Справа № 127/26597/19

Провадження № 22-ц/801/1688/2020

Категорія: 30

Головуючий у суді 1-ї інстанції Венгрин О. О.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 рокуСправа № 127/26597/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Ковальчука О.В., Панасюка О.С.,

з участю секретаря судового засідання: Безрученко Н.Р

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу №127/26597/19 за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_5 , за участі органу опіки і піклування Вінницької міської ради, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу житлового будинку, земельної ділянки

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2020 року, повний текст якого складено 17 липня 2020 року, ухвалене у складі судді Венргин О.О.

встановив:

В вересні 2019 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участі органу опіки і піклування Вінницької міської ради, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу житлового будинку, земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з 30.10.1998 р. з відповідачем ОСОБА_3 вони перебували у шлюбі, від якого є діти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05.06.2018 р. шлюб розірвано. Після розірвання шлюбу діти залишились проживати з матір`ю ОСОБА_3 в будинку по АДРЕСА_1 , що на земельній ділянці, площею 1000 кв. м, які були придбані 09.06.2009 р. під час шлюбу. Згодом, після здійснення добудов до будинку на ім"я ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності від 19.11.2009 р. і державний акт на земельну ділянку від 08.11.2011 р. Будинок і земельна ділянка були спільним сумісним майном подружжя.

15.12.2017 р. між ОСОБА_3 і ОСОБА_7 були укладені договори купівлі-продажу житлового будинку і земельної ділянки, що по АДРЕСА_1 .

Відчуження зазначеного майна відбулось не в інтересах сім`ї, без згоди позивача, без погодження з ним умов договорів та з порушенням прав неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , яка на час укладення договорів мала право користування будинком. Твердження, що неповнолітня ОСОБА_2 має право на проживання в помешканні по АДРЕСА_2 не відповідає дійсності. З укладенням договору купівлі-продажу будинку відповідач ОСОБА_3 не врахувала житлові права неповнолітньої дочки і позбавила її права користування будинком. При цьому дозволу від органу опіки і піклування на продаж будинку, право користування яким мала неповнолітня дитина, отримано не було. Згідно ст. 224 ЦК України правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ст. 71 цього Кодексу), є нікчемним.

На підставі зазначеного просив визнати недійсними договір купівлі-продажу житлового будинку від 15.12.2017 р., реєстр №1464 і договір купівлі-продажу земельної ділянки від 15.12.2017 р., реєстр №1465, що укладені між ОСОБА_3 і ОСОБА_7 , посвідчені приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О.М.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підстави, передбачені ст.ст. 215, 203 ЦК України для визнання недійсними договору купівлі-продажу житлового будинку від 15.12.2017 р., реєстр №1464 і договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.12.2017 р., реєстр №1465, що укладені між ОСОБА_3 і ОСОБА_7 , посвідчені приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О.М- відсутні.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 вказує, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуваний договір був укладений без попередньої згоди служби у справах дітей. Також в апеляційній скарзі зазначив, що твердження суду першої інстанції про, що на момент укладання спірного договору ОСОБА_3 проживала разом з неповнолітньою ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_2 , протирічать обставинам та матеріалам справи. Також позивач в апеляційній скарзі зазначає, що продаж будинку був здійснений не за його згодою, оскільки дозвіл який міститься в матеріалах справи надавався ним при продажі іншого спільного нерухомого майна і яким чином він потрапив до нотаріуса при продажі будинку йому не відомо.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

11 вересня 2020 року на адресу Вінницького апеляційного суду від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що права неповнолітньої дочки ОСОБА_2 при укладанні оспорюваного договору порушені не були, суд ухвалив правильне рішення. Просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 апеляційну скаргу підтримали з посиланням на викладені в ній обставини.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник адвокат Усов Ю.В. в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали, просили суд залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнала, просила суд залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник органу опіки і піклування Вінницької міської ради в судове засідання та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_5 в судове засідання не з`явились про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомили, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону відповідає.

Так, по справі встановлено, що сторони ОСОБА_1 і ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 30.10.1998 р., від якого є діти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05.06.2018 р. шлюб розірвано. (а.с. 5-9, 10 т. 1) Після розірвання шлюбу діти залишились проживати з матір`ю ОСОБА_3

Будинок і земельна ділянка по АДРЕСА_1 були спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_3

10.10.2017 р. ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_3 24500,00 дол. США, про що свідчить його розписка. (а.с. 43 т. 1) Відповідач ОСОБА_3 стверджує, що зазначені кошти є грошовою компенсацією вартості 1/2 частки будинку і земельної ділянки по АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_1 . Сторона позивача цього твердження не спростувала.

10.10.2017 р. ОСОБА_1 своєю заявою надав згоду на укладення договорів купівлі-продажу будь-якого нерухомого майна його дружиною ОСОБА_3 на умовах та за ціною, які будуть визначені нею самостійно. В заяві зазначено, що укладення цих договорів відповідає їх спільному волевиявленню і договори укладаються в інтересах сім`ї. Заява посвідчена приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павліченко Г.В. (а.с. 42 т. 1)

Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 15.12.2017 р., посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О.М., реєстраційний №1464, ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_7 (тепер ОСОБА_7 ) купила житловий будинок по АДРЕСА_1 за 271000,00 грн. (а.с. 97 т. 1)

В п. 8 зазначеного договору йдеться про те, що продаж житлового будинку здійснюється за письмовою згодою чоловіка продавця - ОСОБА_1 (заява від 10.10.2017 р.)

В п. 7 зазначеного договору зазначено, що продавець свідчить, що її дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає та має право користування житлом по АДРЕСА_2 .

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.04.2018 р., ОСОБА_3 отримала у спадщину після смерті матері ОСОБА_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , дві квартири: по АДРЕСА_3 і по АДРЕСА_2 . Тобто, на час укладення зазначеного договору купівлі-продажу будинку відповідач ОСОБА_3 мала у користуванні дві квартири (а.с. 44, 45 т. 1).

Згідно повідомлення Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради від 28.10.2019 р. відсутня інформація про реєстрацію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в м. Вінниці. (а.с. 49 т. 1)

З витягу домової книги для прописки (реєстрації) громадян, які проживають в будинку по АДРЕСА_1 , вбачається, що під №9 в книзі записаний ОСОБА_1 , який зареєстрований 13.08.2010 р., а далі під номерами 1, 2, 3 записані ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , дата реєстрації усіх - 12.01.2011 р.( а.с.161-167 т. 1).

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.12.2017 р., посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О.М., реєстраційний №1465, ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_7 купила земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер 0510136600:02:070:0010, що по АДРЕСА_1 , за 1013000,00 грн. (а.с. 124 т. 1) В п. 8 зазначеного договору йдеться про те, що продаж земельної ділянки здійснюється за письмовою згодою чоловіка продавця - ОСОБА_1 (заява від 10.10.2017 р.).

Копії документів, які стосуються укладення договорів купівлі-продажу будинку і земельної ділянки, що по АДРЕСА_1 від 15.12.2017 р., надані приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О.М. на ухвалу суду (а.с. 96-157 т. 1).

Відповідно до копії договору іпотеки від 19.12.2017 р., ОСОБА_7 передала в іпотеку ОСОБА_5 в забезпечення виконання договору позики від 18.12.2017 р. житловий будинок по АДРЕСА_1 і земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер 0510136600:02:070:0010, що по АДРЕСА_1 (а.с. 75-77 т. 1 ).

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 06.02.2020 р. відповідач ОСОБА_3 є власником квартири по АДРЕСА_5 . (а.с. 228-230, 232 т. 1) В зазначеній квартирі відповідач ОСОБА_3 зареєстрована з 2020 р. Дочка ОСОБА_2 в квартирі не зареєстрована.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Судом першої інстанції було з`ясовано, що позивач, як батько, не надає згоди на реєстрацію дочки в квартирі, що підтверджується копією акту від 27.02.2020 р. про неявку позивача на реєстрацію дитини (а.с. 235 т. 1 ) . Сторона позивача цього твердження не спростувала. Відповідач ОСОБА_3 пояснила, що ремонт в помешканні по АДРЕСА_5 завершено, ще потрібно завезти меблі і, вони з дочкою будуть проживати у цій квартирі.

Згідно ст. 215 ч. 1 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

З огляду на викладене, апеляційний суд визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, про те що дитина ОСОБА_2 власником будинку по АДРЕСА_1 не була. На час укладення договору купівлі продажу оскаржуваного будинку по АДРЕСА_1 , малолітня ОСОБА_2 не була зареєстрована у вказаному будинку та у цей час проживала разом з матір`ю ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_2 в право власності на яку перейшло ОСОБА_3 в порядку спадкування. Відчужуваний відповідачкою ОСОБА_3 будинок був спільною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції правильно вважає, що позивач в обґрунтуванні позову помилково керується ст. 224 ЦК України (правові наслідки вчинення правочину без дозволу органу опіки та піклування) і ст. 71 ЦК України (правочини, які вчиняються з дозволу органу опіки і піклування), оскільки вони регулюють укладення правочинів опікунами і піклувальниками. Дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,невідноситься до дітей, позбавлених батьківського піклування (відповідно до ст. 2 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей"), має обох батьків ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , які є законними представниками відповідно до ст. 242 ч. 1 ЦК України. В зв`язку з цим дозвіл на укладення правочину (відчуження будинку) при наявності іншого житла, користування яким забезпечено дитині, не був потрібен.

Поряд з цим апеляційний суд звертає увагу на те, що неправдиве повідомлення батьками, які є одночасно законними представниками неповнолітньої або малолітньої особи, про відсутність прав дитини на майно, яке відчужується, не може бути підставою для визнання правочину недійсним за позовом батьків, які зловживали своїми правами законних представників дитини, а може спричинити інші передбачені законодавством наслідки, які застосовуються органами опіки та піклування. (Постанова ВСУ від 22.06.2016 у справі № 6-1024цс16)

Судом першої інстанції встановлено, що оспорюваний правочин не суперечить правам та інтересам дитини, не звужує обсяг її майнових прав і не порушує охоронювані законом інтереси дитини не зменшує її права та інтереси щодо житлового приміщення.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що договір купівлі продажу житлового будинку від 15.12.2017 р., реєстр №1464 був укладений без попередньої згоди служби у справах дітей, з огляду на встановлені у справі обставини є безпідставними.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже, висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем підстав для визнання недійсними договору купівлі-продажу житлового будинку від 15.12.2017 р., реєстр №1464 і договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.12.2017 р., реєстр №1465, що укладені між ОСОБА_3 і ОСОБА_7 , є законним і обґрунтованим. Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 367, 368, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: І.В. Міхасішин

Судді: О.В. Ковальчук

О.С. Панасюк