Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2020 р. Справа№200/8123/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Державної казначейської служби України про визнання дії протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

02 вересня 2020 року позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42171861, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вулиця Зелінського, 27А), Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ: 37567646, місцезнаходження: м. Київ, вулиця Бастіонна, 6) про визнання протиправними дії Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не виплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01.11.2019 року по 31.12.2019 року; зобов`язання Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті пенсії за період з 01.11.2019 року по 31.12.2019 року в сумі 34 141,12 грн.; стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 70 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої Маріупольським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області, шляхом припинення виплати за період з 01.11.2019 року по 31.12.2019 року.

В обґрунтування позову зазначив, що з 01.11.2019 року Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області припинило йому виплату пенсії, у зв`язку з отриманням листа Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про скасування дії довідки ВПО. 02.12.2019 року він звернувся до управління із заявою про поновлення виплати та надав нову довідку про реєстрацію внутрішньо переміщеної особи. В січні 2020 року йому поновлено виплату пенсії, однак за листопад, грудень 2020 року пенсія не виплачена у розмірі 31141,12 грн., оскілки, як зазначило управління у своїй відповіді, заборгованість буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеного КМУ та за окремим фінансуванням на означені цілі. Вважає, що таким чином порушено його право на пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 07.09.2020 року було відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачем 1 був наданий відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що з 01.11.2019 року виплата пенсії ОСОБА_1 була припинена у зв`язку з повідомленням Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи. Стосовно виплати пенсії за період з 01.11.2019 року по 31.12.2019 року у розмірі 34141,12 грн. зазначив, що відповідно до Постанови КМУ №335 від 08.06.2016 року суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органах, що здійснює соціальні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Тобто, зазначена сума пенсії буде виплачена за умови окремого фінансування. Стосовно позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 70000,00 грн. вказав, що позивачем не надано до суду будь - яких доказів, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог в цій частині, тому просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідач 2 відзив на адміністративний позов не надав.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.

справи по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером та внутрішньо переміщеною особою, місце проживання якого було зареєстровано на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , а фактичне місце проживання/перебування - на підконтрольній українській владі території за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02.12.2019 року № 1411-5000240147/54378 (а.с.15).

Позивач перебуває на обліку в Маріупольському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, як отримувач пенсії за віком.

Позивач звернувся до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області на підставі Закону України «Про звернення громадян» за роз`ясненням щодо виплати заборгованості пенсії (а.с.19).

19.02.2020 року Маріупольським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України у Донецькій області була надана відповідь №4009/34-1/02, з якої вбачається, що заборгованість з пенсії за період з 01.11.2019 року по 31.12.2019 року у сумі 34141,12 грн. буде виплачуватись у відповідності до постанови КМУ від 08.06.2016 року №637 на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України та за окремим фінансуванням на означені цілі (а.с.17-18).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», відповідно до преамбули якого цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Право позивача на отримання пенсії відповідачем не заперечується.

Підстави для припинення виплати пенсії визначені 1 ст. 49 вказаного Закону, згідно з якою виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, припинення виплати пенсії можливе лише на підставі відповідного рішення, що прийнято органом Пенсійного фонду або судом, і лише з підстав визначених статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», перелік яких є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав виключно у випадках, передбачених законом.

Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підстави для припинення (призупинення) виплати пенсії не встановлені.

Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Враховуючи наведене, орган Пенсійного фонду безпідставно не виплатив позивачу пенсію за період з 01.11.2019 року по 31.12.2019 року у сумі 34141,12 грн.

В даному спорі наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні його пенсії, яка призначена у зв`язку з трудовою діяльністю, і потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, які не передбачені законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікації особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення, тощо.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України (ст. 8, ч.2 ст. 19 Конституції України).

Припинення виплати пенсії позивачу відбулося не у спосіб, що передбачений законом, і з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд при розгляді справи № 805/402/18-а.

З огляду на наведене такі дії суб`єкта владних повноважень, а саме Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області підлягають визнанню протиправними, а порушені права - захисту шляхом зобов`язання відповідача 1 виплатити заборгованість по виплаті пенсії за період з 01.11.2019 року по 31.12.2019 року у сумі 34141,12 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України моральної шкоди у розмірі 70000,00 грн., суд зазначає наступне.

Загальні підстави відшкодування моральної шкоди визначені Цивільним кодексом України.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, немайнових витрат, які зазнав позивач.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 вказаної постанови).

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Стверджуючи про те, що відповідачем завдано моральну шкоду, позивачем не доведено факту завдання немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у житті особи. Як і не доведені самі негативні зміни у житті.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки, позивач є звільненим від сплати судового збору відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», розподіл судових витрат відсутній.

Керуючись ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 173-183, 192-198, 210, 223-225, 227-229, 241-246, 250-251, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42171861, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вулиця Зелінського, 27А), Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ: 37567646, місцезнаходження: м. Київ, вулиця Бастіонна, 6) про визнання протиправними дії Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не виплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01.11.2019 року по 31.12.2019 року; зобов`язання Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті пенсії за період з 01.11.2019 року по 31.12.2019 року в сумі 34 141,12 грн.; стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 70 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої Маріупольським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області, шляхом припинення виплати за період з 01.11.2019 року по 31.12.2019 року - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42171861, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вулиця Зелінського, 27А) щодо не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії за період з 01.11.2019 року по 31.12.2019 року.

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42171861, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вулиця Зелінського, 27А) виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість по виплаті пенсії за період з 01.11.2019 року по 31.12.2019 року в сумі 34 141 (тридцять чотири тисячі сто сорок одна) грн. 12 коп.

У задоволенні решти частини позовних вимог - відмовити.

Повний текст судового рішення складено та підписано 05 жовтня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Н.А. Мозговая