Справа № 2-о-369/2008

                                                      Р І Ш Е Н Н Я

                                                ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

              11 лютого 2008    року   Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

 головуючого – судді    Савченко Г.В.,

народних засідателів    Солодуненко В.М.,

                ОСОБА_1,

при секретарі                Прігожиній Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Матвіївської загальноосвітньої школи-інтернату  Вільнянського району Запорізької області про визнання безвісно відсутньою  ОСОБА_2,

                                                      в с т а н о в и в :

 До Ленінського районного суду  звернулася адміністрація школи-інтернату для дітей-сиріт Вільнянського району Запорізької області,  в особі  директора ОСОБА_3, яка  являється державним опікуном над неповнолітнім вихованцем ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про визнання безвісно відсутньою матері неповнолітнього ОСОБА_4 – ОСОБА_2, яка у 2000 році залишила свого сина у прабабусі та прадіда, після чого зникла з місця свого проживання і до теперішнього часу не повернулася. Протягом всього часу, ОСОБА_2 не відвідувала свого  сина, не цікавилась його розвитком та життям, матеріальної допомоги з її боку не находило.  На теперішній час, дитина потребує соціальної допомоги для отримання пільг, передбачених статусом «діт-сироти», тому заявник просить суд визнати – ОСОБА_2  безвісно відсутньою.

Розглянувши матеріали справи,  дослідивши надані  заявником документи: довідку Вільнянської МДПІ №126 від 07.10.2005 року, свідоцтво про народження дитини, довідку з адресного бюро, довідку з Ленінського ВРАЦС № 1675/02-85, копію  довідки з місця навчання дитини, а також Охримівської сільської Ради,  вважає доцільним визнати ОСОБА_2 безвісно відсутньою.

Як  встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_2, дата народження якої не відоме, народивши 25.10.1998 року дитину,  зареєстрована  як мати-одиночка. Батько дитини, згідно довідки Ленінського ВРАЦС записаний за вказівкою матері відповідно до частини 2 ст. 55 Сімейного кодексу України.

У 2000 році, ОСОБА_2,  залишивши свого малолітнього сина на своїх прабабусю та прадіда, виїхала з місця свого мешкання забравши усі свої речі. До теперішнього часу місце її перебування невідомо, зі своїми родичами вона не спілкується, ніяких родинних стосунків не підтримує.

Маючи незадовільний стан здоров»я,  та поважний вік прадіда та прабабусі,  малолітній син ОСОБА_2 за заявою  родичів, був влаштований  до  дитячого закладу, про що у матеріалах справи є копія їх заяви.

Таким чином, доведено, що ОСОБА_2   протягом тривалого часу   не має  за місцем її проживанням,  що  надає  суду  підстави  у відповідності  ст.. 43  ЦК України,  визнати ОСОБА_2 безвісно відсутньою.

Керуючись ст. 43 ЦК України, ст. ст. 246-250 ЦПК України, суд

                                                                в и р і ш и в :

Заяву задовольнити.

Визнати   ОСОБА_2  (дата народження не відома)   безвісно відсутньою.  

          Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Суддя

Народні засідателі :