ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2020 р.                                                                     Справа №8/29

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя                                                             Желік М.Б.

судді                                                                                           Орищин Г.В.

                                                                                                  Галушко Н.А.

секретар судового засідання Гунька О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства  «Дельта Банк»  №23.1/2703 від 19.03.2020  (вх.№01-05/1247/20  від  31.03.2020)

на ухвалу  Господарського  суду  Львівської  області  від  10.03.2020  (головуючий суддя Гутьєва В.В., судді Чорній Л.З. та Морозюк А.Я., повний текст ухвали складено 12.03.2020)  

у  справі  № 8/29

за заявою Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра», м.Львів

про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Львівська макаронна фабрика», м.Львів

за участю представників:

арбітражний керуючий Кравченко С.О. (в режимі відеоконференції);

від АТ «Піреус Банк МКБ»: адвокат Різунов Р.С. (в режимі відеоконференції);

від АТ «Дельта Банк»: адвокат Свистунов А.В. (в режимі відеоконференції);

від АТ «Мега Банк»: адвокат Кульбій-Кухар Ю.В.;

від ГУ ПФУ у Львівській області: представник Тимчишин І.В.;

від Львівської обласної прокуратури: прокурор Рогожнікова Н.Б.;

від ТзОВ «УРС» та ТзОВ «Макфа Л»: представник Гнатув Є.М.;

від інших учасників у справі про банкрутство: не з`явилися.

Учасникам процесу роз`яснено їх права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою  Господарського  суду  Львівської  області  від  10.03.2020  у  справі №8/29 відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання його заставним кредитором ВАТ «Львівська макаронна фабрика» та внесення змін до реєстру вимог кредиторів боржника.

Не погоджуючись із вказаним  судовим  рішенням  скаржник звернувся  до  суду апеляційної інстанції через місцевий господарський суд з апеляційною скаргою,  в  якій  просить ухвалу Господарського  суду  Львівської  області  від  10.03.2020 скасувати, прийняти нове рішення, яким заяву заставного кредитора задоволити.

Відповідно до супровідного листа Господарського  суду  Львівської  області №8/29/37/20 від 30.03.2020 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга разом із матеріалами справи №8/29.

Відповідно  до  витягу  з  протоколу  автоматизованого  розподілу  судової  справи  між  суддями  від  31.03.2020  справу  розподілено  колегії  суддів  Західного  апеляційного  господарського  суду  у  складі:  Желік  М.Б. -  головуючий  суддя,  члени  колегії  –  Орищин  Г.В.,  Галушко  Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 апеляційну скаргу ПАТ  «Дельта Банк» було залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Дельта Банк» на ухвалу  Господарського  суду  Львівської  області  від  10.03.2020 у справі №8/29, розгляд справи призначено на 13.05.2020.

Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 13.05.2020, від  10.06.2020, від 01.07.2020 розгляд справи відкладався з підстав наведених у вказаних ухвалах.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 розгляд справи відкладено на 23.09.2020.

В судовому засіданні 23.09.2020 представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив оскаржену ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким  заяву Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання його заставним кредитором ВАТ «Львівська макаронна фабрика» та внесення змін до реєстру вимог кредиторів боржника задоволити.

Ліквідатор проти задоволення вимог апеляційної скарги не заперечив.

Представник кредиторів ТзОВ «УРС» та ТзОВ «Макфа Л» зазначив, що вважає оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду законною та обґрунтованою.

Інші представники кредиторів, присутні в судовому засіданні, а також прокурор, залишили розгляд апеляційної скарги на розсуд суду.

Інші учасники апеляційного провадження в судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, з огляду на наступне.

В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №8/29 за заявою ВАТ КБ «Надра» про банкрутство ВАТ «Львівська макаронна фабрика».

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.05.2010 порушено провадження у справі, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном ВАТ «Львівська макаронна фабрика», розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Слідзьону Н.П. Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ «Львівська макаронна фабрика» опубліковано в офіційному друкованому органі - газеті «Голос України» №113(4863) від 22.06.2010.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.02.2011 визнано грошові вимоги ПАТ «Кредитпромбанк» в особі Львівської філії ПАТ «Кредитпромбанк» на суму 23  762  976,85 грн. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.05.2011 ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.02.2011 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.06.2011 затверджено реєстр вимог кредиторів Відкритого акціонерного товариства «Львівська макаронна фабрика».

Постановою суду від 10.01.2012 припинено процедуру санації боржника, ВАТ «Львівська макаронна фабрика» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.05.2015 замінено кредитора у справі - ПАТ «Кредитпромбанк» в особі Львівської філії ПАТ «Кредитпромбанк» в частині грошових вимог, що виникли на підставі кредитного договору №08/9/07-КЛТ від 19.04.2007 на суму 2  240  124,13 грн. на ПАТ «Дельтабанк».

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.03.2016 замінено кредитора у справі - ПАТ «Кредитпромбанк» в особі Львівської філії ПАТ «Кредитпромбанк» в частині грошових вимог, що виникли на підставі кредитного договору № 32-К-2005 від 28.12.2005, кредитного договору №08/17/08-КЛТ від 22.08.2008, кредитного договору №06/74/08-С від 25.06.2008, кредитного договору №06/80/08-С від 11.07.2008, кредитного договору №06/82/07-С. від 09.08.2007, кредитного договору №06/79/08-С від 11.07.2008 на  ПАТ «Дельтабанк».

Ухвалою від 03.10.2019 ліквідатором ВАТ «Львівська макаронна фабрика» призначено арбітражного керуючого Кравченка С.О.

05.06.2018 на адресу місцевого господарського суду надійшла заява ПАТ «Дельта Банк» за вих. № 23.1/2259 від 30.05.2018 про визнання його заставним кредитором ВАТ «Львівська макаронна фабрика» та внесення змін до реєстру вимог кредиторів боржника.

Заявник просить внести зміни до реєстру вимог кредиторів боржника стосовно кредиторських вимог ПАТ «Дельта Банк», розподіливши 23 762976,85 грн. наступним чином: вимоги забезпечені заставою майна боржника – 6 614 443,62 грн.; четверта черга реєстру вимог кредиторів боржника – 15 578 032,24 грн. заборгованості; шоста черга реєстру вимог кредиторів боржника – 1 570 500,99 грн. штрафних санкцій. Крім того, в першу чергу реєстру вимог кредиторів боржника заявник просить внести  85,00 грн. витрат на оплату державного мита, 40,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 3524,00 грн. витрат на судовий збір.

Заява ПАТ «Дельта Банк» обґрунтована тим, що за результатами вивчення кредитної справи та ознайомлення з матеріалами судової справи №8/29 заявником було виявлено, що заявлені та визнані кредиторські вимоги ПАТ «Кредитпромбанк» не включали в собі вимоги за іпотечним договором №13/79/І01/08-С від 11.07.2008, укладеним між ПАТ «Кредитпромбанк» та ВАТ «Львівська макаронна фабрика» в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №06/80/08-С від 11.07.2008 та кредитним договором №06/79/08-С від 11.07.2008; предмет іпотеки: склад літ. «Є-2», що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Городоцька, будинок №170, загальною площею 708,3 кв.м., вартість предмета іпотеки – 2404 430,60 грн.

Ухвалою від 15.06.2018 суд відклав вирішення питання про прийняття заяви ПАТ «Дельта Банк» про визнання заставним кредитором ВАТ «Львівська макаронна фабрика» та внесення змін до реєстру вимог кредиторів боржника до повернення матеріалів справи №8/29 до Господарського суду Львівської області.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.01.2019 заяву ПАТ «Дельта Банк» про визнання його заставним кредитором ВАТ «Львівська макаронна фабрика» та внесення змін до реєстру вимог кредиторів боржника прийнято та призначено до розгляду. Розгляд заяви неодноразово відкладався в суді першої інстанції.

Постановляючи оскаржену ухвалу від 10.03.2020 про відмову ПАТ «Дельта Банк» у задоволенні заяви про визнання заставним кредитором боржника та внесення змін до реєстру вимог кредиторів, місцевий господарський суд виходив з того, що внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів здійснюється виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що виходячи із змісту Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» строки звернення кредиторів до боржника, грошові вимоги яких забезпечені заставою майна боржника не мають граничного характеру, а АТ «Дельта Банк» не обмежений у праві заявити свої кредиторські вимоги на заставне майно в процедурі ліквідації після затвердження вимог кредиторів. При цьому скаржник покликається на практику Вищого господарського суду України, а саме постанови  від 09.10.2013 у справі №1/65-Б, від 11.06.2014 у справі №5006/5/80б/2012, від 21.04.2015 у справі №904/513/13-г щодо відсутності присічного строку для звернення до суду із заявою про визнання забезпечених кредиторських вимог.

Також скаржник вважає, що не відповідає нормам процесуального закону висновок суду про те, що у відповідності до ч.2 ст.25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» внесення змін до затвердженого судом реєстру вимог кредиторів здійснюється виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному чи касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва. Апелянт покликається на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №01/1494(14-01/1494), відповідно до якої обмеження на внесення змін до реєстру вимог кредиторів слід розглядати в контексті мети його затвердження та цілей, визначених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дотриманням принципу, за яким не можна витлумачити одну норму Закону таким чином, що її застосування призведе до нівелювання інших його положень або ж створить конфлікт між нормами.

Щодо відсутності Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження, який би підтверджував у АТ «Дельта Банк» права іпотекодержателя як однієї з підстав для відмови у задоволенні заяви, апелянт зазначає, що жоден з учасників справи, які в судовому засіданні  заперечували проти заяви банку, не спростували факту того, що майно банкрута, а саме склад. Літ. «Є-2», що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Городоцька, буд. №170, заг. пл. 708,3 кв.м., було передано ПАТ «Кредитпромбанк» в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №06/80/08-С від 11.07.2008 та кредитним договором №06/79/08-С від 11.07.2008, а розпорядник майна мав обов`язок за даними обліку боржника внести до реєстру вимоги кредитора, забезпечені заставою майна боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом  іпотеки згідно з державним реєстром іпотек. Скаржник покликається на правові висновки, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 14.11.2017 у справі №914/3329/13 про те, що відсутність запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не може бути єдиною та беззаперечною підставою вважати, що банк не набув статусу кредитора і в кредитному зобов`язанні, яке в тому числі є предметом договору уступки права вимоги.

Також апелянт вказує, що при винесенні оскарженої ухвали місцевий господарський суд не звернув уваги на наявні в матеріалах справи №8/29 докази переходу прав іпотекодержателя за іпотечним договором №13/79/І01/08-С від 11.07.2008.

Окрім того, скаржник заперечує висновок суду про те, що банк просить визнати заставними частину вимог із шостої черги реєстру вимог кредиторів боржника на суму 164  948,23 грн та частину вимог четвертої черги на суму 2  132  403,16 грн., та наголошує, що банк просить визнати його вимоги заставного кредитора за іпотечним договором №13/79/І02/08-С від 11.07.2008, укладеним між ПАТ «Кредитпромбанк» та ВАТ «Львівська макаронна фабрика» на суму 2404 430,60 грн., шляхом перенесення вже визнаних кредиторських вимог з четвертої черги вимог кредиторів до забезпечених заставою.

Правом подати відзив на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Кредитпромбанк» в особі Львівської філії ПАТ «Кредитпромбанк» звернулось до Господарського суду Львівської області із заявою від 16.07.2010 №3033/11-б.б.-1-5 про визнання вимог до боржника за кредитними договорами №08/9/07 – КЛТ від 19.04.2007, №32-К-2005 від 28.12.2005, №07/17/08-КЛТ від 22.08.2008, №06/74/08-С від 25.06.2008, №06/80/08-С від 11.07.2008, №06/82/07-С від 09.08.2007, №06/79/08-С від 11.07.2008 у розмірі 24  653  020,54 грн.

Відповідно до ч.9 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, чинній станом на день звернення ПАТ «Кредитпромбанк» в особі Львівської філії ПАТ «Кредитпромбанк» до суду з вимогами до боржника, кредитор, вимоги якого забезпечені заставою, має право заявити вимоги до боржника в частині, не забезпеченій заставою, або на суму різниці між розміром вимоги та виручкою, яка може бути отримана при продажу предмета застави, якщо вартість предмета застави недостатня для повного задоволення його вимоги.

Відповідно до ч.6 ст.14 Закону у вказаній редакції вимоги  кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розпорядник майна зобов`язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.02.2011 визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» в особі Львівської філії ПАТ «Кредитпромбанк» до боржника ВАТ «Львівська макаронна фабрика» - на загальну суму 23 762 976,85, грн., в тому числі: вимоги забезпечені заставою – 4 317 092,23 грн., вимоги не забезпечені заставою – 17 710 435,40 грн., штрафні санкції – 1 735 449,22 грн., судові витрати – 125,00 грн., з них: перша черга реєстру вимог кредиторів - 4 317 092,23 грн. - вимоги забезпечені заставою, 85,00 грн. витрати на оплату державного мита та 40,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; 17 710 435,40 грн. - четверта черга реєстру вимог кредиторів; 1 735 449,22 грн. - шоста черга реєстру вимог кредиторів.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.05.2011 ухвалу суду від 11.02.2011 про визнання грошових вимог ПАТ «Кредитпромбанк» в особі Львівської філії ПАТ «Кредитпромбанк» залишено без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.06.2011 затверджено реєстр вимог кредиторів ВАТ «Львівська макаронна фабрика», в тому числі до реєстру внесено вимоги ПАТ «Кредитпромбанк» в ос. Л/ф ПАТ «Кредитпромбанк»: 4 317 092,23 грн., які забезпечені заставою - до першої черги, 17 710 435,40 грн. – до четвертої черги, 1 735 449,22 грн. – до шостої черги.

19.01.2013 набрав чинності Закон України №4212-VI від 22.12.2011 «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яким Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» викладено в новій редакції.

Відповідно до п. 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», викладеного у новій редакції, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом; положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом; положення, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Оскільки постанову про визнання ВАТ «Львівська макаронна фабрика» банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури прийнято 10.01.2012, тобто, до дня набрання чинності вказаним законом, під час розгляду справи підлягали застосуванню положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до внесення змін Законом №4212-VI від 22.11.2011, за винятком положень, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство.

Ухвалою від 21.05.2015 судом здійснено заміну кредитора у справі - Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» в особі Львівської філії ПАТ «Кредитпромбанк», яке має визнані вимоги до Відкритого акціонерного товариства «Львівська макаронна фабрика» в частині грошових вимог, що виникли на підставі кредитного договору № 08/9/07-КЛТ від 19.04.2007 на суму 2 240 124,13 грн. на  Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» на суму 2 240 124,13 грн., а саме: 2 025 606,74 грн. - перша черга реєстру вимог кредиторів ВАТ «Львівська макаронна фабрика»; 214 517,39 грн. - шоста черга реєстру вимог кредиторів ВАТ «Львівська макаронна фабрика».

Ухвалою від 01.03.2016 судом здійснено заміну кредитора у справі - Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» в особі Львівської філії ПАТ «Кредитпромбанк», яке має визнані вимоги до Відкритого акціонерного товариства «Львівська макаронна фабрика» в частині грошових вимог, що виникли на підставі кредитного договору №32-К-2005 від 28.12.2005, кредитного договору №08/17/08-КЛТ від 22.08.2008, кредитного договору №06/74/08-С від 25.06.2008, кредитного договору №06/80/08-С від 11.07.2008, кредитного договору №06/82/07-С від 09.08.2007, кредитного договору №06/79/08-С від 11.07.2008 на Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» на суму 21 522 852,72 грн., а саме: 2 291 485,49 грн. - перша черга реєстру вимог кредиторів ВАТ «Львівська макаронна фабрика»; 17 710 435,40 грн. - четверта черга реєстру вимог кредиторів ВАТ «Львівська макаронна фабрика», 1 520 931,83 грн. - шоста черга реєстру вимог кредиторів ВАТ «Львівська макаронна фабрика».

Відповідно до ч.2 ст.25 ГПК України (в редакції, чинній на дату заміни кредитора правонаступником), а також у відповідності до ст.52 ГПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Тобто, в силу вимог процесуального закону, наслідки вчинення (чи утримання від вчинення) усіх процесуальних дій ПАТ «Кредитпромбанк» у справі про банкрутство є обов`язковими для ПАТ «Дельтабанк» як його правонаступника.

У заяві про визнання заставним кредитором ПАТ «Дельта Банк» просить суд визнати частину конкурсних вимог ПАТ «Дельта Банк» забезпеченими, а саме внести зміни до реєстру вимог кредиторів боржника щодо вимог ПАТ «Дельта Банк», розподіливши визнані вимоги в розмірі 23 762 976,85 грн. наступним чином: вимоги забезпечені заставою – 6 614 443,62 грн., вимоги четвертої черги реєстру вимог кредиторів боржника – 15 578 032,24 грн., вимоги шостої черги реєстру вимог кредиторів боржника – 1 570 500,99 грн., а також вимоги першої черги реєстру вимог кредиторів боржника 85,00 грн. державного мита, 40,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення та 3 524,00 витрат на судовий збір.

Місцевий господарський суд, порівнявши вже визнані у справі №8/29 грошові вимоги ПАТ «Кредитпромбанк» в особі Львівської філії ПАТ «Кредитпромбанк» першої, четвертої та шостої черг реєстру вимог кредиторів боржника та вимог заявлених ПАТ «Дельта Банк», дійшов висновку, що фактично заявник просить визнати заставними частину вимог із шостої черги реєстру вимог кредиторів боржника задоволення на суму 164 948,23 грн. та частину вимог четвертої черги реєстру вимог кредиторів боржника задоволення на суму 2 132 403,16 грн., отже, ПАТ «Дельта Банк» не заявив нових, ще не розглянутих вимог до банкрута у справі №8/29, а лише повідомив про наявність, на його думку, підстав для перегляду черговості вже раніше розглянутих та визнаних судом у певній черговості вимог кредитора.

В апеляційній скарзі кредитор не погоджується з наведеним висновком суду та вказує, що АТ «Дельта Банк» просить визнати його вимоги заставного кредитора за Іпотечним договором №13/79/І01/08-С від 11.07.2008, укладеним між ПАТ «Кредитпромбанк» та ВАТ «Львівська макаронна фабрика» на суму 2 404 430,60 грн., шляхом перенесення вже визнаних кредиторських вимог з четвертої черги вимог кредиторів до забезпечених заставою.

До заяви  АТ «Дельта Банк» про визнання заставним кредитором додано копію іпотечного договору №13/79/І01/08-С від 11.07.2008, укладеного між ВАТ «Кредитпромбанк» як іпотекодержателем та ВАТ «Львівська макаронна фабрика» як майновим поручителем. Відповідно до умов цього договору в забезпечення зобов`язань боржників – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за кредитними договорами №06/79/08-С від 11.07.2008 та №06/80/08-С від 11.07.2008 іпотекодавець надає іпотекодержателю в іпотеку майно – склад літ. «Є-2», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , заг.пл. 708,3 кв.м., заставна вартість майна складає 2  404  430,60 грн.

В ухвалі Господарського суду Львівської області від 11.02.2011 про визнання кредиторських вимог встановлено наступне:

-  11.07.2008 між ОСОБА_2 (позичальник) та ЛФ ВАТ «Кредитпромбанк» був укладений кредитний договір №06/80/08-С на суму 85 828,00 євро строком до 10.07.2018.

- з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором між банком і ВАТ «Львівська макаронна фабрика» (поручитель) укладено договір поруки №06/80/П01/08-С від 11.07.2008, згідно з п.1.1 якого поручитель зобов`язується солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором № 06/80/08-С від 11.07.2008.

- 03.12.2009 Франківський районний суд м.Львова прийняв рішення про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ВАТ «Львівська макаронна фабрика» на користь ЛФ ВАТ «Кредитпромбанк» заборгованості за кредитним договором – 1  201  081,18 грн., судових витрат -1820,00 грн.

- загальна сума боргу та пені за договором №06/80/08-С від 11.07.2008 станом на 27.05.2010 становить 1 148 180,37 грн., а саме: сума заборгованості за кредитом становить 1   066   197,51 грн. (в т.ч. відсотки – 235   907,64 грн.), пеня – 81   982,86 грн., 1820,00 судових витрат.

- 11.07.2008 між ОСОБА_1 (позичальник) та ЛФ ВАТ «Кредитпромбанк» був укладений кредитний договір №06/79/08-С на суму 85   828,00 євро строком до 10.07.2018.

- з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника між банком і ВАТ «Львівська макаронна фабрика» (поручитель) укладено договір поруки №06/79/П01/08-С від 09.08.2008.

- 15.04.2010 Франківський районний суд м. Львова прийняв рішення про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ВАТ «Львівська макаронна фабрика» на користь ЛФ ВАТ «Кредитпромбанк» заборгованості за кредитним договором -1 201 081,65 грн. та 1   820,00 грн. – судових витрат (держмита - 1700,00 грн., ІТЗ судового процесу - 120,00грн.)

- загальна сума боргу та пені за договором №06/79/08-С від 11.08.2008 станом на 27.05.2010  становить 1   149   171,02, а саме: сума заборгованості за кредитом – 1   066   205,65 (в т.ч. відсотки – 235   909,39 грн.), пеня – 82   965,37 грн., судові витрати – 1 820 грн.

Таким чином, господарський суд визнав та відніс до четвертої черги реєстру вимог кредиторів заборгованість за кредитними договорами №06/80/08-С від 11.07.2008 та №06/79/08-С від 11.08.2008 на загальну суму 2  132  403,16 грн., а 164  948,23 грн. – до шостої черги реєстру вимог кредиторів.

Водночас, слід наголосити на тому, що апелянт просить визнати вимоги заставного кредитора шляхом перенесення вже визнаних кредиторських вимог з четвертої черги вимог кредиторів до вимог, забезпечених заставою, тобто, предметом заяви визначено вимоги до боржника, які вже були розглянуті та визнані господарським судом.

При цьому, звертаючись до господарського суду із заявою №23.1/2259 від 30.05.2018 про визнання заставним кредитором, ПАТ «Дельта Банк» зазначав, що відповідно до норм обох редакцій Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» - до внесення змін Законом №4212-VI від 22.11.2011 та в редакції цього Закону, на вимоги кредиторів, які забезпечені заставою, не розповсюджуються передбачені Законом про банкрутство наслідки пропуску тридцятиденного строку для звернення з грошовими вимогами.

У положеннях ч.2, ч.8 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, чинній на момент звернення ПАТ «Дельтабанк» до суду, було передбачено, що забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення, а розпорядник майна зобов`язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Враховуючи зміст норм ст.11, ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції до внесення змін Законом №4212-VI від 22.11.2011, а також  ст.23 цього Закону в редакції, чинній з 19.01.2013, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами заявника про те, що на вимоги кредиторів, які забезпечені заставою, не розповсюджуються передбачені Законом про банкрутство наслідки пропуску тридцятиденного строку для звернення з грошовими вимогами.

Однак, у цьому випадку кредитор – ПАТ «Кредитпромбанк», скористався своїм правом і в межах тридцятиденного строку з дня публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ «Львівська макаронна фабрика» звернувся до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника, в тому числі тих, які забезпечені заставою майна боржника.

За результатами розгляду такої заяви було винесено ухвалу, залишену без змін судом апеляційної інстанції, а згодом – затверджено реєстр вимог кредиторів із врахуванням вимог ПАТ «Кредитпромбанк», в тому числі вимог, забезпечених заставою майна боржника.

Як встановлено частиною 2 статті 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, чинній на день звернення ПАТ «Дельтабанк» із заявою про визнання заставним кредитором, внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів здійснюється виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва.

Частиною 6 статті 12 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є спеціальними у порівнянні з Господарським процесуальним кодексом, тому підлягають переважному застосуванню.

Відтак, прийняте судове рішення (ухвала) в межах процедури розпорядження майном про визнання (відмову у визнанні) вимог будь-якого кредитора з включенням (чи відмовою у включенні) таких вимог до реєстру вимог кредиторів може переглядатись тільки в порядку, визначеному абзацом 7 частини 2 статті 25 Закону України про банкрутство, а грошові вимоги кредитора, який звертався у процедуру розпорядження майном та які були предметом судового розгляду, не можуть повторно, з тих самих підстав переглядатись в ході ліквідаційної процедури.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство від 12.02.2019 у справі №917/950/14.

У постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №01/1494(14-01/1494), на необхідність застосування якої покликається скаржник в апеляційній скарзі, щодо формування та уточнення реєстру вимог кредиторів колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що редакція  Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»  (до 19.01.2013), на відміну  від Закону  в редакції від 22.12.2011 № 4212-VI, що набрав чинності з 19.01.2013 (абз. 11 ч. 2 ст. 25), не містила положень щодо обмежень на внесення змін до реєстру вимог кредиторів. Поряд з цим, з аналізу сталої практики в цій частині вбачається, що внесення змін до реєстру вимог кредиторів можливо лише на підставі норм процесуального закону (ГПК України), за результатами апеляційного/касаційного провадження або за нововиявленими обставинами.

Слід зауважити, що Кодекс України з питань банкрутства також не містить норми, аналогічної за змістом нормі абзацу 7 частини 2 статті 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», однак, із загального принципу господарського судочинства про обов`язковість судового рішення випливає, що судове рішення, яке набрало законної сили може, бути переглянуте лише в апеляційному, касаційному порядку, або за нововиявленими обставинами та у відповідності до вимог, встановлених Господарським процесуальним кодексом.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що ухвала місцевого господарського суду про визнання кредиторських вимог та віднесення їх до реєстру вимог кредиторів в порядку визначеної законом черговості, в тому числі і тих, які є предметом заяви ПАТ «Дельта Банк», що розглядається, була залишена без змін постановою господарського суду апеляційної інстанції, за нововиявленими обставинами вказана ухвала не переглядалась.

Щодо правової позиції, викладеної у вказаній постанові Верховного Суду, про те, що обмеження на внесення змін до реєстру вимог кредиторів слід розглядати в контексті мети його затвердження та цілей визначених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з дотриманням принципу, за яким не можна витлумачити одну норму Закону таким чином, що її застосування призведе до нівелювання інших його положень або ж створить конфлікт між нормами, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що такий висновок був сформований, виходячи з фактичних обставин справи №01/1494(14-01/1494), де предметом касаційного провадження була ухвала місцевого господарського суду, якою вимоги конкурсного кредитора були визнані погашеними в порядку примусового виконання виконавчого напису нотаріуса ще до порушення провадження у справі про банкрутство.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що розпорядник майна мав обов`язок внести до реєстру вимоги кредитора, які забезпечені заставою майна боржника згідно з даними обліку майна боржника, а також внести окремо до реєстру вимог кредиторів відомості про майно боржника, яке є предметом іпотеки згідно з державним реєстром іпотек, однак, у реєстрі вимог кредиторів боржника ВАТ «Львівська макаронна фабрика» відсутні вимоги забезпеченого кредитора ПАТ «Кредитпромбанк» за іпотечним договором №13/79/І01/08-С від 11.07.2008, колегія суддів звертає увагу на те, що у відповідності до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», чинного під час здійснення процедури розпорядження майном ВАТ «Львівська макаронна фабрика», розпорядник майна   був зобов`язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з  їх  заявами.  

Натомість, у випадку відсутності відповідної заяви кредитора в розпорядника майна виникає обов`язок внести до реєстру вимог кредиторів вимоги, забезпечені заставою, а також внести окремо до реєстру  відомості  про  майно боржника,  яке  є  предметом  застави  згідно з державним реєстром застав.

За заявою ПАТ «Кредитпромбанк» вимоги, які були забезпечені заставою, було внесено до реєстру вимог кредиторів. Матеріали заяви ПАТ «Кредитпромбанк» №3033/11-б.б-1,5 від 16.07.2010 про визнання вимог до ВАТ «Львівська макаронна фабрика» на загальну суму 24  653  020,54 грн., в тому числі, за кредитними договорами №06/80/08-С від 11.07.2008 та №06/79/08-С від 11.08.2008, не містили відомостей щодо іпотечного договору №13/79/І01/08-С від 11.07.2008.

Також, місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі зауважив, що заявник не надав суду доказів переходу прав іпотекодержателя за іпотечним договором №13/79/І01/08-С від 11.07.2008. В апеляційній скарзі зазначено, що такі докази наявні в матеріалах справи №8/29.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження обставин правонаступництва до заяви ПАТ «Дельта Банк» №18.5/233 від 29.05.2015 про заміну ПАТ «Кредитпромбанк» його правонаступником - ПАТ «Дельта Банк», було додано, зокрема, копію договору купівлі-продажу прав вимоги від 26.06.2013, укладеного між ПАТ «Кредитпромбанк», як продавцем, та ПАТ «Дельта Банк», як покупцем, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Шевченко Д.Г. та зареєстрований в реєстрі за №1441.

Відповідно до цього договору, права вимоги за кредитними договорами та переходять від покупця до продавця з моменту підписання акту приймання-передачі прав вимоги.

У п.1.1. вказаного договору сторони домовились, що «кредитний договір» означає кожен договір про надання кредиту у будь-якій формі між позичальником та продавцем у якості кредитора, зазначений у додатку І (Перелік договорів та купівельна ціна за права вимоги), разом з усіма доповненнями, додатковими договорами та додатками (якщо такі є); «іпотечний договір» означає кожний з іпотечних договорів, якщо такий укладався, з усіма доповненнями, додатковими договорами та додатками до них (якщо такі є), які зазначені в Акті приймання-передачі прав вимоги.

У Витягу з Переліку договорів, який є додатком до договору, зазначено кредитний договір №06/80/08-С від 11.07.2008, позичальник ОСОБА_2 , та кредитний договір №06/79/08-С від 11.07.2008, позичальник – ОСОБА_1 .

Однак, матеріали заяви про заміну кредитора правонаступником не містять акту приймання-передачі прав вимоги, як і копії іпотечного договору №13/79/І01/08-С від 11.07.2008 (на відміну від іпотечних договорів, укладених на забезпечення виконання зобов`язань за іншими кредитними договорами), в тексті заяви не має жодного покликання на іпотечний договір №13/79/І01/08-С від 11.07.2008.

Таким чином, безпідставними є доводи апелянта про те, що господарський суд не звернув уваги на наявні в матеріалах справи докази переходу прав іпотекодержателя за іпотечним договором №13/79/І01/08-С від 11.07.2008.

Окрім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, ПАТ «Дельта Банк» не надав Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження, який підтверджує наявність у ПАТ «Дельта Банк» прав  іпотекодержателя.

Колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що відсутність запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не може бути єдиною та беззаперечною підставою вважати, що банк не набув статусу кредитора і у кредитному зобов`язанні, проте, відомості про майно, яке є предметом застави, вноситься до реєстру вимог кредиторів саме згідно з відповідним державним реєстром.

Щодо відсутності спростування протилежного іншими кредиторами та ліквідатором, які заперечували проти задоволення заяви ПАТ «Дельта Банк» в судовому засіданні в суді першої інстанції, слід зазначити, що саме на заявника у відповідності до ч.3 ст.13 ГПК покладено обов`язок доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Відтак колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заяви ПАТ «Дельта Банк» за вих. №23.1/2259 від 30.05.2018 про визнання його заставним кредитором ВАТ «Львівська макаронна фабрика» та внесення змін до реєстру вимог кредиторів боржника.

Враховуючи встановлені обставини справи, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають  задоволенню, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

В порядку положень ст. 129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст.86, 129, 269, 270, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» №23.1/2703 від 19.03.2020 (вх.№01-05/1247/20 від 31.03.2020) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 10.03.2020 – відмовити.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 10.03.2020 у справі № 8/29 – залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, залишити за скаржником.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287,288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 05.10.2020.

Головуючий           суддя                                                            Желік М.Б.

                                         суддя                                                   Орищин Г.В.

                                        суддя                                                       Галушко Н.А.