Справа № 2а-28/07

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 червня 2007р.                                                         м. Запоріжжя

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Савченко Г.В.

при секретарі  Пригожиній Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Запорізького обласного військового комісаріату, Запорізького об”єднаного міського військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання незаконними дій по відмові у призначенні пенсії,

В С Т А Н О В И В:

10 листопада 2006 року ОСОБА_1, інтереси якого в суді представляв за довіреністю ОСОБА_2, звернувся в суд з адміністративним позовом до Запорізького об”єднаного міського військового комісаріату, а після уточнення і до Запорізького обласного військового комісаріату про визнання незаконними дій щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років та про визнання існування у нього з 28 квітня 2006 року права на пенсію за вислугу років, яка передбачена п.”б” ст. 12 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб” в редакції від 4.07.2002 року, яка діяла до 29.04.2006 року.

У зв”язку з набуттям чинності ст.99 Закону України від 19.12.2006 року „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та постанови КМ України від 2 листопада 2006 року № 1522 „Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян” ухвалою суду від 22 травня 2007 року в порядку ст. 52 КАС України до участі у справі в якості відповідача залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

У позові зазначав, що з 5 серпня 1978 року по 6 серпня 1993 року (тобто 15 років 01 день) він проходив військову службу: курсантом  під час навчання на військово-юридичному факультеті Військового Червонопрапорного інституту Міністерства оборони СРСР, а потім на різних посадах в органах військової прокуратури, відкіля був звільнений у запас за службовою невідповідністю.

Після звільнення з 22 квітня 1996 року по 13 квітня 1999 року працював у Запорізькій митниці, з 15 квітня 1999 року по 16 березня 2000 року – в АКБ „Індустріалбанк”, а з 21 березня 2000 року по теперішній час – на ВАТ „Запоріжсталь”.

2 листопада 2005 року позивачу виповнилося 45 років, а станом на 28 квітня 2006 року його загальний трудовий стаж став дорівнюватися 25 календарним рокам, з яких 15 років 01 день становила військова служба, а 9 років 11 місяців 29 днів – інша робота. У зв”язку з цим 28 квітня 2006 року він звернувся до Запорізького об”єднаного міського військового комісаріату з заявою, в якій просив призначити йому пенсію військовослужбовця за вислугою років.

15 травня 2006 року листом Запорізького ОМВК позивач був повідомлений про те, що він не має право на пенсію, оскільки 29 квітня 2006 року набув чинності Закон України „Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців”, відповідно до якого право на пенсію за вислугу років з врахуванням трудового стажу мають військовослужбовці, у разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, за наявності в них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, а позивач звільнений у віці 37 років.

Посилаючись на те, що із заявою про призначення пенсії він звернувся 28 квітня 2006 року, тобто до набрання чинності п.”б” ст. 12 Закону „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби” у редакції від 4.04.2006 року та зважаючи на дію нормативно-правових актів у часі, після уточнення позовних вимог просив визнати з 28.04.2006 року протиправними та незаконними дії суб”єктів владних повноважень – Запорізького ОМВК та Запорізького ОВК щодо відмови у призначенні йому пенсії за вислугу років, яка передбачена п.”б” ст. 12 Закону в редакції від 9.04.1992 року із змінами від 4.07.2002 року, а також визнати  наявність у нього з 28.04.2006 року права на пенсію за вислугу років у розмірі 3998 гр. 16 коп.

Ухвалою суду провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 про визнання у нього права на пенсію за вислугу років у розмірі 3998 гр. 16 коп. закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 157 КАС України.

Відповідачі по справі проти позову заперечували.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1   підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно вимог до ч.1 ст. 48 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, дія  якої зупинена на 2007 рік згідно із Законом України від 19.12.2006 рік „Про державний бюджет України на  2007 рік”, а отже на час виникнення спору зупинена на ще не була, заяви про призначення пенсії звільненим із служби особам офіцерського складу,  які мають право на пенсію за цим  Законом, подаються до органів пенсійного забезпечення Міністерства оборони України. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного пенсійного органу письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою – дата їх відправлення.

Згідно частин 2 та 3  зазначеної статті Закону у разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику роз”яснюється, які документи він повинен надати додатково. При наданні ним цих документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз”яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою, зазначені в частині першій цієї статті.

Особа, яка звернулася за призначенням пенсії, пред”являє паспорт або інший документ, що засвідчує особу.

Згідно ж ст. 49 Закону, до зупинення її дії на 2007 рік, пенсії  особам офіцерського складу, які мають право на пенсію за цим Законом, призначають органи пенсійного забезпечення МО України.

Документи про призначення пенсії розглядаються органами, що призначають пенсії, у строк не пізніше 10 днів з дня їх надходження.

Судом встановлено, що із заявою  про призначення пенсії за вислугу років  ОСОБА_1 звернувся особисто 28 квітня 2006 року до Запорізького об”єднаного міського військового комісаріату( а.с.6).

Відповідно до вимог п.6 Інструкції по організації роботи по пенсійному забезпеченню військовослужбовців та членів їх сімей і соціальному обслуговуванню пенсіонерів у МО України, на районні військові комісаріати покладається оформлення документів для призначення пенсій звільненим з військової служби військовослужбовцям.

Перелік документів, які для призначення пенсії за вислугу років звільненим з військової служби військовослужбовцям районний військовий комісаріат оформлює та подає в обласний військовий комісаріат, зазначений у п.21 Інструкції та передбачає  оформлену відповідно до додатку № 1 до п. 21 Інструкції заяву про призначення пенсії., розрахункову книжку військовослужбовця, грошовий атестат або документ, який їх замінює.

Повністю та правильно оформлені документи на пенсію в 7-денний строк з дня надходження заяви подаються в обласний військовий комісаріат(п.30 Інструкції).

Подана ОСОБА_1 заява за формою та змістом не відповідала вимогам п.21 Інструкції, однак була зареєстрована 28.04.2006 року. Заходів для правильного оформлення документів Запорізький ОМВК не прийняв і документи до Запорізького ОВК для вирішення питання про призначення пенсії ОСОБА_1 не направив . Крім того, виходячи з положень п.п.6-12, п.32  Інструкції , рішення про призначення або про відмову у призначенні пенсії було  віднесено до компетенції Запорізького  ОВК, а не Запорізького ЗМОВ, тому повноважень відмовляти у призначенні пенсії останній не мав. У зв”язку з цим суд приходить до висновку про обгрунтованість позову ОСОБА_1 щодо визнання  дій Запорізького ОМВК , пов”язаних з призначенням йому пенсії за вислугу років, протиправними та вважає за необхідне зобов”язати Запорізький МОВ вчинити дії по направленню заяви позивача про призначення пенсії для розгляду в Запорізький ОВК, який повинен вирішити питання щодо можливості направлення подання про призначення пенсії ОСОБА_1  компетентному органу, яким на теперішній час є Головне Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Оскільки  заява ОСОБА_1 про призначення пенсії до Запорізького ОВК не направлялась і особисто від позивача також не надходила, рішення про призначення або відмову в призначенні йому пенсії у порядку, передбаченому п.41 Інструкції, вказаним суб”єктом оскарження не приймалося з незалежних від нього причин. Таким чином, з боку Запорізького ОВК будь-яких порушень прав та інтересів ОСОБА_1, пов”язаних з призначенням йому пенсії, припущено не було, у зв”язку з чим   вимоги позивача до зазначеного суб”єкта оскарження суд вважає безпідставними.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158- 163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги  ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії Запорізького об”єднаного міського військового комісаріату щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років - протиправними.

Зобов”язати Запорізький об”єднаний міський військовий комісаріат направити   заяву ОСОБА_1 від 28 квітня 2006 року з доданими документами  та документом про реєстрацію  до Запорізького обласного військового комісаріату для вирішення питання  щодо направлення   до Головного Управління Пенсійного фонду України  в Запорізькій області подання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя: :(підпис)

Постанова не набрала законної сили, видано для ознайомлення.

З оригіналом згідно

Суддя                         Г.В.Савченко

ОСОБА_3Прігожина