Справа № 303/3523/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 вересня 2020 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

судді - доповідача Готри Т.Ю.,

суддів Собослоя Г.Г., Мацунича М.В.,

за участі секретарки судового засідання Балаж Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», третіх осіб приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Крегула Івана Івановича, приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Баранової Жанни Володимирівни, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2018 року, ухвалене суддею Монич В.О.,

в с т а н о в и в :

У червні 2018 року ОСОБА_1 в особі свого представника-адвоката Шпуганича В.П. звернулася до суду з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк», третіх осіб приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Крегула І.І., приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Баранової Ж.В., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позов мотивовано тим, що 16 березня 2015 року приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Баранова Ж.В. вчинила виконавчий напис за № 89, яким пропонувала стягнути з неї на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за договором кредиту № 305/05-Ж-07 від 26.01.2007, яка станом на 16.03.2015 складає заборгованість по відсотках у розмірі 9 654,77 Євро і заборгованість по кредиту в розмірі 17 196,01 Євро, а всього в сумі 26 850,78 Євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 16.03.2015 становить 617 988,07 грн, та понесені витрати по вчиненню виконавчого напису в розмірі 4 900 гривень. Виконавчий напис учинено на кредитному договорі № 305/05-Ж-07 від 26.01.2007, який укладено між банком та нею у простій письмовій формі. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області від 18.05.2018 було відкрито виконавче провадження по виконанню вказаного напису і саме з цієї постанови їй стало відомо про існування цього виконавчого напису. Посилалась, що вчиняючи спірний виконавчий напис, нотаріус не врахувала та не перевірила факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, тобто, що подані стягувачем документи підтверджують безспірність заборгованості боржника та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Вказувала, що стягувачем нараховано заборгованість по тілу кредиту та відсотках поза межами строків позовної давності. За таких обставин уважала, що цей виконавчий напис є незаконним і таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений із порушенням вимог статті 88 Закону України "Про нотаріат", пункту 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та вказану у написі суму боргу не можна вважати безспірною.

Посилаючись на наведене, просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса від 16 березня 2015 року, вчинений приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Барановою Ж.В. за № 89, про стягнення з неї на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованості за договором кредиту № 305/05-Ж-07 від 26.012007, яка станом на 16.03.2015 складає заборгованість по відсотках у розмірі 9654,77 Євро і заборгованість по кредиту в розмірі 17 196,01 Євро, а всього в сумі 26 850,78 Євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 16.03.2015 становить 617 988,07 грн, та понесені витрати по вчиненню виконавчого напису в розмірі 4 900 гривень, а також вирішити питання про судові витрати.

Водночас у заяві поданій до суду 12 жовтня 2018 року ОСОБА_1 в особі свого представника-адвоката Шпуганича В.П. просила поновити їй строк позовної давності на звернення до суду щодо визнання даного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки про наявність такого напису довідалася лише в червні 2018 року з постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.05.2018, винесеної приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Крегулом І.І.

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2018 року поновлено ОСОБА_1 строк позовної давності на звернення до суду та позов задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса від 16 березня 2015 року, вчинений приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Барановою Ж.В. за № 89, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту №305/05-Ж-07 від 26.01.2007, яка станом на 16.03.2015 складає заборгованість по відсотках у розмірі 9 654,77 Євро і заборгованості по кредиту в розмірі 17 196,01 Євро, а всього на загальну суму 26 850,78 Євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 16.03.2015 становить 617 988,07 грн, та понесені витрати по вчиненню виконавчого напису в розмірі 4 900 грн. Вирішено питання про судові витрати щодо сплати судового збору.

16 листопада 2018 року відповідач ПАТ «Укрсоцбанк» подав до суду першої інстанції заяву про перегляд указаного заочного рішення.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 грудня 2018 року заяву ПАТ «Укрсоцбанк» про перегляд цього заочного рішення від 16.10.2018 залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі АТ «Укрсоцбанк» (правонаступник ПАТ «Укрсоцбанк) просив скасувати згадане вище заочне рішення суду, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 відмовити з одночасним вирішенням питання про судові витрати.

Скарга обґрунтована тим, що нотаріусом під час учинення спірного виконавчого напису від 16.03.2015 було повністю дотримано вимоги статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», главу 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мін`юсту України від 22.02.2012 № 296/5, і здійснено напис на підставі всіх необхідних для цього документів. Наголошував апелянт і на те, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про не з`ясування нотаріусом безспірності заборгованості ОСОБА_1 перед банком, оскільки останнім нотаріусу було подано весь необхідний перелік документів, що затверджений постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172, та банком ще 14.03.2012 надсилалась ОСОБА_1 письмова вимога про усунення порушень зобов`язання за № 67 по кредитному договору, яка нею була отримана 16.03.2012 та не виконана. Стверджував, що під час здійснення виконавчого напису нотаріус не повинен був перевіряти безспірність заборгованості, не вправі був установлювати прав і обов`язків учасників правовідносин, а тільки мав перевірити наявність документів відповідно до переліку і порядку, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку. Звертав увагу і на те, що оскільки на вимогу банку позичальницею заборгованість не сплачено чи було б сплачено частково, тому є відсутнім спір між сторонами з приводу даного виконавчого напису, в тому числі щодо правильності нарахування банком ОСОБА_1 заборгованості. Водночас банк уважав безпідставним поновлення судом першої інстанції ОСОБА_1 строку позовної давності на звернення до суду.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 10 червня 2019 року, внаслідок смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачки ОСОБА_1 , було зупинено провадження у цій справі на період залучення до її участі правонаступника.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 14 лютого 2020 року поновлено провадження в даній справі.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 10 червня 2020 року залучено до цієї справи правонаступника позивачки ОСОБА_1 - її доньку ОСОБА_2 , та правонаступника відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» (АТ «Укрсоцбанк») - Акціонерне товариство «Альфа Банк».

Позивачка ОСОБА_2 та її представник-адвокат Шпуганич В.П. у судове засідання не з`явилися повторно, при цьому від останнього до суду апеляційної інстанції надійшла заява, в якій він просить розглянути справу за його відсутності, апеляційну скаргу відхилити, а оскаржене заочне рішення залишити без змін.

У судовому засіданні представник відповідача АТ «Альфа Банк» - адвокат Петюшка Р.В. просив апеляційну скаргу задовольнити, з підстав наведених у ній, заочне рішення скасувати та у задоволенні позову відмовити.

Треті особи в судове засідання не з`явилися повторно, хоча були належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи, а тому їх неявка, відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом установлено, що 26.01.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБСР «Укрсоцбанк) та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту за № 305/05-Ж/07, відповідно до якого останній надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 20 000 Євро, зі сплатою 12,5% річних, строком до 25.01.2022 /пункт 1.1. договору/ (а.с.12-18).

24 жовтня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору кредиту № 305/05-Ж/07 від 26.01.2007 щодо збільшення, починаючи з 20.10.2008, на 13,5% річних за користування кредитом /пункт 1.1. додаткової угоди № 1/ (а.с.66).

30 липня 2009 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду про внесення змін до договору кредиту № 305/05-Ж/07 від 26.01.2007, якою пункт 1.1. та підпункти 1.1.1., 1.1.2. пункту 1.1. договору викладено в новій редакції, відповідно до яких передбачалося збільшення кредиту до 20 552,42 Євро під 13,5% річних із кінцевим терміном погашення суми основної заборгованості до 25 січня 2027 року (а.с.67).

14 березня 2012 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до ОСОБА_1 з вимогою про усунення порушень зобов`язання № 67 протягом тридцяти днів з моменту отримання вимоги внаслідок наявної заборгованості перед банком, яка складається з: простроченої заборгованості по відсотках у розмірі 2 554,96 Євро, простроченої заборгованості по кредиту в розмірі 1 121,76 Євро, строкової заборгованості по кредиту в сумі 16 074,25 Євро, строкової заборгованості по відсотках в розмірі 25,79 Євро, а всього в сумі 19 776,76 Євро. Водночас нараховано пеню в розмірі 3 487, 85 грн та 600 Євро штрафу. З урахуванням цього, загалом банк вимагав погасити 20 376,76 Євро заборгованості, в тому числі зі штрафом, та 3 487,85 грн пені (а.с.109).

Цю вимогу ОСОБА_1 було отримано засобами поштового зв`язку 16.03.2012, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим поштовим відправленням та сторонами не заперечується (а.с.110).

16 березня 2015 року приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Барановою Ж.В. було вчинено виконавчий напис за № 89, відповідно до якого вона пропонує стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за договором кредиту № 305/05-Ж-07 від 26.01.2007, яка станом на 16.03.2015 складається із: заборгованості по відсотках у розмірі 9 654,77 Євро та заборгованості по кредиту в розмірі 17 196,01 Євро, а всього в сумі 26 850,78 Євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 16.03.2015 становить 617 988,07 грн, та понесені витрати по вчиненню виконавчого напису в розмірі 4 900 гривень. Строк за який виникла заборгованість та провадиться стягнення становить з 26 січня 2007 року по 16 березня 2015 року (а.с.7).

18 травня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Крегулом І.І. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 56440269 з примусового виконання виконавчого напису за № 89, виданого 16.03.2015 приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Барановою Ж.В., яку супровідним листом від 18.05.2018 направлено на адресу ОСОБА_1 та ПАТ "Укрсоцбанк" (а.с.9-11).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов договору застави здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу наведених вище норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Зважаючи на це, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Водночас законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Отож, з огляду на матеріали справи за умовами кредитного договору (зі змінами), кредит повинен був бути повернутий не пізніше 25 січня 2027 року. Однак банк скористався своїм правом вимоги щодо дострокового повернення кредиту, сплати процентів належних йому відповідно до статі 1048 ЦК України, в порядку передбаченому ч.2 ст.1050 ЦК України, в тому числі і вимогою сплати неустойки (штрафу, пені). Ця обставина стверджується вимогою банку до ОСОБА_1 від 14.03.2012.

На час звернення банком до нотаріуса із заявою про видачу виконавчого напису в 2015 році, нотаріус учинив такий напис, який свідчить про те, що ОСОБА_1 не була повідомлена про наявність такої заяви про вчинення виконавчого напису із сумою заборгованості у 26 850,78 Євро, на відміну від вимоги банку до неї в 2012 році на суму 20 376,76 Євро і 3 487,85 грн пені. Ці обставини свідчать про те, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не мав можливості перевірити безспірність суми заборгованості і позбавив позивачку можливості з`ясувати суму заборгованості.

Колегія суддів констатує, що у письмовій вимозі банку від 14.03.2012 до ОСОБА_1 є відсутнім застереження про те, що при вчиненні виконавчого напису сума заборгованості може буде збільшена, з урахуванням нарахованих після пред`явленої вимоги про усунення порушення зобов`язання, процентів та (або) неустойки (штрафу, пені), і що в такому випадку спірності суми немає.

На переконання колегії суддів, спірний виконавчий напис був учинений із порушенням вимог закону, оскільки подані банком документи не підтверджували безспірність заборгованості боржниці станом на 2015 рік, оскільки така вимога банку їй у 2015 році не надсилалася, а з 2012 року банком суттєво було збільшено суму повернення коштів з 20 376,76 Євро і 3 487,85 грн пені на 26 850,78 Євро, без застереження при цьому у вимозі ОСОБА_1 на таке збільшення, щоб свідчило про безспірність боргу.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи і не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», залишити без задоволення.

Заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 1 жовтня 2020 року.

Суддя-доповідач

Судді: