Справа № 339/239/19

Провадження № 22-ц/4808/532/20

Головуючий у 1 інстанції Поляниця  М. М.

Суддя-доповідач Василишин

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача                Василишин Л.В.,

суддів:                        Максюти І.О., Горейко М.Д.

секретаря                        Капущак С.В.

за участю                        апелянта ОСОБА_1 ,

представника апелянта адвоката Малетина А.Я.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Болехівського міського суду від 27 січня 2020 року у складі судді Поляниці М.М., ухвалене у м.Болехів, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення втраченої вигоди,

в с т а н о в и в:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом.

Свої вимоги позивач обгрунтовувала тим, що з 30.08.2007 року вона перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 . Рішенням Долинського районного суду від 27.06.2017 року шлюб між сторонами розірвано.

За час шлюбу на ім`я ОСОБА_2 було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно - торгово-офісне приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 89,3 кв.м.

01.08.2017 року позивач уклала договір оренди частини зазначеного приміщення площею 44,6 м2 з ФОП ОСОБА_4 зі сплатою орендної плати в розмірі 12 тис. грн. щомісячно. Відповідач захопив вказане приміщення, замінивши замки та здав його в оренду іншим особам. З метою захисту майнового права нею було подано позов, який рішенням Долинського районного суду від 16.11.2018 року було задоволено. Розірвано договір оренди укладений відповідачем та зобов`язано звільнити зазначене приміщення. ОСОБА_2 добровільно не виконував рішення суду. В результаті таких дій вона не отримала дохід (орендну плату) в сумі 300 тис. грн.

02.10.2019 року позивачка подала заяву про зміну підстав позову, в якій просила попередню підставу, а саме договір оренди укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не досліджувати, а досліджувати нову підставу - договір оренди приміщення, укладений між нею та ФОП ОСОБА_5 20 липня 2007 року з розміром орендної плати 11 500 грн. Оскільки до початку підготовчого засідання сталась подія, яка змусила її змінити підставу позову. ОСОБА_2 вчинив тиск - погрожував стороні вищевказаного договору ФОП ОСОБА_6 , який змусив віддати примірник договору оренди, укладеного між ними.

З наведених підстав позивачка просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь збитки у вигляді втраченої вигоди у сумі 300 000 грн. а також на користь держави судові витрати по справі.

Рішенням Болехівського міського суду від 27 січня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення втраченої вигоди відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 8 000,0 грн. за надання правової допомоги адвокатом.

На вказане рішення суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянтка зазначила, що суд не дав оцінки тому, що відповідач Договір №1 оренди від 15.05.2015 року 46 кв.м. уклав свавільно, від оренди отримува кошти у власних інтересах. Позивач як співласник спільної сумісної власності згоди не надавала.

Суд не взяв до уваги, що договір оренди №2 від 01.02.2017 року, який відповідач уклав на частину нежитлового приміщення площею 30 кв.м. позивач згоди не надавала, також суд не дав оцінки тому факту, що відповідач одноосібно використовував спільне сумісне з позивачем майно в розмірі 13,3 кв.м. у власних інтересах, отримуючи весь час від цього дохід.

Також поза увагою залишився той факт, що після розірвання шлюбу відповідач захопив вказане примішення, замінив у вхідних дверях замки, здав в оренду 30 кв.м. площі, а частину площею 13,3 кв.м. використовуав одноосібно.

Апелянтка зазначила, що договір оренди приміщення від 20.07.2017 року вона дійсно уклала з ФОП ОСОБА_5 без погодження з відповідачем, однак так само і відповідач без погодження з нею уклав договір оренди від 15.05.2015 року та від 01.02.2017 року.

Посилаючись на вказані обставини, апелянтка просила скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким стягнути з відповідача на її користь 287 500,0 грн. втраченої вигоди.

У засіданні апеляційного суду апелянт та її представник вимоги скарги підтримали в повному обсязі, просили її задоволити.

Відповідач та його представник скаргу заперечили, просили її відхилити.

Відповідно до ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що укладення позивачкою 20 липня 2017 року договору оренди приміщення з ОСОБА_5 без погодження зі співвласником ОСОБА_2 відбулося з порушенням вимог ст.68 СК України та ст.369 ЦК України, оскільки розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою відповідно до Цивільного кодексу України. ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів того, що маючи намір на укладення 20 липня 2017 року договору оренди з ФОП ОСОБА_5 , вона зверталась до ОСОБА_2 за отриманням згоди щодо укладеного договору.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Встановлено, що предметом спору є збитки (втрачена вигода) в розмірі 300 000 грн., яких як зазначає позивачка, вона зазнала, у зв`язку з неотриманням плати за договором оренди від 20.07.2017 року внаслідок неправомірних дій відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 30.08.2007 року, який рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 27.06.2017 року розірвано.

За час шлюбу сторони по справі придбали трикімнатну квартиру загальною площею 58.8 кв.м за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується Договором купівлі-продажу № 3474 від 26 липня 2011 року (а.с.85-86), а також однокімнатну квартиру загальною площею 29.6 кв.м за адресою АДРЕСА_3 , що підтверджується Договором купівлі-продажу № 4821 від 26 жовтня 2011 року (а.с.87-88).

Зазначені квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 у 2013 році були об`єднані та створено новий об`єкт - торгово-офісне приміщення загальною площею 89.3 кв.м., який зареєстрований 04 квітня 2013 році на праві власності за ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 05.04.2013 (а.с.89).

Відповідно до ст.60 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу)

Згідно ч.3 ст.368 ЦК майно, набуте подружжя за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

01 травня 2015 року (в період перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 ) відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір оренди №1 частини торгово-офісного приміщення площею 46 м2. Відповідно до укладеного Договору сторони підписали 1.05.2015 Акт прийому передачі в оренду нежитлового приміщення (а.с.100-103).

01 лютого 2017 року ОСОБА_2 уклав Договір оренди №2 частини нежитлового приміщення площею 30 м2 по АДРЕСА_1 з фізичною особою підприємцем ОСОБА_7 та підписано Акт прийому передачі в оренду приміщення (а.с.108-111).

27 червня 2017 року рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

20 липня 2017 року позивачкою укладено договір оренди приміщення № 01/07/17 з ФОП ОСОБА_5 ..

Рішенням Долинського районного суду від 16 листопада 2018 року, яке набрало законної сили 3 січня 2019 року, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 і ОСОБА_7 договори оренди торгово-офісного приміщення розірвано за позовом ОСОБА_1 (а.с.20-21).

За приписами ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Отже, після розірвання шлюбу правовий режим спільного майна подружжя, а також порядок користування та розпорядженням ним за спільною згодою, не змінились.

За змістом п. 1.1. договору, передано у строкове платне користування приміщення площею 44.6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 на строк 30 місяців. (а.с.60-63).

Позивач вважає, що внаслідок неправомірних дій відповідача, вона не змогла виконати умови даного договору та здати приміщення в оренду, внаслідок чого понесла збитки у вигляді втраченої вигоди.

Однак, як правильно встановив суд першої інстанції, договір оренди приміщення від 20.07.2017 року укладений ОСОБА_1 з ФОП ОСОБА_9 з порушенням вимог ст.68 СК УКраїни, ст.369 ЦК України, оскільки укладений без погодження з іншим співвласником майна - ОСОБА_2 .

Більше того, ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів того, що маючи намір на укладення 20 липня 2017 року договору оренди з ФОП ОСОБА_5 , зверталась до ОСОБА_2 за отриманням згоди щодо укладеного договору.

Тобто у ОСОБА_1 були відсутні законні підстави для здачі в оренду приміщення, яке перебувало у спільній власності, без погодження з іншим власником.

Не спростованою залишається встановлена судом першої інстанції обставина, що на час укладення договору оренди з ОСОБА_5 - 20 липня 2017 року, торгово-офісні приміщення загальною площею 89.3 кв.м по АДРЕСА_1 , уже перебували в оренді і вільних площ, для надання в оренду нерухомого майна не було до ухвалення рішення суду про їх розірвання.

Встановлено, що тільки 01 серпня 2019 року постановою Івано-Франківського апеляційного суду торгово-офісне приміщення загальною площею 89.3 кв.м по АДРЕСА_1 було визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_10 та в порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по Ѕ частині торгово-офісного приміщення з вказаною адресою (а.с.25-34).

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для настання відповідальності за статтею 1166 ЦК України є необхідною наявність складу правопорушення, а саме: шкода; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина заподіювача шкоди.

Відповідно до ст.12, ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76).

Статтями 77,78,79,80 ЦПК України встановлено вимоги щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів.

Таким чином, предметом доказування при стягненні упущеної вигоди, є доведення факту можливості отримати дохід, який особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

За змістом позову, суть спричиненої позивачу шкоди полягає в неотриманні нею прибутку від здачі частині майна в оренду внаслідок перешкоджання зі сторони відповідача.

В спірному випадку, сам лише факт підписання позивачем договору оренди, не є достатньою підставою для стягнення таких збитків, оскільки він не доводить реальне одержання доходу за звичайних обставин.

Зокрема, як уже зазначалося вище, на час укладення договору позивач, як співвласник майна, не погодила питання щодо здачі майна в оренду з іншим власником.

Також, окрім підписання договору, будь-яких реальних дій щодо його реалізації сторони не здійснили, майно не передавалася, плата не вносилася.

Позивач змінюючи підставу позову 02.10.2019 року та вказуючи на підставу втраченої вигоди договір з ФОП ОСОБА_5 , не вказувала обставин, що виключали можливість виконати умови саме даного договору.

Зокрема, в порядку визначеному п. 3.1. договору майно повинно було бути передано протягом 5 днів з передачею ключів.

Також за п. 5.2. цього договору орендна плата повинна бути сплачена авансом орендарем не пізніше 5 числа кожного місяця.

Однак позивач сама підтвердила в судовому засіданні, що коштів на виконання договору з ОСОБА_5 не отримувала, приміщення не передавала. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували реальні збитки понесені позивачем внаслідок неможливості виконати умови наведеного договору. Також без пояснень зі сторони позивача залишилася обставина щодо укладеного договору з ФОП ОСОБА_4 від 01.08.2017року, оскільки доказів розірвання даного договору також не представлено.

Відповідно за таких обставин відсутні підстави вважати, що у позивача були реальні підстави для отримання прибутку за звичайних обставин по договору з ФОП ОСОБА_5 ..

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності позивачкою неправомірних дій відповідача, які призвели до завдання їй матеріальних збитків, у вигляді втраченої вигоди, у зв`язку з неможливістю виконати умови договору оренди від 20.07.2017 року.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374, 375,381-384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Болехівського міського суду від 27 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 09 жовтня 2020 року.

Суддя-доповідач:                                                                Василишин Л.В.

Судді:                                                                                Максюта І.О.        

                                                                                Горейко М.Д.