ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року Справа № 902/538/16

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Тимошенко О.М.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

від скаржника ( ОСОБА_1 ): Ярмольчук В.С. - адвокат, представник за ордером серії РН-152

№223 від 25.06.2019р.

від кредиторів: не з`явились

від боржника: не з`явився

арбітражний керуючий (розпорядник майна): Велікданов С.К. - представник за довіреністю від

11.04.2018р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м.Київ

на ухвалу Господарського суду Вінницької області, постановлену 18.02.19р. суддею Тісецьким С.С. о 15:52 год. у м.Вінниці

у справі № 902/538/16

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітон", смт.Сутиски, Тиврівського району Вінницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 , м.Київ

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Вінницького від 18.02.2019р. у справі №902/538/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітон" визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська Інноваційна компанія" (код ЄДРПОУ 05839888, вул.Сметаніна, 3А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітон" (код ЄДРПОУ 31836403, вул.Вінницька, 49-Б, смт.Сутиски, Тиврівський район, Вінницька область, 23320) по справі №902/538/16 у розмірі 38 067 249,22грн. (позачергово), з яких : 35 155 885,94грн. - основний борг, 2 721 740,09грн. - проценти за користування кредитом, 127 437,70грн. - пеня за прострочення основного боргу та 62 185,49грн. - пеня за прострочення сплати процентів, тощо.

Ухвалено арбітражному керуючому Бєлкіну Д.Ю. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Рітон".

Призначено справу №902/538/16 до розгляду в попередньому судовому засіданні на 27.02.2019р. о 14:45год. в приміщенні Господарського суду Вінницької області (вул.Пирогова, 29, м.Вінниця, 21018), тощо.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Також, одночасно з апеляційною скаргою, скаржник заявив клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає ухвалу місцевого господарського суду такою, що постановлена з порушенням норм чинного законодавства;

- зокрема зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ПАТ "Українська інноваційна компанія", на користь якої постановлено оскаржувану ухвалу не є правонаступником ПАТ "Український інноваційний банк", а кредитний договір №4761 від 22.09.2011р., на підставі якого визнані грошові вимоги, є припиненим у зв`язку із його повним виконанням;

- вказує, що з матеріалів справи вбачається, що рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ "Український інноваційний банк" від 13.07.2016р. назву ПАТ "Український інноваційний банк" змінено на ПАТ "Українська інноваційна компанія", про що було внесено відповідні відомості до відповідного державного реєстру. Цим же рішенням було змінено й види діяльності товариства, зокрема, виключено такий вид діяльності як діяльність комерційних банків, код КВЕД 64.19 інші види грошового посередництва та визначено основним видом діяльності 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (рішення загальних зборів від 13.07.2016р.). Окрім цього, рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Український інноваційний банк", оформленим протоколом №6 від 28.03.2017р., змінено найменування товариства як юридичної особи з ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "Українська інноваційна компанія", затверджено статут в новій редакції;

- зазначає, що постановивши оскаржувану ухвалу Господарський суд Вінницької області дійшов до висновку, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" є належним правонаступником ПАТ "Український інноваційний банк", однак скаржник вважає, що такий висновок суду першої інстанції, є передчасним;

- покликається на те, що як реорганізація, так і ліквідація банку з ініціативи власників, а також внесення змін до статуту банку відповідно до закону можливі лише після надання на це згоди Національним банком України. Вказує, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження переходу до ПАТ "Українська інноваційна компанія" прав та обов`язків банківської установи - ПАТ "Український інноваційний банк" згідно із законодавчо встановленою процедурою;

- вказує, що згідно постанови Верховного Суду від 03.08.2018р. по справі №910/8117/17 об`єднана палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступлення від висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 14.02.2018р. у справі №910/7828/17 стосовно того, що виключення кредитною установою зі своєї назви слова "банк" та із переліку видів своєї діяльності банківської діяльності без дотримання процедури, передбаченої статтями 2, 16, 26, 28, 46, 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", не дає підстав вважати її правонаступником кредитної установи (банку);

- констатує, що таким чином, враховуючи вищенаведені обставини та перевагу норм законів, що регулюють порядок надання фінансових послуг та здійснення банківської діяльності, зокрема: Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Закону України "Про акціонерні товариства", можливо зробити висновок, що правонаступництво між ПАТ "Українська інноваційний банк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" - не відбулось, а тому визнання грошових вимог останнього в оскаржуваній ухвалі на думку скаржника, є передчасним;

- щодо відсутності заборгованості за кредитним договором №4761 від 22.09.2011р., зокрема обґрунтовує, що кошти в розмірі 1 277 931,15 євро, ТОВ "Рітон" набув без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), оскільки додаткових угод про збільшення кредитного ліміту, останній з ПАТ "Укрібанк" не укладав, з майновим поручителем - не погоджував, а тому для захисту порушених прав та повернення майна в натурі, Публічному акціонерному товариству "Укрінбанк2 необхідно керуватися главою 83 Цивільного кодексу України, а не умовами кредитного Договору №4761 від 22.09.2011р.;

- зазначає, що 16.08.2013р. заборгованість за кредитним Договором №4761 від 22.09.2011р. в розмірі 13 725 000,00грн. ТОВ "Рітон" сплачена в повному обсязі за рахунок отриманих від ПАТ "Укрінбанк" грошових коштів в розмірі 1 277 931,15 євро, які були конвертовані в національну валюту України - гривні. Отже, основне зобов`язання ТОВ "Рітон" перед ПАТ "Укрінбанк" за кредитним Договором припинилося шляхом його виконання, а тому похідні зобов`язання ТОВ "Рітон" перед ПАТ "Укрінбанк" у вигляді іпотеки за іпотечними договорами також припинились відповідно до ст.17 Закону України "Про іпотеку".

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 13.05.2019р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.02.2019р. у справі №902/538/16 залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги та надання суду відповідних доказів, зокрема, подання клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду.

Надалі, 29.05.2019р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 на виконання ухвали Північно - західного апеляційного господарського суду від 13.05.2019р. надійшов супровідний лист від 23.05.2019р. з додатками, зокрема, клопотанням про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали суду та докази надсилання копій вказаного клопотання учасникам справи.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 30.05.2019р. поновлено строк на подання апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницького від 18.02.2019р. у справі №902/538/16, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.02.19р. у справі №902/538/16, зупинено дію ухвали Господарського суду Вінницької області від 18.02.2019р. у справі №902/538/16 та призначено справу №902/538/16 до розгляду на 25.06.2019р. об 15:30год., тощо.

11.06.2019р. на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства "Українська Інноваційна компанія" надійшло клопотання від 07.06.2019р. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/538/16, забезпечення проведення якої просить у Господарському суді м.Києва, або у Північному апеляційному господарському суді, або у Київському апеляційному суді, або у Дарницькому районному суді м.Києва, або у Святошинському районному суді м.Києва.

11.06.2019р. до Північно - західного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства "Українська Інноваційна компанія" надійшло клопотання від 07.06.2019р. про зупинення провадження у справі у справі №902/538/16 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №925/698/16.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 12.06.2019р. клопотання Публічного акціонерного товариства "Українська Інноваційна компанія" від 07.06.2019р. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/538/16 задоволено та забезпечення проведення якої доручено у Дарницькому районному суді м.Києва (адреса: 02068, м.Київ, вул.О.Кошиця, 5-А).

14.06.2019р. на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства "Українська Інноваційна компанія" надійшов письмовий відзив від 10.06.2019р. на апеляційну скаргу.

25.06.2019р. до Північно-західного апеляційного господарського суду від представника скаржника надійшло клопотання від 24.06.2019р., в якому просить зупинити апеляційне провадження у справі №902/538/16 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №925/698/16 в порядку п.7.ч.1 ст.228 ГПК України.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2019р. клопотання Публічного акціонерного товариства "Українська Інноваційна компанія" від 07.06.2019р. та клопотання ОСОБА_1 від 24.06.2019р. про зупинення провадження у справі №902/538/16 задоволено та апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.02.2019р. у справі №902/538/16 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Юрія" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017р. та рішення Господарського суду Черкаської області від 06.10.2017р. у справі №925/698/16.

Судом встановлено, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019р. у справі №925/698/16 було задоволено частково касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Юрія", скасовано рішення Господарського суду Черкаської області від 06.10.2017р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017р., а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 14.09.2020р. поновлено провадження у справі №902/538/16 та розгляд апеляційної скарги призначено на 29.09.2020р. об 14:30год., тощо.

17.09.2020р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" надійшло клопотання від 17.09.2020р. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої просить забезпечити у Господарському суді м.Києва, або у Північному апеляційному господарському суді, або у Київському апеляційному суді, або у Дарницькому районному суді м.Києва, або у Шевченківському районному суді м.Києва.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 21.09.2020р. у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" від 17.09.2020р. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/538/16 - відмовлено.

21.09.2020р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" надійшли письмові пояснення від 17.09.2020р. по справі.

29.09.2020р. до Північно - західного апеляційного господарського суду від представника арбітражного керуючого Бєлкіна Д.Ю. надійшла заява про долучення до матеріалів справи, зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019р. у справі №925/698/16.

Попередньо, 25.09.2020р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" надійшло клопотання від 24.09.2020р. про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантину.

Розглянувши зазначене вище клопотання Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" про відкладення розгляду справи колегія суддів відхиляє його з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.11, 12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час та місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Разом з тим, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (параграфи 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

В даному випадку ПАТ "Українська інноваційна компанія" не надано жодних доказів, які унеможливлюють вирішення даного апеляційного провадження в даному судовому засіданні.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції враховує правову позицію ПАТ "Українська інноваційна компанія" щодо апеляційної скарги, обставин справи та документальних доказів, яку висловило у наданих суду письмовому відзиві та поясненнях від 17.09.2020р. по справі.

Водночас, ПАТ "Українська інноваційна компанія" відповідно до приписів ст.197 ГПК України не було позбавлено права брати участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції поза приміщенням суду.

Крім того, суд поновлюючи провадження у справі та призначаючи апеляційну скаргу до розгляду, надавав можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а також ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 14.09.2020р. про поновлення провадження у справі та призначення апеляційної скарги до розгляду явка учасників у справі не визнавалась обов`язковою, а також попереджено про те, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Також, 24.09.2020р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" надійшло клопотання від 23.09.2020р. про закриття провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницького від 18.02.2019р. у справі №902/538/16.

Зокрема, обґрунтовуючи вказане вище клопотання Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія", зокрема покликається на те, що ОСОБА_1 є майновим поручителем боржника, щодо якого відкрито провадження про банкрутство, так як є іпотекодавцем за договором іпотеки, а отже не є ані конкурсним кредитором, ані забезпеченим кредитором, тобто не має статусу учасника справи про банкрутство, а посилання на те, що нібито ухвала суду може вплинути на права та обов`язки скаржника, не робить її автоматично учасником справи про банкрутство. Отже, з урахуванням того, що ОСОБА_1 не є учасником справи про банкрутство вона не має процесуального право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство, а тому заявник клопотання вважає, що апеляційне провадження з розгляду даної апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.02.2019р. у справі №902/538/16 необхідно закрити.

Водночас, розглянувши зазначене вище клопотання Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.02.2019р. у справі №902/538/16 колегія суддів відхиляє його з огляду на наступне.

Зокрема, як свідчать матеріали апеляційної скарги в частині обґрунтувань звернення до апеляційного господарського суду на ухвалу Господарського суду Вінницького від 18.02.2019р. у справі №902/538/16 скаржник покликається на те, що у провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ "Укрінбанк" про визнання припиненим кредитного договору №4761 про відкриття мультивалютної відновлювальної кредитної лінії від 22.09.2011р. та договору іпотеки (майнова порука) в частині видачі кредитних коштів в розмірі 1 277 931,15 євро.

15.04.2019р. в процесі розгляду вказаної вище цивільної справи, від представника ПАТ "Укрінком" представник скаржника отримав відзив на позовну заяву, в додатках до якого містилась оскаржувана ухвала.

Відповідно до іпотечного договору серія 3905 виданого 20.07.2012р. приватним нотаріусом КМНО Заєць І.О. з урахуванням змін та доповнень, ОСОБА_1 є майновим поручителем ТОВ "Рітон" за кредитним Договором №4761 від 22.09.2011р., а тому судове рішення що регулює суму заборгованості за вказаним вище договором на пряму впливає на її права та обов`язки.

За змістом положень ст.55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п.8 ч.1 цієї статті).

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

За правилами ст.17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Тобто частиною 1 статті 254 ГПК України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким, зокрема розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову.

Одночасно вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.09.2018р. у справі №909/68/18, від 18.12.2018р. у справі № 911/1316/17, тощо.

У справі, яка переглядається, предметом даного апеляційного провадження є визнані судом першої інстанції грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська Інноваційна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітон" по справі №902/538/16 у розмірі 38 067 249,22грн. (позачергово), з яких : 35 155 885,94грн. - основний борг, 2 721 740,09грн. - проценти за користування кредитом, 127 437,70грн. - пеня за прострочення основного боргу та 62185,49грн. - пеня за прострочення сплати процентів, тощо.

Зокрема, оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 18.02.2019р. обґрунтована тим, що кредиторські вимоги ПАТ "Українська Інноваційна компанія" до ТОВ "Рітон" виникли на підставі укладеного між Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" та Товариством з обмежено відповідальністю "Рітон" кредитного договору про надання кредиту №4761 від 22.09.2011р. (із додатковими угодами до даного кредитного договору).

В апеляційній скарзі на вказану ухвалу суду першої інстанції скаржник, який не був залучений до участі у справі, стверджує про порушення оскаржуваною ухвалою його законного майнового інтересу, оскільки відповідно до іпотечного договору серія 3905 виданого 20.07.2012р. приватним нотаріусом КМНО Заєць І.О. з урахуванням змін та доповнень, скаржник є майновим поручителем ТОВ "Рітон" за кредитним договором №4761 від 22.09.2011р., а тому судове рішення, що регулює суму заборгованості за вказаним вище договором на пряму впливає на її права та обов`язки.

Слід зазначити, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. №18рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Колегія суддів Північно - західного апеляційного господарського суд зазначає, що метою забезпечувального зобов`язання, такого як застава (іпотека), є набуття кредитором (заставодержателем) переважного перед іншими кредиторами боржника (заставодавця) права задоволення своїх вимог за рахунок переданого в забезпечення зобов`язання майна боржника (предмета застави (іпотеки), що прямо випливає зі змісту ст.1 Закону України "Про заставу", статей 1, 3 Закону України "Про іпотеку".

Водночас, особливістю таких правовідносин є те, що заставодавець хоча і залишається власником переданого в заставу майна, проте на період забезпечення позбавлений правомочності розпорядження цим майном, а заставодержатель у свою чергу у випадку порушення боржником забезпеченого зобов`язання має право у будь-який момент переважно перед іншими кредиторами такого боржника задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на заставлене майно. У зв`язку з чим заставодержатель має власний пріоритетний майновий інтерес до отриманого в заставу майна боржника, який може бути реалізований ним у будь-який момент у разі порушення забезпеченого зобов`язання.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки не зважаючи на те, що скаржник формально не є учасником правовідносин, які випливають з кредитного договору №4761 від 22.09.2011р., проте винесена ухвала суду про визнання грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Українська Інноваційна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітон" по справі №902/538/16 очевидно та безпосередньо впливає на майновий інтерес ОСОБА_1 як майнового поручителя ТОВ "Рітон" за кредитним договором №4761 від 22.09.2011р..

Відповідно до ч.2 ст.50 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Також, з врахуванням вище викладеного ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 29.09.2020р. залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 .

Інші учасники справи не скористалося своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно з ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, відсутні учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання 29.09.2020р. не з`явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу.

Представник скаржника в судовому засіданні 29.09.2020р. підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає ухвалу місцевого суду незаконною та необґрунтованою. Просить суд ухвалою Господарського суду Вінницького від 18.02.2019р. у справі №902/538/16 скасувати.

Представник арбітражного керуючого (розпорядника майна) в судовому засіданні 29.09.2020р. підтримав позицію представника скаржника.

У відповідності до ст.ст.222, 223 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників скаржника та арбітражного керуючого (розпорядника майна), проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені оскаржуваної ухвали суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, в провадженні Господарського суду Вінницької області знаходиться справа №902/538/16 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Рітон" про визнання банкрутом.

Зокрема, 29.06.2016р. до Господарського суду Вінницької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітон" №283 від 24.06.2016р. про порушення провадження у справі про банкрутство.

В подальшому, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 30.06.2016р. у справі №902/538/16 вказану вище заяву прийнято до розгляду з призначенням підготовчого засідання.

Так змістом вказаної заяви вбачається, що 15.06.2016р. рішенням позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Рітон" вирішено звернутися до Господарського суду Вінницької області із заявою про банкрутство ТОВ "Рітон", у зв`язку з неможливістю розрахуватися з кредиторами, у порядку визначеному ч.5 ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Зокрема, станом на 15.06.2016р. сума зобов`язань ТОВ "Рітон" становить перед ПАТ "Укрінбанк", яка виникла на підставі договору №4761 від 22.09.2011р., у розмірі 1 277 931,15 євро з кінцевим терміном виконання до 20.07.2017р. з урахуванням наступного графіку погашення кредиту: до 10 числа кожного місяця, починаючи з вересня 2015 року по січень 2016 року (включно) позичальник здійснює погашення частинами в сумі не менше ніж по 48 000,00 євро: починаючи з лютого 2016 року по липень 2016 року (включно) позичальник здійснює погашення частинами в сумі не менше ніж по 55 000,00 євро; починаючи з серпня 2016 року по червень 2017 року (включно) позичальник здійснює погашення частинами в сумі не менше ніж по 60000,00євро: 20.07.2017р. - остаточне погашення.

Виконання зобов`язання перед ПАТ "Укрінбанк" забезпечуються іпотечним договором, за цим договором ТОВ "Рітон" передає в іпотеку (у забезпечення) комплекс виробничих та складських будівель, який знаходиться за адресою: Вінницька область, Тиврівський район, смт.Сутиски, вул.Вінницька 49-6, загальною площею 4 762,7кв.м., який належить ТОВ "Рітон" на праві приватної власності.

03.02.2016р. на ім`я Уповноваженої особи Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Укрінбанк" зареєстровано заяву про відстрочення платежів за кредитним договором. Проте, листом від 26.02.2016р. заяву про відстрочення та/або розстрочення платежів - відхилено.

Відтак, станом на 15.06.2016р., заборгованість за простроченими платежами по тілу кредиту становить: 460 000,00 євро; сума прострочених платежів за процентами становить 48 067,86 євро; сума нарахованих штрафних санкцій становить 7 590 890,42грн..

Надалі, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 09.08.2016р. порушено провадження у справі №902/538/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітон"; введено процедуру розпорядження майном боржника на 115 календарних днів - до 02.12.2016р.; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Бєлкіна Дмитра Юрійовича та призначено попереднє судове засідання.

12.08.2016р. оприлюднено оголошення про порушення провадження у справі №902/538/16 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Рітон".

Також, як вбачається з матеріалів справи, 06.01.2017р. до Господарського суду Вінницької області від представника ТОВ "Рітон" надійшли письмові заперечення №27/12/16 від 27.12.2016р. щодо вимог забезпеченого кредитора ПАТ "Укрінбанк".

Зокрема, за змістом поданого заперечення та матеріалів справи, 22.09.2011р. між Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (банк) та Товариством з обмежено відповідальністю "Рітон" (позичальник) укладено кредитний договір №4761 про надання кредиту.

На виконання умов вказаного договору, 06.10.2011р. позичальником отримано - 6325000,00грн., таким чином, станом на 06.10.2011р. заборгованість позичальника за договором кредиту становила 6 325 000,00грн..

20.07.2012р. між банком та позичальником укладено додаткову угоду №5 до кредитного договору №4761 від 22.09.2011р., за умовами якої, сторони збільшили розмір кредиту до 9525000,00грн. з граничним терміном повернення до 10.04.2013р..

Крім того, на виконання умов договору, 20.07.2012р. позичальником отримано кошти в сумі 2200000,00грн. та 03.08.2012р. - 1 000 000,00грн..

10.01.2013р. між банком та позичальником укладено додаткову угоду №12 до кредитного договору №4761 від 22.09.2011р., про відкриття мультивалютної відновлювальної кредитної лінії в розмірі 9 525 000,00грн. або еквівалентно в євро по курсу Національного банку України на дату видачі кредитних коштів на термін до 20.10.2014р. включно, з процентами в розмірі 24% річних у гривні та 14 річних у євро.

Також, 16.07.2013р., між банком та позичальником укладено додаткову угоду №14 до кредитного договору № 4761 від 22.09.2011р.. Відповідно до п.1 даної додаткової угоди, сторони вирішили викласти п.3.1 договору кредиту в наступній редакції: "Відповідно до положень та умов цього договору Банк надає позичальнику кредит на умовах мультивалютної відновлювальної кредитної лінії в розмірі 13 725 000,00 гривень або еквівалент в євро по курсу Національного банку України на дату видачі кредитних коштів на термін до 20 жовтня 2014 року включно.".

На виконання умов договору, 17.07.2013р. позичальником за договором кредиту отримано 4200000,00грн.. Таким чином, після отримання 4 200 000,00грн., позичальник в повному обсязі використав максимальний ліміт кредиту - 13 725 000,00грн., встановлений згідно з умовами договору (у редакції додаткової угоди № 14 від 16.07.2013р.).

Однак, 16.08.2016р. банк всупереч з умовами договору кредиту, в односторонньому порядку, здійснив операції щодо конвертування гривневого кредиту у валюту кредитування євро, зокрема:

16.08.2013р. об 11:31 ПАТ "Укрінбанк" на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ "Укрінбанк" на ім`я ТОВ "Рітон" згідно платіжного документу №6742322 зарахував грошові кошти в розмірі 1 277 931,15 євро, з призначенням платежу: видача кредиту за кредитним договором №4761 від 22.09.2011р.;

16.08.2013р. об 11:43 ПАТ "Укрінбанк" з рахунку № НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ "Укрінбанк" на ім`я ТОВ "Рітон" згідно платіжного документу №6743374 списав грошові кошти розмірі 1 277 931,15 євро, з призначенням платежу: зарахування ТОВ "Рітон" покриття на продаж валюти;

16.08.2013р. об 15:35 ПАТ "Укрінбанк" на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ "Укрінбанк" на ім`я ТОВ "Рітон" згідно платіжного документу №6755317 зарахував грошові кошти в розмірі 13 683 805,61грн., з призначенням платежу: зарахування коштів від вільного продажу 1277931,15 євро по курсу 10,74. Комісія становить 0,3% (41174,94) без ПДВ;

16.08.2013р. об 16:50 ТОВ "Рітон" на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у ПАТ "Укрінбанк" згідно платіжного документу №72 зарахував грошові кошти в розмірі 13686516,23грн. з призначенням платежу: погашення заборгованості по кредиту згідно дог.№4761 від 22.09.2011р. без ПДВ.

Крім того, у письмових запереченнях, боржник заперечує дійсність вказаних операцій, оскільки вважає їх такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, а обставини, за яких банк зарахував вказані кошти, такими, що унеможливлюють застосування до них, положень договору кредиту.

Також, з огляду на те, що станом на 16.08.2013р. максимальна сума кредиту за мультивалютною кредитною лінією, становила 13 725 000,00грн., яка у відповідності до п.8.4 договору кредиту сторонами - не збільшувалась, з урахуванням того, що позичальник у відповідності до п.3.3.1 договору кредиту - не писав заяви про видачу кредиту - грошові кошти в сумі 1 277 931,15 євро, що зараховані банком згідно платіжного документу №6743374 - не можуть класифікуватися, як такі, що зараховані позичальнику, згідно договору кредиту №4761 від 22.09.2011р.. Окрім іншого, позичальник не надавав банку будь - яких розпоряджень щодо перерахування грошових коштів на продаж іноземної валюти, в тому числі за посередництвом системи клієнт - банк. Банківська операція щодо списання грошових коштів в сумі 1277931,15євро згідно платіжного документу №6743374 з призначенням платежу: зарахування ТОВ "Рітон" покриття на продаж валюти - є такою, що здійснена банком, з порушенням ч.1 та ч.3 ст.1066, ч.1, ч.2 ст.1068, ст.1071, ст.1073 ЦК України, постанови НБУ №281 від 10.08.2015р..

Таким чином, з огляду на те, що грошові кошти в сумі 13 683 805,61грн., що зараховані банком, згідно платіжного доручення №6755317 - одержані без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), позичальник платіжним дорученням №72 - повернув на користь банку кошти в сумі 13 686 516,23грн., при цьому, зазначив, призначення платежу, згідно з яким, отримав без достатньої правової підстави грошові кошти в сумі 1 277 931,15 євро.

Отже, вказані обставини, на думку боржника, унеможливлюють застосування до позичальника положень договору кредиту в частині обліку зобов`язань позичальника перед банком в сумі 1 277 931,15 євро, та, в свою чергу обумовлюють застосування положень ч.2 ст.1055 та ч.1 ст.599 ЦК України в частині припинення зобов`язань за кредитом в сумі 1277931,15 євро.

Відтак, заборгованість позичальника за договором кредиту (у редакції додаткової угоди №14 від 16.07.2013р.) становить 13 725 000,00грн., а не 1 277 931,15 євро.

Водночас, згідно з укладеним між Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (іпотекодержатель) та Товариством з обмежено відповідальністю "Рітон" (іпотекодавець) від 16.07.2013р., іпотекою забезпечуються вимоги ПАТ "Укрінбанк", що випливають з кредитного договору №4761 від 22.09.2011р. (з урахуванням змін та доповнень) укладеного між ПАТ "Укрінбанк" та ТОВ "Рітон", згідно з яким ПАТ "Укрінбанк" на визначених умовами вказаного договору надає ТОВ "Рітон" кредит у розмірі 1277931,15 євро.

Предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно, а саме: комплекс виробничих та складських будівель, який знаходиться за адресою: Вінницька область, Тиврівський район, смт.Сутиски, вул.Вінницька буд.49-Б, загальною площею 4 762,7кв.м, розташований на земельних ділянках, площею 0,2565га та 0,4006га, вартість предмету іпотеки за взаємною згодою сторін становить 7 740 666,67грн. (з врахуванням договору про внесення змін та доповнень №1 від 16.03.2015р. до іпотечного договору).

Також, у відповідності з договором застави від 22.09.2011р., заставою забезпечуються вимоги ПАТ "Укрінбанк" згідно кредитного договору № 4761 від 22.09.2011р. (з урахуванням змін та доповнень), укладеного між ПАТ "Укрінбанк" та ТОВ "Рітон".

Предметом застави за цим договором є рухоме майно, вартість якого за згодою сторін становить 10 763 233,00грн..

Відповідно до договору застави від 20.07.2012р., заставою забезпечуються вимоги ПАТ "Укрінбанк" згідно кредитного договору №4761 від 22.09.2011р. (з урахуванням змін доповнень) укладеного між ПАТ "Укрінбанк" та ТОВ "Рітон".

Предметом застави за цим договором є рухоме майно, вартість якого за взаємною згодою сторін становить 5 104 894,00грн..

Отже, загальна сума забезпечених вимог банку становить 23 608 793,67грн..

Однак, боржник у письмових запереченнях заперечує проти включення до реєстру вимог кредиторів, вимог банку в сумі 23 608 793,67грн. та визнає грошові вимоги банку в сумі 13725000,00грн., яка виникла згідно договору кредиту (у редакції додаткової угоди №14 від 16.07.2013р.).

Водночас, до Господарського суду Вінницької області 27.04.2017р. ПАТ "Українська Інноваційна компанія" було надано письмові пояснення б/н від 26.04.2017р., в яких наведені такі обставини.

Зокрема, 22.09.2011р., між Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (в подальшому перейменовано в Публічне акціонерне товариство "УКР/ІН/КОМ", а пізніше в Публічне акціонерне товариство "Українська Інноваційна компанія") та Товариством з обмежено відповідальністю "Рітон" укладено кредитний договір № 4761 про надання кредиту.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором були укладені наступні договори:

- договір застави майнових прав від 22.09.2011р., укладений з позичальником (загальна заставна вартість предмета застави становить 4 969 291,80грн.);

- договір застави від 20.07.2012р. укладений з позичальником (передане у заставу майно за згодою сторін оцінене у сумі 5 104 894,00грн.);

- іпотечний договір (майнова порука) укладений з ОСОБА_1 (8459800,00грн.);

- іпотечний договір укладений з позичальником (вартість предмета іпотеки за взаємною згодою сторін становить 7 740 666,00грн.).

Однак, позичальником порушено зобов`язання за вищезазначеним, а тому у кредитора наявні правові підстави для нарахування пені на суму прострочених платежів по кредиту та по процентах за користування кредитними коштами.

Таким чином, ПАТ "Українська Інноваційна компанія" у наданих письмових поясненнях просить суд визнати кредиторські вимоги до боржника в сумі 1422649,68 євро, що в еквіваленті станом на 09.08.2016р. становить - 39 147 810, 85грн., в т.ч. кредит - 1 277 931,15 євро (35165513,87грн.), проценти 97968,86 євро (2 695 861,45грн.), пеня 46749,67 євро (1286435,54грн.).

Також, до вищевказаного письмового пояснення додані копії протоколу позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Український інноваційний банк" від 13.07.2016р. та протоколу позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Українська Інноваційна компанія" від 28.03.2017р. щодо перейменування ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "Українська Інноваційна компанія", що також підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Як свідчать матеріали справи, при розгляді справи, з метою встановлення фактичних обставин наведених у вищевказаних письмових поясненнях та запереченнях щодо розміру забезпечених вимог кредитора, надання кредиту і наявності заборгованості за кредитним договором №4761 від 22.09.2011р., ухвалою Господарського суду Вінницької області від 27.06.2017р. у справі №902/538/16 було призначено судову комплексну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

31.05.2018р. на виконання вищевказаної ухвали суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, до суду надійшов висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №372/18-45 від 14.05.2018р..

Зокрема, відповідності до наданого висновку, судовим експертом зроблені наступні висновки:

- підтверджується документально фактичне надання кредитних коштів ПАТ "Укрінбанк" на користь ТОВ "Рітон" за умовами укладеної між вказаними сторонами кредитної угоди № 4761 від 22.09.2011р. в розмірі 13 725 000,00грн. та 1 277 931,15 євро.;

- Товариством з обмеженою відповідальністю "Рітон" отримані кредитні кошти (транші) за кредитним договором № 4761 від 22.09.2011р. та додатковими угодами до нього, з врахуванням укладених до нього додаткових угод, в розмірі 13 725 000,00грн. та 1277931,15 євро;

- Товариством з обмеженою відповідальністю "Рітон" отримані кредитні кошти (транші) за кредитним договором № 4761 від 22.09.2011р. та додатковими угодами до нього, з врахуванням укладених до нього додаткових угод, погашено в розмірі 13725000,00грн., а сума кредиту в розмірі 1 277 931,15 євро залишилась не погашеною;

- долучені ПАТ "Укрінбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Українська інноваційна компанія") до матеріалів справи розрахунки заборгованості ТОВ "Рітон" за кредитним договором № 4761 від 22.09.2011р. та додатковими угодами до нього, не відповідають розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту станом на 09.08.2017р.. Станом на 09.08.2016р. сума заборгованості ТОВ "Рітон" за кредитним договором №4761 від 22.09.2011р. та додатковими угодами до нього, по тілу кредиту становила 1 277 931,15 євро, по процентах за користування кредитом 98 936,39 євро, по пені за прострочення основного боргу 127 437,70грн., по пені за прострочення сплати процентів 62 185,49грн., за наявності на вказану дату суми переплати процентів в розмірі 146 581,28грн. за кредитом, наданим в гривні;

- станом на початок операційного банківського дня 16.08.2013р., сума заборгованості ТОВ "Рітон" за кредитним договором № 4761 від 22.09.2011р. та додатковими угодами до нього, по тілу кредиту становила 13 724 980,50грн., по процентах за користування кредитом 224 366,07грн., по пені за прострочення сплати процентів 12384,00грн. без урахування фактично сплаченої пені в розмірі 1 865,58 грн.;

- станом на кінець операційного банківського дня 16.08.2013р., або станом на 17.08.2013р. сума заборгованості ТОВ "Рітон" за кредитним договором №4761 від 22.09.2011р. та додатковими угодами до нього, по тілу кредиту становила 1 277 931,15 євро, по процентах за користування кредитом 0,00 євро, по пені за прострочення сплати процентів 12 451,61грн. без урахування фактично сплаченої дені в розмірі 1 865,58грн..

Також, згідно наданого в судовому засіданні суд першої інстанції представником арбітражного керуючого письмового пояснення б/н від 18.02.2019р. щодо кредиторських вимог ПАТ "Укрінбанк", сума заборгованості станом на 09.08.2016р. за курсом НБУ становить: за кредитом - 31 155 885,90грн.; за процентами - 2 721 740,09грн.; пеня за прострочення оплати кредиту - 127 437,70грн.; пеня за прострочення сплати відсотків - 62 185,49грн.. Загальна сума заборгованості складає 34 067 249,20грн., яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів та забезпечена майном боржника.

Як вже зазначалося, ухвалою Господарського суду Вінницького від 18.02.2019р. у справі №902/538/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітон" визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська Інноваційна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітон" по справі №902/538/16 у розмірі 38 067 249,22грн. (позачергово), з яких: 35 155 885,94грн. - основний борг, 2 721 740,09грн. - проценти за користування кредитом, 127 437,70грн. - пеня за прострочення основного боргу та 62 185,49грн. - пеня за прострочення сплати процентів, тощо.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Приписами ст.129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Частиною 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 ст.6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995р. у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених ст.6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у ст.6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001р. у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Відповідно до ч.6 ст.12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника. Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.

Частина 6 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає, що заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

У відповідності до ч.8 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", розпорядник майна зобов`язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

21.10.2019р. набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства №2597-VIII.

Статтею 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до п.п.4 п.14 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5, 6, 8 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства, 1. конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;

кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті. Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим. Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника. Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею;

розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам;

кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів;

розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у наданих письмових поясненнях ПАТ "Українська Інноваційна компанія" просить суд визнати кредиторські вимоги до боржника в сумі 1422 649, 68євро, що в еквіваленті станом на 09.08.2016р. становить - 39147810,85грн., в т.ч. кредит - 1 277 931,15 євро (35 165 513,87грн.), проценти 97 968,86 євро (2695861,45грн.), пеня 46 749,67 євро (1 286 435,54грн.).

Поряд з цим, зважаючи на наведені вище приписи законодавства, заявлення до визнання забезпечених кредиторських вимог у письмових поясненнях, а не у відповідній заяві, не може бути підставою для їх відхилення за умови їх обґрунтованості, оскільки останні підлягають внесенню розпорядником майна боржника до реєстру вимог кредиторів.

Також, судом першої інстанції встановлено, кредиторські вимоги ПАТ "Українська Інноваційна компанія" до ТОВ "Рітон" виникли на підставі укладеного між Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" та Товариством з обмежено відповідальністю "Рітон" кредитного договору про надання кредиту №4761 від 22.09.2011р. (із додатковими угодами до даного кредитного договору).

Згідно ч.1, ч.2 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності до п.1 додаткової угоди № 14 від 16.07.2013р. до кредитного договору №4761 від 22.09.2011р., п.3.1 договору кредиту викладено в наступній редакції: "Відповідно до положень та умов цього договору Банк надає позичальнику кредит на умовах мультивалютної відновлювальної кредитної лінії в розмірі 13 725 000,00 гривень або еквівалент в євро по курсу Національного банку України на дату видачі кредитних коштів на термін до 20 жовтня 2014 року включно".

За змістом п.2 додаткової угоди №16 від 10.03.2015р. до кредитного договору №4761 від 22.09.2011р., п.3.1 договору кредиту викладено в наступній редакції: "Відповідно до положень та умов цього договору Банк надає позичальнику кредит в розмірі 1 277 931,15 євро на термін до 20 липня 2017 року включно".

Згідно п.3 додаткової угоди №16 від 10.03.2015р. до кредитного договору №4761 від 22.09.2011р., п.3.4.1 договору кредиту викладено в наступній редакції: "Позичальник сплачує Банку проценти в розмірі 14 % річних у євро".

Пунктами 7.3, 7.4 кредитного договору №4761 від 22.09.2011р. визначено, що у разі порушення строків сплати процентів за кредитом Позичальник оплачує Банку пеню. Пеня нараховується на суму несплачених (несвоєчасно сплачених) процентів, із розрахунку фактичної кількості прострочених днів в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

У разі порушення граничного терміну повернення кредиту, в т.ч. графіку зменшення ліміту кредитної лінії, позичальник сплачує банку пеню. Пеня нараховується на суму простроченої заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів існування простроченої заборгованості, починаючи з дати виникнення до дати повернення кредиту (приведення у відповідність розміру заборгованості за кредитом розміру ліміту кредитної лінії, згідно з умовами п.п.3.5.1 цього договору), у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

За змістом п.5 додаткової угоди № 16 від 10.03.2015р. до кредитного договору №4761 від 22.09.2011р., п.3.7.1 договору кредиту викладено в наступній редакції: "забезпеченням виконання зобов`язань позичальника за цим договором є: застава виробничого обладнання, заставною вартістю 7 476 333,00 гривень; застава товарів в обороті, згідно довідки від 22.09.2011 року, що належать позичальнику, заставною вартістю 3286900,00 гривень; застава виробничого обладнання у кількості 7 шт., заставною вартістю 5104894,00 гривень; іпотека об`єкту незавершеного будівництва готовністю 97%, загальною площею 644,6кв.м та земельні ділянки площею 3 904,0кв.м, заставною вартістю 8459800,00 гривень; іпотека комплексу виробничих та складських будівель, загальною площею 4 762,7кв.м, заставною вартістю 7 740 666,00 гривень; порука ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 як фізичних осіб.".

Також, на забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором між Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" та Товариством з обмежено відповідальністю "Рітон" був укладений іпотечний договір від 16.07.2013р..

Відповідно до п.1.1 зазначеного договору іпотеки, іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги щодо сплати іпотекодавцем платежів у розмірах та випадках, передбачених кредитним договором, відшкодування іпотекодавцем збитків, понесених у зв`язку з невиконанням (неналежним виконанням) ним зобов`язань за кредитним договором та/або цим договором, а також забезпечуються вимоги, зазначені у п.п.3.1.4 та п.п.3.2.3 цього договору.

Згідно п.п.3.2.3 договору іпотеки, іпотекодержатель має право задоволити за рахунок предмета іпотеки в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату основного боргу, процентів неустойки відповідно до умов кредитного договору, відшкодуванням збитків завданих порушенням зобов`язань, необхідних витрат на утиримання предмета іпотеки, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги (нотаріальні послуги, виконавчий збір, тощо).

Таким чином, грошові зобов`язання боржника, які виникли із кредитного договору №4761 від 22.09.2011р., в т.ч. стосовно сплати основного боргу, процентів, неустойки є забезпеченими згідно умов кредитного договору № 4761 від 22.09.2011р. та договору іпотеки від 16.07.2013р..

Крім того, при розгляді даної справи суду першої інстанції було надано висновок судового експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №372/18-45 від 14.05.2018р., наданий на виконання ухвали Господарського суд Вінницької області від 27.06.2017р. по справі №902/538/16.

Відповідно до ч.1 ст.98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Згідно ст.104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Зокрема, на вирішення судово-економічної експертизи, ухвалою Господарського суд Вінницької області від 27.06.2017р. у даній справі були визначені, зокрема, такі питання: В якому розмірі та в якій валюті ТОВ "Рітон" сплачено кредитні кошти (транші) за кредитним договором №4761 від 22.09.2011р. та додатковими угодами до нього, з врахуванням укладених до них додаткових угод?; Яка сума заборгованості ТОВ "Рітон" за кредитним договором №4761 від 22.09.2011р. та додатковими угодами до нього, по тілу кредиту, по процентах за користування кредитом та по пені за несвоєчасне виконання зобов`язань станом на 09.08.2016р.?

Також, судом першої інстанції встановлено, що судовим експертом у вищевказаному висновку, зроблені, зокрема, наступні висновки: Товариством з обмеженою відповідальністю "Рітон" отримані кредитні кошти (транші) за кредитним договором №4761 від 22.09.2011р. та додатковими угодами до нього, з врахуванням укладених до нього додаткових угод, погашено в розмірі 13 725 000,00грн., а сума кредиту в розмірі 1 277 931,15 євро залишилась не погашеною; станом на 09.08.2016р. сума заборгованості ТОВ "Рітон" за кредитним договором №4761 від 22.09.2011р. та додатковими угодами до нього, по тілу кредиту становила 1 277 931,15євро, по процентах за користування кредитом 98936,39 євро, по пені за прострочення основного боргу 127437,70грн., по пені за прострочення сплати процентів 62 185,49грн., за наявності на вказану дату суми переплати процентів в розмірі 146 581,28грн. за кредитом, наданим в гривні.

Водночас, судом першої інстанції з`ясовано, що ПАТ "Український інноваційний банк" змінило свою назву на ПАТ "Українська Інноваційна Компанія", про що свідчить протокол позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Український інноваційний банк" від 13.07.2016р., протокол позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Українська Інноваційна компанія" від 28.03.2017р., відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

При цьому, судом апеляційної інстанції з`ясовано, що звертаючись з апеляційною скаргу на ухвалу Господарського суду Вінницького від 18.02.2019р. у справі №902/538/16, в тому числі і у клопотанні про зупинення провадження у справі №902/538/16 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №925/698/16, скаржник, покликається на те, що у провадженні Великої Палати Верховного Суду перебуває справа №925/698/16, в якій, зокрема, досліджується питання правового статусу Публічного акціонерного товариств "Укрінком" як правонаступника Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" щодо наявності або відсутності у Публічного акціонерного товариства "Укрінком" прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк".

Також, стосовно питання правового статусу ПАТ "Українська Інноваційна компанія" як правонаступника ПАТ "УКРІНБАНК" щодо наявності або відсутності у ПАТ "Українська Інноваційна компанія" прав та обов`язків ПАТ "УКРІНБАНК" вказувало і ПАТ "Українська Інноваційна компанія" у своєму клопотанні про зупинення провадження у справі №902/538/16 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №925/698/16.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019р. у справі №925/698/16 було задоволено частково касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Юрія", скасовано рішення Господарського суду Черкаської області від 06.10.2017р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017р., а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, колегією суддів Великої Палати Верховного Суду при дослідженні справи №925/698/16 у своїй постанові від 10.12.2019р. встановлено, зокрема, наступне:

"(1.3) Щодо переходу прав та обов`язків ПАТ "Український інноваційний банк" до ПАТ "Українська інноваційна компанія".

175. У разі припинення діяльності суб`єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу (частини перша та третя статті 25 ГПК України 1991).

176. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1 та 4 частини другої статті 11 ЦК України). Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частини перша статті 14 ЦК України). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України).

177. Суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (частина п`ята статті 5 ГК України).

178. Відповідно до частин другої та третьої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватись від дій, які б могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правом в інших формах.

179. Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 ЦК України).

180. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (частина третя статті 202 ГК України). Припинення зобов`язання регулюється главою 50 ЦК України.

181. Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом (частини перша та четверта статті 104 ЦК України). Частинам першій та четвертій статті 104 ЦК України кореспондує частина перша статті 59 та частина перша статті 91 ГК України. Частині першій статті 104 ЦК України також кореспондує частина перша статті 79 Закону про акціонерні товариства.

182. Особливості ліквідації банків встановлюються Законом про банки (згідно із частиною четвертою статті 110 ЦК України).

183. Реорганізація банку - злиття, приєднання, виділення, поділ банку, перетворення його організаційно-правової форми, наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов`язків правонаступникам (абзац сороковий частини першої статті 2 Закону про банки).

184. У разі реорганізації банку шляхом перетворення до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи. Під час проведення реорганізації банку шляхом перетворення кредитори не мають права вимагати від банку припинення чи дострокового виконання зобов`язання (частина третя статті 26 Закону про банки).

185. Власники банку мають право розпочати процедуру ліквідації банку за рішенням загальних зборів лише після надання на це згоди НБУ та за умови відкликання банківської ліцензії. Ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому законодавством про ліквідацію юридичних осіб, у разі якщо НБУ після отримання рішення власників про ліквідацію банку не виявив ознак, за якими цей банк може бути віднесено до категорії проблемного або неплатоспроможного. В іншому випадку НБУ відмовляє в погодженні згідно з пунктом 2.4. глави 2 розділу ІІІ Положення про заходи впливу. Якщо банк, який ліквідується за ініціативою власників, віднесено НБУ до категорії проблемних або неплатоспроможних, НБУ та Фонд вживають щодо нього заходи, передбачені Законом про банки та Законом про гарантування вкладів (згідно із статтею 78 Закону про банки).

186. Правління банку зобов`язане протягом трьох робочих днів інформувати НБУ, зокрема про: про кандидатуру на призначення на посаду керівника банку, зміну юридичної адреси і місцезнаходження банку, наявність хоча б однієї з підстав для віднесення банку до категорії проблемних або неплатоспроможних або для відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку, припинення банківської діяльності (згідно із пунктами 1, 2, 5 та 6 частини першої статті 46 Закону про банки).

187. Банк подає документи для проведення державної реєстрації змін до статуту банку після їх погодження НБУ. Перелік документів та порядок погодження змін до статуту банку встановлюються НБУ. НБУ приймає рішення про погодження змін до статуту банку або про відмову в їх погодженні не пізніше місячного строку з дня подання повного пакета документів. НБУ в установленому ним порядку вносить відповідний запис до Державного реєстру банків після проведення державної реєстрації змін до установчих документів (частини четверта та шоста-восьма статті 16 Закону про банки).

188. Погодження змін, що вносяться до статутів банків, регулюються, зокрема главою 1 розділу VII Положення про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів, затвердженого постановою Правління НБУ від 08 вересня 2011 року № 306, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2011 року за №1203/19941 (далі - Положення про ліцензування банків). Погодження призначення та визначення відповідності професійної придатності та ділової репутації керівників банку, керівника підрозділу внутрішнього аудиту (у разі їх зміни) регулюється главою 3 розділу VII Положення про ліцензування банків. Зокрема, відповідно до пункту 1.8 глави 1 розділу VII Положення про ліцензування банків банк у разі зміни свого найменування зобов`язаний у новій редакції статуту зробити запис про правонаступництво банку з новим найменуванням щодо передачі йому всього майна, прав і зобов`язань банку з попереднім найменуванням.

189. Документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати переліку вимог, передбаченому частиною першою статті 15 Закону про держреєстрацію, зокрема установчі документи банків, інших юридичних осіб, які згідно із законом підлягають погодженню (реєстрації) відповідно Національним банком України, іншими державними органами, подаються з відміткою про їх погодження відповідним органом (пункт 10).

190. Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними (частина третя статті 36 Закону про гарантування вкладів).

191. Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону та інших законів України (частина перша статті 4 Закону про банки). Цьому кореспондує частина перша статті 334 ГК України.

192. Відповідно до частини другої статті 1 Закону про банки метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника. Цим завданням кореспондує мета банківського нагляду, визначена у частині першій статті 67 Закону про банки, а також мета банківського регулювання, визначена у частині першій статті 55 Закону про НБУ.

193. Банківський нагляд - система контролю та активних впорядкованих дій НБУ, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких НБУ здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку (абзац четвертий статті 1 Закону про НБУ).

194. Метою Закону про гарантування вкладів є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України (стаття 1 Закону про гарантування вкладів).

195. Фонд та НБУ співпрацюють з метою забезпечення стабільності банківської системи України і захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банків. З цією метою Фонд і НБУ укладають договір про співпрацю, який передбачає засади співробітництва цих установ у процесі регулювання і нагляду за діяльністю банків, застосування до них заходів впливу, інспекційних перевірок банків, здійснення заходів з виведення неплатоспроможних банків з ринку (частина перша статті 55 Закону про гарантування вкладів).

196. Тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду (частина перша статті 35 Закону про гарантування вкладів). Особливості передачі активів і зобов`язань неплатоспроможного банку визначені статтею 40 Закону про гарантування вкладів.

197. У разі відповідності банку, який віднесений до категорії неплатоспроможних, критеріям, встановленим нормативно-правовими актами Фонду, виконавча дирекція Фонду затверджує план врегулювання, в якому зазначено, що найменш витратним способом виведення банку з ринку є ліквідація банку з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб у порядку, встановленому Законом про гарантування вкладів, та подає НБУ пропозицію щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації такого банку. У такому разі тимчасова адміністрація припиняється у день отримання рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (згідно із частиною другою статті 39 Закону про гарантування вкладів).

198. Відшкодування вкладникам коштів за їх вкладами після прийняття рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку з підстав, передбачених частиною другою статті 77 (відкликання банківської ліцензії) Закону про банки закріплене статтею 26 Закону про гарантування вкладів, яка також передбачає відповідне набуття Фондом статусу кредитора відповідного банку. Завершує Фонд відповідні виплати у день подання документів для внесення до Єдиного реєстру запису про ліквідацію банку як юридичної особи.

199. Не допускається втручання органів державної влади та інших державних органів чи їх посадових та службових осіб, будь-яких юридичних чи фізичних осіб у виконання функцій і повноважень Національного банку, Ради Національного банку, Правління Національного банку чи службовців Національного банку інакше, як в межах, визначених Конституцією України та Законом про НБУ (частина перша статті 53 Закону про НБУ). Цьому положенню кореспондує частина сьома статті 3 Закону про гарантування вкладів стосовно гарантій незалежності Фонду.

200. Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов`язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом. Шкода, заподіяна банку внаслідок такого втручання, підлягає відшкодуванню у порядку, визначеному законом (частини четверта та п`ята статті 5 Закону про банки).

201. Законодавче регулювання питань, пов`язаних з виконанням НБУ своїх функцій, установлюється або змінюється виключно Законом про НБУ. Зміна положень Закону про НБУ може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до Закону про НБУ (частина третя статті 53 Закону про НБУ).

202. Відповідно до змісту положень банківського законодавства лише реорганізація банку передбачає правонаступництво. Способи реорганізації банку передбачені статтею 26 Закон про банки. До реорганізації не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи.

203. Зміна назви акціонерного товариства (банку) без зміни його організаційно-правової форми, виключення з його назви слова "банк", виключення з видів його діяльності "діяльності комерційних банків" (КВЕД: 64.19) не є ані перетворенням цієї юридичної особи в розумінні статті 108 ЦК України (статті 87 Закону про акціонерні товариства), ані виділом в розумінні статті 109 ЦК України (статті 86 Закону про акціонерні товариства), ані припиненням шляхом злиття, приєднання або поділу в розумінні статті 106 ЦК України (статей 83-85 Закону про акціонерні товариства). Попри те, що правовий висновок щодо застосування норм права у справі №914/3587/14 (постанова від 24 квітня 2019 року) Велика Палата Верховного Суду зробила стосовно зміни найменування (типу) акціонерних товариств з відкритого або закритого на публічне або приватне, Велика Палата Верховного Суду не бачить підстав відходити від правового висновку, зробленого у мотивувальній частині зазначеного судового рішення (пункт 50), відповідно до якого сама лише зміна найменування (типу) юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи.

204. Отже, в результаті організаційних змін банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року нова банківська установа відповідно до вимог статті 17 Закону про банки не утворилась.

205. Власники ПАТ "Український інноваційний банк", приймаючи рішення про відмову від "банківської діяльності", висловили своє бажання припинити таку діяльність, яка є складовою спеціальної правосуб`єктності банку як юридичної особи, але вони не звернулись до існуючої процедури ліквідації банку за їх рішенням, передбаченої статтею 78 Закону про банки, погодження якої з боку НБУ неможливе в силу чинності у відповідного банку статусу проблемного, що відповідає як статті 78 Закону про банки так і пункту 2.4 глави 2 розділу ІІІ Положення про заходи впливу.

206. Також відповідно до банківського законодавства реорганізація банку або його ліквідація за рішенням власників має відбуватись за погодження з НБУ. Відповідного погодження не встановлено. Разом з тим банківським законодавством, зокрема статтями 16 та 46 Закону про банки, також передбачено інформування та погодження з НБУ змін до статуту банку, а також їх реєстрацію тільки після погодження таких змін НБУ. Однак весь обсяг організаційних змін банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року не погоджувався НБУ, попри те, що таке погодження є обов`язковим.

207. Банківське законодавство не передбачає правонаступництво у разі ліквідації банку. Крім того, з урахуванням частини шостої статті 77 Закону про банки, частини третьої статті 53 Закону про гарантування вкладів, пункту 3.1 глави 3 розділу ІІІ Положення про заходи впливу ліквідація банку ані за ініціативою НБУ, ані за ініціативою власників банку не може вважатись завершеною, оскільки не відповідає вимогам цих нормативних положень, що визначають момент закінчення ліквідації банку.

208. Отже, не залежно від того чи проведена ліквідація банку чи ні, банк зобов`язаний узгоджувати внесення змін до свого статуту з НБУ відповідно до вимог банківського законодавства. Ця вимога чинна незалежно від чинності Постанови НБУ про неплатоспроможність банку, Рішення Фонду про тимчасову адміністрацію, Постанови НБУ про відкликання ліцензії та ліквідацію банку, Рішення Фонду про ліквідацію банку.

209. Правочину між ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "УКРІНКОМ" щодо передачі прав та обов`язків банку не відбулось, правонаступництва в розумінні процедури реорганізації також. Іншої передбаченої статтею 512 ЦК України зміни кредитора в особі ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "УКРІНКОМ" (ПАТ "Українська інноваційна компанія") не доведено.

210. Враховуючи зазначене та встановлені обставини щодо учасників цієї справи (№925/698/16), відсутні підстави стверджувати про зміну кредитора у зобов`язанні по кредитному договору від 05 лютого 2007 року та договору поруки №2 або припинення цього зобов`язання відповідно до умов глави 50 ЦК України.

211. Стаття 15 Закону про банки дійсно передбачає, що слово "банк" може бути тільки в назві юридичної особи, яка зареєстрована НБУ як банк та має банківську ліцензію. З тієї точки зору, що ПАТ "Український інноваційний банк" є зареєстрованим НБУ як банк, але втратив банківську ліцензію та не відновив її, може видатися, що у цьому є певна невідповідність статті 15 Закону про банки. Однак розуміння статті 15 Закону про банки має не виходити за межі інших положень банківського законодавства. Дослівне тлумачення статті 15 Закону про банки в тому контексті, що відкликання банківської ліцензії призводить до необхідності виключення з назви банку слова "банк", не відповідає суті подальших процедур щодо банку, у якого відкликана банківська ліцензія, передбачених цим законодавством. Законом не передбачено виключення з назви банку слова "банк" після відкликання ліцензії банку. Банківським законодавством передбачена послідовність процедур для випадку відкликання банківської ліцензії. Перебування банку у цих процедурах з наявним у його назві словом "банк" не порушує мети спеціальних вимог до назви банку та слова "банк" у його назві, оскільки відсутність банківської ліцензії припиняє банківську діяльність банку але не припиняє сам банк з його існуючими правами та обов`язками, які виникли в результаті банківської діяльності до відкликання банківської ліцензії.

212. За змістом положень банківського законодавства (зокрема, статей 5, 74, 79 Закону про банки) недоліки в процедурах, зокрема виведення банку з ринку, можуть усуватись як незаконні та такі, що можуть порушувати права банку. Але самі по собі такі недоліки не можуть бути підставою для скасування загальної процедури виведення банку з ринку, поновлення його банківської ліцензії за наявності статусу проблемного (напр. частина десята статті 40, частина шоста статті 41, частина дванадцята статті 42 Закону про гарантування вкладів). Відповідне не спростовується зазначеною прогалиною в правовому регулюванні питання відкликання банківської ліцензії.

213. Скасування судом процедури виведення банку з ринку лише на підставі порушень порядку реалізації цієї процедури без спростування підстав, передбачених банківським законодавством для її ініціювання та реалізації, призводить до перебирання на себе судом функцій НБУ та Фонду як спеціальних органів, наділених банківським законодавством відповідними притаманними лише їм повноваженнями. Реалізація судом своїх повноважень у зазначений спосіб не відповідає вимогам статті 6, частини другої статті 19 Конституції України, статті 53 Закону про НБУ, статті 3 Закону про гарантування вкладів.

214. Суд має лише усувати порушення в зазначеній процедурі, забезпечуючи законний захист прав зацікавлених сторін цієї процедури.

215. Велика Палата Верховного Суду має розглянути питання того, чи перейшло від ПАТ "Український інноваційний банк" до ПАТ "УКРІНКОМ" (ПАТ "Українська інноваційна компанія") право вимоги за кредитним договором від 05 лютого 2007 року та договором поруки №2, яке виникло як результат здійснення ліцензованої банківської діяльності, з метою з`ясування на користь якої юридичної особи має бути здійснене стягнення за відповідною вимогою, визначене судом першої інстанції, та вирішення правової проблематики, яка склалась щодо визначення переходу прав та обов`язків від банківської установи до юридичної особи, яка не має статусу банку, фактично шляхом виключення з назви цієї банківської установи слова "банк" та виключення цією банківською установою з видів своєї діяльності "діяльності комерційних банків" (КВЕД: 64.19).

216. Дії керівництва банку, пов`язані з самостійним відновленням власних повноважень та внесенням відповідних змін до статуту ПАТ "Український інноваційний банк", не можуть виправдовуватись невиконанням НБУ перед банком своїх зобов`язань щодо повернення банківської ліцензії на підставі судових рішень у справах №№826/5325/16 та 826/14033/17, оскільки виконання цим банком вимог законодавства до його діяльності, як підстава отримання цієї ліцензії, є першочерговим.

217. Якщо банк вважає, що діями НБУ здійснене незаконне втручання у діяльність банку, то він має захищати свої права відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 5 Закону про банки, вимагаючи відшкодування заподіяної шкоди у порядку, визначеному законом.

218. Виконання судових рішень у справах №№826/5325/16 та 826/14033/17 має відбуватись відповідно до статті 115 ГПК України 1991 (статей 326 та 327 ГПК України), а не шляхом створення керівництвом банку власних процедур виведення банку з ринку, оскільки фактично суть організаційних змін банку від 13 липня 2016 року зводиться до створення власної процедури виведення проблемного банку з ринку без врахування спеціальної процедури, повноважень НБУ та Фонду, механізмів захисту кредиторів банку, передбаченої банківським законодавством.

219. ТОВ "ФК "Інвест ресурс" у своїх поясненнях також вказує на те, що "законодавство чітко передбачає як спосіб виведення банку з ринку введення ліквідаційної процедури банку, відкликання банківської ліцензії та реалізації майна банку" (т.7, а.с.73), аргументуючи існування прав, які виникли із здійснення особою банківської діяльності, після відкликання у такої особи банківської ліцензії та припинення нею здійснення банківської діяльності. Отже, воно визнає існування єдиної зазначеної спеціальної процедури виведення відповідного банку з ринку як передумови існування та гарантування прав за його кредитними договорами.

220. Права банка щодо його боржників комплексно пов`язані з його зобов`язаннями перед кредиторами. У зв`язку з цим не може процес виконання зобов`язань проблемним банком здійснюватися в порядку ліквідації цього банку, а реалізація його прав бути відділеною від цього процесу. Зокрема, відповідно до банківського законодавства (частини 6 статті 38, частини першої та п`ятої статті 52 Закону про гарантування вкладів) Фонд забезпечує вимоги кредиторів банку за рахунок реалізації вимог банку до боржників.

221. Реорганізація банку в іншу особу, або передача прав та обов`язків банку іншій особі за іншими правочинами, навіть зміна назви, якщо це тягне трансформацію носія таких прав та обов`язків, має проводитись у спосіб, який відповідає закону, а за наявності прогалин в законодавчому регулюванні загальним принципам законодавства, в першу чергу спеціального, яке регулює банківську діяльність як специфічний вид діяльності. Не можуть ставитись діями однієї особи під загрозу система банківського нагляду, встановлена банківським законодавством, та реалізація мети цього законодавства.

222. Виведення банку з ринку шляхом виключення слова "банк" з його назви та "банківської діяльності" з видів його діяльності законом не передбачено. Попри те, що закон не містить прямої заборони вказаних рішень керівників банку як таких, здійснення цього без узгодження з НБУ не відповідає загальним принципам банківського законодавства.

223. Якщо юридична особа бажає припинити банківську діяльність, то вона має як банк вийти з ринку за процедурами, які передбачені законодавством, що регулює здійснення банківської діяльності в Україні, для виведення банку з ринку під наглядом НБУ та за участю Фонду.

224. Рішення про здійснення змін у статуті відповідного банку є підставою для державної реєстрації цих змін лише за умови дотримання встановленої законом процедури погодження таких змін. Дії щодо реєстрації змін до статуту банку мають здійснюватися відповідно до частини першої статті 68 Конституції України та частин другої, третьої статті 13 ЦК України, не руйнуючи систему координації та організації банківського ринку, передбачену банківським законодавством, зокрема Законом про банки та Законом про гарантування вкладів. Порушення такого порядку не відповідає публічному порядку, а також ставить під загрозу гарантовані права інших осіб, передбачені законодавством.

225. Враховуючи зазначене, відповідна прогалина в правовому регулюванні повернення банківської ліцензії не дає підстав вважати, що на банк не розповсюджуються вимоги банківського законодавства, в тому числі і ті, що передбачають обов`язок конкретної послідовності дій Фонду щодо банку, якого визнано проблемним та який цього статусу не змінив.

226. Отже, перехід прав та обов`язків від ПАТ "Український інноваційний банк" до ПАТ "УКРІНКОМ" та наступних осіб, які заявляли про своє отримання прав та обов`язків цього банку, не міг відбуватись лише на підставі виключення кредитною установою із своєї назви слова «банк» та виключення з видів своє діяльності "банківської діяльності" без дотримання вимог банківського законодавства. Організаційні зміни банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року не відповідають вимогам банківського законодавства.

227. НБУ може поновити банківську ліцензію ПАТ "Український інноваційний банк" у разі приведення своєї діяльності у відповідність до вимог законодавства, яке регулює банківську діяльність в Україні.

228. Однак ПАТ "Український інноваційний банк" не доведено, що його стан як банку та діяльність відповідають або приведені у відповідність до вимог спеціального законодавства, яке регулює банківську діяльність. Протилежне також не спростовано доказами у справі. Судами не встановлено, а учасниками спору не доведено, що план заходів та план фінансового оздоровлення по відповідному банку було виконано в повному обсязі. Постанова Правління НБУ від 01 жовтня 2015 року №659/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії проблемних" не оскаржена та не скасована.

229. Враховуючи те, що ПАТ "Український інноваційний банк" не було припинено чи змінено у встановленому законом порядку на ПАТ "УКРІНКОМ", а відтак й ПАТ "Українська інноваційна компанія" не набуло прав банку, відсутні юридичні підстави набуття ТОВ "ФК "Інвест ресурс" (чи ТОВ "ФК "Афінаж") права відповідної вимоги до ПАТ "Юрія", попри будь-які заявлені ТОВ "ФК "Інвест ресурс" товариством правовідносини факторингу між ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ТОВ "ФК "Інвест ресурс" (чи ТОВ "ФК "Афінаж"), оскільки відповідні правочини не відповідають частині першій статті 203 ЦК України та є нікчемними у силу частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 36 Закону про гарантування вкладів.".

За вказаних обставин, враховуючі зібрані по справі відповідні матеріали та висновки, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019р. у справі №925/698/16, зокрема, про те, що ПАТ "Український інноваційний банк" не було припинено чи змінено у встановленому законом порядку на ПАТ "УКРІНКОМ", а відтак й ПАТ "Українська інноваційна компанія" не набуло прав банку, а тому колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що у даній справі відсутні підстави вважати, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" є правонаступником ПАТ "Український інноваційний банк" (ПАТ "Укрінбанк") та відповідно грошові вимоги ПАТ "Український інноваційний банк" (ПАТ "Укрінбанк") у даній справі перейшли до ПАТ "Українська інноваційна компанія".

У зв`язку з вище викладеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у визнанні встановлених судом першої інстанції грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Українська Інноваційна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітон" по справі №902/538/16 у розмірі 38067249,22грн. (позачергово), з яких: 35155885,94грн. - основний борг, 2721740,09грн. - проценти за користування кредитом, 127437,70грн. - пеня за прострочення основного боргу та 62185,49грн. - пеня за прострочення сплати процентів.

За вказаних обставин, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу прийнято з порушеннями норм права при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, щодо порушення судом норм матеріального права знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, а відтак наявні правові підстави для її задоволення.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північно - західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, в свою чергу, керуючись п.1 ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу Господарського суду Вінницького суду від 18.02.2019р. у справі №902/538/16 слід скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у визнанні грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Українська Інноваційна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітон" по справі №902/538/16 у розмірі 38 067 249,22грн. (позачергово), з яких: 35 155 885,94грн. - основний борг, 2 721 740,09грн. - проценти за користування кредитом, 127 437,70грн. - пеня за прострочення основного боргу та 62 185,49грн. - пеня за прострочення сплати процентів.

Керуючись ст.ст.129, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м.Київ задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Вінницького області від 18.02.2019р. у справі №902/538/16 скасувати.

Прийняти нове судове рішення.

У визнанні грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Українська Інноваційна компанія" (код ЄДРПОУ 05839888, вул.Сметаніна, 3А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітон" (код ЄДРПОУ 31836403, вул.Вінницька, 49-Б, смт.Сутиски, Тиврівський район, Вінницька область, 23320) по справі №902/538/16 у розмірі 38067249,22грн. (позачергово), з яких: 35155885,94грн. - основний борг, 2721740,09грн. - проценти за користування кредитом, 127437,70грн. - пеня за прострочення основного боргу та 62185,49грн. - пеня за прострочення сплати процентів - відмовити.

3. Справу №902/538/16 повернути до Господарського суду Вінницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "01" жовтня 2020 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Тимошенко О.М.