Постанова

Іменем України

06 жовтня 2020 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/12545/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Кравець В.А., Махлай Л.Д.,

за участю секретаря Ратушного А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Печерського районного суду м. Києва

в складі судді Волкової С.Я.

від 09 липня 2020 року

у справі №757/895/20-ц Печерського районного суду м. Києва

за позовом ОСОБА_1

до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

В січні 2020 року ОСОБА_1 , посилаючись на те, що Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", Банк) відмовляється видати кошти з поточного рахунку в іноземній валюті - Євро звернувся до суду з даним позовом про стягнення коштів в сумі 34 033,16 Євро.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09 липня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено за неповного з'ясування обставин справи, недоведених обставин, які було визнано встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що судом першої інстанції проігноровано ту обставину, що 06.11.2019 Банк повідомив клієнта про розірвання договорів та закриття поточних рахунків, у зв`язку з чим відпала і правова підстава для володіння Банком грошовими коштами клієнта. Також судом проігноровано довідку відповідача від 18.06.2020, якою підтверджується, що на закритому рахунку позивача обліковуються кошти у розмірі 34033,16 Євро. Вважав, що дані обставини мають вирішальне значення для правильного вирішення спору.

Суд невірно та передчасно визнав встановленою ту обставину, що права позивача не порушені лише на тій підставі, що у справі наявна відповідь Банку, якою останній повідомив клієнта про можливість отримання залишку коштів шляхом звернення до будь-якого відділення Банку. Суд не з`ясував в якій саме валюті про видачу коштів йдеться у відповіді Банку та не врахував, що підставою позову є ухилення відповідача від видачі позивачу коштів у тій же валюті, в якій їх було внесено на рахунок, тобто у Євро.

Зазначив, що примітка у заяві ОСОБА_1 щодо проведення операцій з обміну іноземної валюти в гривню є частиною формуляра, розробленого Банком, і клієнт не міг звернутися в інший спосіб. На думку позивач ця обставина не має значення для справи, адже застереження щодо обміну мало значення лише щодо банківської операції про перерахунок коштів на рахунок клієнта в іншому банку і не має жодного відношення до поточної вимоги щодо видачі коштів у євро.

Також в обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд безпідставно не застосував положення ст. 1212 ЦК України, які підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За наведених обставин просив скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 09.07.2020 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Відповідач, заперечуючи проти апеляційної скарги подав відзив. В обґрунтування відзиву зазначив, що відповідач не заперечує право позивача на отримання коштів, а навпаки ще до звернення позивача до суду відповідач запропонував йому отримати кошти в будь-якому відділенні Банку. На думку відповідача, за таких обставин відсутні підстави вважати, що право позивача порушене. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Представник позивача - ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, наведених в ній.

Представник відповідача - Каракоця О.Р. в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Пояснив, що відсутні підстави вважати про порушення Банком права позивача, оскільки останньому пропонувалося отримати кошти в Євро у будь-якому відділенні Банку, сплативши відповідну комісію за отримання коштів у валюті. Також додав, що до суду першої інстанції позивачем не надано доказів звернення до банку із заявою про отримання коштів у Євро, а надана позивачем в суді апеляційної інстанції заява про звернення до Банку із заявою датована 30.09.2020, тобто після ухвалення оскаржуваного рішення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, та вимог, що заявлялися в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 мав відкриті поточні рахунки АТ КБ "ПриватБанк", у тому числі, в іноземній валюті - Євро.

Листом від 06 листопада 2019 року №20.1.0.0.0/7-20191106/1501 АТ КБ "ПриватБанк" повідомив ОСОБА_1 про прийняте Банком рішення про розірвання, укладених з клієнтом договорів та закриття поточних рахунків. У листі повідомлено, що таке рішення прийнято Банком на підставі статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність", частини першої статті 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", а саме у зв`язку із встановленням неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику клієнта.

Також, у листі Банк повідомив ОСОБА_1 про те, що для перерахування залишку коштів на інший рахунок, відкритий в іншому банку, необхідно у строк 30 днів від дня надсилання цього повідомлення звернутись до будь-якого відділення Банку із наданням відповідних документів.

05 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Банку із заявою про перерахування залишків коштів у інший банк. В даній заяві міститься примітка про те, що в разі необхідності здійснення за рахунками фінансових операцій з обміну іноземної валюти в національну валюту України (гривню) клієнт не заперечує проти проведення Банком таких операцій за офіційним курсом НБУ на дату проведення фінансової операції.

29 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Банку із заявою про отримання залишку коштів, які містяться на його рахунках.

Листом №20.1.0.0.0/7-200110/2418 від 11.01.2020 АТ КБ "ПриватБанк" проінформував ОСОБА_1 про те, що отримати залишок коштів, які містяться на його рахунках, можливо шляхом звернення до будь-якого відділення Банку.

Згідно довідки АТ КБ "ПриватБанк" від 18.06.2020 №EK1QJEJ8E4V96IGK на поточному рахунку ОСОБА_1 доступний загальний залишок в сумі 34 033,16 Євро.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із наявності правових підстав для відмови в задоволенні позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним, враховуючи наступне.

Звертаючись до суду з позовом, позивач вказував, що у АТ КБ "ПриватБанк" ним було відкрито поточні рахунки в іноземній валюті, а саме в Євро, які в подальшому з ініціативи Банку закрито у відповідності до вимог закону. Водночас Банк відмовляється видати йому кошти в Євро з посиланням на те, що нормами чинного законодавства не передбачено видачу коштів з поточного рахунка у іноземній валюті, а видача таких коштів може бути здійснена лише в національній валюті України - гривні.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про валюту та валютні ризики" гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків.

В частині 4 статті 5 Закону України "Про валюту та валютні ризики" визначено, що порядок ведення розрахунків за валютними операціями визначається Національним банком України.

За приписами пункту 35 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Національного банку України від 02.01.2019 №5 (далі - Положення), банкам, окрім іншого, забороняється операції з продажу банківських металів без фізичної поставки за безготівкові гривні клієнтам (юридичним особам, фізичним особам-підприємцям), що перевищують незначний розмір, протягом календарного дня в межах банку на одного клієнта. Перерахунок здійснюється за курсом, визначеним згідно з офіційними курсами банківських металів, установленим Національним банком на день проведення операції.

Пунктом 113 Положення передбачено, що переказ коштів в іноземній валюті з поточного рахунку резидента фізичної особи-підприємця, відкритого як суб`єкту господарювання, на поточний рахунок цієї фізичної особи в іноземній валюті, відкритий для власних потреб, забороняється.

Пунктом 2.1.2.1. Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що Банк відкриває кожному клієнту банківський рахунок відповідно до Інструкції Національного банку України "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах" після проходження клієнтом процедури ідентифікації та здійснює його розрахунково-касове обслуговування.

Згідно п. 2.1.2.6.7. Умов та Правил надання банківських послуг зарахування платежу в іноземній валюті в межах України на поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи (резидента або нерезидента) здійснюється шляхом переказу коштів в іноземній валюті з іншого власного рахунку. При надходженні платежу в іноземній валюті в межах України на поточний рахунок фізичної особи від третіх осіб, банк здійснює продаж таких надходжень на міжбанківському валютному ринку України та зараховує гривню від продажу іноземної валюти на поточний рахунок в національній валюті фізичної особи (резидента або нерезидента).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від перерахування коштів у національній валюті - гривні на відкритий ним в іншому банку рахунок, про що і зазначив у позовній заяві. Зокрема, матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 звертався до АТ КБ "ПриваБанк" щодо перерахування йому коштів з поточного рахунку в гривні.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, Банк у письмовому вигляді повідомив ОСОБА_1 про можливість у будь-якому відділенні Банку отримати кошти з поточного рахунку.

В своїх поясненнях від 09.07.2020 позивач зазначив, що до даних правовідносин підлягають застосуванню положення п. 149 розділу ІХV Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 №1172/8493, та п. 1.6. Глави Постанови Правління НБУ "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами" від 03.12.2003 №516, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.12.2003 №1256/8577, якими встановлено, що Банк сплачує вкладнику суму вкладу у валюті вкладу, якщо грошові кошти надійшли на рахунок в іноземній валюті, або відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи національній валюті.

Разом з тим, на думку колегії суддів, позивач помилково вважає, що кошти з поточного рахунку - це депозитні (вкладні) кошти та такі кошти підлягають поверненню клієнту в іноземній валюті.

Так, законодавцем визначено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Отже, до правовідносин, які виникли між сторонами, не підлягають застосуванню положення п. 149 розділу ІХV Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів та п. 1.6. Глави Постанови Правління НБУ "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами" від 03.12.2003 №516, як помилково вважає позивач.

Оскільки, законодавцем визначено, що перерахування коштів з поточного рахунку клієнта на рахунок в іншому банку можливо лише у гривні, про що Банк повідомив позивача, а із заявою про отримання коштів у Євро не звертався, колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги, що відповідач безпідставно утримує грошові кошти клієнта.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому не підлягають до задоволення.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що судом не враховано довідку, яка підтверджує факт наявності на закритому рахунку ОСОБА_1 кошти в розмірі 34 033,16 Євро, оскільки наявність коштів на закритому рахунку в Євро не є підставою для перерахування Банком цих коштів в іноземній валюті на рахунок в іншому банку та не доводить факту утримання Банком коштів позивача.

За відсутності встановлених судом обставин, що Банк безпідставно утримує грошові кошти позивача, колегія суддів вважає неспроможними доводи апеляційної скарги про безпідставне не застосування судом положень ст. 1212 ЦК України, якою визначено порядок повернення коштів, які набуті особою без достатньої правової підстави.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про не з`ясування судом обстави в якій саме валюті про видачу коштів йдеться у відповіді Банку не приймаються до уваги судової колегії.

Крім того, колегія суддів вважає, що судом правильно зазначено в рішенні про відсутність порушеного права позивача.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Отже, з урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмовити в їх задоволенні.

Оскільки у даному спорі відповідачем не заперечується право позивача на отримання грошових коштів з поточного рахунку, однак у спосіб визначений законом, та більш того надається відповідь про отримання таких коштів у будь-якому відділенні Банку, то відсутні підстави вважати, що право позивача порушено та підлягає захисту в судовому порядку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір суд першої інстанції в межах доводів позову повно та всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позов не підлягає задоволенню, про що ухвалив відповідне рішення. Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення без змін, а скарги без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 липня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови складено 07 жовтня 2020 року.

Головуючий О.Ф. Мазурик

Судді В.А. Кравець

Л.Д. Махлай