Справа № 22ц-119/2008
Категорія: 40
Головуючий у 1 інстанції: Посисень Л.М.
Доповідач: Монастирецький Д.І.
РІШЕННЯ
Іменем України
04 лютого 2008 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справа х Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - Зубарєвої К.П.,
суддів: Мойсюка М. І., Монастирецького Д.І.,
при секретарі Підлужній К.В.,
з участю позивачки ОСОБА_1, представника відповідача ЗАТ «СГК «Дніпро-Бескид» Панішко Т.І., представника третьої особи Чабаненка О.І. Олійника A.M.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства «Санаторно-готельний комплекс «Дніпро-Бескид» (далі ЗАТ «СГК «Дніпро-Бескид») на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 05 червня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «СГК «Дніпро-Бескид», третя особа на стороні відповідача -голова правління ЗАТ «СГК «Дніпро-Бескид» Чебаненко Олександр Іванович, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
Оскаржуваним рішенням суду частково задоволено позов ОСОБА_1.
Ухвалено поновити її на роботі медсестрою підводного душ-масажу у закритому акціонерному товаристві «Санаторно-готельний комплекс «Дніпро-Бескид» м. Трускавець.
Стягнуто з відповідача в її користь за 303 дні вимушеного прогулу з 02.09.2005 року по 02.09.2006 року 2856 грн. 34 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 400 грн. у відшкодування моральної шкоди та 300 грн. за надану їй (ОСОБА_1) правову допомогу адвокатом ОСОБА_6, а всього стягнуто з ЗАТ «СГК «Дніпро-Бескид» в користь ОСОБА_1 3556 грн. 84 коп..
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення в її користь із ЗАТ «СГК «Дніпро-Бескид» середнього заробітку за один місяць, що становить 460 грн. допущено до негайного виконання.
В решті позову про стягнення із ЗАТ «СГК «Дніпро-Бескид» в користь ОСОБА_1 4073 грн. 80 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 1600 грн. у відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Стягнуто з ЗАТ «СГК «Дніпро-Бескид» в користь держави 59 грн. 50 коп. судового збору та в користь державного підприємства «Судовий інформаційний центр» ЗО грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду даної справи.
Рішення суду оскаржило ЗАТ «СГК «Дніпро-Бескид».
В обгрунтування апеляційної скарги покликається на те, що рішення міського суду незаконне, прийняте з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з»ясуванням обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Судом не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи.
За вказаних підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 відмовити.
Позивачка ОСОБА_1 у своїх запереченнях на скаргу її доводи не визнала, вказавши на безпідставність скарги і на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ЗАТ «СГК «Дніпро-Бескид» ОСОБА_2, позивачки ОСОБА_1, представника третьої особи Чабаненка О.І. Олійника A.M., дослідивши та перевіривши рішення суду в межах доводів скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка була звільнена з роботи незаконно. Зокрема відповідач грубо порушив процедуру проведення скорочення чисельності і штату працівників, а відтак порушив і вимоги ст. 42 КЗпЦ України про переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв»язку із змінами в організації виробництва і праці, не врахував кваліфікації позивачки, її продуктивності праці в порівнянні з іншими медсестрами (середніми медичними працівниками). Не вирішувалось питання про наявність чи відсутність у позивачки переважного права на роботі в порівнянні з іншими медсестрами, крім медсестер підводного душ-масажу.
Проте з таким висновком погодитись не можна.
Згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у разі зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Факт змін в організації виробництва та праці і у зв»язку з цим скорочення штату працівників у відповідача, в тому числі трьох з шести посад медсестер підводного душ-масажу, підтверджується матеріалами справи.
Колегією суддів встановлено, що під час розірвання трудового договору з ОСОБА_1 додержано порядку звільнення працівників та не допущено порушень законодавства про працю.
При звільненні ОСОБА_1 обговорювалось питання щодо її переважного права на залишення на роботі перед іншими медсестрами підводного душ-масажу.
Відповідно з ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв»язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Встановлено, що позивачка у 1987 році закінчила Бориславське медичне училище по фельдшерській спеціальності. З 1987 року працювала в санаторії «Дніпро» медсестрою підводного душ-масажу, з 1997 року по час звільнення на цій же посаді без кваліфікаційної категорії в ЗАТ «СГК «Дніпро-Бескид».
Іншим працівникам, які займали посади медсестер підводного душ-масажу і які залишилися на цих посадах, а саме ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 ще до скорочення присвоєні кваліфікаційні категорії. За кваліфікацією і продуктивністю праці позивачка не переважає їх, а навпаки, чого не заперечила сама у суді апеляційної інстанції. Крім цього, ці факти підтверджуються журналами про відпуск процедур підводного душ-масажу.
Безпідставним є посилання у рішенні на те, що позивачка мала переважне право на залишення на роботі у порівнянні з палатними медсестрами Терлецькою, Черхавською, Огар (Паславською), медсестрою кабінету функціональної діагностики Городинською, медсестрою кабінету кишкових промивань Ільєнко, оскільки на момент скорочення ці особи працювали на умовах строкового трудового договору на час перебування у відпустках по догляду за дитиною до досягнення трьох (шести) - річного віку основних працівників, посади яких не скорочувалися.
Крім того, визнаючи за ОСОБА_1 переважне право на залишення на роботі у порівнянні з палатними медсестрами, медсестрою кабінету функціональної діагностики, медсестрою кабінету кишкових промивань, суд безпідставно понойив її на посаді неіснуючої вакантної посади - медсестри з підводного душ-масажу.
Не відповідає ч. 2 ст. 42 КЗпП України і висновок суду про те, що сімейний стан і інші обставини дають перевагу ОСОБА_1 в залишенні її на роботі в порівнянні з іншими працівниками, оскільки така надається при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.
Також не підтвердились доводи ОСОБА_1 про те, що відповідач не вживав заходів до її працевлаштування. Досліджені судом докази свідчать, що позивачці пропонувалась наявна у ЗАТ «СГК «Дніпро-Бескид» робота санітарки, однак від цієї пропозиції вона відмовилась, чого вона також не заперечує.
Наведене об»єктивно стверджується перевіреними та оціненими колегією суддів доказами, які знайшли своє підтвердження в матеріалах справи.
За вказаних обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_1 у позові.
Керуючись ст. ст. 303, 304, ч. 1 п. 2 ст. 307, ч. 1 пп. 1, 3 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Санаторно-готельний комплекс «Дніпро-Бескид» задовольнити.
Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 05 червня 2007 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким:
в позові ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Санаторно-готельний комплекс «Дніпро-Бескид», третя особа на стороні відповідача -голова правління Закритого акціонерного товариства «Санаторно-готельний комплекс «Дніпро-Бескид» Чебаненко Олександр Іванович, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.