Справа № 282/886/20

Провадження № 2/282/297/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 року                                        смт.Любар

Любарський районний суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді – Носача В.М.,

за участю секретаря судового засідання – Поварчук Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 (надалі по тексту також - відповідач) на його користь борг за договором позики в сумі 16400 гривень. Крім того, просив стягнути з відповідача на його користь 840,40 грн. судових витрат із сплатою судового збору та 1600 грн. витрат на надання правничої (правової) допомоги.

В підготовчому судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та вказав, що просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь борг за договором позики в сумі 14600 грн., 840,40 грн. судових витрат із сплатою судового збору та 1600 грн. витрат на надання правничої (правової) допомоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що між ним та відповідачкою 29 червня 2018 року був укладений договір позики, згідно якого позивач передав відповідачці 16000 гривень, а вона зобов`язалась повернути борг в строк до 31 серпня 2018 року, про що написала розписку. 27 жовтня 2018 року ОСОБА_2 повернула частково борг в сумі 1400 гривень, залишок становить 14600 гривень. Разом з тим, у зазначений в розписці термін, відповідач борг повністю не повернула, у зв`язку з чим позивач змушений звернутись до суду з даним позовом.

Позивач у судове засідання на розгляд справи не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про час та дату розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином.

Відповідач у судове засідання на розгляд справи також не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про час та дату розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2   29.06.2018 надала позивачу розписку про отримання в борг 16000 грн., які зобов`язувалась повернути до 31.08.2018.

Згідно розписки від 27.10.2018 вбачається, що позивач отримав від ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 1400 грн.

Однак, у вказаний в розписці строк, відповідач решту отриманої позики не повернула, залишок позики становить 14600 грн.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором позики, оформленого розпискою.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).  

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.  

Таким чином, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

У той самий час, за змістом частин першої та другої  статті 207 і частини другої статті 1047 ЦК України, дотримання письмової форми договору позики має місце у тому разі, якщо на підтвердження укладення договору представлена розписка або інший письмовий документ, підписаний позичальником, з якого вбачається як сам факт отримання позичальником певної грошової суми в борг (тобто із зобов`язанням її повернення), так і дати її отримання.

Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, який підтверджує факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

В постанові Верховного Суду від 06 серпня 2020 року по справі №607/13993/17 вказано, що досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суди для визначення факту укладення договору, його умов та його юридичної природи з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, повинні виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Встановивши, що правовідносини сторін випливають з договору позики, позичальник свої зобов`язання в повному обсязі не виконав, в зазначені строки гроші не повернув, суд дійшов висновку, що виникла заборгованість за договором позики, яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Також суд, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, вважає за потрібне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на надання правничої (правової) допомоги в сумі 1600 грн., суд зазначає, що до матеріалів справи не надано будь-яких доказів щодо надання позивачу такої допомоги.

Подана до суду квитанція про перерахування коштів в сумі 1600 грн. на ім`я ОСОБА_3 не є належним доказом надання даною особою правничої допомоги позивачу, а тому не є належним доказом понесення останнім витрат на надання правничої допомоги, в наслідок чого вимога про стягнення таких витрат задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 19, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 279, 354, 4, 12, 19, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 279, 354, 55, ЦПК України, ст.. 625, 629, 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Любарським РВ УМВС України в Житомирській області 06 грудня 2001 року, місце реєстрації:  АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 паспорт НОМЕР_2 , виданий Залізничним РУ ГУ МВС в м. Києві 09 січня 1996 року, РНОКПП – НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором позики від 29 червня 2018 року в розмірі 14600 (чотирнадцять тисяч шістсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Любарським РВ УМВС України в Житомирській області 06 грудня 2001 року, місце реєстрації:  АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 паспорт НОМЕР_2 , виданий Залізничним РУ ГУ МВС в м. Києві 09 січня 1996 року, РНОКПП – НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.М. Носач