Справа № 22ц-2649/2010р                                           Головуючий 1-ї інстанції – Діденко С.О.

Категорія - 51                                          Доповідач - Кондратьєва О.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

8 квітня 2010 року                                                                                                     м. Донецьк

           Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючої -  Кондратьєвої О.М.,  

суддів – Голубинського А.М., Прокопчук Л.М.,

при секретарі – Петрушенко А.О.,

за участю –представників позивача та 3-ої особи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі та Державного підприємства «Добропіллявугілля» на рішення Добропільсь кого міськрайонного суду  Донецької області від 29 вересня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1   до Державного підприємства «Добропіллявугілля», 3-я особа – Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі про встановлення факту нещасного випадку на виробництві, -

В   С Т А Н О В И В :

Відділення виконавчої дирекції ФСС та ДП «Добропіллявугілля» звернулись до апеляційного суду Донецької області з апеляційними скаргами на рішення Добропільсь кого міськрайонного суду від 29 вересня  2009 року, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, встановлено факт нещасного випадку на виробництві і зобов»язано ДП «Добропіллявугілля» видати ОСОБА_1 акт по формі Н-1.

В апеляційній скарзі ДП «Добропіллявугілля» просило скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначало, що судом не враховано, що 20 березня 2008 року о 5.45 год. перед початком робочої зміни під час перевдягання у робочій лазні позивач знепритомнів, упав і почав битися в судорогах. Падіння позивача сталося не на робочому місці та не при виконанні ним своїх трудових обов»язків, а також небезпечний фактор або середовище, які б вплинули на позивача і спричинили падіння, відсутні. Небезпечних або шкідливих виробничих факторів комісією при розслідуванні нещасного випадку виявлено не було, тому підприємство обґрунтовано склало акт саме за формою НПВ, на що суд не звернув уваги.

Не погодилось з рішенням суду і Відділення виконавчої дирекції ФСС, яке також просило його скасувати і відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 Посилалось на відсутність впливу небезпечних та шкідливих виробничих факторів на стан здоров»я позивача, які підтверджені медичним висновком, і відповідно, відсутність підстав для визнання нещасного випадку, що стався з позивачем,  таким, що пов»язаний з виробництвом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позивач перебував в трудових відносинах з ДП «Добропіллявугілля», працюючи в його відокремленому підрозділі «Шахта Новодонецька» гірником поверхні 2-го розряду дільниці РГВ. 20 березня 2008 року в першу зміну приблизно о 6-20 год. під час переодягання в робочій лазні позивач впав, вдарившись о підлогу та завдав собі вивих лівого плеча. Враховуючи пояснення свідка ОСОБА_2, висновки ЛКК та положення Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних  захворювань та аварій на виробництві, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні встановлений факт нещасного випадку на виробництві, який стався з ОСОБА_1 20.03.2008 року біля 6.20 год. і зобов»язав ДП «Добропіллявугілля» видати позивачу акт по формі Н-1.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників позивача та 3-ої особи, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду – скасуванню з наступних підстав.

        Згідно з вимогами ст. 310 ч.1 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених  статтями 205 і 207 цього Кодексу.

  Ухвалюючи рішення про задоволення позову  суд 1-ї інстанції виходив із того, що виходячи з показань свідка та наявних у матеріалах справи доказів, 20 березня 2008 року з позивачем стався нещасний випадок, унаслідок якого він отримав тілесні ушкодження.

  Однак погодитись з таким висновком суду не можна.

  Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, як це передбачено ст. 4 ЦПК України.

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 просив встановити факт нещасного випадку, що стався з ним під час виконання трудових обов»язків.  

Однак, відповідно до ст. 256 ЦПК України та роз»яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або  припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організувати розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об»єднаннями профспілок.

Згідно з п.13 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних  захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ № 1112 від 25 серпня 2004 року, обстеження місця нещасного випадку, одержання пояснень потерпілого, свідків та причетних до нещасного випадку осіб, з»ясування обставин і причин нещасного випадку, визначення, чи пов»язаний цей випадок з виробництвом, установлення осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці та складання акту розслідування нещасного випадку віднесено до компетенції утвореної  роботодавцем комісії з розслідування нещасного випадку. У судовому порядку факт нещасного випадку встановлюється лише у разі ліквідації підприємства-роботодавця (ч.2 п. 26 Порядку).

Таким чином, законом визначено порядок установлення факту нещасного випадку на виробництві.

У разі незгоди потерпілого зі змістом акта про нещасний випадок, відповідно до ч.3,4 ст. 22 Закону України «Про охорону праці» та пп.37-38 Порядку, питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, чиє рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Викладене свідчить, що вимога про встановлення факту нещасного випадку на виробництві не підлягає розгляду в суді, а тому ухвалене у справі судове рішення слід скасувати та закрити провадження у справі.

При цьому Апеляційний суд звертає увагу, що хоча по справі сторонами і не оскаржувалось додаткове рішення Добропільсь кого міськрайонного суду   від 10 лютого 2010 року, але згідно з пунктом 20 Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.  

     На підставі викладеного та керуючись ст.ст.205 ч.1 п.1, 307 ч.1 п. 4, 310 ч.1, 314 ч.1 п.3 ЦПК України, Апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі та Державного підприємства «Добропіллявугілля» частково задовольнити.

Рішення Добропільсь кого міськрайонного суду  Донецької області від 29 вересня 2009 року скасувати.

Провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1   до Державного підприємства «Добропіллявугілля», 3-я особа – Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі про встановлення факту нещасного випадку на виробництві   закрити.

Вважати таким, що втратило силу додаткове рішення Добропільсь кого міськрайонного суду   від 10 лютого 2010 року.

 Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий:                                                   Судді: