Справа № 22ц-26/2008 року

 Категорія - 26

    Головуючий у 1- інст.: Варениця В.С.

    Доповідач: Курій Н.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справа х апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Юхименка А. Г. суддів: Курій Н.М., Мікуш Ю.Р. при секретарі Гарванко М. М. з участю представника позивача ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представників відповідачів ОСОБА_4 і ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_3 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 13 квітня 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 13 квітня 2007 року частково задоволено позов ОСОБА_7, уточнений представником позивача ОСОБА_1, до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, реєстраційних посвідчень, визнання права власності в порядку спадкування та реальний розподіл житлового будинку АДРЕСА_1.

Визнано недійсним в розмірі 1/6 частини права власності Свідоцтво про право на спадщину за законом на ім’я ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1, виданого 11.12.2001 року державним нотаріусом Яворівської державної нотаріальної контори, спадкова справа № 71/2001, реєстр № 2599.

Визнано недійсним в розмірі 1/12 частини права власності реєстраційне посвідчення права власності на ім’я ОСОБА_3 на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1, виданого 25.12.2001 року Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, реєстрова книга № 3, реєстр № 357. Визнано недійсним в розмірі 1/12 частини права власності реєстраційне посвідчення права власності на ім’я ОСОБА_6 на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1, виданого 25.12.2001 року Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, реєстрова книга № 3, реєстр № 357. Визнано за ОСОБА_7 право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. В позовних вимогах ОСОБА_7, до ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про припинення права власності на житловий будинок шляхом сплати грошової компенсації відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в користь ОСОБА_7 159 грн. 20 коп. судових витрат по справі.

Рішення оскаржили відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_6

В апеляційній скарзі просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові, вважаючи його таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, незаконним та необгрунтованим, оскільки суд неналежно дослідив всі докази.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення відповідача ОСОБА_6, його представника ОСОБА_4, представник а відповідача ОСОБА_6- ОСОБА_5 на підтримання доводів апеляційної скарги і заперечень на неї представника позивача ОСОБА_1 (яка діє за довіреністю від 19.02.2008 p.), адвоката ОСОБА_2, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та пред’явлених позовних вимог законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України (1963 року), діючого на час відкриття спадщини, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Судом встановлено, що предметом спору є житловий будинок АДРЕСА_1, співвласниками якого до ІНФОРМАЦІЯ_1 були ОСОБА_7 та її син ОСОБА_8 (а.с. 36).

Після смерті ОСОБА_8 (а.с. 7) спадкоємцями першої черги за законом були позивач ОСОБА_7 - мати померлого та відповідачі по справі ОСОБА_9 та ОСОБА_3 - діти померлого.

Останні, шляхом подання заяв про прийняття спадщини до нотаріальної контори, прийняли спадщину за законом після смерті свого батька і державним нотаріусом Яворівської держнотконтори їм видано свідоцтва про право на спадщину в рівних частках щодо 1/2 частини спірного житлового будинку (а.с. 37) тобто, вони стали власниками по 1/4 ідеальній частині цього будинку (а.с. 64).

Судом також встановлено, з чим погодились сторони по справі, що позивач ОСОБА_7 на час відкриття спадщини була зареєстрована і фактично проживала в спірному будинку.

Задовольняючи частково позов, суд прийшов до правильного висновку, що оскільки ОСОБА_7 відповідно до вимог ст. 549 ЦК України (1963 року) прийняла спадщину то видача відповідачам свідоцтва про права на спадщину та наступна їх реєстрація права власності, позбавили законного права позивача на спадкування частки спадкового майна після смерті сина.

Покликання відповідачів у апеляційній скарзі на те, що приватний нотаріус ОСОБА_10 в порушення закону про нотаріат видав доручення від ОСОБА_7 громадянці ОСОБА_11 ОСОБА_1 без зазначення адреси її проживання, не заслуговують на увагу, оскільки це спростовується даними про адресу проживання ОСОБА_1, зазначеними у вищевказаному дорученні (а.с. 8).

Зазначені в апеляційній скарзі припущення про можливу смерть позивачки на час ухвалення рішення судом першої інстанції спростовані доказами, наданими представником позивача ОСОБА_1 апеляційному суду, та довіреністю від позивачки ОСОБА_7, виданою 19.02.2008 року.

Покликання відповідачів про те, що в судовому засіданні 13.04.2007 р. суд не долучив їхні заперечення на позов із додатками і не задовольнив їх клопотань про відкладення розгляду справи не заслуговують на увагу, оскільки судом встановлено, що такі клопотання не заявлялись і письмового заперечення не подавалось, а наявне у справі заперечення, без долучених додатків, які у ньому вказані, були долучені відповідачами до письмового зауваження на протокол судового засідання 04.05.2007 p., тобто вже після завершення розгляду справи (а.с. 97, 102, 108).

Решта наведених в апеляційній скарзі доводів не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов’язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура розгляду справи передбачена ЦПК України.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 303, п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч. 1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 13 квітня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подання на неї касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.