Справа № 2-4227/07

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м     У к р а ї н и

    03 вересня  2007 року   Ленінський районний  суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого  - судді  Савченко Г.В.,

при секретарі         Прігожиній Г.В.,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа: друга держнотконтора  м.Запоріжжя про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності,-

                             В С Т А Н О В И В :

    Позивачка ОСОБА_1  звернулася до Ленінського районного суду м.Запоріжжя з позовом про визнання  недійсним договору дарування  на 19/50 частин житлового будинку  № 213 по вул.. Ульянова в м.Запоріжжі, а також  поновити   право власності на спірні частини  зазначеного житлового будинку.

           У судовому засіданні позивачка, наполягаючи на своїх вимогах пояснювала, що  07.12.1993 року вона заключила договір  дарування з відповідачкою, за умовами якого, право власності на  19/50 частин житлового будинку  № 213 по вул.. Ульянова в м.Запоріжж повинно перейти ОСОБА_2

             Помилково вважаючи, що зазначений  договір  підрозумує  потрібний догляд, здійснення матеріальної допомоги, а також всебічного утримання  до моменту смерті  дарувальниці,  ОСОБА_1 підписала договір без зауважень до нього.

          У липні 2007 року позивачці стало відомо, що умови  підписаного договору, не співвпадають з її намірами і не передбачають ні яких обов”язків з боку відповідачки. Тому, на підставі вищевказаних обставин просить суд визнати договір дарування недійсним, поновивши за нею право власності на 19/50 частин житлового будинку  № 213 по вул.. Ульянова в м.Запоріжжі.

          Відповідачка у судове засідання не з”явилася, письмово повидомила суд про слухання справи без її участі, не заперечує проти розірвання зазначеного договору дарування з ОСОБА_1

           Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивачки, суд вважає позов обгрунтований, заснований на Законі та такий, що підлягає задоволенню у повному обсязі за слідуючими підставами:

           У судовому засіданні встановлено, що заключений між позивачем та відповідачем   договір дарування, вчинений  без наміру  створення правових наслідків, і по встановленним  статтею 234 ЦК України правилам є  фіктивний.

          Так, з пояснень позивачки вбачається, що підписуючи договір дарування вона очикувала всебічне утримання з боку відповідачки, і тількі на таких умовах відповідачка мала право розпоряджатися частиною житлового будинку після смерті дарувальника.

           Зміст зазначеного  договору передбачає  інші умови, права та обов”язкі  сторін. Таким чином, позивачка вчинила правочин, помиляючись щодо обставин, які мають істотне значення. Цивільним кодексом України  передбачені  правові наслідки вчинення таких договорів. Одним з таких наслідків є визнання таких правочинів недійсними.

            Що стосується питання про поновлення права власності на  частину житлового будинку, то відповідно до чинного законодавства, наявність у власника майна правовстановлюючих документів, підтверджують його  право власності.

          Крім того,   помилково заключений договір, який  визнаний судом недійсним,  не створює для сторін юридичних наслідків.

           Тому, враховуючи  усі вищевкзані обставини та  

    Керуючись ст.ст. 216, 229, 234  ЦК України,  ст.ст. 10, 60, 212, 228 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

       Позов  задовільнити.

             Договір дарування   заключений 07.12.1993 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2   визнати   недійсним.

              На рішення суду протягом десяти днів може бути подана заява про апеляціне оскарження, після чого, протягом двадцяти днів може бути подано апеляціна скарга до Апеляційного суду Запорізької області.

    Суддя