Справа № 1-4/2007р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

26 березня 2007 р. Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді              Свириди Т.Й.

секретаря              Савчук М.І

з участю прокурора            Марчука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Яремче справу про обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_2 по ст.367 ч.2 КК України, -

встановив:

підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , працюючи відповідно землевпорядником-Ворохтянської селищної ради та селищним головою цієї ж ради, в період з жовтня по грудень 2004 року неналежно виконували свої службові обов»язки через несумлінне ставлення до них, внаслідок чого незаконно передали у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,20 га, яка знаходиться в смт.Ворохта по вул.Ховерлянській і належить до земель лісового фонду Ворохтянського Держлісгоспу, чим заподіяли збитки Ворохтянському Держжлівсгоспу в сумі 41373 грн. 19 коп., що спричинило тяжкі наслідки.

В судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 винною себе визнала частково та пояснила, що вона, як землевпорядник, за вказівкою селищного голови готувала проекти рішень Ворохтянської селищної ради з підготовки документів на передачу у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 0,20 га з Ворохтянського Держлісгоспу у землі запасу Ворохтянської селищної ради. Підготовці цих матеріалів передував лист Ворохтянського Держлісгоспу про те, що останній не заперечує щодо передачі цієї земельної ділянки до земель запасу Ворохтянської селищної ради. При складанні акту вибору земельної ділянки вона на місці присутньою не була, а також не була присутньою при встановленні меж земельної ділянки. В зв»язку з неповною обізнаністю з діючим земельним законодавством лист Ворохтянського Держлісгоспу про передачу земельної ділянки вважала достатнім для її передачі.

ОСОБА_1 також пояснила, що в ніякій попередній змові з селищним головою ОСОБА_2 на передачу ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки вона не була.

Незважаючи на те, що підсудна ОСОБА_1 винною себе визнала частково, її винність у вчиненому підтверджується показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які пояснили, що питання передачі земельної ділянки ОСОБА_3 було предметом розгляду на виконкомі Ворохтянської селищної ради.

Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 пояснили, що вони готували документацію на передачу ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки, що розташована в смт.Ворохта по вул.Товерлянській. Ця земельна ділянка є не залісненою, а тому вони не могли знати, що вона належить Ворохтянському Держлісгоспу. Крім цього, поряд з цією земельною ділянкою вже побудований житловий будинок.

2

Разом з тим, свідок ОСОБА_15 пояснив,   що   він   за  вказівкою  директора Держлісгоспу готував лист, в якому Держлісгосп не заперечував проти передачі земельної ділянки до земель запасу Ворохтянської селищної ради. Вважає, то така передача проведена правильно, відповідно до вимог Лісового кодексу України.

Свідок ОСОБА_16 пояснила, що вартість земельної ділянки, а отже, і сума заподіяних збитків визначена невірно.

Крім наведених доказів, винність підсудної ОСОБА_1 у вчиненому також підтверджується:

- рішенням Ворохтянської селищної ради № 89-12/2004 п.5 від 11.11.04р., згідно якого

ОСОБА_3 дано дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження по вибору земельної

ділянки площею 0,20 га для будівництва житлового будинку та ведення сільського

господарства по вул..Говерлянській в смт.Ворохта (а.с.21);

·     рішенням Ворохтянської селищної ради № 93-14/2005 від 18.01.05р., яким затверджено акт вибору земельної ділянки ( а.с.27);

·     рішенням Ворохтянської селищної ради № 101-15/2005 від 14.05.05р. про затвердження проекту відведення земельної ділянки (а.с.42);

- актом встановлення та узгодження зовнішніх меж (а.с.95).

Таким чином, вилучення земельної ділянки проведено з порушенням вимог ст. 149 п.2 Земельного кодексу України.

Отже, оцінюючи здобуті докази у їх сукупності , суд приходить до висновку про доведеність винності підсудної ОСОБА_1, а її дії за ст. 367 ч.2 КК України кваліфіковані вірно.

Оскільки ОСОБА_1 вчинила інкримінований їй злочин в жовтні-грудні 2004 року, то прокурор заявив клопотання про застосування до неї Закону України "Про амністію" від 31.05.2005 року.

Клопотання прокурора підлягає до задоволення, оскільки, відповідно до ст. 6 Закону України "Про амністію" від 31.05.2005 року, особи, які вчинили злочини до набрання цим законом чинності і мають неповнолітніх дітей, звільняються від кримінальної відповідальності.

Із долученої до матеріалів справи копії свідоцтва про народження вбачається, що обвинувачена підсудна мала на утриманні дочку ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Підсудна ОСОБА_1 згідна на застосування до неї амністії, про що подали суду відповідну письмову заяву.

А тому, керуючись ст.248 КПК України, Законом України "Про амністію" від 31.05.2005 року,  суд,-

постановив:

кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 за ст.367 ч.2 КК України закрити на підставі ст.6 п.4 КПК України внаслідок акта амністії.

Обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд скасувати.

На постанову протягом 7 діб може бути подано апеляцію до апеляційного суду Івано -Франківської області через Яремчанський міський суд.