Справа № 2-94/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

08 лютого 2010 року                             Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді Черновського Г.В.

   при секретарі - Вобліковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи – державні нотаріуси Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, ОСОБА_5, комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «ВЕСКО», публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» про визнання недійсними довіреності, договору купівлі-продажу нерухомого майна та свідоцтва про право власності на квартиру,

                              ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з вищезазначеним позовом, в якому просив суд:

- визнати недійсною довіреність від 12 листопада 2005 року реєстровий № 2-4589 видану ним ОСОБА_2 та посвідчену державним нотаріусом Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, як підписану ним під впливом обману з боку ОСОБА_2;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 28 листопада 2005 року реєстровий № 3389, оформлений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо квартири АДРЕСА_1, яка належить йому, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, як вчинений внаслідок обману;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво на право власності на квартиру №488, видане ОСОБА_3

Позивач посилався на те, що він з метою продажу квартири звернувся до приватного підприємця ОСОБА_2, з яким він уклав Договір №04/11 від 12.11.2005 р., який містить умови договору доручення та договору про надання послуг. За цим договором ОСОБА_2 зобов’язався надати йому послуги з продажу належної йому квартири (п.1.1). Пунктом 2.1.5 Договору № 04/11 виконавець ОСОБА_2 зобов’язався надавати йому консультаційні послуги з продажу квартири, а також виступати гарантом правильного юридичного оформлення та супровіду угоди щодо продажу його квартири.

Договором № 04/11 він надав ОСОБА_2 повноваження здійснити з покупцем його квартири розрахунки та отримати від нього вартість проданої квартири. Ці повноваження були надані ОСОБА_2 також і довіреністю від 12.11.2005 р., посвідченою державним нотаріусом ОСОБА_4, згідно якої ОСОБА_2 уповноважений отримувати належні йому гроші за продану квартиру.

Договором № 04/11 деталізовано порядок виконання ОСОБА_2 повноважень щодо отримання належних йому грошових коштів за продану квартиру.

Згідно п.3.3 Договору № 04/11 вартість квартири виконавець отримує від покупця та передає йому безпосередньо перед підписанням договору купівлі-продажу квартири.

Підписуючи договір купівлі-продажу квартири представник ОСОБА_2 перевищив надані йому повноваження:

- здійснив продаж його квартири без погодження з ним ціни квартири (п.3.3 Договору №04/11).

Пунктом 3.3 Договору № 04/11 встановлено, що вартість квартири має бути визначена угодою між ним та виконавцем послуг ОСОБА_2 і зафіксована протоколом погодження вартості (додаток 2 до Договору №04/11). Протокол погодження вартості (додаток 2 ) ним не підписувався.

Крім того у протоколі вказано, що ціна квартири становить 55 тис.у.г.о. Подібне визначення вартості квартири суперечить ст.524: зобов'язання щодо ціни продажу квартири виражено не в грошовій одиниці України; еквівалент ціни продажу в іноземній валюті також не встановлено, оскільки скорочення у.г.о. не дає уявлення про те, яка валюта мається на увазі.

Таким чином продаж квартири здійснено ОСОБА_2 без погодження з ним ціни квартири.

- в порушення п.2.1.5 та п.3.3 договору № 04/11 ОСОБА_2 не забезпечив правильне юридичне оформлення угоди щодо продажу його квартири, грошові кошти до підписання договору кіпівлі-продажу у ОСОБА_3 не отримав та йому не передав. В той же час до отримання від ОСОБА_3 грошей за квартиру, ОСОБА_2 підписав з нею договір купівлі-продажу нерухомого майна від 28.11.2005 р. та передав покупцю правовстановлюючі документи і технічний паспорт на квартиру № 488 за адресою буд.12., пр-т Героїв, м.Дніпропетровськ.

Підписання договору представником ОСОБА_2 з перевищенням повноважень, наданих договором № 04/11 відбувалося без його участі та без його відома. Неотримання грошових коштів за продану квартиру з одночасною передачею покупцю прав власності на неї було б неможливе у разі його присутності під час укладення договору купівлі-продажу.

Внаслідок перевищення повноважень представником відбулося відчуження його квартири на умовах і в порядку, на які він не давав згоди.

Згідно ст.241 ЦК правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Перевищення представником ОСОБА_2 наданих йому повноважень та негативні наслідки цього змусили його не приймати виконання від ОСОБА_2 за договором № 04/11 та за довіреністю від 12.11.2005 р.

Згідно ч.3 ст.215 ЦК якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Договір купівлі-продажу від 28.11.2005 р., укладений представником ОСОБА_2 з перевищенням наданих йому повноважень, в силу ст.241 ЦК не припинив його право власності на квартиру № 488 за адресою буд.12., пр.Героїв, м.Дніпропетровськ.

За таких обставин, позивач уточнив позовні вимоги та просив суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 28 листопада 2005 р.АДРЕСА_2 за адресою буд.12., пр.Героїв, м.Дніпропетровськ, укладений від його імені представником ОСОБА_2 з ОСОБА_3 та визнати недійсним свідоцтво про право власності на дану квартиру, видане на ім’я ОСОБА_3.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, на задоволенні позову наполягав.  

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’являвся, про день та час його проведення повідомлявся належним чином, про що в справі є докази.

Представник відповідачки – ОСОБА_6 позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просив суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог.

Представники третіх осіб - ЗАТ «Страхова компанія «ВЕСКО», ПАТ «ОТП Банк»  позовні вимоги не підтримали.

Представники інших третіх осіб в судове засідання не з’явилися, про день та час його проведення повідомлялись належним чином.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти:

15 серпня 2005 року помер батько позивача - ОСОБА_7, який заповідав йому квартиру АДРЕСА_3. Позивач звернувся у Першу Дніпропетровську державну нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини. 12 листопада 2005 року державний нотаріус Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 видала йому свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Позивач не мав наміру мешкати у даній квартирі, а тому після смерті свого батька почав підготовчі дії, які б в майбутньому допомогли продати отриману у спадщину квартиру.

Позивач звернувся до агентства з нерухомості «Міленіум», що розташоване по вул.Пастера, 10/33 у м.Дніпропетровську, де познайомився з замісником директора ОСОБА_8, яка згодом познайомила його з відповідачем ОСОБА_2, що є директором агентства.

ОСОБА_9 запропонував позивачу оформити їх взаємовідносини з продажу квартири договором, згідно з яким він і буде діяти у подальшому. 12 листопада 2005 року між позивачем і ОСОБА_2 як директором агентства з нерухомості «Міленіум» був підписаний договір № 04/11. Згідно п.3.3. Договору, у якому зазначено, що: «Стоимость объекта определяется между Исполнителем и Заказчиком и фиксируется протоколом согласования стоимости объекта (Приложение № 2), которую Заказчик получает от Исполнителя до подписания договора купли-продажи объекта».

Також позивач на ім’я ОСОБА_2 оформив нотаріально посвідчену довіреність, згідно якої останній міг діяти у КП «ДМБТІ» по реєстрації свідоцтва про право на спадщину від його імені.

Позивач також надав відповідачу свідоцтво про право на спадщину, технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_4.

  У відповідності до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач вказує, що з метою продажу квартири він звернувся до приватного підприємця ОСОБА_2, з яким уклав Договір № 04/11 від 12.11.2005 р.

Однак з довіреності від 12.11.2005 p., виданій позивачем, вбачається, що вона була видана на ім'я ОСОБА_2, як фізичної особи, а не приватного підприємця. В довіреності немає посилання на умови договору №04/11 від 12.11.2005 р. та на обов'язковість їх застосування при укладанні договору купівлі-продажу квартири, або будь-яких інших обмежень. Більш того, в довіреності вказано, що позивач уповноважує ОСОБА_2 розпоряджатися спірною квартирою (продати за ціну та на умовах на свій розсуд). У оспорюваному договорі купівлі-продажу від 28.11.2005 р. ОСОБА_2 також виступає, як фізична особа, що діє на підставі вказаної довіреності, а не на підставі договору № 04/11. Оскільки вказана довіреність надавала право ОСОБА_2, як представнику позивача продати квартиру на умовах за власним розсудом та з правом підпису договору купівлі-продажу, посилання на те, що ОСОБА_2 діяв з перевищенням повноважень, є безпідставним.

Не відповідає дійсності і твердження позивача про те, що відчуження квартири відбулось без його згоди та що позивач не прийняв виконання від ОСОБА_2 за договором № 04/11. В матеріалах справи є розписка позивача, датована 14.01.2006 p., в якій він вказує, що звільнив продану квартиру від своїх власних речей і претензій до ОСОБА_10 не має. Тобто, через півтора   місяці   після   укладення   оспорюваного   договору   купівлі-продажу позивач усвідомлював, що квартира є проданою. Виконання позивачем своїх обов'язків зі звільнення квартири свідчить про те, що він прийняв виконане ОСОБА_2 доручення з продажу квартири. Це є свідченням того, що на погляд суду позивач отримав все потрібне за договором.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 з метою придбання квартири звернулася до ПАТ «ОТП Банк» за для отримання кредиту. Отримавши кредитні кошти вони одразу були зараховані в цьому ж банку на особистий рахунок повіреного ОСОБА_2, який зняв їх для передачі позивачу.

Таким чином, суд приходить висновку про недоведеність вимог позивача викладених у позовній заяві, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212, 213, 215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи – державні нотаріуси Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, ОСОБА_5, комунальне підприємство „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації”, закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «ВЕСКО», публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» про визнання недійсними довіреності, договору купівлі-продажу нерухомого майна та свідоцтва про право власності на квартиру - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене у апеляційний суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом  подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська, та подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

              Суддя: