Постанова

Іменем України

17 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 766/16380/18

провадження № 61-4946св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06 серпня 2019 року у складі судді Майдан С. І. та постанову Херсонського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Семиженка Г. В., Базіль Л. В., Бугрика В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про стягнення коштів за договором банківського вкладу.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 30 червня 2010 року між сторонами укладено договір банківського вкладу № SAMDN01000711047199, за яким позивач передав відповідачу грошові кошти у розмірі 35 000,00 дол. США на строк до 30 червня 2011 року під 11 % річних відповідно до квитанції № 233251563 від 30 червня 2010 року, 02 липня 2010 року позивачем було передано відповідачу ще 35 000,00 дол. США відповідно до квитанції № 233605906 від 02 липня 2010 року.

Відповідно до пункту 16 договору 19 липня 2018 року позивачем на адресу відповідача було надіслано заяву про розірвання договору банківського вкладу, яку останнім отримано 23 липня 2018 року.

Свої обов`язки щодо повернення коштів та процентів за користування ними відповідач не виконав, у зв`язку із чим позивач просив стягнути з відповідача на його користь 70 000,00 дол. США заборгованості за сумою вкладу та 1 660 736,00 грн процентів за користування коштами.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 06 серпня 2019 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу № SAMDN01000711047199 від 30 червня 2010 року у розмірі 70 000,00 дол. США як суму вкладу, проценти за користування коштами у розмірі 1 660 736,00 грн. Вирішено питання судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що укладення договору банківського вкладу та внесення коштів на рахунки банку за договором підтверджується договором банківського вкладу та квитанціями про внесення грошових коштів, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені належними і допустимими доказами.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06 серпня 2019 року в частині стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 процентів за користування коштами змінено, зменшено суму стягнення з 1 6607 36,00 грн до 545 908,18 грн.

У решті рішення суду залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що у зв`язку із достроковим припиненим договору банківського вкладу з 26 липня 2018 року, на суму вкладу позивача з 27 липня по 22 серпня 2018 року слід нараховувати відсотки у розмірі 1 % на рік, або 0,0027 % на день, отже рішення суду в частині стягнення процентів за сумою вкладу слід змінити, при цьому розмір належних до стягнення відсотків за останній період з 01 липня по 22 серпня 2018 року з врахуванням періоду після розірвання договору з 27 липня по 22 серпня 2018 року з відсотковою ставкою 0,0027 % на день становить 118,86 долари США, а не 185,96 доларів США, як вказано у розрахунку, із останніх заявлених до стягнення відсотків у розмірі 20 315,94 долари США належить задовольнити суму в 20 248,82 долари США, що в еквіваленті у національній валюті України на час подачі позову складає 545 908,18 грн.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 766/16380/18, витребувано її з Херсонського міського суду Херсонської області, зупинено виконання рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06 серпня 2019 року та постанови Херсонського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У березні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржені судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення у цій частині - про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що при розгляді справ щодо стягнення грошових коштів за договорами банківських вкладів судам необхідно встановити факт укладення відповідного договору, з`ясувати повноваження сторін на його укладення, перевірити відповідність документів вимогам законодавства, правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду у справах № 661/4753/14-ц, 201/503/16-ц, 299/540/15-ц, 755/28633/14-ц. Отже, суд апеляційної інстанції повинен був встановити та перевірити наявність у позивача всіх оригіналів документів на підтвердження факту укладення договору банківського вкладу.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 30 червня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір № SAMDN01000711047199 банківського вкладу (Вклад «Депозит VIP») у доларах США, за яким ОСОБА_1 передав, а банк прийняв на депозит № НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 35 000,00 дол. США під 11 % річних терміном на 12 місяців з 30 червня 2010 року по 30 червня 2011 року включно у відповідності до квитанції № 233251563 Tr.N CAGRAGR000000027780876 від 30 червня 2010 року, відповідно до квитанції № 233605906 Tr.N CASHAGR000000027831583 від 02 липня 2010 року ОСОБА_1 було покладено за цим же договором на депозит 35 000,00 дол. США.

19 липня 2018 року позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення про розірвання вказаного договору, за повідомленням відповідача № 20.1.0.0.0/7 - 180725/2045 від 13 серпня 2018 року територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, де були оформлені банківські договори та рахунки позивача, визнано тимчасово окупованою територією України, у зв`язку з неможливістю здійснювати банківське регулювання та нагляд, валютний контроль і державний фінансовий моніторинг за діяльністю банків та їх відокремлених підрозділів Правлінням Національного банку України було прийнято постанову «Про відкликання та анулювання окремих банків і закриття банками відокремлених ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» № 260 від 06 травня 2014 року, згідно з якою припинено подальшу діяльність українських банківських установ та їх відокремлених підрозділів на зазначеній території.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Згідно з абзацем 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).

Таким чином, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою правління НБУ від 03 грудня 2003 року № 516 і чинного на час укладення договору банківського вкладу (далі - Положення), передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492 (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10).

Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Виходячи з положень статті 1059 ЦК України, пункту 1.4 Положення, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 29 січня 2014 року у справі № 6-149цс13 та від 29 жовтня 2014 року № 6-118цс14.

Отже висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про доведеність позивачем договірних відносин з відповідачем, які виникли на підставі договору № SAMDN01000711047199 (Вклад «Депозит VIP»), за умовами яких він вніс кошти на депозит, що підтверджується відповідними квитанціями, є обґрунтованим.

В касаційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», як на підставу касаційного оскарження судових рішень, посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, та зазначає, що апеляційним судом застосовано норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 09 серпня 2018 року у справі № 661/4753/14-ц; від 08 травня 2018 року у справі № 201/503/16-ц; від 06 червня 2018 року у справі № 299/540/15-ц; від 17 травня 2018 року у справі № 755/28633/14-ц.

Зазначені доводи Верховний Суд не приймає, оскільки у постановах Верховного Суду від 09 серпня 2018 року у справі № 661/4753/14-ц (провадження № 61-14502св18), від 03 червня 2020 року у справі № 201/503/16-ц (провадження № 61-9192св19), від 06 червня 2018 року у справі № 299/540/15-ц (провадження № 61-1611св18), від 17 травня 2018 року у справі № 755/28633/14-ц (провадження № 61-25739св18) встановлено інші фактичні обставини і сторонами не доведено позовні вимоги, а також застосовано норми права, що були чинними на час виникнення спірних правовідносин.

Враховуючи, що факт укладення договору банківського вкладу та внесення позивачем коштів підтверджено належними допустимими та достатніми доказами, а грошові кошти за договором банківського вкладу (сума депозитів разом із нарахованими відсотками в межах дії договорів) позивачу на його вимогу не виплачені, суди дійшли правильного висновку про їх стягнення у примусовому порядку.

Касаційна скарга не містить доводів щодо незгоди з розрахунками судів в указаній частині.

З урахуванням наведеного Верховний Суд не приймає аргументи касаційної скарги банку про те, що позивач не надав належних доказів на підтвердження факту знаходження грошових коштів на депозитних рахунках (за депозитними договорами), а наявність у вкладника договорів банківських вкладів та квитанцій не є належним доказом невиконання банком умов договорів щодо повернення коштів за вкладами після закінчення строку їх дії.

Згідно із частиною другою статті 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Отже, після закінчення строку дії договору банківського вкладу проценти на суму вкладу нараховуються у розмірі, який відповідає розміру процентів за вкладом «на вимогу», якщо інший розмір процентів не погоджений сторонами.

Аналогійний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже суди із урахуванням вказаних норм права та правових висновків Верховного Суду, обґрунтовано виходили із того, що після закінчення терміну дії договору й у разі неналежного виконання його умов з банку на користь вкладника підлягають стягненню проценти за користування грошовими вкладами, виходячи із процентної ставки за вкладом «на вимогу» .

Касаційна скарга банку не містить доводів щодо незгоди з такими висновками судів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення ? без змін, оскільки таке судове рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що судом касаційної інстанції рішення не змінюється та не ухвалюється нове рішення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Щодо поновлення виконання (дії) рішення суду

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою судді Верховного Суду від 02 квітня 2020 року зупинено виконання рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06 серпня 2019 року та постанови Херсонського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року до закінчення касаційного провадження у справі, їх необхідно поновити.

Керуючись статтями 400, 401, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06 серпня 2019 року та постанови Херсонського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська