30.09.20

22-ц/812/1620/20

Єдиний унікальний номер судової справи: 489/3712/18

Номер провадження: 22-ц/812/1620/20 Суддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2020 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Темнікової В.І., Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання – Біляєвою В.М.,

за участю: позивачки – ОСОБА_1 , представника третьої особи – Грикень Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 серпня 2020 року, постановлену під головуванням судді – Рум`янцевої Н.О. в приміщенні того ж суду за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третіх осіб – Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз збут» про стягнення заборгованості по оплаті вартості спожитих комунальних послуг, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з подальшим уточненим позовом до ОСОБА_2 в якому просила стягнути з останньої заборгованість за комунальні послуги у розмірі 10 688,33 грн., що складається з заборгованості: по газопостачанню – 8 711,59 грн., по електроенергії – 856,42 грн., по водопостачанню та водовідведенню – 1 120,32 грн., та за рахунок відповідача негайно відновити електропостачання.

Позов обґрунтовувала тим, що ОСОБА_2 незаконно проживаючи у житловому будинку АДРЕСА_1 користується комунальними послугами не сплачуючи їх, що призвело до неодноразових відключень від комунікацій.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2019 року у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовлено.

18 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2019 року за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_1 зазначала, що при ухвалені вищевказаного рішення судом не було витребувано та оглянуто паспорт ОСОБА_2 та членів її родини, в яких міститься штамп про реєстрацію вказаних осіб у житловому будинку АДРЕСА_1 та оригінал домової книги, яка знаходиться у відповідачки ОСОБА_2 ; відомості з відділу обліку і моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС в Миколаївській області; інформацію у третіх осіб – ПАТ «Миколаївобленерго», ТОВ «Миколаївгаз збут» про законність отримання родиною ОСОБА_2 комунальних послуг та щодо укладення нею договорів на право користування, встановлення лічильників для обліку, незаконно отриманих комунальних послуг з квітня 2018 року по теперішній час. У зв`язку із чим під час розгляду справи не були встановлені істотні обставини, а саме факт проживання ОСОБА_2 її чоловіка ОСОБА_3 та доньки- ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , факт реєстрації за вказаною адресою, факт незаконного користування комунальними послугами, укладення або відсутність договорів на право користування комунальними послугами.

Посилаючись на вищевикладене, ОСОБА_1 просила суд скасувати рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2019 року та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 серпня 2020 року в задоволенні заяви   ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що ОСОБА_1 як на нововиявлену обставину посилається на не дослідження певних доказів, які не є тими обставинами, що можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у рішенні, що переглядається, оскільки рішення суду обґрунтовувалось відсутністю порушеного права позивачки у зв`язку з тим, що вона не є ані власником будинку, ані власником особового рахунку. Крім того, докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини заявницею не надані.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справим, порушення судом норм процесуального права, просила оскаржувану ухвалу суду скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи відсутня судова повістка про виклик ОСОБА_1 в судове засідання на 06 серпня 2020 року, а також відсутні будь-які інші докази про належне її повідомлення. Крім того, судом взято до уваги відповідь Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради щодо відомостей реєстрації у будинку АДРЕСА_1 , а не в спірному будинку АДРЕСА_1 за тією ж адресою.

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами  ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним положенням закону ухвала суду першої інстанції не в повній мірі відповідає.

За положеннями статті 429 ЦПК України суд розглядає заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами. Справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції. які здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч. 1 ст. 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст.129Конституції України в чинній редакції).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII).

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25 - 26 березня 2011 року).

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно зі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони й інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що ухвалою суду першої інстанції у цій справі порушені принципи рівності учасників цивільного процесу та змагальності сторін, які є складовими права на справедливий суд як частини верховенства права.

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява N 14448/88, § 33).

Суд першої інстанції, не повідомивши, зокрема позивачку ОСОБА_1 належним чином про час і місце розгляду заяви, фактично позбавив її права на участь в судовому засіданні, надання доказів та пояснень щодо поданої заяви. Внаслідок цього суд порушив принципи змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд.

За положеннями статті 429 ЦПК України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів відкриття провадження за новоявленими або виключними обставинами. Справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Між тим, повідомлення про розгляд заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, яке відбудеться 06 серпня 2020 року о 14-00 год. матеріли справи не містять.

Зазначених вимог закону судом не було дотримано, наведені вище обставини залишилися поза увагою, що призвело до порушення норм процесуального права, прав позивачки ОСОБА_1 , на що вона посилається в апеляційній скарзі, тому відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України ухвалу суду слід скасувати і ухвалити нове судове рішення.

Ухвалюючи нове судове рішення колегія суддів виходить з наступного.

Частинами першою та другою статті 423 ЦПК України передбачено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (ч.4 ст. 423 ЦПК України).

Неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2019 року у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третіх осіб – Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз збут» про стягнення заборгованості по оплаті вартості спожитих комунальних послуг, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Звертаючись із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 , як на нововиявлені обставини посилається на те, що під час розгляду справи не були витребувані та досліджені докази, паспорт ОСОБА_2 та членів її родини в яких міститься штамп про реєстрацію вказаних осіб у житловому будинку АДРЕСА_1 , оригінал домової книги; відомості з відділу обліку і моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС в Миколаївській області; інформацію у третіх осіб – ПАТ «Миколаївобленерго», ТОВ «Миколаївгаз збут» про законність отримання родиною ОСОБА_2 комунальних послуг та щодо укладення нею договорів на право користування, встановлення лічильників для обліку, незаконно отриманих комунальних послуг з квітня 2018 року по теперішній час.

Отже, в своїй заяві про перегляд рішення за новоявленими обставинами,  ОСОБА_1  посилається на докази,  які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Між тим, як зазначено, судом першої інстанції 14 червня 2018 року було направлено запит до відділу обліку і моніторингу інформації про місце проживання ОСОБА_2 та отримано відповідь, що остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджується відповіддю Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 29 травня 2020 року (т. 1 а. с. 34-35, 212).

До того ж, відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з недоведеності порушення прав позивачки ОСОБА_1 .

З огляду на вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи колегія вважає, що підстави для задоволення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відсутні, оскільки вказані позивачкою ОСОБА_1 обставини, не є нововиявленими у розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України.

Процесуальні недоліки розгляд справи (неповнота встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, однак можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Згідно ч. 3 ст. 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами або виключними обставинами суд може, зокрема, відмовити в задоволені заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

З урахуванням вставленого та положень вказаних вище норм, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2019 року слід відмовити, вказане рішення - залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги зводиться до підстав обґрунтовування заяви про перегляд рішення за нововиявленим обставинами, яким надано належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 серпня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третіх осіб – Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз збут» про стягнення заборгованості по оплаті вартості спожитих комунальних послуг, зобов`язання вчинити певні дії відмовити, вказане рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного її тексту до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею   389 ЦПК України.  

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: В.І. Темнікова

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складено 01 жовтня 2020 року.