ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року

м. Київ

справа №2а-1066/09

адміністративне провадження №К/9901/14405/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стародуба О.П.,

суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 у адміністративній справі №2а-1066/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області про перерахунок пенсії,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 27.09.2016 відповідачу було відмовлено у задоволенні заяви про відстрочення виконання та встановлення способу виконання постанови суду від 28.08.2009.

Не погодившись з даним рішенням суду, відповідач звернувся до Донецького апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, разом з клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016, відповідачу було відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху, встановлено строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016, апеляційну скаргу було повернуто, з підстав невиконання вимог ухвали від 20.10.2016 про залишення апеляційної скарги без руху.

З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив суд скасувати це рішення, та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційні скарги в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив з її невідповідності вимогам частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України щодо необхідності надання документа про сплату судового збору. Відмовляючи у задоволенні клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору суд апеляційної інстанції виходив з того, що єдиною підставою для вчинення судом дій щодо звільнення заявника від сплати судового збору є майновий стан заявника, водночас, доказів неможливості сплати судового збору за подання апеляційної скарги заявником не надано.

З такими висновками апеляційного суду колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам процесуального права та фактичним обставинам справи з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017) до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини 3 статті 189 цього Кодексу, до апеляційної скарги яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначається Законом України «Про судовий збір».

Так, суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій статті 8 Закону України «Про судовий збір».

Підставою для звільнення від сплати судового збору є незадовільний майновий стан сторони. При цьому, звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду.

Наведене узгоджується з положеннями статті 88 КАС України (в редакції на час звернення з апеляційною скаргою) відповідно до якої, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Апеляційним судом встановлено, що при подачі апеляційної скарги, відповідачем судовий збір не сплачено, передбачені законом підстави для звільнення від його сплати відсутні, а тому апеляційний суд обґрунтовано прийняв рішення про повернення апеляційної скарги.

Посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на те, що фінансування Управління щодо сплати судового збору не проводилось, в свою чергу, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заборонено використання коштів на цілі не передбачені цим Законом, є безпідставним, оскільки станом на час звернення позивача до суду Законом України «Про судовий збір» пільги по сплаті судового збору для органів пенсійного фонду передбачені не були, а відсутність бюджетного фінансування або його обмежене фінансування на цілі судового збору не є підставою для звільнення від законодавчо встановленого обов`язку з його сплати.

Крім того, відповідно до положень ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, водночас звільнення від сплати судового збору є фактично наданням окремим державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними і фізичними особами, які зобов`язані сплачувати судовий збір, що означатиме звуження їх права на звернення до суду.

Клопотання про зупинення виконання судових рішень задоволенню не підлягає, оскільки постанова суду від 28.08.2009, виконання якої просить зупинити відповідач, не є предметом розгляду у цій справі.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення, суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук