Справа № 2-2485

                                                                                                                                                                                   2008р.

                                                                            Р І Ш Е Н Н Я

                                                                  І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

31 липня 2008р. Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого

                                                      судді Мусієнко Н.М.,

                                       при секретарі Кравченко Г.Ю.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Запорізької міської ради, 3-і особи ОСОБА_3, Перша Запорізька державна нотаріальна контора, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, факту проживання однією сім’єю, визначення долі в спільній частковій власності, та визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування, суд, -

                                                                      ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування, факту проживання однією сім’єю, визначення долі в спільній частковій власності, встановлення факту належності правовстановлюючого документу. В позовній заяві вказали,  що 27.11.1996р. померла ОСОБА_4.

      Їй на праві  спільної сумісної власності  належала  частка квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло №1530, виданому Запорізьким заводом феросплавів 03.04.1995р.  

      Співвласниками квартири є позивачі ОСОБА_1  та  ОСОБА_2 Спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_4 на день її смерті не було, до нотаріальної контори на протязі шести місяців з дня її смерті ніхто не звертався.

       Померла ОСОБА_4 є  їх дальньою родичкою. Батько ОСОБА_1, чоловік ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  є її внучатим племінником. Оскільки інших родичів у ОСОБА_4 не було, вона  фактично проживала  в родині позивачів, була членом їх сім’ї.  

       В 1981р. вони разом одержали в користування квартиру  АДРЕСА_2 на підставі  ордеру від  11.07.1981р.

      В 1994р. ОСОБА_3 був знятий з реєстрації, оскільки фактично  припинив подружні відносини з ОСОБА_2 і став проживати окремо. 03.04.1995р. квартира  була приватизована на трьох осіб: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Позивачі разом з ОСОБА_4 вели спільне господарство, мали спільний бюджет. У зв’язку з похилим віком і станом здоров?я  ОСОБА_4 потребувала  постійного догляду, який здійснювали, позивачі.             Після смерті ОСОБА_4 позивачі продовжують користуватися належною їй часткою квартири. Ніяких претензій до них з боку будь-яких осіб, чи установ з приводу квартири не пред’являлося. Спадкоємців за законом попередніх черг після смерті  ОСОБА_4 не має.

На підставі ст. 1264 ЦК України, та в зв’язку з проживанням з померлою більше ніж 5 років однією сім’єю, просять встановити факт проживання однією сім’єю з померлою ОСОБА_4, визначити її частку в приватизованій квартирі в розмірі 1/3 частини, та визнати їх право власності після померлої ОСОБА_4 по 1/6 частині кожному. Крім того встановити факт приналежності правовстановлюючого документу – свідоцтва про право власності на житло №1530 виданого Запорізьким феросплавним заводом 03.04.1995р. на ім’я ОСОБА_5, належить ОСОБА_4.  

У судовому засіданні представник позивача, позивачка підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Представник відповідача заперечень проти задоволення позову не має, надав суду заяву про розгляд справи в відсутності його представника.

       Треті особи, ОСОБА_3, Перша Державна нотаріальна контора, заперечень проти позову не мають, в судове засідання не з’явилися, поважних причин неявки суду не надали, про час розгляду справи повідомлялися своєчасно, тому суд вважає можливим розглянути справу в їх відсутності на підставі наявних матеріалів.

      Допитані судом свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 суду пояснили, що позивачі тривалий час сумісно проживали з померлою ОСОБА_4, вели спільне господарство, турбувалися про неї, приймали участь в її похованні, а після її смерті користуються всією квартирою. Крім того ім’я по батькові покійної ОСОБА_4, було Никифорівна, так  всі  до неї зверталися, Миколаївною її не звали.    

      Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного:

У відповідності до ст.1264 УК України, особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім’єю не менше ніж п’ять років до часу відкриття спадщини, визнається спадкоємцем за законом  четвертої черги. Згідно п. 5 Прикінцевих та перехідних положень до чинного ЦК,  правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Спадщина після смерті ОСОБА_4 відкрилася  27.11.1996р., але ніким із спадкоємців до теперішнього часу не приймалася. Згідно довідки Першої Державної нотаріальної контори №2052 від 31.05.2008р. спадкова справа після померлої ОСОБА_4 не заводилась. Таким чином,  позивачі вважаються,  такими, що мають право на одержання спадщини померлої, як спадкоємці четвертої черги, оскільки спадкоємці іншої черговості відсутні.

Одержати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі  вони не мають можливості, тому що підтвердити факт проживання однією сім’єю зі спадкодавцем не менше ніж п’ять років до часу відкриття спадщини можливо тільки в судовому порядку.

Крім того,  в свідоцтві про право власності помилково зазначено  по-батькові ОСОБА_4 вказано - Миколаївна, замість Никифорівна.

В свідоцтві на право власності на квартиру не були виділені частки кожного із співвласників.

Згідно ч. 2 ст. 370 ЦК України,  вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними,  якщо інше  не  встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Тому вважається, що кожному із співвласників  квартири  АДРЕСА_3, в тому числі і померлій ОСОБА_4,  належить по 1/3 частці квартири.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму  Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» N 5, від 31.03.1995р., зі змінами від 25.05.1998р., «у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов’зане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз’яснює  заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах». Тому суд розглядає справу в  порядку позовного провадження.            

 Крім свідчень свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, підтвердженням факту проживання позивачів однією сім’єю з померлою ОСОБА_4 є ордер №3239 від 11.06.1981р., виданий ОСОБА_3, розпорядженням Запорізького державного заводу феросплавів, в якому значиться матір’ю ОСОБА_3 – ОСОБА_4, та свідоцтво про право власності на житло №1530 від 03.04.1995р., де співвласником в спільній частковій власності є ОСОБА_4

 Тому суд вважає вимоги  такими, що підлягають задоволенню.

 Керуючись ст.ст.10,60,212- 215 ЦПК України, ст.ст. 370,1220,1221,1264,1268 ЦК України, суд, -

                                                                В И Р І Ш И В :

      Позов - задовольнити.

       Встановити факт, що свідоцтво про право власності на житло №1530, видане Запорізьким заводом феросплавів 03.04.1995р. на ім’я ОСОБА_5 про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_4, на праві спільної сумісної власності, належить ОСОБА_4.        

       Визначити частки в праві власності на квартиру АДРЕСА_5 за  ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2  по 1/3 частці за кожним.

       Встановити факт проживання однією сім?єю  ОСОБА_4  з ОСОБА_1 та ОСОБА_2  на протязі з 1981 року по день смерті ОСОБА_4 27.11.1996 року в квартирі за адресою: АДРЕСА_6.

       Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2 - право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_7, по 1/6 частці за кожним,  в порядку спадкування   після смерті ОСОБА_4, яка померла 27.11.1996р.

       Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя :