Справа №173/1368/20

Провадження №2/173/664/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого – судді Петрюк Т.М.

При секретареві – Рудовій Л.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного провадження, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

10.08.2020 року до суду звернулася позивач ОСОБА_1 з позовом про стягнення аліментів до відповідача ОСОБА_2

10.09.2020 року отримана адресна довідка про реєстрацію місця проживання відповідача – фізичної особи.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11.09.2020 року відкрите провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без виклику сторін на 12.10.2020 року.

Відповідачем відзив на позовну заяву не наданий.

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось відповідно до положень ст. 247 ЦПК України.

Згідно заявлених позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з часу звернення з позовом до суду і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 23.12.2006 року. Шлюб між ними зареєстрований виконавчим комітетом Верхівцевської міської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, актовий запис № 88

В період шлюбу у них народився син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Шлюб між ними не розірваний, але вони фактично не підтримують шлюбних відносин. Відповідач в добровільному порядку не приймає участь в утриманні дитини. Між нею та відповідачем не досягнуто згоди щодо утримання дитини, що й стало причиною звернення до суду.

Справа розглядалась в спрощеному провадженні без виклику сторін

Відповідачем відзив на позовну заяву відзив не наданий.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

       Сторони перебувають  в зареєстрованому шлюбі з 23.12.2006 року. Шлюб між сторонами зареєстрований виконавчим комітетом Верхівцевської міської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, актовий запис № 88, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.

В період шлюбу у сторін народився син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, в якому відповідач записаний батьком дитини.

За доводами позивача відповідач матеріальної допомоги на утримання сина не надає та в добровільному порядку дане питання не вирішує. Відповідач будь-яких заперечень та доводів даного факту не надав. З чого суд приходить до висновку, що порушуються права дитини та позивача на утримання обома батьками та, що існують підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, з метою забезпечення її прав щодо матеріального утримання.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України - Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Так як відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до п. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу матері, батька і (або) в твердій грошовій сумі.

   Відповідно до ч. 1. 2 ст. 182 СК України -  При визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів

4) інші обставини, що мають істотне значення.

2. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч. 1  ст. 183 СК України - Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом .

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідно до ч.1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної ради України № 789 ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя необхідний для фізичного , розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки та інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя. необхідних для розвитку дитини.

     Враховуючи, що   позивач   бажає отримувати аліменти з відповідача  в частці  від  прибутку   відповідача, тобто позивачем обраний саме такий спосіб захисту прав, тому суд вважає, що аліменти на утримання дитини повинні бути стягненні саме в такий спосіб. Так як спосіб стягнення аліментів у відповідності до норм Сімейного кодексу України обирається стягувачем ( отримувачем) аліментів.

При визначенні розміру аліментів судом враховується, що сторони доказів про отримувані прибутки та інші обставин, які враховуються при визнані розміру аліментів, не надали.

     Виходячи з вищевикладеного, та приймаючи  до уваги, що  відповідач  є особою працездатного віку,  суд приходить до  висновку про  задоволення позовних  вимог  частково  та вважає за можливе   стягнути з  відповідача на користь  позивачки аліменти на утримання   сина   в розмірі  ј   частини всіх  видів  його заробітку ( доходу)  але не  менше  50%  від   прожиткового  мінімуму для дитини  відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення повноліття. Мінімальний розмір аліментів, суд визначає з урахуванням положень ч. 2 ст. 182 СК України, згідно якого розмір аліментів не може бути меншим від 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний розмір аліментів в розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку є рекомендованим, а не гарантованим, і аліменти в даному розмірі присуджуються судом у випадку достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Проте сторони не надали суду доказів про розмір отримуваного заробітку (доходу) відповідача. З чого суд приходить до висновку, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

   Крім того стягнення аліментів   у визначеному  судом розмірі з урахування обов`язку  матері    матеріально утримувати дитину на думку  суду буде необхідним та достатнім для  гармонійного  розвитку  дитини даного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред`явлення позову.

Відповідно до реєстраційного номеру позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів 10.08.2020 року. Тому аліменти на утримання дитини, суд вважає за потрібне стягнути саме з цієї дати, оскільки відповідач доказів про надання матеріального утримання дитині за більш ранній період суду не надав.

Відповідно п. 1 ч.1 ст. 430 ЦПК України - Суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів – у межах платежу за один місяць.

Тому суд вважає за можливе допустити негайне виконання рішення суду про стягнення з відповідача аліментів в межах платежу за один місяць

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в суму 840.80 грн., так як позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до ЗУ «Про судовий збір».

На основі ст. 180, 181, 182, 183 СК України. керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 , 430 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити частково .

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини всіх видів його заробітку ( доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 10 серпня 2020 року і до повноліття дитини.

   В задоволенні  решти  позовних вимог - відмовити

Стягнути з із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір на користь держави в сумі 840 грн. 80 коп.

Рішення допустити до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлений 12.10.2020 року

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР: 12.10.2020 року

Дата набрання законної сили: 12.11.2020 року