ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року Справа № 160/9045/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Аурум" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування індивідуальної податкової консультації та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

05.08.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “Аурум” (далі – позивач, Товариство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі – відповідач), в якій просить:

- скасувати індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надану Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Аурум" щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання об`єктів нерухомості, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових консультацій від 21.07.2020 року № 2982/іпк/04-36-04-01-16;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Аурум" нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на незаконність висновків відповідача, викладених у індивідуальній податковій консультації від 21.07.2020 № 2982/іпк/04-36-04-01-16 щодо необхідності оподаткування податком на додану вартість операцій із постачання комор та машиномісць за ставкою 20 відсотків. Крім того, зазначає, що машиномісця не обмежені будівельними елементами, не є приміщеннями, а відтак, не відповідають ознакам нежитлового приміщення, наданого Податковим кодексом України (далі – ПК України).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

18.08.2020 року відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні адміністративного позову відмовити. Зокрема, відповідач посилається на той факт, що комори та машиномісця не віднесені законодавством до житлового фонду, а відтак, на них не поширюється правовий режим звільнення від оподаткування податком на додану вартість, передбачений п. п. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 ПК України.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Листом від 24/04/2020 №24-01/1 позивач звернувся до Головного управління ДПС у Дніпропетровській із запитом, в якому просив надати індивідуальну консультацію з питання застосування п.п. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 ПК України під час постачання об`єкту житлового фонду та його частин, у тому числі комор та машиномісць.

У запиті про надання індивідуальної податкової консультації Товариством зазначено, що останнє діє в інтересах та за рахунок Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду “Сігмаур” (далі – Фонд).

Фондом укладений із забудовником – юридичною особою резидентом договір, предметом якого є часткова інвестиційна участь Фонду в будівництві багатоквартирного житлового будинку з метою отримання після завершення будівництва та введення в експлуатацію об`єкта (квартири, комори та машиномісця, розташованого в цьому житловому будинку, далі - Об`єкт) у власність Фонду.

За цим договором забудовник зобов`язується побудувати Об`єкт, ввести його в експлуатацію та передати Фонду, а останній зобов`язується оплатити погоджену сторонами вартість Об`єкта та прийняти за актом прийому – передачі Об`єкт у власність.

Листом від 23.07.2020 № 72675/10/04-36-04-01-16 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомило Товариство, що за наслідками розгляду звернення Товариства надано та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових консультацій індивідуальну податкову консультацію від 21.07.2020 № 2982/іпк/04-36-04-01-16.

У зазначеній індивідуальній податковій консультації відповідачем вказано, що якщо спорудження житла здійснюється безпосередньо замовником без залучення генпідрядника то операції з реалізації майнових прав майнових прав на нерухоме майно (квартири) для продавця (забудовника об`єкта житлового фонду) для цілей оподаткування податком на додану вартість є операцією з першого постачання житла (об`єкта житлового фонду), яка оподатковується податком на додану вартість у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків. Операції з подальшого постачання готового новозбудованого житла покупцям – фізичним особам звільняються від оподаткування податком на додану вартість на підставі п. п. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 ПК України.

При цьому, в індивідуальній податковій консультації вказано, що нежилі приміщення чи їх частини (комори та машиномісця) у складі об`єкта інвестування (житлового будинку) не відносяться до житлового фонду, а тому операції з їх постачання покупцям не звільняються від оподаткування податком на додану вартість на підставі п.п. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 ПК України, а оподатковуються у загальновстановленому порядку.

Не погодившись із вказаною індивідуальною податковою консультацією позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначені Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Порядок оподаткування податком на додану вартість регламентований розділом V ПК України.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.п. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 ПК України звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання житла (об`єктів житлового фонду), крім їх першого постачання, якщо інше не передбачено цим підпунктом.

У цьому підпункті перше постачання житла (об`єкта житлового фонду) означає:

а) першу передачу готового новозбудованого житла (об`єкта житлового фонду) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника;

б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об`єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об`єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв`язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) на таку реконструкцію чи капітальний ремонт за рахунок замовника.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.12.2019 року у справі № 817/223/15, операцією з першого постачання житла вважатимуться операції з:

- передачі права власності (оформлення правовстановлюючих документів) на готове новозбудоване житло (об`єкт житлового фонду) до першого власника такого житла, незалежно від джерел фінансування будівництва: чи за рахунок власних коштів підприємства-замовника, чи за рахунок учасників фонду фінансування будівництва, чи за кошти держателів облігацій;

- передачі права власності (оформлення правовстановлюючих документів) на реконструйоване або капітально відремонтоване житло (об`єкт житлового фонду) особі іншій, ніж власник такого об`єкта на момент введення такого житла в експлуатацію (використання);

- постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження нового житла чи реконструкції або капітального ремонту житла за рахунок замовника.

Так, першим постачанням житла є постачання комплексу будівельних робіт із спорудження житлового будинку в цілому, яке водночас охоплює собою всю сукупність окремих об`єктів нерухомості, що входять до складу відповідного житлового будинку.

Отже, постачаючи роботи зі спорудження житлового будинку, підрядник одночасно постачає замовнику будівництва кожен із окремих об`єктів нерухомості, які входять до складу відповідного житлового буднику.

При цьому, як випливає зі змісту наведених правових позицій Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі № 817/223/15, від 31.07.2019 року у справі № 808/2699/14 та від 28.04.2020 року у справі № 814/4831/13-а, правовий режим першого постачання житла поширюється одночасно як на власне спорудження житлового будинку, так і на спорудження всіх об`єктів, які збудовані в результаті виконання відповідних робіт із будівництва житлового будинку.

Подальше постачання відповідних об`єктів, які раніше передані в межах операції з постачання робіт із спорудження комплексного об`єкту, не розглядається як окреме перше постачання новозбудованого житла і не підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

Із зазначеного випливає, що всі складові житлового будинку, тобто всі об`єкти нерухомості, які є невід`ємною частиною житлового будинку, в тому числі квартири, комори, паркінги (машиномісця) тощо, підлягають оподаткуванню податком на додану вартість лише під час першого їх постачання в складі робіт із спорудження житлового будинку (передачі права власності на готовий житловий будинок).

Відповідно, усі подальші операції з постачання таких об`єктів є другим постачанням таких об`єктів у розумінні п. п. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 ПК України.

При цьому, законодавство, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, не передбачає можливості розглядати як окремі операції з першого постачання житла постачання власне житлового будинку в цілому (як робіт із його спорудження чи як неподільного об`єкту нерухомості) і постачання окремих об`єктів нерухомості, що входять до складу такого житлового будинку (квартир, комор, паркінгів (машиномісць) тощо).

Інше розуміння змісту п. п. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 ПК України означало би необхідність визнання самостійними окремими операціями з першого постачання житла: 1) постачання житлового будинку в цілому і 2) постачання окремих квартир як самостійних об`єктів нерухомості, що мають окремий правовий режим.

За подібного підходу першим постачанням житла потрібно було б визнати спочатку постачання житлового будинку в цілому, а згодом - також і постачання окремих квартир та інших складових житлового будинку (комор, паркінгів тощо) як окремих об`єктів права власності. Відповідно, податок на додану вартість підлягав би нарахуванню спочатку на вартість робіт зі спорудження житлового будинку, а згодом також на вартість окремих квартир під час їх першого продажу покупцям як окремих об`єктів права власності.

Разом із тим, правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 10.12.2019 року та 31.07.2019 року, такий підхід виключають.

За цих обставин, подальше постачання всіх об`єктів нерухомості, які входили до складу житлового будинку під час його першого постачання (в тому числі паркінги (машиномісця), комори тощо), є другим постачанням у розумінні п. п. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 ПК України. Відтак, відповідні операції є такими, що звільнені від податку на додану вартість.

Відповідач також посилається на той факт, що комори та машиномісця не віднесені законодавством до житлового фонду, а відтак, на них не поширюється правовий режим звільнення від оподаткування податком на додану вартість, передбачений п. п. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 ПК України та навіть їх друге постачання повинно оподатковуватись податком на додану вартість.

Проте, окремі складові житлового будинку (комори, паркінги, машиномісця тощо) не підпадають під  визначення об`єкта нежитлової нерухомості наведеного у п.п. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі;

У відповідності до додатку Б ДБН В.2.3-15:2007 «Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів» машиномісце - площа, необхідна для встановлення одного автомобіля, що складається з площі горизонтальної проекції нерухомого екіпажа з додаванням розривів наближення (зон безпеки) до сусідніх екіпажів або будь-яких перешкод.

Згідно з пунктом 2.51 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» у підвальних, цокольних і на перших поверхах житлових будинків допускається улаштування вбудованих і вбудовано-прибудованих гаражів для одноквартирних житлових будинків та стоянок для машин і мотоциклів, що належать мешканцям багатоквартирних житлових будинків, згідно з вимогами ДБН 360, ДБН В.2.2-9 та інших відповідних нормативних документів.

Позивач зазначає, що машиномісця не обмежені будівельними елементами, не є приміщеннями, а відтак, не відповідають ознакам нежитлового приміщення, визначеним Податковим кодексом України та іншим законодавством України.

Крім того, згідно з п. 2.51 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» комори є підсобними приміщеннями власників житлових квартир, та служать виключно для гігієнічних або господарсько-побутових потреб мешканців і включається у склад житлового фонду. Комори не перебувають в спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку, що не підлягає відчуженню, адже не може вважатися спільним майном. Відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» Спільне майно - це приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджу вальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Комори не є конструктивним елементом будинку його технічним обладнанням, що забезпечує належне функціонування жилого будинку, а призначено тільки для гігієнічних або господарсько-побутових потреб власників. Відповідно, таке приміщення не може вважатися спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку.

За цих обставин, приміщення та їх складові частини (комори та машиномісця) у складі об`єкта інвестування (житлового будинку) відносяться до житлового фонду, а тому операції з їх подальшого постачання покупцям звільняються від оподаткування податком на додану вартість на підставі п.п. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 ПК України.

Враховуючи зазначене, індивідуальна податкова консультація, викладена у листі від 21.07.2020 року № 2982/іпк/04-36-04-01-16, суперечить вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Аурум" нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду, суд зазначає наступне.

Як передбачено п. 53.2 ст. 53 ПК України, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Отже, редакція п. 53.3 ст. 53 ПК України на дату ухвалення рішення судом зобов`язує податковий орган надати нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду тобто такий обов`язок виникає у податкового органу в силу закону та не потребує додаткового відображення в резолютивній частині судового рішення.

З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надати Товариству нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності наданої ним індивідуальної податкової консультації. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Виходячи із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви до суду в сумі 1051 грн., згідно з платіжним дорученням № 117 від 05.08.2020 року, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 9, 77, 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Аурум" (пр-т Дмитра Яворницького, буд. 22, м. Дніпро, 49027, код ЄДРПОУ 39902698) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) про скасування індивідуальної податкової консультації та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, надану Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Аурум" щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання об`єктів нерухомості, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових консультацій від 21.07.2020 року № 2982/іпк/04-36-04-01-16.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Аурум" (пр-т Дмитра Яворницького, буд. 22, м. Дніпро, 49027, код ЄДРПОУ 39902698) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1051 (одна тисяча п`ятдесят одна) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в  строки, передбачені статтею  295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                    Р.З. Голобутовський