ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2020 справа № 914/1459/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Кидисюка Р.А. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Фізичної особи-підприємця Пелешка Михайла Юрійовича, м.Львів

до відповідача Державного підприємства «Сколівський військовий лісгосп», м.Сколе Львівської області

про: стягнення 43941,75 грн заборгованості за Договором купівлі-продажу №250 від 05.12.2017

За участю представників сторін: не викликались

Судові процедури

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Пелешка Михайла Юрійовича до Державного підприємства «Сколівський військовий лісгосп» про стягнення 43941,75 грн заборгованості за Договором купівлі-продажу №250 від 05.12.2017.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2020 справу №914/1459/20 передано на розгляд судді Кидисюку Р.А.

Ухвалою суду від 22.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без судового засідання та без виклику сторін.

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором купівлі-продажу №250 від 05.12.2017 в частині повної оплати вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за Договором.

Заперечення відповідача

У відзиві на позовну заяву (вх.№21779/20 від 16.07.2020) відповідач позовні вимоги визнав. Зазначив, що відповідно до Наказу міністерства оборони України від 04.03.2019 р.№94 «Про реорганізацію Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», дане підприємство було реорганізоване шляхом виділу з його складу відокремлених підрозділів, зокрема «Сколівського військового лісгоспу», до яких переходять за розподільчим балансом у відповідній частині майно, права та обов`язки, у тому числі щодо здійснення охорони, захисту, використання а відтворення лісів на закріплених лісових земельних ділянках. 24.06.2019 р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проведено державну реєстрацію Державного підприємства «Сколівський військовий лісгосп» (43074458) як окремої юридичної особи. Відповідач просив у зв`язку з важким фінансовим становищем розстрочити стягнення заборгованості в розмірі 43941,75 грн рівними частинами на 6 місяців.

Обставини справи

05.12.2017 р. між Сколівським військовим лісгоспом Державного підприємства «Івано-Франківський ліспромкомбінат» (Покупець) та Фізичною особою-підприємцем Пелешком Михайлом Юрійовичем (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №250 (Договір), відповідно до пункту 1 якого Продавець зобов`язався передати шкіряне взуття (Товар), а Покупець - прийняти та оплатити Товар на умовах, викладених в даному договорі.

Розділом 2 Договору визначено, що ціна однієї пари взуття складає 950 грн без ПДВ. Покупець зобов`язаний оплатити вартість Товару протягом трьох місяців з дня отримання. Загальна сума Договору складає 31500,00 грн без ПДВ. Покупець здійснює оплату вартості Товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу взуття шкіряне утеплене «Берці» у кількості 34 пар на загальну суму 32300,00 грн без ПДВ, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією накладної №2018/02 від 05.02.2018.

Всупереч взятим на себе зобов`язанням за Договором відповідач не оплатив вартість переданого позивачем товару, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем.

Відповідно до долученого до позовної заяви розрахунку розміру позовних вимог окрім суми основного боргу у розмірі 32300,00 грн, 2040,35 грн 3 % річних, 3690,50 грн інфляційних нарахувань та 5910,90 грн пені.

Відповідач позовні вимоги визнав повністю, просив суд розстрочити виконання рішення строком на 6 місяців рівними частинами.

Позиція суду

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов`язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Господарські зобов`язання між сторонами виникли на підставі укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу №250 від 05.12.2017.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 3 статті 670 ЦК України визначено, що якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов`язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Всупереч взятим на себе зобов`язанням за Договором відповідач вчасно не оплатив вартість поставленого товару.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частина 2 статті 625 боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України визначено поняття неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У відзиві на позовну заяву (вх.№21779/20 від 16.07.2020) відповідач позовні вимоги визнав, просив у зв`язку з важким фінансовим становищем розстрочити стягнення заборгованості в розмірі 43941,75 грн рівними частинами на 6 місяців.

Зазначив, що важке фінансове становище зумовлене тим, що підприємство є правонаступником Сколівського військового лісгоспу ДП «Івано-Франківський військовий лісгосп», котрий мав заборгованість по заробітній платі та податковий борг. На можливість сплати коштів впливає те, що 30.10.2019 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів ДП «Сколівський військовий лісгосп» в межах зведеного виконавчого провадження, які містяться на рахунках в АТ «Ощадбанк». Підприємство є підзвітним Міністерству оборони України, майно передане у господарське відання, підприємство є госпрозрахунковим, отримує основний дохід виключно за рахунок здійснення своєї господарської діяльності та не отримує дотацій і пільг з державного бюджету.

На підтвердження важкого фінансового становища відповідачем до відзиву долучено копії постанови про арешт коштів №59575345 від 31.20.2019, балансу та довідки про фінансові результати.

Частиною 1 статті 239 ГПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 32300,00 грн заборгованості за Договором купівлі-продажу №250 від 05.12.2017, 2040,35 грн 3 % річних, 3690,50 грн інфляційних нарахувань, 5910,90 грн пені та надання розстрочення виконання рішення рівними частинами строком на три місяці до кінця 2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати

За звернення до суду з позовною заявою майнового характеру позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи квитанцією від 12.06.2020.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 12, 20, 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Сколівський військовий лісгосп» (82600, Львівська обл., Сколівський р-н, місто Сколе, ВУЛИЦЯ ГЕРОЇВ МАКІВКИ, будинок 28; ідентифікаційний код 43074458) на користь Фізичної особи-підприємця Пелешка Михайла Юрійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 32300,00 грн (тридцять дві тисячі триста гривень) заборгованості за Договором купівлі-продажу №250 від 05.12.2017, 2040,35 грн (дві тисячі сорок гривень 35 копійок) 3 % річних, 3690,50 грн (три тисячі шістсот дев`яносто гривень 50 копійок) інфляційних нарахувань, 5910,90 грн (п`ять тисяч дев`ятсот десять гривень 90 копійок) пені та 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні) відшкодування витрат на оплату судового збору, з ростроченням виконання рішення суду рівними частинами строком на три місяці до кінця 2020 року за наступним графіком погашення заборгованості:

- жовтень 2020 р. - 15347,92 грн (п`ятнадцять тисяч триста сорок сім гривень 92 копійки);

- листопад 2020 р. - 15347,92 грн (п`ятнадцять тисяч триста сорок сім гривень 92 копійки);

- грудень 2020 р. - 15347,91 грн (п`ятнадцять тисяч триста сорок сім гривень 91 копійка).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 01.10.2020.

Суддя Р.А. Кидисюк