Постанова

Іменем України

02 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 537/5698/18

провадження № 61-20934св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Депт Фінанс»,

представник позивача - адвокат Яцко Віталій Володимирович,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Депт Фінанс» на заочне рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області у складі судді Дядечко І. І. від 16 травня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду у складі колегії суддів: Кривчун Т. О., Бондаревської С. М., Обідіної О. І. від 26 вересня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Депт Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Депт Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття (переходу) права власності, виселення та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Позов мотивовано тим, що 22 серпня 2006 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту від 22 серпня 2006 року № 11031098000, укладеного між ОСОБА_1 та акціонерним комерційно-інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), між сторонами укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого відповідач передав в іпотеку банку чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 118,5 кв. м.

08 грудня 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, на підставі якого ПАТ «УкрСиббанк» відступило на користь ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитним договором, договором іпотеки та договором поруки, укладеними з відповідачем, а 08 лютого 2018 року ПАТ «Дельта Банк» відступило право вимоги за вказаними договорами ТОВ «ФК «Депт Фінанс».

Оскільки відповідач належним чином свої зобов`язання не виконує та станом на 06 грудня 2018 року у ОСОБА_1 за кредитним договором виникла заборгованість, яка з урахуванням відсотків за користування кредитом, пені, 3% річних та інфляційних втрат становить 1 108 190,58 грн, що є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття (переходу) права власності та виселення всіх мешканців з квартири, яка є предметом іпотеки.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив у рахунок виконання зобов`язання ОСОБА_1 щодо сплати заборгованості у сумі 1 108 190,58 грн за договором про надання споживчого кредиту № 11031098000 від 22 серпня 2006 року звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , шляхом набуття (переходу) ТОВ «ФК «Депт Фінанс» права власності на вказане майно; визнати за ТОВ «ФК «Депт Фінанс» право власності на вказану іпотечну квартиру; припинити право власності іпотекодавця ОСОБА_1 , в тому числі право володіння, користування та розпорядження вказаною квартирою; визнати ОСОБА_1 та всіх інших осіб, які зареєстровані у квартирі такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 ; виселити ОСОБА_1 та всіх мешканців з указаної квартири.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 травня 2019 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «Депт Фінанс» відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки сторони в іпотечному договорі визначили позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності іпотекодержателем, Законом України «Про іпотеку» не передбачено визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду, то вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття (переходу) права власності задоволенню не підлягають. Решта вимог позивача є похідними, а тому також відхилені місцевим судом.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Депт Фінанс» залишено без задоволення, заочне рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 травня 2019 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції про те, що позивач обрав позасудовий спосіб врегулювання спору шляхом визнання права власності на іпотечну квартиру відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У листопаді 2019 року ТОВ «ФК «Депт Фінанс» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не з`ясували всіх фактичних обставин справи; не врахували, що позивач, пред`явивши до відповідача вимогу від 08 лютого 2018 року про повне дострокове погашення суми заборгованості, змінив строк виконання основного зобов`язання, внаслідок чого у позивача виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки. В договорі іпотеки міститься відповідне застереження, що передбачає передачу права власності на предмет іпотеки в разі порушення кредитних зобов'язань. Так, пунктом 5.2. договору іпотеки передбачено, що задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється шляхом добровільної передачі предмета іпотеки у власність іпотекодержателя та шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Сторони погодили питання щодо судового врегулювання спору, передбачивши у пункті 5.4. договору іпотеки те, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду чи на підставі виконавчого напису нотаріуса. Враховуючи, що відповідач умисно не отримував вимоги про дострокове погашення заборгованості, то позивач позбавлений можливості звернути стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку. Крім того, відсутність реєстрації права власності на квартиру, яка не була проведена відповідачем, унеможливлює реєстрацію права власності на квартиру іпотекодержателем (позивачем) в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку. За обставин не виконання умов кредитного договору, утворення заборгованості, позивач має право на звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду в обраний ним спосіб. Зазначене відповідає практиці Верховного Суду України у постановах від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1219цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1625цс16, від 27 квітня 2017 року у справі № 756/16227/13-ц.

Разом із тим, у листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшло клопотання ТОВ «ФК «Депт Фінанс» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини п'ятої статті 403 ЦПК України з підстав відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц, шляхом його конкретизації, встановивши, що позивач має право в судовому порядку звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, за умови відсутності у позивача інших реальних способів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 537/5698/18 з Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 22 серпня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11031098000, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 300 475,00 грн зі сплатою процентів та комісії на умовах, визначених договором на строк по 20 серпня 2027 року.

Цього ж дня, із метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за № 3260, відповідно до умов якого останній передав в іпотеку банку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .

Указана квартира належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 22 серпня 2006 року № 3257, укладеного між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), продаж якої вчинено за 300 745,00 грн за рахунок кредитних коштів, отриманих ОСОБА_1 від АКІБ «УкрСиббанк», що підтверджено витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів № 2795671 від 22 серпня 2006 року.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором № 1103109800 від 22 серпня 2006 року.

Заочним рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 травня 2017 року у справі № 537/985/17, яке набрало законної сили 11 липня 2017 року, позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 11031098000 від 22 серпня 2006 року в розмірі 792 384,25 грн, яка складється із: тіла кредиту - 299 274,98 грн; відсотків - 390 551,98 грн та пені - 102 557,29 грн.

08 лютого 2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Депт Фінанс» укладено договір № 188/К про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № 11031098000 від 22 серпня 2006 року перейшло до ТОВ «ФК «Депт Фінанс».

Цього ж дня, 08 лютого 2018 року, між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Депт Фінанс» укладено договір відступлення права вимоги за іпотечним договором б/н від 22 серпня 2006 року, зареєстрованим в реєстрі за № 3260.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником боргових зобов`язань за кредитним договором № 11031098000 від 22 серпня 2006 року, позивач звернувся до суду з указаним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним права власності на іпотечну квартиру, припинення права власності відповідача на вказане майно та виселення зі спірного майна.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ТОВ «ФК «Депт Фінанс» на заочне рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 16 травня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Умовами договору іпотеки сторони узгодили, що задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється: шляхом добровільної передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателя; шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (пункт 5.2. договору іпотеки).

У пункті 5.3. сторони домовилися, що добровільна передача предмету іпотеки у власність іпотекодержателя здійснюється в порядку, наведеному в пункті 5.3.1. договору, далі по тексту названому «Застереження про добровільну передачу».

Відповідно до пункту 5.3.1. сторони погодили, що у випадку невиконання (або часткового невиконання) іпотекодавцем своїх зобовязань перед іпотекодержателем за кредитним договором та/або договором, предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя. Зазначена згода сторін є угодою про перехід права власності, що набуває чинності з моменту, зазначеного в підпункті 5.3.3. договору.

У підпункті 5.3.3. договору сторони узгодили, що у випадку невиконання (або часткового невиконання) іпотекодавцем своїх зобов'язань перед іпотекодержателем за кредитним договором та договором, іпотекодержатель здійснює виконавчий напис нотаріуса на договорі і направляє повідомлення про перехід права власності та застосування застереження про добровільну передачу предмету іпотеки іпотекодержателю. З моменту відправлення повідомлення та здійснення виконавчого напису іпотекодержатель набуває права власності на предмет іпотеки, а предмет іпотеки вважається переданим іпотекодержателю.

Згідно з пунктом 5.4. договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду, чи на підставі виконавчого напису нотаріуса після невиконання іпотекодавцем у 30-денний строк вимоги, згідно до повідомлення, надісланого у порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку».

Тобто сторони, підписавши іпотечний договір, обумовили всі його умови, у тому числі питання щодо позасудового врегулювання спору і не передбачили можливості звернення до суду іпотекодержателя з позовом про визнання за ним права власності на предмет іпотеки. Такого не передбачає й Закон України «Про іпотеку».

У статті 12 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 33 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, сторони у договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу. При цьому необхідно врахувати, що стаття 37 Закону України «Про іпотеку» не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду.

Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Разом із тим, у частині першій статті 38 згаданого Закону право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві може бути передбачено в рішенні суду або договорі про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідному застереженні в іпотечному договорі).

Статтею 18 вказаного Закону передбачений порядок проведення державної реєстрації прав.

За змістом вказаних вище норм Закону України «Про іпотеку» для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

При цьому позивач не позбавлений відповідно до статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» можливості звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж визнання права власності на нього.

З огляду на зазначене, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання право власності на нього за іпотекодержателем.

Зазначений правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц (провадження № 14-38цс18).

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем обрано не належний спосіб захисту, оскільки умовами іпотечного договору не передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, оскільки зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції, були предметом дослідження у суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України).

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Оскільки оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Обґрунтовуючи клопотання про передачу вказаної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ТОВ «ФК «Депт Фінанс» просило відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц, шляхом його конкретизації, встановивши, що позивач має право в судовому порядку звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, за умови відсутності у позивача інших реальних способів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Верховний Суд дійшов висновку про те, що підстави, передбачені частиною п`ятою статті 403 ЦПК України, для передачі вказаної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні, тому клопотання заявника задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 400, 401, 403, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Депт Фінанс» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Одеської області від 21 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун