Справа № 159/1221/19 Головуючий у 1 інстанції: Логвинюк І. М.

Провадження № 22-ц/802/861/20 Категорія: 60 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2020 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О.І.,

суддів - Бовчалюк З.А., Карпук А.К.,

секретар судового засідання - Концевич Я.О.,

з участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідачів - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Голобська селищна рада Ковельського району Волинської області, приватний нотаріус Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Олєйнікова Оксана Віталіївна, про визнання недійсними заповіту, свідоцтв про право на спадщину за заповітом, договору дарування та скасування державної реєстрації права власності, за апеляційними скаргами відповідача ОСОБА_4 , відповідача ОСОБА_5 , поданими від їх імені представником ОСОБА_3 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 квітня 2020 року,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_6 , після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме: на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , недоотриману пенсію та доплату в УПФ України у м. Ковель та Ковельському районі Волинської області; грошові вклади з нарахованими відсотками та компенсаційні виплати у Ковельському ТВБВ № 10 002/0 125 ПАТ «Державний ощадний банк України».

Він на момент смерті дружини проживав разом із нею у вказаній вище квартирі, у якій були зареєстровані лише вони обоє, заяви про відмову від прийняття спадщини у встановленому законом порядку не подавав, фактично прийняв спадщину, тобто вступив в управління спадковим майном.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10.01.2019 у справі № 159/6425/18 встановлено, що 16.10.2014 відповідач ОСОБА_4 , яка є їх дочкою, для вчинення правочину щодо спадщини на свою користь надала третій особі у справі - нотаріусу підроблений нею заповіт від 16.01.2014, що зареєстрований у реєстрі № 3, посвідчений секретарем селищної ради Біліч А.П. та підроблену заяву від його імені про відмову від прийняття спадщини від 12.08.2014, що зареєстрована у реєстрі № 193 і посвідчена секретарем селищної ради Біліч А.П., що містили повністю завідомо недостовірні відомості.

У заповіті від 16.01.2014 зазначено, що ніби-то ОСОБА_6 належну їй частку у вказаній вище квартирі та все своє майно на випадок своєї смерті заповіла відповідачеві ОСОБА_4 ; а у заяві від 12.08.2014 зазначено ніби-то позивач відмовився від прийняття спадщини після смерті своєї дружини ОСОБА_6 , хоча він такої заяви не писав та не підписував.

Факт підроблення заповіту ОСОБА_6 від 16.01.2014 та його заяви від 12.08.2014 стверджується висновками експертів № 158 від 11.07.2018 та № 247 від 18.10.2018.

Крім того, в ході розгляду кримінального провадження №12017030110002798 від 20.12.2017 (справа № 159/6425/18) відповідач ОСОБА_4 , як обвинувачена свою винуватість у підробленні вище вказаних документів визнала у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 на підставі підроблених заповіту від 16.01.2014 та заяви від 12.08.2014 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що зареєстроване у реєстрі нотаріальних дій 15.10.2014 за № 2650; свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що зареєстроване у реєстрі нотаріальних дій 15.10.2014 за № 2652, отримавши незаконно право власності на 1/2 частку вказаної вище квартири; недоотриману ОСОБА_6 пенсію та доплату в Управлінні ПФ України в м. Ковель та Ковельському районі Волинської області в сумі 19734 грн, 81 коп.; грошові вклади з нарахованими відсотками та компенсаційні виплати у Ковельському ТВБВ №10002/0125 ПАТ «Державний ощадний банк України» - філія Волинське облуправління на основному поточному рахунку № НОМЕР_1 , що належали ОСОБА_6 на підставі ощадкнижок в сумі 2455 грн. 10 коп..

У подальшому відповідач ОСОБА_4 безоплатно вказане вище нерухоме майно передала у власність своїй дочці - відповідачу ОСОБА_5 шляхом оформлення 04.12.2018 договору дарування 1/2 частки квартири, який зареєстровано нотаріусом у реєстрі за № 2342.

Ураховуючи наведене, просив:

- визнати недійсним заповіт від 16 січня 2014 року, який зареєстровано у реєстрі за № 3 та посвідчено секретарем Голобської селищної ради Ковельського району Волинської області Біліч А.П., згідно якого ОСОБА_6 ніби-то на випадок своєї смерті розпорядилась належним її майном на користь відповідача ОСОБА_4 ;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 15.10.2014 (спадкова справа № 51/2014), яке зареєстровано у реєстрі за № 2650 приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Олєйніковою О.В.;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 15.10.2014 (спадкова справа № 51/2014), яке зареєстровано у реєстрі за № 2652 приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Олєйніковою О.В.;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності відповідача ОСОБА_4 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним договір дарування 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 від 04.12.2018, який зареєстровано у реєстрі за № 2342 приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Олєйніковою О.В..

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 квітня 2020 року позов задоволено.

Визнано недійсним заповіт від 16.01.2014, що зареєстрований у реєстрі за № 3 та посвідчений секретарем Голобської селищної ради Ковельського району Волинської області Біліч А.П. від імені ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 .

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 15.10.2014, що зареєстроване в реєстрі за № 2650 приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Олєйніковою О.В..

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 15.10.2014, що зареєстроване в реєстрі за № 2652 приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Олєйніковою О.В..

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності відповідача ОСОБА_4 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним договір дарування 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 від 04.12.2018, що укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зареєстрований у реєстрі за № 2342 приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Олєйніковою О.В..

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності відповідача ОСОБА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 по 384 грн. 20 коп. судових витрат з кожної.

В апеляційних скаргах представник ОСОБА_3 від імені відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5. (кожної зокрема), посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про відмову в позові.

04.08.2020 засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_3 від імені відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (кожної зокрема) надіслав зміну апеляційних скарг, у яких:

- ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду в частині визнання недійсним заповіту від 16.01.2014; визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.10.2014, що зареєстроване в реєстрі за № 2650; визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.10.2014, що зареєстроване в реєстрі за № 2652; скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності ОСОБА_4 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 та ухвалити у цій частині нове рішення - про відмову в позові (т.2 а.с.37-39);

- ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду в частині визнання недійсним договору дарування 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 від 04.12.2018; скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності ОСОБА_5 на 1/2 частку цієї квартири і ухвалити у цій частині нове рішення - про відмову в позові (т.2 а.с.40-42).

Відзив на апеляційні скарги позивач та третя особа не подавали.

У судовому засіданні представник відповідачів змінені апеляційні скарги підтримав із наведених у них підстав та просить їх задовольнити.

Позивач та його представник апеляційні скарги заперечили та просять залишити їх без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, інші учасники справи у судове засідання не з`явилися і їх неявка відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Крім того, приватний нотаріус надіслав письмове клопотання, у якому просить розглядати справу за її відсутності.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 необхідно залишити без задоволення, а апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_5 задовольнити частково з таких підстав.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, хто його пережив та батьки..

За положеннями ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу (шести місяців з дня відкриття спадщини), він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини, яким є день смерті особи, не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина друга статті 1220, частина перша статті 1269 ЦК України)

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 - дружина позивача та мати відповідача ОСОБА_4 ..

Позивач прийняв спадщину, як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а відповідач - шляхом подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК).

Згідно з ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України).

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10.01.2019 у справі №159/6425/18 закрито кримінальне провадження №12017030110002798 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. ч. 1, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 190 КК України із звільненням її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності (т.1 а.с.42-45).

ОСОБА_4 обвинувачувалася у тому, що вона 16.01.2014 у денну пору доби, перебуваючи у приміщенні Голобської селищної ради, діючи умисно, з метою підробки офіційного документа і подальшого його використання для незаконного оформлення спадщини та отримання у власність 1/2 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , підробила підпис своєї матері ОСОБА_6 у заповіті від 16.01.2014, який зареєстровано в реєстрі № 3 та посвідчений секретарем селищної ради Біліч А.П..

Крім того, ОСОБА_4 12.08.2014 у невстановлений досудовим слідством час та місці, керуючись єдиним умислом на заволодіння часткою вище вказаної квартири, також підробила підпис свого батька - ОСОБА_1 у заяві про відмову від прийняття спадщини від 12.08.2014, яка зареєстрована у реєстрі №193 та посвідчена секретарем селищної ради ОСОБА_7 , чим підробила офіційні документи з метою їх подальшого використання.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_4 15.10.2014 діючи умисно, з метою використання завідомо підробленого документа для незаконного оформлення спадщини та отримання у власність 1/2 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , надала приватному нотаріусу Олейніковій О.В. підроблені нею заповіт від 16.01.2014 та заяву про відмову від прийняття спадщини від 12.08.2014, які містили повністю завідомо недостовірні відомості, для вчинення правочину щодо спадщини на її користь, внаслідок чого отримала свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

Того ж дня приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Олєйніковою О.В. посвідчено, що на підставі завідомо підробленого ОСОБА_4 заповіту спадкоємцем майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 є дочка останньої - ОСОБА_4 , унаслідок чого видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом - на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , відповідно до якого у власність ОСОБА_4 безоплатно передано 1/2 частку цієї квартири, що зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій 15.10.2014 за № 2650.

У подальшому на підставі підроблених документів за ОСОБА_4 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , внаслідок чого ОСОБА_4 , незаконно, шляхом обману на підставі завідомо підробленого нею заповіту та заяви про відмову від спадщини, прийняла у спадщину і тим самим незаконно заволоділа нерухомим майном, чим заподіяла майнову шкоду ОСОБА_1 .

Повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції, з урахуванням вимог ч.6 ст.82 ЦПК України, на підставі положень ч.ч.1, 2 ст.1257, ст.1301 ЦК України дійшов вірного висновку про наявність підстав та необхідність задоволення позовних вимог про визнання недійсними заповіту, обох свідоцтв про право на спадщину за цим заповітом та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності відповідача ОСОБА_4 на 1/2 частку спірної квартири.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_4 на ту обставину, що судом безпідставно задоволено вимогу про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації її права власності на 1/2 частку спірної квартири - відхиляються апеляційним судом, оскільки на дату звернення до суду із позовом право на таку позовну вимогу у позивача існувало.

Крім того, позивач не являється власником тієї спірної 1/2 частки квартири, він лише вважається таким, що прийняв спадщину, яка складається у тому числі і з частки цієї квартири, а тому обрав вірний спосіб захисту своїх порушених прав.

Разом з тим, нотаріуси відносяться до переліку державних реєстраторів, а у даній справі її учасником являється також і нотаріус.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачу не належить право вимоги, оскільки відмова від прийняття спадщини позивачем судом не визнана недійсною, а нікчемність такого правочину законом не встановлена - відхиляються апеляційним судом з огляду на таке.

У розумінні вимог ст.1273 ЦК України відмова від прийняття спадщини має бути вчинена фізичною особою особисто. У даному випадку позивач такої дії не вчиняв, що стверджується як ухвалою Ковельського міськрайонного суду від 10.01.2019, так і висновками експертів № 158 від 11.07.2018 та № 247 від 18.10.2018 (т.1 а.с.19-30, 31-40, 42-45).

Крім того, зазначена обставина може бути предметом спору лише у випадку відмови позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину саме з таких підстав.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом з порушенням процесуального законодавства прийнято як доказ судове рішення про встановлення факту, що має юридичне значення - відхиляються апеляційним судом, оскільки зазначений доказ не має правового значення при розгляді цієї справи, а є необхідним лише при вирішенні питання про видачу позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Позивач являється чоловіком спадкодавця, незалежно від неідентичного написання його по-батькові у паспорті та свідоцтві про шлюб.

Безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на пропуск позивачем позовної давності, оскільки відповідач ОСОБА_4 не довела жодними належними, допустимими та достовірними доказами тієї обставини, що позивач знав до 2017 року про підроблення нею заповіту, заяви про відмову від прийняття спадщини і оформлення на себе права власності на належне спадкодавцю майно.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_4 спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування рішення в оскаржуваній нею частині, яке ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ч.1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Фізична особа може розпоряджатися на власний розсуд лише майном, яке їй належить.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ч.2 ст.328 ЦК України).

Оскільки відповідач ОСОБА_4 набула право власності на спірну 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 незаконно, то і не мала права вчиняти будь-які дії щодо дарування цього майна відповідачу ОСОБА_5 , у зв`язку із чим суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов про визнання договору дарування недійсним.

Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що ОСОБА_5 являється добросовісним набувачем і позивачем обрано невірний спосіб захисту свого права - відхиляються апеляційним судом, оскільки договір дарування є першим правочином щодо спірного майна, який підлягає визнанню недійсним. Витребування майна могло б мати місце лише власником цього майна, яким позивач до оформлення своїх спадкових прав не являється, а також він не являється єдиним спадкоємцем майна.

Разом із тим, суд першої інстанції безпідставно ухвалив рішення про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності відповідача ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Із позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що він такої позовної вимоги не заявляв.

З урахуванням наведеного, апеляційна скарга ОСОБА_5 в частині скасування рішення суду, ухваленого по позовній вимозі, яка не заявлялася - підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції щодо скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності відповідача ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 зроблені з порушенням норм процесуального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду у цій частині.

Разом із тим, судом першої інстанції не вирішено питання розподілу судових витрат по усіх задоволених позовних вимогах.

Так, при зверненні до суду із 5 окремими позовними вимогами, позивач сплатив судовий збір лише за одну і суд вірно при задоволенні позову про визнання недійсним договору дарування стягнув у рівних частках з обох відповідачів сплачений ним судовий збір на його користь.

При задоволенні інших 4 позовних вимог із відповідача ОСОБА_4 в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3073,60 грн. (768,40 х 4).

З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат підлягає зміні шляхом доповнення резолютивної частини рішення новим абзацом про стягнення судового збору із відповідача ОСОБА_4 в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 , подану від її імені представником ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_5 , подану від її імені представником ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 квітня 2020 року в частині скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності відповідача ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 - скасувати.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 квітня 2020 року в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат змінити.

Доповнити резолютивну частину рішення новим абзацом такого змісту:

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави 3073 (три тисячі сімдесят три) грн. 60 коп. судового збору.

У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя

Судді