2-60/2007

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

19 лютого 2007 року Добропільський міськрайонний суд Донецької області

у складі:    головуючого судді                                             Андрєєва П.Ф.

при секретарі                                                    Коверченковій М.О.

за участю

позивача                                                           ОСОБА_1

представника позивача                                   ОСОБА_9

відповідачів                                                       ОСОБА_2

ОСОБА_3

представника відповідача                                ОСОБА_6

представника третьої особи                             ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Добропілля справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування при Добропільському міськвиконкомі в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 про вселення в житлове помешкання, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_3, орган опіки та піклування при Добропільському міськвиконкомі в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 про поділ житлового помешкання, поділ майна що є спільною сумісною власністю подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

У ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про вселення, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, квартироюАДРЕСА_1, який належить їм на праві спільної власності, зобов'язавши відповідачів не перешкоджати йому у проживанні, а також визнати порядок користування житловим помешканням за яким виділити йому в користування житлову кімнату розмірами 11,8 кв.м., а санітарно-побутові помешкання залишити в їх сумісному користуванні.

ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про розділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності. Признати за нею право власності на частку квартири площею 13 кв.м. що належить ОСОБА_1 в будинку АДРЕСА_1. При цьому вона бере на себе обов'язок сплатити ОСОБА_1 вартість його частки, що складає 9085 грн.70 коп. Розділити спільне сумісне майно набуте під час шлюбу з ОСОБА_1 виділивши їй у власність меблі для кухні, меблі зали „Сонет", двоповерхове ліжко, холодильник „Calekx combi", всього на загальну суму 1627 грн.00 коп.

Решту набутого майна, а саме, стіл-тумбу, комод, пилосос "LG", холодильник "Мінськ", телевізор "Електроніка 409д", всього на загальну суму 1144 грн.00 коп. залишити у власності ОСОБА_1, і вона бере на себе обов'язок сплатити різницю вартості частин на користь позивача в розмірі 483 грн.00 коп.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 в обгрунтування позовних вимог зазначив, що з відповідачем ОСОБА_2 він перебував у зареєстрованому шлюбі з ІНФОРМАЦІЯ_2 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Від шлюбу мають двох дітей, синів ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 року та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження, які після розірвання шлюбі залишились проживати разом з матір'ю.

 

За час перебування в шлюбі він отримав за місцем своєї роботи двокімнатну квартиру, за адресою АДРЕСА_1.

В лютому 2000 року квартиру було приватизовано і згідно свідоцтву про право власності на житло від ІНФОРМАЦІЯ_6 року йому належить 13 кв.м. від загальної площі квартири.

Між ними виникли неприязні відносини, відповідачка замінила замки на вхідних дверях і він не може користуватися житлом.

ІНФОРМАЦІЯ_3 р. шлюб з ОСОБА_2 розірвано і він був змушений залишити зазначене житлове приміщення, в якому є його особисті речі. Іншого житла він не має.

Позивач просить вселити його в квартиру, зобов'язати відповідачів не чинити йому перешкод у користуванні квартирою та розділити квартиру, виділити йому в користування кімнату площею 11,8 кв.м де він буде проживаги разом із сином, а відповідачці виділити іншу кімнату. Встановити порядок користування квартирою, а службові приміщення залишили у спільному користуванні.

Зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розділ квартири, за яким йому сплачується 1/4 частка вартості спірного житла в розмірі 9085 грн. 00 коп. він не визнає, з мотивові викладених в його позові. Вимоги ОСОБА_2 що до розділу сумісного майна нажитого ними під час їх шлюбу він визнає і просить постановити рішення на розсуд суду.

Відповідач ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 про його вселення в спірну квартиру, визначення порядку користування житловим помешканням, за яким позивачу виділяється житлова кімната площею 11,8 кв. м., а також визначення порядку користування санітарно-побутовими приміщеннями в квартирі вона не визнає посилаючись на те, що під час шлюбу з відповідачем вони придбали спірну двокімнатну квартиру шляхом приватизації цієї квартири на 4-х осіб - на неї, позивача та двох дітей. Крім того, придбали наступне майно: електричну плиту, телевізор, пральну машину, музичний центр, меблі для кухні, для спальні, меблевий гарнітур „Сонет", набір м'яких меблів, стіл - тумбу, двоповерхове ліжко, комод, пилосос, два холодильника, телевізор та відеомагнітофон. З врахуванням тієї обставини, що діти, один з яких є неповнолітнім, залишаються проживати з нею, що саме вона забезпечує їх навчання, виховання та нормальний рівень життя, а відповідач лише сплачує аліменти на одну дитину, просить розділити спільно нажите майно та виділити їй 3/4 частини майна та залишити у її власності 3/4 квартири. Уточнивши позовні вимоти просить визнати за нею право власності на частину квартири площею 13,0 кв.м., що є власністю позивача з сплатою нею вартості цієї частини у розмірі 9085грв.70коп. та розділити спільно нажите майно, виділити їй меблі для кухні, меблевий набір „Сонет", двоповерхове ліжко, холодильник, всього на суму 1627 грв., позивачеві виділити спальні меблі, м'які меблі, стіл- тумбу, комод, пилосос, холодильник, всього на суму 1144грв.

ОСОБА_2 підтвердила, що в ІНФОРМАЦІЯ_7 року, після розірвання шлюбу позивач залишив квартиру і став проживати окремо, фактично утворивши нову сім'ю, вона ж разом з дітьми синами ОСОБА_3 та неповнолітнім ОСОБА_4 залишилась мешкати у спірному житлі.

Між нею, та синами ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з одного боку, та позивачем ОСОБА_1 з другого боку, склались вкрай негативні напружені стосунки, які унеможливлюють їх спільне проживання в одній квартирі. Позивач вчиняв в сім'ї постійні скандали, ображав її в присутності дітей, негідно відносився до своїх синів, особливо психічно страждає від скандалів, їх малолітній син ОСОБА_4. Їх сумісне проживання в спірній квартирі не відповідає інтересам як її татак і їх дітей.

ОСОБА_2 підтримує свій зустрічний позов і просить його задовольнити. Відмовляється від позову в частині розділу електроплити „Клатронік", телевізора „Соні", пральної машини „Вірпул"", музичного центру „JVC". В позовних вимогах ОСОБА_1 просить відмовити.

Співвідповідач ОСОБА_3, позов ОСОБА_1 про його вселення в спірну квартиру, визначення порядку користування житловим помешканням та санітарно-побутовими    приміщеннями    в    квартирі не визнав, підтримавши заперечення викладені

 

відповідачкою ОСОБА_2 в судовому засіданні. Він також доповнив, що між ним, та його батьком позивачем по справі склались вкрай напружені стосунки, які доходили до рукоприкладства Своєю негідною поведінкою позивач створює неможливі умови для подальшого сумісного проживання, як його особисто, матері ОСОБА_2 та його малолітнього брата ОСОБА_4

Визнаний по справі в якості третьої особи з боку відповідача, неповнолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8 року народження, якому згідно свідоцтва про право власності на житло також належить частка спірної квартири, в присутності представника органу опіки та піклування при Добропільський міській раді висловив свою своє заперечення стосовно можливості задовольняння вимог позивача про вселення в спірну квартиру, посилаючись на те, що ОСОБА_1 створює неможливі умови для сумісного проживання.

Представник третьої особи органу опіки та піклування при Добропільський міській раді як. орган по захисту інтересів неповнолітнього ОСОБА_4 у суді, виступаюча за довіреністю ОСОБА_7 вважає, що у позові ОСОБА_1 про вселення його в спірну квартиру, та визнання порядку користування житловим помешканням слід відмовити, з мотивів неможливості сумісного співмешкання позивача та відповідачів в одній квартирі. Саме вселення ОСОБА_1 в квартиру на підставі вимог, викладених ним у судовому засіданні не відповідає інтересам неповнолітнього ОСОБА_4, його нормального розвитку, вихованню та зберіганню психічного здоров'я.

Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, перевіривши доводи позивача та заперечення відповідачів, проаналізувавши у сукупності надані сторонами докази, та матеріали справи суд вважає, що у позові ОСОБА_1 про вселення в квартиру, та визначення порядку користування житловими помешканнями слід відмовити. Зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розподіл майна що є об'єктом спільної сумісної власності підлягає задоволенню. Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_8 про розподіл майна набутого під час шлюбу також підлягають задоволенню.

Свій висновок суд обґрунтовує наступним.

Розглядаючи спір витікаючий з позову ОСОБА_1 про його вселення в житлове помешкання, та визначення порядку користування житловими помешканнями суд приходить до висновку про те, що правовідносини які склались між сторонами підлягають урегулюванню із застосуванням норм статей житлового законодавства, Цивільного кодексу України, та Закону України „Про власність". Сімейного Кодексу України регламентуючих право спільної власності громадян на житло.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з ІНФОРМАЦІЯ_2 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 року перебували у зареєстрованому шлюбі, мають двох синів -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 року народження та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження.

Згідно свідоцтву про право приватної власності в порядку приватизації спірна двохкімнатна квартира АДРЕСА_1належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 13,,0 кв.м.,, ОСОБА_2 13 кв.м.,, ОСОБА_3 12,9 кв.м.; та ОСОБА_4 12,9 кв.м.

Відповідно до ст. 155 ЖК України, житловий будинок (квартира) що є у приватній власності громадян не може бути в них вилучена, власника не може бути позбавлено право користування житловим будинком (квартирою) крім випадків встановлених законодавством України.

За правилами ст.357ч.1 ЦК України частки у праві спільної власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Житлова площа розмірами 13 кв.м. що до загальної площі спірної квартири відповідає 1/4 частці спірного житла і ця частка за законом належить позивачу ОСОБА_1

 

Згідно до ст..358 ч.1 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

При цьому частинами 2, 3 ст.358 ЦК України передбачено, що співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної компенсації.

Як слідує з пояснення сторін, між позивачем та відповідачами на протязі тривалого часу склались вкрай негативні напружені стосунки, які унеможливлюють їх спільне проживання в одній квартирі.

За таких обставин, при відсутності взаємопорозуміння, можливість вселення ОСОБА_1 в житлове помешкання за умови визначення порядку користування житловим помешканням між позивачем ОСОБА_1 в одній двокімнатній квартирі з колишньою дружиною ОСОБА_2 та їх синами ОСОБА_3 і малолітнім ОСОБА_4 протиріч як нормам моралі та і справедливості, оскільки негативність їх взаємовідносини є шкідливим для розвитку та виховання дітей, особливо малолітнього ОСОБА_4

Дана обставина знайшла своє підтвердження у відказаному матеріалі НОМЕР_1 Добропільського МРВ за заявою ОСОБА_2 на противоправні дії з боку ОСОБА_1, наявним в матеріалах цивільної справи.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_9 р. провести розділ квартири АДРЕСА_1 на 1/2, 1/3,1/4 ізольованих частин, придатних для проживання згідно державних будівельних норм не передбачається можливим. Загальна риночна вартість цієї квартири на момент проведення експертизи складає 36203 грн.

У сукупності наведені докази дають суду підстави прийти до висновку про неможливість задоволення позову ОСОБА_1 про його вселення в спірну квартиру, а також визначення порядку користування житловим помешканням.

Розглядаючи спір по суті, судом враховані вимоги ст. 55 Закону "Про власність" в якій передбачено, що громадянин не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч.1 ст.365 ЦК України, регулюючої припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників, частиною першою цієї статті передбачено право особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників; якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим, а також якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам їх сім'ї.

Керуючись вимогами цієї статті суд вважає, що визнання частки права власності позивача ОСОБА_1 у спірному житлі за відповідачем ОСОБА_2, що становить 13 кв.м., або 1/4 частину спірного житла з обов'язковою компенсацією її вартості позивачу за цінами на день розгляду справи у суді у розмірі 9085 грн.70 коп., відповідає інтересам і інших співвласників, якими є діти колишнього подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Задовольняючи зустрічний позов у цій частині судом також враховані вимоги ч.2 ст.365 ЦК, яка передбачає, що суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Згідно представленої ОСОБА_2 банківської квитанції від ІНФОРМАЦІЯ_10 року нею внесено на депозитний рахунок суду вартість частки у спільному майні у розмірі 9085грв.70коп.

Розглядаючи зустрічний позов ОСОБА_2 доОСОБА_1 з вимогами стосовно поділу їх спільного сумісного майна набутого ними під час шлюбу, суд вважає, що цей спір

 

як правовідносини слід розглядати із застосуванням     норм статей Сімейного Кодексу України.

Відповідно до ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

З пояснень сторін в судовому засіданні встановлено, що подружжя ОСОБА_1, під час шлюбу набуло наступне майно: меблі для кухні вартістю 280 грн.00 коп., меблі зальні „Сонет" вартістю 525 грн.00 коп., двоповерхове ліжко вартістю 462 грн.00 коп., холодильник „Calekx combi" вартістю 360 грн., спальні меблі вартістю 372 грн.30 коп., м'які меблі зали вартістю 360 грн.00 коп., стіл-тумбу вартістю 109 грн.20 коп., комод вартістю 67 грн.50 коп., пилосос „LG" вартістю 70 грн., холодильник „Мінськ" вартістю 165 грн., телевізор „Електроніка 409 тип 16-6 (без вартості), авсього на загальну суму 2771 грн.

Вартість цього переліченого спірного майна визначена за цінами на момент проведення судової товарознавчої експертизи НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_11 р. і призначена судом за клопотанням ОСОБА_5 .

За правилами ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, чєстки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним контрактом. Як встановлено у суді, така домовленість між сторонами відсутня.

Частинами 2, 3 ст.70 СК України передбачено, що при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, в тому числі за рішенням суду частка майна дружини може бути збільшена, якщо з нею проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів ,які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Як вбачається з пояснень ОСОБА_1 стосовно позовних вимог ОСОБА_2 про поділ їх спільного сумісного майна набутого ними під час шлюбу, він заперечень немає, позовні вимоги визнає та просить суд винести рішення на свій розсуд.

За таких обставин, суд вважає обгрунтованими доводи ОСОБА_2, про те, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_1, їх двоє дітей, повнолітній син ОСОБА_3, та малолітній ОСОБА_4 залишились проживати разом з нею, і вона обидва знаходяться на її утриманні.

При цьому наданий ОСОБА_2 поділу спірного майна відповідає інтересам дітей, які залишились на її утриманні.

З урахуванням наведеного, та керуючись ст. 71 СК України, яка передбачає способи та порядок поділу майна що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд вважає доцільним і справедливим поділити майно в натурі, визнавши за ОСОБА_2 на праві особистої власності наступне майно: меблі для кухні вартістю 280 грн.00 коп., меблі зальні „Сонет" вартістю 525 грн.00 коп., двоповерхове ліжко вартістю 462 грн.00 коп., холодильник „Calekx combi" вартістю 360 грн., авсього на загальну суму 1627 грн.00 коп.

За ОСОБА_1 визнати право особистої власності на наступне майно: спальні меблі вартістю 372 грн.30 коп. м'які меблі зали вартістю 360 грн.00 коп., стіл-тумбу вартістю 109 грн.20 коп., комод вартістю 67 грн.50 коп., пилосос „LG' вартістю 70 грн. холодильник „Мінськ" вартістю 165 грн., телевізор „Електроніка 409 тип 16-6 (без вартості), а всього на загальну суму 1144 грн. 00 коп.

Відповідно до ч.5 ст.71 СК України різницю в частках розділеного майна в розмірі 483 грн.00 коп. ОСОБА_2 погоджується сплатити на користь ОСОБА_1

Згідно до ст.88 СК України з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути судові витрати пов'язані з оплатою за проведення судової товарознавчої експертизи у розмірі 348 грн.67 коп. та судової будівельно - технічної експертизи у розмірі 239 грн.71 коп., а всього 583 грн.38 коп. , що підтверджується відповідними платіжними документами долученими до справи.

Керуючись ст.ст. 88, 107,208, 209 ЦПК України, ст. 152 ЖК України, ст.355,367.372 ЦК України, ст.ст.60,70, 71 СК України суд, -

 

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, орган опіки та піклування про вселення в квартиру, покладання обов'язку на відповідача не чинити перешкод в проживанні в житловому помешканні, а також визначенні порядку користування житловим помешканням - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_4, орган опіки га піклування про визнання за позивачем права власності та поділ майна що є житловим помешканням, а таксис розподіл сумісного майна набутого під час шлюбу - задовольнити.

Розділити житлове помешкання та визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/4 частки квартири розташованої за адресою АДРЕСА_1, площею 13 кв.м., що належить ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію в рахунок вартості 1/4 частки квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1, площею 13 кв.м., в розмірі 9085грв. (дев'ять тисяч вісімдесят п'ять гривень 70 копійок), які знаходяться на депозитному рахунку Управління державної судової адміністрації в Донецькій області поточний рахунок 37317004001000 в УГК в Донецькій області МФО 834016 ОКПО 26288796.

Розділити майно, що є сумісною власністю подружжя залишивши на праві особистої власності за ОСОБА_5 наступне майно: меблі для кухні вартістю 280 грн.00 коп., меблі зальні „Сонет" вартістю 525 грн.00 коп., двоповерхове ліжко вартістю 462 грн.00 коп., холодильник „Calekx combi" вартістю 360 грн., а всього на загальну суму 1627 (одну тисячу шістсот двадцять сім) грн.00 коп.

Залишити на праві особистої власності за ОСОБА_1 наступне майно: спалі меблі вартістю 372 трн.ЗО коп., м'які меблі зали вартістю 360 трн.00 коп., стіл-тумбу вартістю 109 грн.20 коп., комод вартістю 67 грн.50 коп., пилосос „LG" вартістю 70 грн., холодильник „Мінськ" вартістю 165 грн., телевізор „Електроніка 409 тип 16-6 (без вартості), а всього на загальну суму 1144 ( одну тисячу сто сорок чотири) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю в частках розділеного майна в розмірі 483 (чотириста вісімдесят три) грн.00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати пов'язані з проведенням експертиз у розмірі 588 (п'ятсот вісімдесят вісім) грн.38 коп.

На рішення може бути подана апеляція в апеляційний суд Донецької області через Добропільський міськрайонний суд протягом 20 днів після подачі заяви на апеляційне оскарження яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Складено власноручно в нарадчій кімнаті в одному примірнику.