ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 жовтня 2020 року м. Харків

справа № 640/19565/18

провадження № 22-ц/818/4594/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кругової С.С.,

суддів  Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

секретаря: Каплоух Н.Б.,

Позивач: ОСОБА_1 ,

Відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 , Товариство з обережною відповідальністю «ФК «Карточка плюс»,

Треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 , Товариства з обережною відповідальністю «ФК «Карточка плюс», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання правочинів недійсним,

за апеляційною скаргою адвоката Васильєва Євгена Олександровича, який діє в інтересах  ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 27 липня 2020 року, постановлену суддею Якушею Н.В.,-

в с т а н о в и в :

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом, в якому з урахуванням уточнень, просив:

-визнати недійсним договір факторингу, укладений між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «ФК «Карточка плюс» від 31.08.2018 року про відступлення права вимоги ОСОБА_1 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №830/27/14-4/12/8-105 від 28.02.2008 р.;

-визнати недійсним договір передачі прав за Іпотечним договором №830/27/14-4/48/8-081 від 28.02.2008 року, укладений 31.08.2018 року між ТОВ «ФК «Карточка Плюс» та ПАТ «Укрсоцбанк»;

-визнати недійним договір про відступлення права вимоги №30/08/18-Y від 01.10.2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Карточка Плюс»;

-визнати недійсним договір передачі прав за Іпотечним договором №830/27/14-4/48/8-081 від 28.02.2008 року, укладений 31.08.2018 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Карточка Плюс».

27.07.2020 року представник позивача звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом:

- заборони вчинення реєстраційних дій щодо об`єкту нерухомого майна – нежитлових приміщень з реєстраційним номером 606556463101, що є предметом іпотеки;

- заборони ТОВ «АНСУ» відступати права вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №830/27/14-4/12/8-105 від 28.02.2008 р., укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк»;

- заборони ТОВ «АНСУ» відступати права вимоги до ОСОБА_1 за договором іпотеки №830/27/14-4/12/8-081 від 28.02.2008 р. укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк»;

- заборони ТОВ «АНСУ» звертати стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки 830/27/14-4/48/8-081 від 28.02.2008 року, укладеними між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк», а саме нежитлові приміщення першого поверху №№17-1-:-17-14в літ. «А-5», загальною площею 159,8 кв.м. по АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Заява мотивована тим, що незважаючи на накладений судом арешт на спірні приміщення, 08.04.2019 року державним реєстратором Красноградської районної державної адміністрації Литвиненко Л.В. за заявою відповідача ОСОБА_2 було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46348704, згідно з яким право власності позивача на нежитлові приміщення 1-го поверху №№17-1-:-17-14в літ. «А-5», загальною площею 159,8 кв.м. по АДРЕСА_1 було припинено та зареєстровано право власності на цей об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_2 23.07.2020 року представнику позивача з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №217449112 від 23.07.2020 стало відомо, що іпотекодержателем за договором іпотеки №830/27/14-4/48/8-081 від 28.02.2008 станом на 23.07.2020 року зазначено ТОВ «АНСУ», код ЄДРПОУ 36757541. На думку представника позивача зміна відомостей про іпотекодержателя до вирішення Київським районним судом м. Харкова спору у справі №640/19565/18 спрямовані на ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду у цій справі, а тому вважає, що вжиття раніше здійснених заходів забезпечення позову у вигляді арешту нерухомого майна недостатньо для того, щоб забезпечити належний, ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача. ТОВ «АНСУ», як іпотекодержатель, може здійснити спроби звернення стягнення на нерухоме майно позивача шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса або чергову спробу перереєстрації права власності на нерухоме майно за іншою особою, що змусить позивача знов звертатися до суду.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 27 липня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_6 про забезпечення позову.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заходи забезпечення позову, які просить застосувати представник позивача, а саме заборона вчинення реєстраційних дій, відступати права вимоги та звертати стягнення на предмет іпотеки - не співмірні із заявленими позовними вимогами, які не носять майнового характеру. Задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не змінить правового статусу спірної нежитлової будівлі, як предмету іпотеки. Визнання недійсними договорів має правові наслідки, які настають незалежно від забезпечення позову.

В апеляційній скарзі адвокат Васильєв Євген Олександрович, який діє в інтересах  ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову у повному обсязі.

В апеляційній скарзі представником позивача наведено обставини, які були викладені ним в заяві про забезпечення позову. Зазначає, що з огляду на позицію відповідачів, не виключено, що права вимоги за Іпотечним договором будуть в черговий раз відчужені іншій особі до закінчення розгляду справи, що призведе до необхідності збільшення позовних вимог, зміни предмету позову або ж пред`явлення нового позову. Відступлення прав вимоги за Іпотечним договором ТОВ «АНСУ» вже істотно ускладнило відновлення порушеного стану позивача та забезпечення ефективного судового захисту, а вчинення подальших реєстраційних дій щодо уступки права вимоги можуть призвести до ситуації, за якої позивач вимушений буде ще досить довгий час захищати свої права в судовому порядку.

Відзиву на апеляційну скаргу від учасників справи до апеляційного суду не надходило.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення про те, що невжиття певних заходів, передбачених ч. 1 ст. 150 ЦПК України, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів (пункт 4 Постанова Пленуму Верховного Суду України                     від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, визнавши заяву про забезпечення позову необґрунтованою.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просив визнати недійсними договори про відступлення права вимоги та про передачу прав за Іпотечними договорами без застосування правових наслідків недійсності правочину, а тому доводи заявника, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить або утруднить виконання судового рішення є безпідставними, оскільки у випадку задоволення позову судове рішення не підлягатиме примусовому виконанню. Такий захід забезпечення позову, як заборона здійснювати будь-які реєстраційні дії стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно неспівмірний з предметом позову, яким є визнання недійсними правочинів. Предметом цих правочинів є право відступлення прав вимоги та прав за іпотечним договором.

Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що незастосування вказаних у заяві представника позивача заходів забезпечення позову може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб, оскільки він є необґрунтованим видом забезпечення позову у справі з огляду на те, що матеріали справи не містять переконливих доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у даній справі постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд –

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Васильєва Євгена Олександровича, який діє в інтересах  ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 27 липня 2020 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду в порядку ст.389 ЦПК України.

Головуючий                                                                 С.С. Кругова

Судді                                                                         Н.П. Пилипчук

                                                                       О.Ю. Тичкова

повний текст постанови

складено 2 жовтня 2020 року