АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   ЗАПОРІЗЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа № 22 – 416 / 10                                                     Головуючий у 1-й інстанції:                                                                                                                                                                Гнатик Г.Е.

                                                       Суддя-доповідач:  Сапун О.А.

 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

21 квітня 2010 року                             м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:                               Пільщик Л.В.

Суддів:                                         Сапун О.А.,

                                                      Краснокутської О.М.,

При секретарі:                     Петровій О.Б.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3   на  рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2009 року  по справі за позовом  ВАТ «Укртелеком»  в особі  Центру  телекомунікаційних послуг  м. Запоріжжя Запорізької філії  ВАТ «Укртелеком»  до ОСОБА_3  про стягнення  заборгованості  за  надані  послуги зв’язку, -

В С Т А Н О В И Л А :

13 лютого 2008 року ВАТ «Укртелеком»  в особі  Центру  телекомунікаційних послуг  міста Запоріжжя Запорізької філії  ВАТ «Укртелеком»   звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, який уточнювався 12 травня 2008 року та 24 вересня 2009 року, про стягнення  заборгованості  за  надані  послуги зв’язку та судових витрат .

Зазначало, що відповідачці з 09 липня 1986 року на підставі договору про надання послуг міського ( сільського ) телефонного зв’язку надавалися послуги електрозв’язку за телефонним номером НОМЕР_1.

Оскільки ОСОБА_3 передбачені договором обов’язки не виконувала належним чином, у період з лютого по жовтень 2007 року утворилася заборгованість по оплаті за надані послуги міського зв’язку у сумі 113 грн. 14 коп., заборгованість за міжміські ( міжнародні ) телефонні переговори у сумі 04 грн. 91 коп., яку товариство просило стягнути. Також просило стягнути інфляційні втрати в сумі 46 грн. 91 коп., три відсотка річних в сумі 07 грн. 88 коп., всього 172 грн. 84 коп., а також судові витрати ( а. с. 3-5,74,106-107 ).

Р ішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2009 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ВАТ «Укртелеком» в особі Центру телекомунікаційних послуг м. Запоріжжя Запорізької філії ВАТ «Укртелеком» суму заборгованості за надані послуги електрозв’язку у розмірі 118 грн. 05 коп., суму інфляційних втрат у розмірі 46 грн. 91 коп., всього 164 грн. 96 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ВАТ «Укртелеком» в особі Центру телекомунікаційних послуг м. Запоріжжя Запорізької філії ВАТ «Укртелеком» судовий збір у сумі 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю–доповідача, вислухавши доводи представника апелянта, заперечення представника позивача, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

    Судом з’ясовано, що на підставі договору від 09 липня 1986 року ОСОБА_3 надавалися послуги міського телефонного зв’язку, абоненту виділено номер телефону НОМЕР_1 для установки у квартирі АДРЕСА_1. Пунктом 2 договору передбачалось, що абонент зобов’язаний своєчасно вносити оплату за користування телефоном, за міжміські телефонні розмови, а також інші послуги, надані по телефону; у місячний термін повідомити представнику зв’язку про зміни у користуванні телефоном, у тому числі про вибуття абонента. Згідно пункту 4 договору абонент має право припинити у любий час дію вказаного договору, подавши письмову заву на підприємство зв’язку (а. с. 28-29,75-76 ).

    Статтею 5 Граничних тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги на період з 01 листопада 2006 року, які затверджені рішенням Національної комісії з питань регулювання зв’язку України від 05 травня 2006 року № 258, встановлена абонентна плата за користування телефоном, підключеним до окремої лінії абонентом місцевої телефонної мережі міст та райцентрів з почасовою оплатою місцевих розмов, в розмірі 13 грн. 70 коп. ( з урахуванням ПДВ ).

    Оскільки відповідачка не подала до підприємства зв’язку заяву про припинення дії договору про надання послуг телефонного зв’язку, не повідомила про продаж квартири АДРЕСА_2, в якій був підключений телефон за номером НОМЕР_1, а також про зміну реєстрації та переїзд на нове місце проживання, послуги електрозв’язку на телефонний номер НОМЕР_1 надавались абоненту ОСОБА_3 до 09 жовтня 2007 року, після чого телефонний номер було встановлено іншому абоненту ( а. с. 5-14 ).

За таких обставин, а також виходячи з наданих доказів та положень статті 526 ЦК України, Закону України «Про телекомунікації», суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з ОСОБА_4, як з абонента за договором, на користь позивача заборгованість за послуги з телефонного зв’язку у сумі 118 грн. 05 коп., яка утворилася у період з лютого по жовтень 2007 року. В цій частині судове рішення відповідає матеріалам справи, вимогам закону, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Пояснення відповідачки про те, що вона у грудні 2006 року подала до Запорізького відділення ВАТ «Укртелеком» письмову заяву про припинення користування телефоном, не знайшли підтвердження при розгляді спору, а також спростовуються довідкою ВАТ «Укртелеком» №15/1034 від 17 грудня 2009 року ( а. с. 115 ).

Доводи ОСОБА_5 в тій частині, що вона не підписувала договір № 85909 від 23 вересня 1997 року на користування місцевим телефонним зв’язком, не можуть бути поводом для відмови у задоволенні позову про стягнення 118 грн. 05 коп., оскільки послуги міського телефонного зв’язку надавалися позивачем на підставі договору, підписаного сторонами 09 липня 1986 року. За вказаним договором відповідачці був виділений телефонний номер НОМЕР_1, за яким зв’язок забезпечувався до жовтня 2007 року.

    Проте суд безпідставно стягнув з відповідачки 46 грн. 91 коп. інфляційних втрат, оскільки до даних правовідносин не можуть бути застосовані положення статті 625 ЦК України. Тому рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2009 року в частині стягнення 46 грн. 91 коп. необхідно скасувати, в цій частині слід ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ВАТ «Укртелеком» про стягнення з ОСОБА_6 46 грн. 91 коп. відмовити.

Керуючись ст. ст. 307,309,313,314,316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

              Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.                  

              Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2009 року в частині стягнення з ОСОБА_3 інфляційних втрат в сумі 46 грн. 91 коп. скасувати, в цій частині в задоволенні позовних вимог ВАТ «Укртелеком» в особі Центру телекомунікаційних послуг м. Запоріжжя Запорізької філії ВАТ «Укртелеком» відмовити.

    В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:  

 Судді: