперечував та відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя .

       В обґрунтування уточненої зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя позивач ОСОБА_2 посилається на те, що 28.10.2005 ОСОБА_2 (прізвище до шлюбу – ОСОБА_3 ), працюючи економістом відділу збуту ВАТ Харківський машинобудівельний завод «Світло шахтаря», звернулась до Голови Правління ВАТ Харківський машинобудівельний завод «Світло шахтаря» ОСОБА_4 із заявою про виділення їй квартири (том 1, а.с. 39).

       17.08.2006 вказана заява була розглянута Головою Правління Висоцьким Г.В. і прийнято рішення про виділення ОСОБА_5 (прізвище до шлюбу) квартири АДРЕСА_1 , про що свідчить відповідна резолюція на заяві (том 1, а.с. 39).

       02.10.2006 ОСОБА_2 (прізвище до шлюбу – ОСОБА_3 ) сплатила на користь ВАТ Харківський машинобудівельний завод «Світло шахтаря» грошові кошти у розмірі 4 000 грн. за призначенням: сплата за квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується квитанцією (том 1, а.с. 60).

       23.02.2007 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову №1 Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 238 (том 1, а.с. 4).

       16.03.2007 ОСОБА_2 (прізвище до шлюбу – ОСОБА_3 ) сплатила на користь ВАТ Харківський машинобудівельний завод «Світло шахтаря» грошові кошти у розмірі 6 000 грн. за призначенням: сплата за квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується квитанцією (том 1, а.с. 60).

       15.12.2008 між ОСОБА_2 та ВАТ Харківський машинобудівельний завод «Світло шахтаря» було укладено договір позики № 2316. Згідно цього договору ОСОБА_2 отримала грошові кошти у сумі 119 140 грн. для придбання квартири АДРЕСА_1 . Строк надання позики складав згідно п.4 договору – 10 років, відповідно до п. 6 договору було встановлено, що позика повертається щомісяця по 993 гривень у період з 01.01.2009 року по 01.01.2019 року. Отримання грошей по вказаному договору позики підтверджено квитанцією від 15.12.2008 року на суму 119 140 грн., що міститься у матеріалах справи (том 1, а.с. 61).

       Разом з цим 15.12.2008 між ОСОБА_2 та ВАТ Харківський машинобудівельний завод «Світло шахтаря» було укладено договір поруки, за яким поручителем ОСОБА_2 за договором позики від 15.12.2008 у розмірі 119 140 грн., одержаних на купівлю квартири АДРЕСА_1 , є ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 (батько ОСОБА_2 ).

       23.12.2008 ОСОБА_2 та ВАТ Харківський машинобудівельний завод «Світло шахтаря» уклали договір купівлі-продажу однокімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1 , яка складається з однієї кімнати, житловою площею 25,7 кв.м., загальною площею 58,7 кв.м. Вартість квартири на момент укладення договору складала 129 140,00 грн., 00 коп. (том 1, а.с. 6-7).

       Поряд із цим 23.12.2008 між ОСОБА_2 та ВАТ Харківський машинобудівельний завод «Світло шахтаря» було укладено договір іпотеки щодо вищевказаної квартири.

       З 01.01.2009 по 31.12.2011, виконуючи зобов`язання по поверненню коштів у відповідності до п. 1 договору позики, ОСОБА_2 сплатила на користь ВАТ Харківський машинобудівельний завод «Світло шахтаря» грошові кошти в розмірі 21 000 грн. у рахунок погашення заборгованості.

       Це підтверджується квитанціями за 2009 рік: 1) квитанція від 23.01.2009 року – 1 000 грн.; 2) квитанція за лютий 2009 року – 1000 грн.; 3) квитанція від 25.03.2009 року – 1000 грн.; 4) квитанція від 21.04.2009 року – 500 грн.; 5) квитанція від 25.05.2009 року 1000 – грн.; 6) квитанція від 22.06.2009 року – 1000 грн.; 7) квитанція від 08.07.2009 року – 1000 грн.; 8) квитанція від 17.08.2009 року – 500 грн.; 9) квитанція від 25.09.2009 року – 500 грн.; 10) квитанція від 22.10.2009 року – 500 грн.; 11) квитанція за листопад 2009 року – 500 грн.;12) квитанція за грудень 2009 року – 500 грн. (том 1, а.с. 65-67) – а усього сплачено за 2009 рік 9 000 грн.

       У 2010 році: 1) квитанція від 22.01.2010 року – 500 грн.; 2) квитанція від 23.02.2010 року – 500 грн.; 3) квитанція за березень 2010 року – 500 грн.; 4) квитанція за квітень 2010 року – 500 грн.; 5) квитанція від 12.05.2010 року – 500 грн.; 6) квитанція за червень 2010 року – 500 грн.; 7) квитанція за липень 2010 року – 500 грн.; 8) квитанція від 26.08.2010 року – 500 грн.; 9) квитанція за вересень 2010 року – 500 грн.; 10) квитанція за жовтень 2010 року – 500 грн.; 11) квитанція за листопад 2010 року – 500 грн.; 12) квитанція за грудень 2010 року – 500 грн. (том 1, а.с. 67-70) – а усього сплачено за 2010 рік 6 000 грн.

       У 2011 році: 1) квитанція за січень 2011 року – 500 грн.; 2) квитанція за березень 2011 року – 500 грн.; 3) квитанція від 04.03.2011 року – 500 грн.; 4) квитанція за квітень 2011 року – 500 грн.; 5) квитанція за травень 2011 року – 500 грн.; 6) квитанція від 30.06.2011 року – 500 грн.; 7) квитанція за липень 2011 року – 500 грн.; 8) квитанція за серпень 2011 року – 500 грн.; 9) квитанція за вересень 2011 року – 500 грн.; 10) квитанція за жовтень 2011 року – 500 грн.; 11) квитанція за листопад 2011 року – 500 грн.; 12) квитанція за грудень 2011 року – 500 грн. (том 1, а.с. 71-73) – а усього сплачено за 2011 рік 6 000 грн.

31.05.2012 рішенням Московського районного суду м. Харкова у справі № 2027/6589/12 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. При цьому судом встановлено, що шлюбні відносини подружжя фактично припинені з січня 2012 року.

Таким чином, на час припинення шлюбних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 15.12.2008 складала 98 140 грн., а сума, що сплачена спільно подружжям за період з 2009 по 2011 роки, склала 27 000 грн.

Після припинення шлюбних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 98 140 грн. була сплачена на користь ВАТ Харківський машинобудівельний завод «Світло шахтаря» особисто ОСОБА_2 за рахунок її власних коштів, а саме у 2012 році – 6 000 грн., та у 2013 році – 92 140 грн., що підтверджується матеріалами справи.

25.07.2013 довідкою № 827 ПАТ Харківський машинобудівельний завод «Світло шахтаря» підтвердив факт отримання усієї суми позики та відсутності будь-яких претензій до ОСОБА_2 .

Із загальної вартості спірної квартири 129 140,00 грн. було сплачено:

-02.10.2007 до укладення шлюбу – 4 000 грн.;

-16.03.2007 після укладення шлюбу – 6 000 грн.;

-з 2009 по 2011 роки за період шлюбу – 21 000 грн.;

-з 2012 по 2013 роки після припинення шлюбу 98 140 грн.

Так, особисто ОСОБА_2 сплатила із загальної вартості квартири – 102 140 грн.

       За період перебування ОСОБА_2 у шлюбних відносинах з ОСОБА_1 – 27 000 грн

Враховуючи те, що 27 000 грн. було сплачено спільно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , частки спірної квартири у відсотковому відношенні становлять:

-89,55% – належить ОСОБА_2 ;

-10,45% – належить ОСОБА_1 ,

Отже, частка ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 складає – 89/100; частка ОСОБА_1 – 11/100

Поділ спірної однокімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1 , яка складається з однієї кімнати, житловою площею 25,7 кв.м., загальною площею 58,7 кв.м. на два окремі ізольовані приміщення є неможливим.Спільне володіння і користування вказаною квартирою є неможливим також і тому, що фактичні шлюбні відносини між сторонами були припинені ще з 2012 року, з цього часу вони не проживають разом, між ними склалися неприязні стосунки, які тривають і досі.

       Станом на момент подання уточненого зустрічного позову згідно висновку про оцінку майна суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7 вартість спірної квартири станом становить 555 870,00 грн.

       Таким чином, вартість частки ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 становить 61 145,70 грн.

       Крім того, 09.03.2017 року ОСОБА_2 перерахувала кошти грошової компенсації за частину квартири, яка належить позивачу у сумі 40 213,00 гривень на депозитний рахунок Московського районного суду м. Харкова (одержувач ТУ ДСА України у Харківській області, код одержувача 26281249, МФО банку 820172, банк ДКСУ, поточний рахунок № НОМЕР_1 ).

Посилаючись на зазначені обставини позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить суд припинити право ОСОБА_1 на частку в розмірі 11/100 у квартирі АДРЕСА_1 , виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошові кошти, внесені ОСОБА_2 на депозитний рахунок Московського районного суду м. Харкова в якості компенсації вартості частини квартири АДРЕСА_1 61 145,70 грн. (шістдесят одну тисячу сто сорок п`ять гривень), визнати квартиру АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні підримав вимоги уточненої зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та просив суд задовольнити зустірний позов в повному обсязі .

       Представник позивача ОСОБА_1 заперечувала проти зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя , просила відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Суд, вислухав представників сторін , дослідивши надані докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів,поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків,передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків,встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

       Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, щопункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи(Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, згідно ч.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав

Судом встановлено, що 28.10.2005 ОСОБА_2 (прізвище до шлюбу – ОСОБА_3 ), працюючи економістом відділу збуту ВАТ Харківський машинобудівельний завод «Світло шахтаря», звернулась до Голови Правління ВАТ Харківський машинобудівельний завод «Світло шахтаря» ОСОБА_4 із заявою про виділення їй квартири (том 1, а.с. 39).

       17.08.2006 вказана заява була розглянута Головою Правління Висоцьким Г.В. і прийнято рішення про виділення ОСОБА_5 (прізвище до шлюбу) квартири АДРЕСА_1 , про що свідчить відповідна резолюція на заяві (том 1, а.с. 39).

       02.10.2006 ОСОБА_2 (прізвище до шлюбу – ОСОБА_3 ) сплатила на користь ВАТ Харківський машинобудівельний завод «Світло шахтаря» грошові кошти у розмірі 4 000 грн. за призначенням: сплата за квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується квитанцією (том 1, а.с. 60).

23.02.2007 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову №1 Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 238 (том 1, а.с. 4).

16.03.2007 ОСОБА_2 (прізвище до шлюбу – ОСОБА_3 ) сплатила на користь ВАТ Харківський машинобудівельний завод «Світло шахтаря» грошові кошти у розмірі 6 000 грн. за призначенням: сплата за квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується квитанцією (том 1, а.с. 60).

15.12.2008 між ОСОБА_2 та ВАТ Харківський машинобудівельний завод «Світло шахтаря» було укладено договір позики № 2316. Згідно цього договору ОСОБА_2 отримала грошові кошти у сумі 119 140 грн. для придбання квартири АДРЕСА_1 . Строк надання позики складав згідно п.4 договору – 10 років, відповідно до п. 6 договору було встановлено, що позика повертається щомісяця по 993 гривень у період з 01.01.2009 року по 01.01.2019 року. Отримання грошей по вказаному договору позики підтверджено квитанцією від 15.12.2008 року на суму 119 140 грн., що міститься у матеріалах справи (том 1, а.с. 61).

       Разом з цим 15.12.2008 між ОСОБА_2 та ВАТ Харківський машинобудівельний завод «Світло шахтаря» було укладено договір поруки, за яким поручителем ОСОБА_2 за договором позики від 15.12.2008 у розмірі 119 140 грн., одержаних на купівлю квартири АДРЕСА_1 , є ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 (батько ОСОБА_2 ).

23.12.2008 ОСОБА_2 та ВАТ Харківський машинобудівельний завод «Світло шахтаря» уклали договір купівлі-продажу однокімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1 , яка складається з однієї кімнати, житловою площею 25,7 кв.м., загальною площею 58,7 кв.м. Вартість квартири на момент укладення договору складала 129 140,00 грн., 00 коп. (том 1, а.с. 6-7).

       Поряд із цим 23.12.2008 між ОСОБА_2 та ВАТ Харківський машинобудівельний завод «Світло шахтаря» було укладено договір іпотеки щодо вищевказаної квартири.

       З 01.01.2009 по 31.12.2011, виконуючи зобов`язання по поверненню коштів у відповідності до п. 1 договору позики, ОСОБА_2 сплатила на користь ВАТ Харківський машинобудівельний завод «Світло шахтаря» грошові кошти в розмірі 21 000 грн. у рахунок погашення заборгованості.

       Це підтверджується квитанціями за 2009 рік: 1) квитанція від 23.01.2009 року – 1 000 грн.; 2) квитанція за лютий 2009 року – 1000 грн.; 3) квитанція від 25.03.2009 року – 1000 грн.; 4) квитанція від 21.04.2009 року – 500 грн.; 5) квитанція від 25.05.2009 року 1000 – грн.; 6) квитанція від 22.06.2009 року – 1000 грн.; 7) квитанція від 08.07.2009 року – 1000 грн.; 8) квитанція від 17.08.2009 року – 500 грн.; 9) квитанція від 25.09.2009 року – 500 грн.; 10) квитанція від 22.10.2009 року – 500 грн.; 11) квитанція за листопад 2009 року – 500 грн.;12) квитанція за грудень 2009 року – 500 грн. (том 1, а.с. 65-67) – а усього сплачено за 2009 рік 9 000 грн.

       У 2010 році: 1) квитанція від 22.01.2010 року – 500 грн.; 2) квитанція від 23.02.2010 року – 500 грн.; 3) квитанція за березень 2010 року – 500 грн.; 4) квитанція за квітень 2010 року – 500 грн.; 5) квитанція від 12.05.2010 року – 500 грн.; 6) квитанція за червень 2010 року – 500 грн.; 7) квитанція за липень 2010 року – 500 грн.; 8) квитанція від 26.08.2010 року – 500 грн.; 9) квитанція за вересень 2010 року – 500 грн.; 10) квитанція за жовтень 2010 року – 500 грн.; 11) квитанція за листопад 2010 року – 500 грн.; 12) квитанція за грудень 2010 року – 500 грн. (том 1, а.с. 67-70) – а усього сплачено за 2010 рік 6 000 грн.

У 2011 році: 1) квитанція за січень 2011 року – 500 грн.; 2) квитанція за березень 2011 року – 500 грн.; 3) квитанція від 04.03.2011 року – 500 грн.; 4) квитанція за квітень 2011 року – 500 грн.; 5) квитанція за травень 2011 року – 500 грн.; 6) квитанція від 30.06.2011 року – 500 грн.; 7) квитанція за липень 2011 року – 500 грн.; 8) квитанція за серпень 2011 року – 500 грн.; 9) квитанція за вересень 2011 року – 500 грн.; 10) квитанція за жовтень 2011 року – 500 грн.; 11) квитанція за листопад 2011 року – 500 грн.; 12) квитанція за грудень 2011 року – 500 грн. (том 1, а.с. 71-73) – а усього сплачено за 2011 рік 6 000 грн.

. Під час шлюбу ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Коссе Л.М. від 23 грудня 2008 року ,реєстровий номер 4187 набула у власність квартиру АДРЕСА_1 , купівлю-продаж вказаної квартири вчинено за       129 140 грн. Квартира була придбана за згодою чоловіка ОСОБА_2 - ОСОБА_1 (пункт 5 договору). Вказана квартира зареєстрована у КП «Харківське міське БТІ», вартість спірної квартири на час розгляду справи складає 519213 гривень ( відповідно до висновку оцінки майна ТОВ «СХІД-П ЕКСПЕРТ» від 07.04.2016 року ).

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 31 травня 2012 року шлюб розірвано . Фактично шлюбні відносини між подружжям були припинені у січні 2012 року

       На час припинення шлюбних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 15.12.2008 складала 98 140 грн., а сума, що сплачена спільно подружжям за період з 2009 по 2011 роки, склала 27 000 грн.

       Після припинення шлюбних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 98 140 грн. була сплачена на користь ВАТ Харківський машинобудівельний завод «Світло шахтаря» особисто ОСОБА_2 за рахунок її власних коштів, а саме у 2012 році – 6 000 грн., та у 2013 році – 92 140 грн., що підтверджується матеріалами справи.

25.07.2013 довідкою № 827 ПАТ Харківський машинобудівельний завод «Світло шахтаря» підтвердив факт отримання усієї суми позики та відсутності будь-яких претензій до ОСОБА_2 .

Позивачем ОСОБА_1 суду не надано будь-яких доказів, що він після припинення шлюбу брав участь у погашенні заборгованості за договором позики № 2316 від 15.12.2008.

Отже, із матеріалів справи та обставин справи вбачається, що із загальної вартості спірної квартири 129 140,00 грн. було сплачено:

-02.10.2007 до укладення шлюбу – 4 000 грн.;

-16.03.2007 після укладення шлюбу – 6 000 грн.;

-з 2009 по 2011 роки за період шлюбу – 21 000 грн.;

-з 2012 по 2013 роки після припинення шлюбу 98 140 грн.

Так, особисто ОСОБА_2 сплатила із загальної вартості квартири – 102 140 грн.

За період перебування ОСОБА_2 у шлюбних відносинах з ОСОБА_1 – 27 000 грн.

Згідно ст. 60 Сімейного кодексу України (далі – СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Частиною 3 ст. 61 Сімейного кодексу України встановлено, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

       Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Однак частиною 2 вказаної статті закріплено, що при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

       У п. 30 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 №11 роз`яснено, що під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, а й випадки, коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч.1 ст.60 СК). Рішення суду повинне містити мотиви та обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя в спільному майні.

       Правова позиція судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, викладена у постанові від 7 вересня 2016 року в справі №6-801цс16, свідчить, що норми СК України у статтях 57, 60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

       Зокрема, відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

       Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

       У зв`язку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

       Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 Верховним Судом України зроблений висновок, що в розумінні ст. 60 СК України майно, придбане під час шлюбу є спільною сумісною власністю подружжя і тягар доказування, що вказане майно не належить до спільної сумісної власності покладається на того з подружжя, хто набув спірне майно за кошти, що належали йому особисто.

       Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована. 

       У разі коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними.

       Разом з цим Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 8 червня 2018 року (справа № 711/5108/17, провадження № 61-1935св18) дійшов висновку про те, що тлумачення пункту 3 частини першої статті 57 СК України свідчить, що у випадку набуття одним із подружжя за час шлюбу майна за власні кошти, таке майно є особистою приватною власністю

       Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

       Аналогічної думки дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року (справа № 372/504/17, провадження № 14-325цс18)

ОСОБА_2 заперечує поширення правового режиму спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка придбана нею у ВАТ Харківський машинобудівельний завод «Світло шахтаря» за договором купівлі-продажу від 23.12.2008.

Так, презумпція спільності права власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на спірну квартиру спростовується наступними обставинами.

ОСОБА_2 (прізвище до шлюбу – ОСОБА_3 ) 28.10.2005, тобто до укладення шлюбу з ОСОБА_1 , звернулась до ВАТ «Харківський машинобудівельний завод «Світло шахтаря» із заявою про виділення їй квартири (том 1, а.с. 39).

Це свідчить також про те, що ОСОБА_2 укладала договір позики від 15.12.2008 та договір купівлі-продажу квартири від 23.12.2008 не з метою забезпечення інтересів сім`ї з ОСОБА_1 , а виключно з метою реалізації права на виділену їй роботодавцем квартиру.

02.10.2006, тобто до укладення шлюбу з ОСОБА_1 , за власні кошти сплатила на користь ВАТ Харківський машинобудівельний завод «Світло шахтаря» 4 000 грн. за призначенням: сплата за квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується квитанцією (том 1, а.с. 60).

Договір позики № 2316 від 15.12.2008 було укладено лише між ОСОБА_2 та ВАТ Харківський машинобудівельний завод «Світло шахтаря» (том 1, а.с. 61).

15.12.2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ Харківський машинобудівельний завод «Світло шахтаря» було укладено договір поруки, за яким поручителем ОСОБА_2 був ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 (батько ОСОБА_2 ).

Після припинення шлюбних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за договором позики складала 98 140 грн. Вказана заборгованість була сплачена особисто ОСОБА_2 за рахунок її власних коштів, а саме у 2012 році – 6 000 грн., та у 2013 році – 92 140 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Особисто ОСОБА_2 сплатила із загальної вартості квартири – 102 140 грн., а за період перебування ОСОБА_2 у шлюбних відносинах з ОСОБА_1 подружжям разом сплачено лише 27 000 грн.

Згідно ч. 7 ст. 57 СК України якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Так, вартість квартири АДРЕСА_1 на момент укладення договору купівлі-продажу складала 129 140 грн.

З вказаної вартості ОСОБА_2 особисто сплатила 102 140 грн.

У період у шлюбних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 – 27 000 грн.

Якщо 129 140 грн. становить 100%, то 102 140 грн. – 79,09%; то 27 000 грн. – 20,91%.

Враховуючи те, що 27 000 грн. було сплачено спільно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , частки спірної квартири у відсотковому відношенні становлять:

-89,55% – належить ОСОБА_2 ;

-10,45% – належить ОСОБА_1 ,

Отже, частка ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 складає – 89/100; частка ОСОБА_1 – 11/100.

Відповідно до ст. 365 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Зазначена правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 02 липня 2014 року № 6-68цс12, від 24 лютого 2016 року № 6-2784цс15 така судова практика є незмінною.

Аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном.

Поділ спірної однокімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1 , яка складається з однієї кімнати, житловою площею 25,7 кв.м., загальною площею 58,7 кв.м. на два окремі ізольовані приміщення є неможливим.

Спільне володіння і користування вказаною квартирою є неможливим також і тому, що фактичні шлюбні відносини між сторонами були припинені ще з 2012 року, з цього часу вони не проживають разом, між ними склалися неприязні стосунки, які тривають і досі.

На цей час ОСОБА_2 проживає за межами України, однак ОСОБА_1 також не проживає у спірній квартирі. ОСОБА_2 не має доступу до квартири АДРЕСА_1 , оскільки ОСОБА_1 самостійно змінив там замки. Ці обставини підтверджується заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26.07.2016 у справі № 643/3163/16-ц, що залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 18.01.2017.

ОСОБА_1 не виконав заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 26.07.2016, яким його зобов`язано усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 ОСОБА_2 і відновлено її порушене право користування цією квартирою.

Об`єктивно ОСОБА_1 здійснив внесок у купівлю спірної квартири у розмірі лише 13 500 грн. із 129 140 грн., що складає 11/100 від загальної вартості, його частка не є істотною. Разом з цим ОСОБА_1 не дбає про збереження цієї квартири, накопичив заборгованість за комунальні послуги, що підтверджується копіями квитанцій за послуги теплопостачання станом на листопад 2018 та експлуатаційні витрати станом на березень 2019.

Відтак, припинення права ОСОБА_1 на частку у спірній квартирі в порядку ст. 365 ЦК України, не завдасть істотної шкоди його інтересам, оскільки його частка становить лише 11/100. Спірна квартира є однокімнатною, виділення ідеальних часток ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у натурі в ній не видається можливим.

Відповідно до висновку оцінки майна товариства з обмеженою відповідальністю «Схід-П Експерт» від 07 квітня 2016 року вартість спірної квартири складала 519 213 грн.

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Частиною першою статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними. Якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

       Згідно з частиною першою статті 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

       У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (частина четвертої статті 65 СК України).

Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

       Якщо наявність боргових зобов`язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов`язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.

У подружжя, крім права спільної сумісної власності на придбану частково за рахунок позичених грошових коштів квартиру, внаслідок укладення договору позики виникає також і зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення позиченої грошової суми, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники, оскільки договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.  

Таким чином, праву спільної сумісної власності на квартиру кореспондується боргове зобов`язання - повернення грошової суми.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді заяв про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільні речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої, п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбаченихстаттею 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (стаття 11 ЦК України, 2004 року) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

Згідно із статтею 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Зазначена правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 02 липня 2014 року № 6-68цс12, від 24 лютого 2016 року № 6-2784цс15 і підстав для відступлення від цієї позиції колегія суддів не вбачає, така судова практика є незмінною.

Аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном.

Відповідно Постанови Великої Палати ВС від 30.06.2020 № 638/18231/15-ц , а саме :

п.40: Для врегулювання спорів, які виникають із майнових відносин подружжя, у тому числі колишнього, поряд із застосуванням норм ЦК України підлягають застосуванню норми СК України.

п.47: Так, положення статті 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

       п.49:Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

п.52: Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

п.61: Таким чином правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї.

Відповідно до висновку оцінки майна ТОВ «Схід-П Експерт» від 07 квітня 2016 року вартість спірної квартири на час розгляду справи у 2015 році складала 519 213 грн. (том 1, а.с. 162).

Станом на момент подання уточненого зустрічного позову згідно висновку про оцінку майна суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7 вартість спірної квартири станом становить 555 870,00 грн.

Вартість частки ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 становить 61 145,70 грн.

Суд , враховує , що 09.03.2017 року ОСОБА_2 перерахувала кошти грошової компенсації за частину квартири, яка належить позивачу у сумі 40 213,00 гривень та 24.10.2019 року у сумі 20932,70 гривен на депозитний рахунок Московського районного суду м. Харкова (одержувач ТУ ДСА України у Харківській області, код одержувача 26281249, МФО банку 820172, банк ДКСУ, поточний рахунок № НОМЕР_1 ), які підлягають виплаті ОСОБА_1 .

Таким чином , судом встановлено , що у подружжя виникло право спільної сумісної власності на придбану частково за рахунок позичених під час шлюбу грошових коштів квартиру, вартість якої на момент поділу майна визначена судом у розмірі 519 213 грн, а також виникло солідарне зобов`язання за договором позики, укладеним одним із подружжя в інтересах сім`ї, по поверненню позики на суму 119 140 грн.  При поділі майна мають бути враховані борги подружжя (частина четвертої статті 65 СК України), у зв'язку з чим суд дійшов висновку про можливість виплати другому із подружжя компенсації вартості його частки у спільній сумісній власності, припинивши право особи на частку у спільному майні.

Відповідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем ОСОБА_1 було сплачено 645,71 грн. судового збору, а відповідачем ОСОБА_2 - 1470,43 грн., що підтверджено квитанціями в матеріалах справи.

З урахуванням сплаченого сторонами судового збору та враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, а позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені в повному обсязі - стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1470,43 гривен, а з відповідача ОСОБА_2 стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 645,71 гривен.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст. ст.57,60 ,61,65,70,71 СК України, ст.365 ЦК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з однієї житлової кімнати, житловою площею 25,7 кв.м., загальною площею 58,7 кв.м. спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В інший частині у задоволені позовних вимог- відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя - задовольнити повністю.

Припинити право ОСОБА_1 на частку в розмірі 11/100 у квартирі АДРЕСА_1 .

       Визнати квартиру АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) в порядку поділу майна подружжя.

Виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошові кошти, внесені ОСОБА_2 на депозитний рахунок Московського районного суду м. Харкова в якості компенсації вартості частини квартири АДРЕСА_1 в розмірі 61 145,70 грн. (шістдесят одну тисячу сто сорок п`ять гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1470,43 гривен.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі судові витрати в розмірі 645,71 гривен.

       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

       Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

       Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

       Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

       До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Московський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.

Суддя Майстренко О.М.