ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року м. Херсон

справа № 766/18956/19

провадження № 22-ц/819/919/20

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач)Пузанової Л.В.,

суддів:Склярської І.В.,

Чорної Т.Г.,

секретарГеленко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Кузьміної О.І. від 02 березня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про визнання іпотечного зобов`язання припиненим,

встановив:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про визнання іпотечного зобов`язання припиненим.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що 21.09.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та нею укладено кредитний договір, відповідно до умов якого їй надано кредит на споживчі цілі у сумі 8000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,3% на рік, на суму залишку заборгованості за кредитом.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між нею та банком укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Волкодав В.Г., відповідно до умов якого банку в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 69,5кв.м.

08.04.2010 року банк надіслав їй лист з вимогою дострокового повернення заборгованості за користування кредитом, змінивши таким чином умови виконання кредитного договору.

30.06.2010 року на підставі укладеного між ТОВ «Український промисловий банк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України договору про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпромбанк» право вимоги виконання основного зобов`язання за кредитним договором перейшло до ПАТ «Дельта Банк».

03.07.2012 року ПАТ «Дельта Банк» звернувся до Суворовського районного суду м. Херсона з позовом про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором, який заочним рішенням суду від 05.11.2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 28.04.2014 року, задоволено, стягнуто з неї як ОСОБА_3 (прізвище до укладення шлюбу) на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 58 717,18 грн., з яких 52 535,34грн. заборгованість за кредитом; 6 181,84 грн - проценти за користування кредитними коштами.

Рішення перебувало на примусовому виконанні у Відділі ДВС Суворовського РУЮ у м. Херсоні.

На виконання рішення суду вона здійснила платежі: 18.06.2014 року в сумі 9 000 грн, 05.06.2014 року в сумі 8 000 грн, 31.07.2018 року в сумі 41 717,26 грн, всього на суму — 58 717,26 грн.

Відповідач не визнає зобов`язання виконаним у повному обсязі, нараховуючи відсотки та штрафні санкції за основним зобов`язанням.

Посилаючись на те, що свої зобов`язання за кредитним договором як основне так і похідне вона виконала у повному обсязі, позивач на підставі статті 599 ЦК України просить визнати зобов`язання за іпотечним договором, предметом якого є трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 69,5кв.м. –припиненим.

Рішенням суду від 02 березня 2020 року позов задоволено.

Суд вирішив питання розподілу судових витрат.

В апеляційний скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», пославшись на те, що за укладеним 06 вересня 2019 року з ПАТ «Дельта Банк» договором купівлі-продажу набуло право вимоги до  ОСОБА_4  за кредитним та іпотечними договорами від 21 вересня 2007 року, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду щодо наявності підстав для визнання зобов`язання за договором іпотеки припиненим не відповідають обставинам справи щодо стягнення з боржника за рішенням суду частини заборгованості за відсутності доказів, підтверджуючих її погашення у повному обсязі, суперечать положенням чинного законодавства України, що не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання і не припиняє грошових зобов`язань боржника, як і не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, а також не відповідає висновкам Верховного Суду України, зробленим у справах з аналогічних правовідносин.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє  ОСОБА_2 , доводи скарги не визнала, зазначивши, що за рішенням суду відбулось стягнення всього тіла кредиту разом з тією частиною, строк сплати якої не настав, що свідчить про дострокове стягнення боргу.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Рішення суду мотивовано тим, що з припиненням основного зобов`язання з підстав його виконання припиняється зобов`язання за укладеним в забезпечення цього зобов`язання іпотечним договором.

В процесі розгляду справи суд встановив, що 21 вересня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», та ОСОБА_5 укладено кредитний договір, за умовами якого позивачу був наданий кредит на споживчі цілі в сумі 8 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,3% річних на суму залишку заборгованості строком на 180 місяців із визначеною датою повернення кредиту- 20 вересня 2022 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором банк уклав із ОСОБА_4 іпотечний договір, посвідчений нотаріально 21.09.2007 року, відповідно до умов якого позивач передала в іпотеку нерухоме майно- трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

30.06.2010 року право вимоги за кредитними зобов`язаннями позивача в установленому законом порядку перейшло від ТОВ «Український промисловий банк» до ПАТ «Дельта банк», на користь якого заочним рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 05.11.2012 року, яке набрало законної сили 28.04.2014 року, із ОСОБА_6 стягнуто заборгованість за кредитним договором від 21.09.2007 року у розмірі 58 717,18грн, із яких 52 535,34 грн-заборгованість за кредитом та 6 181,84грн- заборгованість зі сплати процентів за користування грошовими коштами.

В процесі примусового та добровільного виконання рішення суду позивач сплатила на користь ПАТ «Дельта банк» грошові кошти, а саме: 18.06.2014 року- 7 920,79грн; 05.06.2016 року- 7 272,73грн; 31.07.2018 року- 41 717,26 грн, які були конвертовані банком як еквівалент 1 559,22 доларів США (а.с.76, 77, 82).

06 вересня 2019 року Публічне акціонерне товариство «Дельта банк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» уклали та нотаріально посвідчили договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» прийняла від ПАТ «Дельта банк» у власність, серед іншого, право вимоги за укладеними із ОСОБА_6 21.09.2007 року кредитним та іпотечним договорами (а.с. 40-42).

07 листопада 2019 року позивач сплатила на рахунок ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» 1 807грн, зазначивши призначення платежу як сплату за кредитним договором від 21.09.2007 року за рішенням суду від 05.11.2012 року (а.с.84).

Таким чином, сплативши на користь кредитора 58 717,78 грн (7 920,79+7 272,73+41 717,26+1 807), суму визначеної рішенням суду кредитної заборгованості, позивач вважає зобов`язання за кредитним договором виконаними, а отже,-припиненими, що відповідно до частини першої статті 599 ЦК України тягне за собою припинення іпотеки.

Відповідач факт належного виконання позивачем зобов`язань за кредитним договором не визнає та станом на 06.09.2020 року нарахував заборгованість в розмірі 276 675,71грн, стверджуючи, що рішенням суду була визначена до стягнення поточна заборгованість станом на 25.04.2012 року, яка сплачена боржником із простроченням платежу, тому кредитор вправі нараховувати проценти за користування кредитом та застосовувати як встановлену договором неустойку, так і передбачену статтею 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно із частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», статті 593 ЦК України іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі статтею 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Таким чином, припинення зобов`язання можливе за умови його належного виконання, що проведено належним чином. Під припиненням зобов`язання розуміють припинення правового зв`язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов`язків, що становлять зміст зобов`язання.

За змістом статті 1054 ЦК України зобов`язання позичальника вважається виконаним, якщо він поверне наданий йому кредитором кредит (грошові кошти) та сплатить проценти.

Частиною третьою статті 1049 ЦК України, яка підлягає застосуванню до кредитних відносин згідно із частиною другою статті 1054 ЦК України, передбачено, що позика (кредит) вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.

Відповідно до умов укладеного сторонами кредитного договору банк надав позивачеві кредит в сумі 8 000 доларів США та остання як позичальник зобов`язалася здійснювати повернення кредиту щомісячно частинами у розмірі не менше як 44 доларів США шляхом безготівкового перерахування коштів з рахунку позичальника чи інших обумовлених осіб та/або внесення готівки до каси банку для зарахування її на позичковий рахунок.

Сторони домовилися, що проценти за користування кредитом нараховуються та сплачуються у валюті кредиту за період з дня його надання до дня його повернення, а кредит повертається лише в тій валюті, у якій він був наданий (пункти 1.1, 2.4, 2.6).

Із змісту заочного рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 05 листопада 2012 року, виконання якого позивачем суд першої інстанції поклав в основу свого рішення, та позовної заяви, що була предметом розгляду у справі №2120/7957/12 і доданих до неї матеріалів, вбачається, що ОСОБА_3 неналежно виконувала умови договору щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого кредитор порушив питання про дострокове повернення кредитних коштів та належних йому процентів.

При цьому стягнута судом сума заборгованості за кредитним договором у розмірі 58 717,18 грн визначена як еквівалент доларів США (валюти кредиту), а саме: тіло кредиту- 6 577,03 доларів США (еквівалент 52 535,34грн) та відсотки за користування кредитом-773,92 доларів США (еквівалент 6 181,84грн), всього 7 350,95 доларів США (а.с.232, 101-105,117).

Сплачені позивачем, починаючи з 18.06.2014 року по 07.11.2019 року, на виконання рішення суду від 05.11.2012 року грошові кошти, загальний розмір яких становить 58 717,78 грн, не є еквівалентом 7 350,95 доларів на час їх сплати, враховуючи, що встановлений Національним банком України офіційний курс долара США до гривні змінювався, тому перераховані на користь кредитора 30.05.2014 року грошові кошти у розмірі 7 920,79грн є еквівалентом 666,87 доларів США (курс 11.8776); 05.06.2016 року- 7 272,73грн еквівалентом 290,31доларів США (курс 25.051207); 31.07.2018 року- 41 717,26грн еквівалентом 1 559,22 доларів США (курс 26.755214); 07.11.2019 року- 1 807 грн еквівалентом 73,28 доларів США (курс 24.657612). Всього на виконання судового рішення позивачем сплачено визначеної станом на 25.04.2012 року кредитної заборгованості у валюті, в якій був наданий кредит, 2 589,68 доларів США.

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо припинення у спірних правовідносинах основного зобов`язання шляхом його належного виконання не ґрунтується на законі та не підтверджений належними доказами, в той час, як висновок, до якого дійшов апеляційний суд відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові Великої Палати від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц та інших, відповідно до яких у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

При цьому суд апеляційної інстанції керується положеннями частини другої статті 533 ЦК України про те, що, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Враховуючи, що відсутні підстави визнавати зобов`язання позивача за кредитним договором виконаними, відсутні правові підстави і для задоволення позову про припинення зобов`язань за іпотечним договором.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що ухвалене судом рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову за його безпідставністю.

Скасовуючи рішення суду із наведених вище підстав, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що висновки суду першої інстанції та врахована ним правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 19 грудня 2018 року у справі №463/4324/15-ц про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, не мають правового значення у спірних правовідносинах, оскільки сплачені позивачем грошові кошти не є еквівалентом отриманого від банку кредиту в іноземній валюті.

У зв`язку із скасуванням рішення суду та ухваленням судом апеляційної інстанції нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, із позивача на користь відповідача підлягають стягненню понесені ним на сплату судового збору при поданні апеляційної скарги витрати у розмірі 1 152грн 60 коп., як це передбачено частинами першою та 13 статті 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 376 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» задовольнити.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 02 березня 2020 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про визнання іпотечного зобов`язання припиненим відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , яка проживає в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра та Гарантія», яке знаходиться в м.Києві, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, офіс 32, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38750239, понесені ним на сплату судового збору при поданні апеляційної скарги витрати в розмірі 1 152грн 60коп.(однієї тисячі ста п`ятдесяти двох гривень 60коп.).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий                             Л.В. Пузанова

Судді:                                                                І.В. Склярська

                        Т.Г. Чорна

Повний текст постанови складено 01 жовтня 2020 року

Суддя Л.В. Пузанова