ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 240/8345/19

касаційне провадження № К/9901/32042/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Стародуба О.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 (головуючий суддя: Сапальова Т.В., судді: Мацький Є.М., Франовська К.С.) у справі № 240/8345/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

03.06.2019 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому просив:

визнати протиправним та скасування пункт 10 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом №40 від 29.03.2019 щодо ОСОБА_1 ;

зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення йому ІІ групи інвалідності (20.12.2018) відповідно до Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Постанова № 975) з урахуванням раніше виплаченої суми.

стягнути витрати, понесені на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми частини 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII та пункт 8 Порядку №975 в редакціях, що були чинними на момент встановлення позивачу вищої групи інвалідності, а не первинного встановлення інвалідності у 2016 році, оскільки саме з фактом зміни групи інвалідності пов`язане виникнення права на виплату одноразової грошової допомоги, і зміни в законодавстві шляхом доповнення вказаних норм права абзацом другим, яким встановлено пряму заборону виплати вказаної допомоги, якщо після первинного встановлення інвалідності сплинув дворічний термін, відбулися до встановлення позивачу ІІ групи інвалідності.

Водночас суд першої інстанції наголосив, що навіть до внесення змін до частини 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII та пункту 8 Порядку №975, станом на момент первинного встановлення інвалідності позивачу, законодавство передбачало право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, з урахуванням раніше виплачених сум, за умови, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності.

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про існування обмеження дворічним терміном періоду після первинного встановлення інвалідності та встановлення вищої групи інвалідності і станом на 28.11.2016 (момент встановлення ІІІ групи інвалідності).

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 скасовано.

Позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом №40 від 29.03.2019, а саме пункт 10, який стосується ОСОБА_1 .

Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення йому ІІ групи інвалідності, а саме 20.12.2018 відповідно до Закону № 2011-XII та Порядку №975 з урахуванням раніше виплаченої суми.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не було передбачено строків реалізації права на одноразову грошову допомогу. За позицією суду апеляційної інстанції, позивач має право на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності. Також суд зазначив, що аналогічний підхід до застосування наведених вище правових норм висловлено у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №295/3091/17, від 21.06.2018 у справі № 760/11440/17.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач направив на адресу Верховного Суду касаційну скаргу (надійшла поштою 19.11.2019), у якій просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 і залишити в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.07.2019.

Відповідач у касаційній скарзі зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 806/2187/18.

Зазначає, що обмеження дворічним строком, протягом якого відбувається зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності запроваджені з 01.01.2014. Стверджує, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, оскільки з дня первинного встановлення позивачу інвалідності (ІІІ група з 28.11.2016) до дня встановлення ІІ групи інвалідності ( з 18.12.2018) минуло понад два роки.

Ухвалою Верховного Суду від 28.11.2019 відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає касаційному перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

В порядку статті 31, пункту 15 Перехідних положень КАС України, за результатом повторного автоматизованого розподілу, проведеного у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, визначено наступний склад суду: головуючий суддя -Чиркін С.М., судді: Бевзенко В.М., Стародуб О.П.

Ухвалою Верховного Суду від 28.09.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та встановив таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 приймав участь в антитерористичній операції в Донецькому аеропорті, про що свідчить зміст військового квитка ГГ№116715.

За інформацією довідки №108 від 20.02.2015 старший лейтенант ОСОБА_1 20.01.2015 в ході проведення антитерористичної операції під час відбиття атаки бойовиків на Донецький аеропорт м. Донецька у зв`язку з виконанням службових обов`язків отримав травми.

За змістом довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААА № 901250 від 02.12.2016 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 28.11.2016, причина: захворювання, так, пов`язані із захистом Батьківщини.

У зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 217 500 грн, що не заперечується сторонами.

Під час повторного огляду 20.12.2018 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з 18.12.2018 внаслідок захворювання, що пов`язане із захистом Батьківщини, що підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ №101885.

Позивач звернувся до ОВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням йому інвалідності ІІ групи внаслідок травми, поранення, захворювання, отриманих під час виконання службових обов`язків в зоні АТО.

Пунктом 10 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 29.03.2019 № 40 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги на підставі абзацу 2 пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII, так як групу інвалідності змінено понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності. Також у вказаному протоколі зазначено, що у зв`язку із встановленням позивачу III групи інвалідності, позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в сумі 217 500,00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно з частинами першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ключовим правовим питанням у справі є правильність застосування до спірних правовідносин пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII та пункту 8 Порядку №975.

Спір виник щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням йому під час повторного огляду вищої (ІІ) групи інвалідності з 18.12.2018.

У справах цієї категорії насамперед потрібно встановити, які правові норми регулюють відносини сторін на час виникнення спору.

Так, Закон №2011-XII було доповнено статтями 16-1, 16-2, 16-3, 16-4 Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 04.07.2012 № 5040-VI. Цей Закон набрав чинності 01.01.2014 і застосовується до правовідносин, що виникли після 01.01.2014.

Відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII у редакції, що діяла з 01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Згодом, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".

Змістовно абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється.

Окрім того, абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII встановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.

Обидві ці норми (абзац перший та другий пункту 4 статті 16-3 Закону) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців.

Вирішуючи питання щодо усунення розбіжностей у тлумаченні пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.07.2020 (справа №240/10153/19) відступив від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 (справа №295/3091/17), від 21.06.2018 (справа №760/11440/17), від 30.09.2019 (справа № 825/1380/18) та інших, де його застосовано, та дійшов такого висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону 2011-XII:

(1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;

(2) передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01.01.2014;

(3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01.01.2014 чи після).

Застосовуючи цей висновок до обставин справи, Суд звертає увагу на те, що повторний огляд, за наслідками якого позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності, відбувся 18.12.2018, а первинно інвалідність ІІІ групи встановлено 28.11.2016.

За такого правового регулювання, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, оскільки між цими подіями минуло понад два роки.

Отже, рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є правильним.

Згідно із статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Відповідно постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 слід скасувати, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 залишити в силі.

Відшкодування судових витрат суб`єкту владних повноважень законом не передбачено.

Керуючись статтями 345, 351, 355, 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 скасувати.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

В.М. Бевзенко

О.П. Стародуб