Справа № 22ц-2760/2010р                                       Головуючий 1-ї інстанції – Шавиріна Л.П.

Категорія - 27                                         Доповідач - Кондратьєва О.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

8 квітня 2010 року                                                                                                 м. Донецьк

           Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючої -  Кондратьєвої О.М.,  

суддів –  Голубинського А.М., Прокопчук Л.М.,

при секретарі – Петрушенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення  Краснолиманського міського суду Донецької області від 25 січня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк”  про визнання договору недійсним , -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на рішення Краснолиманського міського суду від 25 січня 2010 року, яким в задоволенні його позовних вимог до ПАТ КБ „ПриватБанк” відмовлено.

 В апеляційній скарзі позивач просив скасувати зазначене рішення і ухвалити нове, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права. Так, судом не враховано, що з 1 лютого 2009 року відповідач підвищив процентну ставку по кредитному договору з 17,04% до 27,48% річних. Не погодившись зі зміною умов договору, ОСОБА_1 направив 27 січня 2009 року лист-заперечення, але судом це не взято до уваги і безпідставно визнано дії відповідача правомірними.

      Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що умови укладеного між сторонами кредитного договору, що передбачали право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, відповідали на момент його укладення Закону України «Про банки та банківську діяльність» та нормам ЦК України, тому підстав для визнання договору недійсним не знайшов.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін, якщо визнає, що суд 1-ї інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційним судом встановлено, що судом при розгляді даної справи порушень зазначених норм припущено не було, тому підстави для скасування рішення відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк» був укладений кредитний договір № DOKWAU11000001 (а.с.5-6), згідно з яким Банк зобов’язався надати Позичальникові кредитні кошти шляхом перерахування на відкритий у АППБ «Аваль» поточний рахунок № 2600214000 ТОВ «УкрАвтоЗАЗзСервіс» на строк з 26.12.2006 р. По 26.12.2013 року включно, у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 54000 грн. на наступні цілі: купівля автомобіля, а також у розмірі 26119,10 грн. – на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,75% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,14% від суми виданного кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно п. 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2 даного договору (п.1.1).

Відповідно до п. 2.3.1 кредитного договору Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон’юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більш ніж на 10% у порівняні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання договору, зміні облікової ставки НБУ, зміні розміру відрахувань у страховий (резервний фонд) або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ).

Листом від 06 січня 2009 року без номеру відповідач повідомив позивача про збільшення розміру процентної ставки за кредитним договором до 27,48% на рік, починаючи з 01 лютого 2008 року, посилаючись на зміну кон’юктури ринку грошових ресурсів в Україні, та запропонував позивачу у разі незгоди із змінами кредитного договору не пізніше 20 січня 2009 року погасити заборгованість за кредитним договором у повному обсязі (а.с.8).

Листом від 27 січня 2009 року позивач повідомив відповідача про незгоду із зміною процентної ставки за кредитним договором (а.с. 12-14).

Згідно ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року  (в редакції, що діяла на момент укладення договору 26.12. 2006 року), відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до частини 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції від 01 грудня 2005 року) у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Тобто, діюче на час укладення кредитного договору законодавство дозволяло банкам, в випадках передбачених договором, в односторонньому порядку змінювати процентну ставку за користування кредитом.

Відповідно до п. 2.3.1 кредитного договору № DOKWAU11000001 від 26 грудня 2006 року Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон’юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більш ніж на 10% у порівняні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання договору, зміні облікової ставки НБУ, зміні розміру відрахувань у страховий (резервний фонд) або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США (а.с. 5 зв.).

Тобто, умова кредитного договору від 26 грудня 2006 року про право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, викладена в п. 2.3.1 кредитного договору, на момент укладення договору відповідала вимогам закону.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12 грудня 2008 року, який набув чинності 10 січня 2009 року, а не з 9 січня 2009 року як вважає апеллянт, внесено зміни до законодавчих актів:

- ЦК України доповнено ст. 1056-1, згідно якої розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною;

- ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» доповнено частиною четвертою такого змісту: «Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом».

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Тобто, вимоги ст. 1056-1 ЦК України та частини 4 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» розповсюджуються лише на правовідносини, що виникли з 10 січня 2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення про зміну відповідно до п. 2.3.1 кредитного договору процентної ставки за користування кредитом відповідачем прийнято до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12 грудня 2008 року, а саме,  25 грудня 2008 року, що підтверджується розпорядженням № Э.40.0.0.0/1-20 від 25.12.2008 року ЗАТ КБ «Приватбанк», який передбачав збільшення процентної ставки за користування кредитами, виданими в гривнях в бізнесі «Авто в кредит» до 30% річних (а.с. 80-81).

Письмове повідомлення від 06 січня 2009 року про зміну процентної ставки, згідно якого позивач повідомлявся про збільшення процентної ставки за користування кредитом з 01 лютого 2008 року до 27,48% на рік (а.с. 8), ЗАТ КБ «Приватбанк» направив на адресу позивача 08 січня 2009 року, тобто також до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», що підтверджується проставленим на ньому поштовим штемпелем.

Не дивлячись на те, що в повідомленні зазначено про збільшення процентної ставки з 1 лютого 2008 року, Апеляційний суд вважає, що в листі припущена описка, оскільки фактично цим повідомленням позивач повідомлявся про підвищення процентної ставки з 01 лютого 2009 року, що підтверджується матеріалами справи, згідно з якими процентна ставка за користування кредитом позивачу збільшена до 27,48% річних з 01 лютого 2009 року.

За таких обставин Апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не заслуговують на увагу, оскільки суперечать обставинам справи та вимогам закону.  Посилання відповідача на наявність його письмової незгоди зі зміною умов договору не спростовують висновків суду, оскільки листом-повідомленням від 06.01.2009 року були передбачені дії позивача у разі незгоди зі змінами умов кредитного договору, а саме: в строк не пізніше 20.01.2009 року звернення у відділення ПриватБанку, що обслуговує кредит, з письмовим повідомленням про свою незгоду та погашення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі.  Вказані дії ОСОБА_1 не виконані.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення  Краснолиманського міського суду Донецької області від 25 січня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду  України протягом двох місяців.

                        Головуючий:                                                            Судді: