ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2020 р. Справа №909/893/17

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Кордюк Г.Т.

Плотніцький Б.Д.

секретар судового засідання: Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КГД-БУД" б/н від 09.07.2020 (вх. № ЗАГС 01-05/1961/20 від 08.07.2020)

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 22.06.2020 (суддя Ткаченко І.В.) винесену за результатами розгляду скарги на дії органу ДВС

у справі № 909/893/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (надалі АТ "Укрексімбанк"), м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КГД-БУД" (надалі ТзОВ "КГД-БУД"), с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область,

про звернення стягнення на предмет іпотеки

за участю учасників справи:

від позивача: Городна О.М. - адвокат (довіреність № 0001000/27135-19 від 05.11.2019)

від відповідача: Хоптій М.В. - адвокат (довіреність б/н від 20.09.2018, посвідчення №228 від 10.01.2006)

від Міністерства юстиції України: Семен І.Р. - представник

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 22.06.2020 у справі № 909/893/17 скаргу ТзОВ "КГД-БУД" на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повернуто без розгляду.

Приймаючи ухвалу, суд встановив, що до скарги боржника не додано доказів її надіслання (надання) стягувачу як учаснику виконавчого провадження, що згідно з ч. 2 ст. 170 ГПК України є підставою для повернення її заявнику без розгляду.

Не погоджуючись з даною ухвалою, ТзОВ "КГД-БУД" подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, відповідно винесено незаконне судове рішення, просить його скасувати, прийняти нове, яким задовольнити скаргу на дії ДВС. Зокрема, скаржник вважає, що судом безпідставно застосовано норми ст. 170 ГПК України, оскільки подання скарги та її розгляд унормований розділом VI ГПК України. Покликається на приписами ч.2 ст. 340 ГПК України, якою передбачено, що про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду. Таким чином, на думку апелянта, виходячи з вимог даної статті, саме на суд покладено обов`язок при відкритті провадження у справі повідомити відповідний орган ДВС та сторону виконавчого провадження - АТ "Укрексімбанк".

Представник скаржника в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/4931/20 від 31.08.2020), ухвалу суду першої інстанції вважає законною та обґрунтованою, відтак, просить суд залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник Міністерства юстиції України в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, ухвалу суду першої інстанції вважає законною та обґрунтованою, відтак, просить суд залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/4881/20 від 28.08.2020).

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.01.2018 у справі № 909/893/17, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 та постановою Верховного Суду від 15.06.2018, задоволено позов АТ "Укрексімбанк" до ТОВ "КГД-БУД" про звернення стягнення на предмет іпотеки та предмет застави. Звернуто стягнення на належне відповідачу заставне майно: предмет іпотеки за іпотечним договором від 05.08.2014 № 5414Z9 та предмет застави за договором застави від 27.10.2014 № 5414Z13 зі способом реалізації шляхом продажу заставного майна на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження.

07.05.2018 на виконання вказаного рішення судом видано відповідний наказ, який був пред`явлений до виконання у Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

16.06.2020 боржник ТзОВ "КГД-БУД" звернувся до суду із скаргою на дії старшого державного виконавця Магди С.В. Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Розділом VІ ГПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» унормовано порядок звернення до суду із скаргою та розгляд скарг на дії або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу.

Слід зазначити, що скарга на дії ДВС не є заявою по суті справи, а є заявою з процесуальних питань.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення встановленні ст. 170 ГПК України.

Приписами ч.2 ст. 170 ГПК України передбачено, що письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ "КГД-БУД", звертаючись до суду із скаргою на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, долучив до своєї скарги докази її надіслання лише одному учаснику виконавчого провадження - державному виконавцю. Натомість доказів надсилання такої скарги стягувачеві - АТ "Укрексімбанк" матеріали справи не містять.

Частиною 4 ст. 170 ГПК України передбачає, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Оскільки до скарги боржника всупереч вимогам ч. 2 ст. 170 ГПК України не додано докази її надіслання (надання) стягувачу як учаснику виконавчого провадження, то відповідно колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно повернув таку скаргу заявнику без розгляду.

Слід зазначити, що повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Щодо твердження скаржника про порушення порядку визначення судді для розгляду справи, то такі твердження суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням зборів суддів Господарського суду Івано-Франківської області №1 від 26.01.2018 (з урахуванням змін і доповнень, внесених рішенням зборів суддів №2 у 04.03.2020) затверджено Засади використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Івано-Франківської області (далі - Засади).

Відповідно до п.1 Засад, на виконання п.2.3, п.п.2.3.2 Положення про автоматизовану систему документообігу суду в Господарському суді Івано-Франківської області застосовується автоматизований розподіл судових справ під час реєстрації відповідної судової справи.

Поряд з цим, у п. 8.1.2 Засад передбачено, що не розподіляються щодо конкретного судді та підлягають автоматизованому розподілу заяви, клопотання, скарги тощо, які надійшли за сім і менше календарних днів до початку відпустки, відрядження чи іншої відсутності судді терміном більше п`яти днів, крім випадків, визначених даними Засадами.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2020, скаргу ТзОВ «КГД-Буд» було розподілено судді Ткаченко І.В. з приміткою проведення перерозподілу - п. 8.1.2 Засад.

З огляду на вищенаведене, Господарським судом Івано-Франківської області здійснено розподіл між суддями скарги ТзОВ «КГД-Буд» на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відповідно до вимог ст.6 ГПК України, п.2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п.8 Засад, з додержанням принципів випадковості та в хронологічному порядку надходження судових справ, з урахуванням завантаженості кожного судді.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи ухвалу про повернення скарги без розгляду, місцевим господарським судом не було порушено норми процесуального права, відповідно прийняте судове рішення відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи, наведені в апеляційній скарзі, відповідно не спростовано правомірність висновків, викладених в оскаржуваному судовому рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишається за скаржником.

Керуючись, ст.ст. 255, 269, 271, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 22.06.2020 у справі № 909/893/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та з урахуванням положень ст. 287 ГПК України може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

4. Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді Г.Т. Кордюк

Б.Д. Плотніцький