233 № 233/6532/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року                                м.Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді                        Бєлостоцької О.В.,        

при секретарі                        Теліціній О.О.,

за участю

представника позивача

за первісним позовом та

відповідача за зустрічним

позовом                                 ОСОБА_1 ,

представника відповідача за

первісним позовом та позивача

за зустрічним позовом ОСОБА_2 ,        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за первісним позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі Виробничої одиниці «Костянтинівкатепломережа» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Комунальне підприємство «Служба єдиного замовника», та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі Виробничої одиниці «Костянтинівкатепломережа» про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому зазначив, що ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі ВО «Костянтинівкатепломержа» надає послуги теплопостачання населенню м.Костянтинівки, в тому числі і відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 . Доказами надання послуг теплопостачання є акти про підключення житлового будинку АДРЕСА_2 до системи централізованого опалення від 15 жовтня 2011 року, від 15 жовтня 2012 року, від 05 жовтня 2013 року, 23 жовтня 2014 року, від 15 жовтня 2015 року, від 15 жовтня 2016 року, від 17 жовтня 2017 року, від 25 жовтня 2018 року. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язку по сплаті наданих позивачем послуг з теплопостачання за його особовим рахунком № НОМЕР_1 за період часу з жовтня 2011 року по серпень 2019 року включно утворилась заборгованість в розмірі 44361 гривня 91 копійка, яку позивач просить стягнути з відповідача разом із судовими витратами.

ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі ВО «Костянтинівкатепломержа» про захист прав споживача, в якому зазначив, що в жовтні 2005 року в належній йому квартирі було демонтовано радіатори опалення через їх фізичний знос, про що складено відповідний акт. Починаючи з 2006 року і до теперішнього часу в опалювальний період в мережах, що проходять у належній йому квартирі АДРЕСА_3 , взагалі відсутній теплоносій, оскільки квартири, розташовані на першому, другому та третьому поверхах не мають централізованого теплопостачання. Договір про надання послуг теплопостачання між ним та теплопостачальною організацією не укладався. Нормами діючого законодавства не передбачено обов`язку споживача сплачувати вартість послуг, які не надавались та й ще за межами строків позовної давності. Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 просить зобов`язати ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі ВО «Костянтинівкатепломережа» здійснити списання неправомірно нарахованого розміру оплати за послуги централізованого опалення (теплопостачання) у квартирі АДРЕСА_3 .

Ухвалою судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 листопада 2019 року позовну заяву ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі ВО «Костянтинівкатепломережа» до ОСОБА_3 прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

25 листопада 2019 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області постановлено ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 грудня 2019 року до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено КП «Служба єдиного замовника».

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 20 січня 2020 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі ВО «Костянтинівкатепломережа»; вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 20 лютого 2020 року підготовче провадження по даній цивільній справі закрите, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги за первісним позовом, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві; проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 про захист прав споживача заперечував, обгрунтовуючи свою позицію тим, що останнім не дотримано передбаченого законом порядку відключення квартири від мережі централізованго опалення, зважаючи на що таке відключення є незаконним і не звільняє від обов`язку сплати наданих послуг централізованого опалення.

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним ОСОБА_2 заперечував проти задоволення первісного позову, посилаючись на те, що в належній ОСОБА_3 квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 в 2005 році демонтовано радіатори саме через їх фізичний знос, а не через бажання останнього користуватись іншим видом опалення, про що складено відповідний акт і про існування якого теплопостачальна організація обізнана. Оскільки послуги теплопостачання фактично не надаються, підстави для стягнення їх вартості із споживача відсутні. Крім того, між сторонами по справі не укладався договір про надання послуг теплопостачання. Зустрічний позов підтримав в повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – КП «Служба єдиного замовника» в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій підтримав первісний позов та заперечував проти задоволення зустрічного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши позицію представника третьої особи, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 04 квітня 1996 року є власником квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.41-42).

03 жовтня 2005 року комісією в складі інженера ДП «ЖЕО» № 2 ОСОБА_4 , майстра СТС ОСОБА_5 , слюсаря СТС ОСОБА_6 встановлено, що в квартирі АДРЕСА_3 у зв`язку із зносом у серпні 2002 року мешканцями демонтовані радіатори центрального опалення, що підтверджується копією акту від 03 жовтня 2005 року, затвердженого директором ДП «ЖЕО №2» (а.с.44).

Отже, зі змісту акту від 03 жовтня 2005 року вбачається, що демонтаж радіаторів в належній ОСОБА_3 квартирі відбувся не в 2005 році, як зазначено в позовній заяві, а в серпні 2002 року і був здійснений мешканцями квартири, а не представниками житлово-експлуатаційної організації.

19 квітня 2011 року ОСОБА_3 звернувся до ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі ВО «Костянтинівкатепломережа» із заявою про зняття належної йому квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з обліку як абонента та проведення перерахунку за послуги теплопостачання у зв`язку з відключенням від мережі централізованого теплопостачання з серпня 2002 року (а.с.43).

Листом від 17 травня 2011 року № 910 ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі ВО «Костянтинівкатепломережа» відмовило ОСОБА_3 в задоволенні викладених в заяві від 19 квітня 2011 року вимог, посилаючись на недотримання порядку відключення квартири від мережі централізованого опалення, передбаченого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 «Про затвердження порядку відключення окремих житлових будинків від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання» (а.с.45).

18 червня 2009 року між КП «Служба єдиного замовника» та ОКП «Донецьктеплокомуненерго» ВО «Костянтинівкатепломережа» укладено договір № 81-юр про умови надання послуг з централізованого опалення, який діє станом на теперішній час, відповідно до п.1 якого теплопостачальна організація забезпечує постачання теплової енергії у багатоквартирний житловий фонд виконавця незалежно від форми власності для забезпечення населення послугами з централізованого опалення та гарячого водопостачання відповідно до діючих норм до точки розподілу – зовнішньої стіни будинку (а.с.111-115, 120).

На підтвердження надання послуг з теплопостачання протягом 2011-2019 років позивачем за первісним позовом надано акти про підключення житлових будинків до системи централізованого опалення від 15 жовтня 2011 року, від 15 жовтня 2012 року, від 05 жовтня 2013 року, від 23 жовтня 2014 року, від 15 жовтня 2015 року, від 15 жовтня 2016 року, від 17 жовтня 2017 року, від 25 жовтня 2018 року, зі змісту яких вбачається, що протягом вказаних років в опалювальний період житловий будинок АДРЕСА_2 підключався до системи централізованого опалення (а.с.11-12,109-110).

За адресою АДРЕСА_1 ОКП «Донецьктеплокомуненерго» ВО «Костянтинівкатепломережа» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_3 , по якому за період часу з жовтня 2011 року по серпень 2019 року нараховано до сплати за послуги теплопостачання 44 361гривня 91 копійка; за період часу з вересня 2016 по серпень 2019 року - 27915 гривень 24 копійки (а.с.4-7,59-60,101-104).

Щодо позовних вимог за первісним позовом суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.33 Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Мінстрів України від 30 грудня 1997 р. N 1497 (які діяли станом на момент демонтажу радіаторів) передбачено обов`язок споживача за власний рахунок ремонтувати та замінювати у квартирі (приватному будинку) санітарно-технічні прилади і пристрої, що вийшли з ладу з його вини (через невідповідну експлуатацію, механічне пошкодження тощо).

Отже, обов`язок з утримання радіаторів в квартирі, їх ремонту та заміни був покладений саме на ОСОБА_3 , як на власника квартири.

Пунктом 9 Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Мінстрів України від 30 грудня 1997 р. N 1497 (які діяли станом на момент виникнення спірних правовідносин - демонтажу радіаторів) було передбачено, що у разі відмови споживача від користування послугами з теплопостачання він має право розірвати договір та вимагати відключення від відповідних мереж.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання» місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Згідно пункту 22 Правил точками розподілу у багатоквартирному будинку, в яких здійснюється передача послуги централізованого опалення від виконавця споживачеві, є відгалуження від стояків у межах квартири.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові у справі за № 6-1706цс15, підведення централізованого опалення до стояка у межі приміщення за вказаною адресою свідчить про виконання послуг позивачем.

ОСОБА_3 не доведено шляхом надання належних та допустимих доказів того, що відповідачем за зустрічним позовом не постачається теплоносій до теплового вводу. Сам по собі факт демонтажу радіаторів в квартирі не свідчить про невиконання обов`язку теплопостачальною організацією з постачання теплоносія.

З пояснень представників сторін суд дійшов висновку, що договір про надання послуг теплопостачання в письмовому вигляді між ними не укладався, проте теплопостачальною організацією обов`язок з постачання теплової енергії ОСОБА_3 в опалювальні періоди 2011-2019 роки виконувався належним чином, тобто останній перебував у фактичних договірних відносинах з ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі ВО «Костянтинівкатепломережа».

Факт відсутності письмового договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду   від 14 листопада 2018 року у справі № 465/4268/15.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів звернення ОСОБА_3 (в порядку, який діяв в 2002 році) до теплопостачальної організації із заявою про відмову від користування послугами з теплопостачання, пропозицією розірвати договір та вимогою про відключення від відповідних мереж, зважаючи на що та беручи до уваги зміст акту від 03 жовтня 2005 року (а.с.30) суд приходить до висновку, про недотримання ОСОБА_3 процедури відключення належної йому квартири від мережі централізованого опалення.

Таким чином, ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі ВО «Костянтинівкатепломережа» в період часу з жовтня 2011 року по серпень 2019 року в опалювальні періоди виконувало свої зобов`язання щодо надання послуг централізованого опалення, забезпечуючи транспортування теплоносія до теплового вводу споживача, отже правомірно нараховувало їх вартість до сплати ОСОБА_3 .

Відповідно до ст.ст. 67, 68 ЖК України плата за комунальні послуги, в тому числі за теплову енергію, береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 затверджені Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Як встановлено судом, відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 не здійснював оплату послуг з централізованого теплопостання квартири АДРЕСА_3 у період з жовтня 2011 року по серпень 2019 року включно, його заборгованість перед ВО «Костянтинівкатепломережа» ОКП «Донецьктеплокомуненерго» за цей період часу складає 44361 грн 91 коп.

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 – ОСОБА_2 заявив клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Представник ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі ВО «Костянтинівкатепломережа» Огородников К.О. не заперечував проти застосування наслідків спливу строків позовної давності до позовних вимог про стягнення із ОСОБА_3 заборгованості за надані послуги теплопостачання.

Оскільки ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі ВО «Костянтинівкатепломережа» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за послуги теплопостачання 30 вересня 2019 року, позовні вимоги про стягнення заборгованості за період часу з жовтня 2011 року по серпень 2016 року задоволенню не підлягають у зв`язку зі спливом строку позовної давності, а заборгованість за послуги централізованого теплопостачання за період часу з вересня 2016 року по серпень 2019 року в розмірі 27915 грн 24 коп підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача за первісним позовом.

Отже, первісний позов ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі ВО «Костянтинівкатепломережа» про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за послуги теплопостачання підлягає частковому задоволенню – в розмірі 27915 грн 24 коп.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально- правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

За змістом ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч.1,2 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського)   обліку,   звітності і контролю  господарських операцій; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Відповідно до статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Виходячи з положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року № 237, виключення з активів підприємства (списання) безнадійної дебіторської заборгованості, в тому числі, за якою минув строк позовної давності, є господарською діяльністю підприємства.

Особовий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_3 в ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі ВО «Костянтинівкатепломержа» є документом внутрішньогосподарського обліку господарських операцій відповідача і списання з цього внутрішнього господарського документа будь-яких сум є правом кредитора, тобто відповідача за зустрічним позовом, з огляду на що у суду відсутні підстави до зобов`язання відповідача внести зміни до даних бухгалтерського обліку шляхом списання нарахованої заборгованості на надані житлово-комунальні послуги (зокрема, в частині заборгованості за межами позовної давності).

Приймаючи до уваги викладене та зважаючи на те, що суд дійшов висновку про правомірність нарахування ОКП «Донецьктеплокомуненерго» Пашковському вартості послуг з теплопостачання в період часу з жовтня 2011 року по серпень 2019 року, зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі ВО «Костянтинівкатепломережа» до ОСОБА_3 , судові витрати у вигляді судового збору на підставі ст.141 ЦПК України слід покласти на останнього пропорційно до розміру задоволених позовних вимог; судові витрати за зустрічним позовом слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 4,19,259,263, 264, 265 ЦПК України , -

                               В И Р І Ш И В:

Первісний позов Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, провулок Земляний, 2, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 03337119) в особі Виробничої одиниці «Костянтинівкатепломережа» (місцезнаходження: Донецька область, м. Костянтинівка, вул.Лівобережна, 62, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 05540860) до ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа, що не зявляє самостійних вимог на предмет позову – Комунальне підприємство «Служба єдиного замовника» (місцезнаходження:Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Шмідта, 24; ) про стягнення заборгованості за надані послуги теплопостачання – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі Виробничої одиниці «Костянтинівкатепломережа» заборгованість за надані послуги теплопостачання за період часу з вересня 2016 року по серпень 2019 року включно в розмірі 27915 (двадцять сім тисяч дев`ятсот п`ятнадцять) гривень 24 копійки.

В задоволенні іншої частини позовних вимог за первісним позовом - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі Виробничої одиниці «Костянтинівкатепломережа» витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1208 (одна тисяча двісті вісім) гривень 81 копійку.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі Виробничої одиниці «Костянтинівкатепломережа» про захист прав споживачів – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 01 жовтня 2020 року.

                  Суддя