Справа №2-32/07

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Запоріжжя                                                                                                                                05.03.07.

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

Головуючого, судді                                        Кухаря С.В.

при секретарі                                                  Живогляд І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа інформаційно-аналітичний тижневик "Істеблішмент" про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У суд з позовом звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа інформаційно-аналітичний тижневик "Істеблішмент" про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди, в якому позивач після декількох уточнень просив суд:

1.      визнати такими, що не відповідають дійсності та порочать честь, гідність та ділову репутацію відомості, надані ОСОБА_2 в інтерв'ю інформаційно-аналітичному тижневику "Істеблішмент", що знаходяться в статті ІНФОРМАЦІЯ_2, надрукованій, в інформаційно-аналітичному тижневику "Істеблішмент" НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1р. а саме: "с такой же легкостью он мог назваться членом какой угодно партии или блока, в зависимости от расстановки политических сил", "со стороны авантюристов подобных ОСОБА_1», «обывателей, у которых совесть не чиста перед законом», «переписку с клеветниками»;

2.      стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 16 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої позивачеві.

В обгрунтування своїх вимог позивач пояснив, що в травні 2004 року групою осіб за попередньою домовленістю з ОСОБА_3 та його безпосередньою участю, шляхом обману та зловживання довірою, було скоєне шахрайство, в результаті якого учасники злочинної групи заволоділи майном, що мені належало на суму 18 800 доларів США.

По даному факту 27 листопада 2004 року була порушена кримінальна справа, яка знаходилась в провадженні слідчого відділу ЗДУ УМВС України в Запорізькій області.

Будучи попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про скоєний злочин та надання завідомо неправдивих свідчень в ході досудового слідства позивачем були надані свідчення про обставини, що мали місце по відношенню до нього та осіб, які обґрунтовано підозрювались в їх скоєні, так і по відношенню свідків та очевидців цих подій.

В тижневику «Істеблішмент» ІНФОРМАЦІЯ_1 року в НОМЕР_1 в рубриці кримінальне чтиво під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2 була безпосередньо надана кореспонденту газети ОСОБА_4 інформація про позивача як про особистість, яка незаконно розповсюджувалась у засобах масової інформації та принизила його честь гідність та ділову репутацію.

В тижневику ОСОБА_2 назвав позивача "авантюристом" і "клеветником", "обивателем, у которого совесть не чиста перед законом " указав, що позивач "с такой же легкостью он мог назваться членом какой угодно партии или блока, в зависимости от расстановки политических сил".

Діями відповідача йому завдана моральна шкода, що заключається в приниженні моєї честі, гідності та ділової репутації. В зв'язку з вказаною публікацією у нього змінився встановлений ритм життя погіршився стан здоров'я. Внаслідок розладу здоров'я він довгий час не міг належним чином виконувати свої функціональні обов'язки. Був вимушений звернутися за допомогою до лікаря-кардеолога, яким була рекомендована госпіталізація. З наданням в газеті негативної інформації про нього, розклалися відносини з співробітниками по роботі. Деякі пацієнтки жіночої консультації, де він працює лікарем, із-за дій відповідача припинили його відвідувати, тим самим пошкоджена його ділова репутація. Душевні страждання та переживання буде відчувати все своє життя та завдану йому моральну шкоду він оцінює в 16 000 гривень, як таку яка на його думку може компенсувати ті моральні негативні наслідки які були спричинені діями відповідача.

Позивач проти притягнення до справи інформаційно-аналітичного тижневика "Істеблішмент" та автора статті в якості відповідачів заперечував і вказав, що в нього жодної позовної вимоги до них не має, і на спростуванні негативної щодо нього інформації він не наполягає в даній цивільній справі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував посилаючись на необґрунтованість вимог позивача до відповідача. Та в обґрунтування своїх заперечень пояснив суду, що в публікації ІНФОРМАЦІЯ_2, яка вийшла в тижневику „Істеблішмент", після довгих наклепів на нього з боку ОСОБА_1 він відповів на ряд питань журналіста. Це відповідач зробив з метою захисту своєї честі, гідності та ділової репутації та з метою захисту своїх особистих немайнових прав, які були порушені ОСОБА_1 в наслідок розповсюдження про нього недостовірної інформації в тижневику „Іскра" публікацією статті „ІНФОРМАЦІЯ_5" ІНФОРМАЦІЯ_3 року та ІНФОРМАЦІЯ_4 року. Він скористався спеціальним засобом захисту своїх немайнових прав таким, як відповідь. Відповідно до ст. 34 Конституції України він

маю право на свободу думки, свободу слова та вільне вираження своїх поглядів, а відповідно до ст. 19 ЦК України він мас право на самозахист своїх цивільних прав від порушень та протиправних посягань. Відповідно до ст. 277 ЦК України він маю право на відповідь. Вважає, що його відповіді журналісту не завдали ніякої шкоди ОСОБА_1, його ділова репутація, честь та гідність ніяким чином не постраждали.

В зв'язку з цією публікацією не постраждало і здоров'я ОСОБА_1, бо ще до публікації ОСОБА_1 був хворим чоловіком, був визнаний інвалідом 3 групи. Стан його здоров'я в зв'язку з цією публікацією ніяким чином не погіршився.

Відповідно до ст. 47-1 Закону України „Про інформацію", як пояснив далі відповідач: „Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості".

Суд вислухавши позивача, відповідача вивчивши матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Так, в інформаційно-аналітичному тижневику «Істеблішмент» ІНФОРМАЦІЯ_1 року в НОМЕР_1 в рубриці під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідачем була безпосередньо надана кореспонденту газети інформація про позивача.

В тижневику відповідач у своєму інтерв'ю кореспонденту вказав на позивача, що (мовою оригіналу) "с такой же легкостью он мог назваться членом какой угодно партии или блока, в зависимости от расстановки политических сил", на питання кореспондента - "А вы не собераетесь защищаться от клеветы ОСОБА_1" відповідач у відповіді на це питання вказав (мовою оригіналу) "со стороны авантюристов подобных ОСОБА_1», «обывателей, у которых совесть не чиста перед законом», «переписку с клеветниками».

Згідно ст. 277 ЦК України: "Фізична особа, особисті пемайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім 'ї недостовірної інформації, мас право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. "

Суд вважає, що вказана інформація поширена відносно позивача є недостовірною, бо по-перше, вона є негативною, виходячи як із стилю викладення так і із суті інформації. По-друге інформація є недостовірною, оскільки особа яка її поширила не довела протилежного. Так, до дня ухвалення рішення відповідач не надав жодного доказу достовірності поширеної ним інформації.

Посилання відповідача на те, що вказані висловлювання є оціночними судженнями і тому згідно ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості є безпідставними.

Оскільки згідно ст.47-1 Закону України «Про інформацію»: - «Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири».

Фактично вказівка в статті на те, що (мовою оригіналу) "с такой же легкостью он мог назваться членом какой угодно партии или блока, в зависимости от расстановки политических сил", та "со стороны авантюристов подобных ОСОБА_1», «обывателей, у которых совесть не чиста перед законом», «переписку с клеветниками» які були чітко згідно заданих питань кореспондентом сказані відносно позивача є нічим іншим як образою особи не залежно навіть про кого б це було вказано. Ці слова, виходячи з самих висловлювань для любої людини є образою, в тому числі і для позивача на адресу якого це було вказано.

Вказівка відповідача на те, що позивач раніше притягувався до кримінальної відповідальності і він мав право сказати, що у нього (відповідача) совість не чиста перед законом. Суд оцінює критично, і не дивлячись не те, що дійсно встановлено, що позивач в 1997 році притягувався до кримінальної відповідальності, суд вважає що фраза в адресу позивача «обывателей, у которых совесть не чиста перед законом» є для нього образою і порушує його честь та гідність. Оскільки позивач згідно законодавства вважається не судимим і тому відповідач повинен міг тільки чітко вказати на конкретний вирок суду і час його постановления, бо вказана фраза з вуст, на той час, працівника міліції для читачів вказує тільки на якісь неправомірні в тому числі і злочинні дії позивача як до публікації так і на час публікації статті і сприяють негативному враженню про особу, яка як вказано за законом на той час була несудимою.

Тому всі вказані позивачем цитати з інтерв'ю, що дав газеті відповідач як по стилю викладення так і виходячи з суті самих слів ("обыватель", "клеветник", "авантюрист") є негативною інформацією про позивача і не може бути оціночним судженням оскільки вона викладена в образливій формі щодо особи.

Згідно ст. 28 Конституції України та ст. 270 ЦК України особистим немайновим правом є право на повагу до гідності та честі.

Внаслідок поширення вказаної недостовірної інформації було порушено особисте немайнове право позивача на повагу до його честі, гідності та ділової репутації.

Вказаними діями відповідача позивачеві завдана моральна шкода, що заключається в приниженні честі, гідності та ділової репутації. В зв'язку з вказаною публікацією у нього змінився встановлений ритм життя погіршився стан здоров'я. Внаслідок розладу здоров'я він довгий час не міг належним чином виконувати свої функціональні обов'язки. Був вимушений звернутися за допомогою до лікаря-кардеолога, яким була рекомендована госпіталізація. Взагалі саме викладення вказаної інформації відносно особи в пресі викликає і викликало в позивача моральні страждання та переживання бо вони є образливими. Суд з урахуванням глибини.фізичних та душевних страждань позивача виходячи з принципів розумності та справедливості оцінює завдану моральну шкоду позивачеві в розмірі 2 000 гривень. В іншій частині суд вважає позов необгрунтованим.

На підставі викладеного, керуючись ст. 28 Конституції України, ст. 37 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", ст.ст. 16, 23, 270, 275-277, 297, 301, 1167 ЦК України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1990 року № 7: „Про застосування судами законодавства, що регулює захист, честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій", ст. ст. З, 6, 8, 10, 76, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 224 - 227 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати такими, що є недостовірними та порочать честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 відомості, надані ОСОБА_2 в інтерв'ю інформаційно-аналітичному тижневику "Істеблішмент", що знаходяться в статті ІНФОРМАЦІЯ_2, надрукованій в інформаційно-аналітичному тижневику "Істеблішмент" НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1р. а саме: "с такой же легкостью он мог назваться членом какой угодно партии или блока, в зависимости от расстановки политических сил", "со стороны авантюристов подобных ОСОБА_1», «обывателей, у которых совесть не чиста перед законом», «переписку с клеветниками».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 000 грн. в рахунок відшкодування завданої позивачеві моральної шкоди.

В іншій частині позову відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до Апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження з поданням її копії до апеляційного суду.