24.09.20

22-ц/812/1481/20

Провадження №22-ц/812/1481/20

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 вересня 2020 року м. Миколаїв

справа № 488/3440/18

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Локтіонової О.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Цуркан І.І.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва, ухвалене 14 грудня 2018 року під головуванням судді Лазаревої Г.М., повний текст якого складений цього ж дня,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, посилаючись на те, що з 07 жовтня 2011 року перебувала з відповідачем у шлюбі, який розірвано 25 червня 2014 року, мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вказала позивач, донька знаходиться на її утриманні, відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, хоча має стабільний високий дохід. Донька страждає на захворювання: гемангіоендотеліома м`яких тканин шиї зліва, є дитиною-інвалідом, крім того на протязі тривалого часу спостерігається у кардіолога та ортопеда, часто хворіє різного роду застудними захворюваннями, а тому потребує постійного динамічного спостереження лікарів, періодичного лікування, оздоровлення, посиленого вітамінізованого харчування, що потребує матеріальних витрат. Позивачка на даний час не працює у зв`язку з необхідністю догляду за малолітньою дитиною, а тому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання доньки в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. до досягнення дитиною повноліття.

Заочним рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 14 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 07 серпня 2018 року і до повноліття дитини, але не менш 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 02 липня 2020 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 14 грудня 2018 року залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись порушення норм процесуального та матеріального права, необґрунтованість та незаконність рішення суду першої інстанції, просив його скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апелянт вказує, що про розгляд справи йому не було відомо, жодної повістки чи повідомлення про виклик до суду він не отримував, оскільки з жовтня 2013 року працював у м. Черкаси де постійно проживав в зв`язку з роботою, про що знала позивачка, але приховала ці відомості від суду, а суд в свою чергу не взяв до уваги наявні в матеріалах справи докази про його неповідомлення, не надав їм належної оцінки та ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права. Крім того, визначаючи розмір аліментів суд першої інстанції жодним чином не обґрунтував свого рішення, не навів обставин, передбачених ст. 182 СК України, які були враховані ним при визначенні саме такого розміру аліментів.

Відзиву на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 не надходило.

В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 - адвокат Лисенко В.С. - підтримала доводи і вимоги апеляційної скарги, також пояснила, що розмір аліментів, стягнутих з відповідача, є надмірно високим з огляду на його майнове становище, до того ж з 27 грудня 2019 року він був звільнений з роботи та на теперішній час не працює, отримує допомогу по безробіттю у розмірі 1 200 грн.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч. 3 ст.376 ЦПК України розгляд судом справи за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою, є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Матеріали справи свідчать, що відповідачу судом першої інстанції за місцем його реєстрації двічі направлялася повістка про виклик у судове засідання, однак 27.09.2018 року зворотнє поштове повідомлення повернулося до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 31).

Зазначене не може вважатися належним повідомленням учасника справи про дату, час і місце засідання суду.

Судом 12.11.2018 року вдруге була направлена повістка про виклик відповідача у судове засідання та 19.11.2018 року зворотнє поштове повідомлення повернулося до суду з відміткою про отримання повістки особою за довіреністю - ОСОБА_4 (а.с. 35).

Згідно ч. 3 ст. 130 ЦПК України, якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.

Як зазначав ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, за адресою: АДРЕСА_1 , на яку судом направлялися повістки, він є єдиною зареєстрованою особою та з жовтня 2013 року по грудень 2019 року включно там не проживав, а постійно мешкав у в м. Черкаси, так як працював у Головному територіальному управлінні юстиції Черкаської області. Особа з прізвищем ОСОБА_4 йому не знайома та не є його родичом.

Факт роботи ОСОБА_2 у Головному територіальному управлінні юстиції Черкаської області на посаді головного спеціаліста відділу систематизації законодавства, правової роботи та правової освіти підтверджується довідкою ГТУЮ у Черкаській області від 06.06.2020 року. (а.с. 78).

За таких обставин, матеріали справи не містять доказів належного повідомлення відповідача про розгляд справи Корабельним районним судом м. Миколаєва за позовом ОСОБА_1 до нього про стягнення аліментів на дитину.

Таким чином, наявні підстави для скасування рішення суду.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги може скасувати судове рішення, яким закінчено розгляд справи з направленням справи для розгляду до суду першої інстанції тільки у випадку, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної підсудності, в порядку ст. 378 ЦПК України.

Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення по суті спору.

При вирішенні спору за позовом ОСОБА_1 апеляційний суд виходить з такого.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 07 жовтня 2011 року перебувала з відповідачем ОСОБА_2 у шлюбі, який розірвано 25 червня 2014 року, мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із матір`ю.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За умовами частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до статтей 180, 191 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідач не надав доказів того, що він приймає участь в утриманні доньки, а тому з огляду на вищевикладені вимоги закону існують підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За положеннями частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною другою статті 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до частини першої статті 182 СК України розмір аліментів визначається судом з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини, стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявності на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведених стягувачем аліментів витрат платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інших обставин, що мають істотне значення.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, суд апеляційної інстанції виходить з матеріального становища відповідача, який є працездатною особою, до 27 грудня 2019 року мав постійну роботу та стабільний заробіток, після звільнення з роботи отримує допомогу по безробіттю, відсутності у відповідача інших утриманців, враховує стан здоров`я дитини, яка згідно медичного висновку № 522 від 13 травня 2015 року є дитиною-інвалідом (а с 15), їй рекомендований нагляд онколога, кардіолога та ортопеда, а також той факт, що позивачка не працює, оскільки зайнята доглядом за дитиною. Також суд враховує, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Отже, відповідачем у порядку статті 81 ЦПК України не доведено неможливість сплачувати аліменти на дитину у заявленому позивачкою розмірі.

З огляду на викладене, на думку колегії суддів, уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі : з відповідача на користь позивачки слід стягнути аліменти в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 07 серпня 2018 року і до повноліття дитини, але не менш 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Наданий відповідачем витяг з Реєстру речових прав щодо наявності у позивачки на праві власності Ѕ частки трикімнатної квартири, загальною площею 67,6 кв.м., житловою площею 40, 5 кв.м. не свідчать про існування у ОСОБА_2 підстав для сплати аліментів у меншому ніж 1/3 частка заробітку (доходу) розмірі.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, враховуючи що позивачка на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» була звільнена від сплати судового збору при подачі позову, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 14 грудня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 07 серпня 2018 року і до повноліття дитини, але не менш 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 704 грн.80коп. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді О.В. Локтіонова

Н.О. Шаманська

Повний текст постанови складено 29 вересня 2020 року.