УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2007 року                                                                                      м. Вінниця

Колегія   суддів   судової   палати   з   цивільних   справ   Апеляційного   суду Вінницької області у складі: головуючого : Іващука В А., суддів : Колоса С.С., Чуприни В.О.,

при секретарі : Цехмістер О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення міської ради в Замостянському районі м.Вінниці про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги, за апеляційною скаргою Управління праці і соціального захисту населення міської ради в Замостянському районі м. Вінниці на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 19 грудня 2006 року,

установила:

Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 19 грудня 2006 року зазначений позов задоволено повністю.

З   Управління   праці   і   соціального  захисту   населення   міської  ради   в

Замостянському   районі   м.   Вінниці    стягнуто   на   користь   ОСОБА_1

недоплачену грошову допомогу учаснику бойових дій за 2004 та 2005 роки у сумі

752 грн. 25 коп. за рахунок державного бюджету. У апеляційній скарзі Управління праці і соціального захисту населення міської ради в Замостянському районі м. Вінниці просить скасувати постанову суду та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 являється учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1 виданого Управлінням праці і соціального захисту населення Замостянської районної ради.

Справа №22 ас - 513 2007 р.        Категорія: 37    Головуючий у першій інстанції Чезганова А.М.

Суддя-доповідач апеляційної інстанції Іващук А.В.

2

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня повинна виплачуватись разова щорічна допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Згідно Закону України "Про Державний бюджет на 2004 та 2005 роки" у 2004 році ОСОБА_1 було виплачено 120 грн. одноразової грошової допомоги, у 2005 році - 250 грн. Розмір мінімальної пенсії за віком у 2004 році становив 92 грн. 45 коп., у 2005 році - 332 грн.

За період 2004 - 2005 років відповідач допустив недоплату щорічної разової допомоги позивачу у розмірі 1752 грн.25 коп.

Переглянувши постанову суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Встановивши вищенаведені обставини суд прийшов до вірного висновку про порушення права позивача в отриманні грошової допомоги у розмірі встановленому Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Враховуючи положення рішення Конституційного Суду України N 20-рп/2004 від 01 грудня 2004 року, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України положення статті 44 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" по справі щодо зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, а також з урахуванням положень ч.2 ст. 152 Конституції України, суд правильно задовольнив позов.

Виходячи із положень ст.22 Конституції України та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд першої інстанції зробив вірний висновок у справі. Виплати щорічної разової допомоги інвалідам війни, учасникам бойових дій та іншим, встановленим цим Законом, є соціальною гарантією і не можуть бути скасованими, а також не можуть бути звужені за їх змістом та обсягом при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів не знайшла обґрунтованими. Такі доводи не спростовують висновки суду першої інстанції.

З врахуванням вимог статті 11 КАС України, суд першої інстанції правильно розглянув і вирішив справу на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи із заперечень та доводів представника відповідача у судовому засіданні суду першої інстанції, суд у межах доводів та наданих доказів дійшов правильних висновків у справі.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що суд неправильно застосував норми матеріального права, оскільки суд дав належну оцінку положенням законів які суперечать Конституції України та послався на відповідне рішення Конституційного Суду України. Суд при вирішенні справи вірно виходив із конституційних принципів.

Доводи апеляційної* скарги про те, що Управління праці та соціального захисту населення міської ради в Замостянському районі м. Вінниці не є правонаступником із соціальних виплат спростовуються положеннями рішення Вінницької міської ради від 04 липня 2006 року №180.

Згідно п.6.2 вказаного рішення управління праці і соціального захисту населення   в   Замостянському   районі   м.   Вінниці   є      правонаступником   за

3

зобов'язаннями та правами щодо соціальних виплат, допомог та субсидій , > населенню на відшкодування витрат на житлово-комунальні послуги управління праці і соціального захисту населення Замостянської районної ради м. Вінниці (а.с. 16). До компетенції відповідача належить виплата відповідної грошової допомоги для ветеранів війни.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів,

у х валила:

Апеляційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення міської ради в Замостянському районі м. Вінниці залишити без задоволення.

Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 19 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Протягом одного місяця з дня набрання законної сили ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.