29.09.20

22-ц/812/1588/20

Провадження № 22-ц/812/1588/20

П О С Т А Н О В А

іменем України

29 вересня 2020 року м. Миколаїв

справа № 490/6558/19

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лівінського І.В.,

суддів: Шаманської Н.О., Локтіонової О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу

ОСОБА_1 , поданою її представником ОСОБА_2

на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва, постановлену 12 серпня 2020 року під головуванням судді Бобрової І.В., в приміщенні цього ж суду, повне судове рішення складено того ж дня,

за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Ласурія Світлана Анатоліївна про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

22 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулась через свого представника з позовом до ОСОБА_3 , який в подальшому уточнила, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.

Позивач зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 . Спадкоємцями після його смерті є вона, дружина - ОСОБА_3 та мати - ОСОБА_5 .. 02 серпня 2016 року відповідач звернулась до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Ласурії С.А., щодо реєстрації спадкової справи у спадковому реєстрі з метою подальшого оформлення спадщини. У зв`язку з чим, останньою заведено спадкову справу №10/2016. До загальної спадкової маси нотаріусом віднесено наступне майно спадкодавця: 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 та гараж № НОМЕР_1 , що розташований за цим же адресом. Позивач, як спадкоємець за законом першої черги, має на меті отримати частку спадкового майна, яка її належить, у зв`язку з чим, 21 жовтня 2016 року нею було подано приватному нотаріусу Миколаївського міського нотаріального округу Ласурія С.А. заяву про прийняття спадщини. Крім того, 08 вересня 2016 року ОСОБА_5 звернулась до цього ж нотаріуса із заявою про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1

01 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Ласурія С.А. з проханням видати свідоцтво про право на спадщину, проте останньою її було відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Посилаючись на те, що вона не має можливості оформити право власності на спадкове майно шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки відповідач не надає на її прохання жодних правовстановлюючих документів по спадковому майну,просила визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 2/3 частки всього належного ОСОБА_4 майна на момент його смерті, а саме: 2/15 частки квартири АДРЕСА_2 ; 2/3 частки квартири АДРЕСА_3 ; 2/3 частки гаражу № НОМЕР_1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_4 та стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 23509,45 грн.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 листопада 2019 року справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання.

12 серпня 2020 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення кримінального провадження, яке проводиться за клопотанням ОСОБА_3 з метою реабілітації спадкодавця ОСОБА_4 , обвинуваченого у кримінальному провадженні № 12014150000000103 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 368 КК України, в рамках якого було накладено арешт на спадкове майно.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 серпня 2020 року зупинене провадження у даній цивільній справі до розгляду Центральним районним судом м. Миколаєва кримінального провадження № 12014150000000103 за клопотанням ОСОБА_3 з метою реабілітації спадкодавця ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 368 КК України та набрання рішенням законної сили.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що рішення по зазначеному кримінальному провадженню, яке ще триває, має істотне значення для вирішення даної цивільної справи, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, покарання за яке встановлено у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просила ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що обставини, на які посилається представник відповідача в клопотанні про зупинення провадження у справі, не вказують на об`єктивну неможливість розгляду цивільної справи, оскільки зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом цього судового розгляду.

До того ж кримінальне провадження в Центральному районному суді м. Миколаєва триває з 2014 року. Особа, відносно якої була відкрита справа померла, а тому враховуючи завантаженість суддів, справа може розглядатися роками.

Крім того, позивач вважає, що таке зупинення приведе до необґрунтованого затягування розгляду цивільної справи про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.

Відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом, від учасників справи до апеляційного суду не надійшов.

Ухвалою колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 14 вересня 2020 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала районного суду не відповідає.

Відповідно до вимог пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час розгляду справи з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому її розгляду, і, передбачити усунення яких неможливо.

При цьому слід враховувати, що неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи.

Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення по ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а неможливість її розгляду до вирішення цієї іншої справи.

Між двома справами повинен існувати близький взаємозв`язок, який зазвичай проявляється у тому, що факти, які будуть встановлені в одній справі (яка розглядається), будуть мати преюдиційне значення у іншій справі (провадження у якій зупинене).

Відповідно до роз`яснень п.33 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 пред`явила вимоги про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом після смерті її батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, у вказаному спорі підлягають встановленню та оцінці обставини щодо: наявності у позивача права на спадкування після смерті ОСОБА_4 , а також здійснення такого права позивачкою в порядку, передбаченому главою 86 ЦК України.

Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, яка переглядається, суд першої інстанції зазначив, що в Центральному районному суді м. Миколаєва на розгляді перебуває кримінальне провадження № 12014150000000103 за клопотанням ОСОБА_3 з метою реабілітації спадкодавця ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 368 КК України, в рамках якого було накладено арешт на спадкове майно (а.с.121-123).

Проте суд не вказав, у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи до розгляду іншої (кримінальної) справи з огляду на те, що, незалежно від установлення судом у кримінальній справі фактів стосовно дій спадкодавця ОСОБА_4 , у цивільній справі, предметом позову у якій є право на спадкування, суд повинен вирішити питання щодо здійснення права на спадкування сторонами, а також про те, які правові норми підлягають застосуванню до цих правовідносин. При цьому суд повинен дослідити наявні у справі докази, з`ясувати обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених цими доказами.

Відтак, в даному конкретному випадку з матеріалів справи не вбачається об`єктивна неможливість розгляду даної справи та необхідність зупинення провадження з підстав, передбачених пунктом 6 частини 1 статті 251 ЦПК України.

При цьому, колегія суддів також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29 січня 2020 року по справі № 473/1589/16-к, відповідно до якої касаційний суд погодився з ухвалою суду апеляційної інстанції в якій суд, знайшовши підтвердження тому, що саме винні дії загиблого призвели до настання ДТП, обґрунтовано скасував обвинувальний вирок як такий, що постановлений відносно особи, яка не може вважатися на час такого рішення суб`єктом злочину, та закрив провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 284 КПК України.

Крім того, зупинивши провадження у справі, суд порушив право позивача на розумні строки розгляду справи.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Однією з засад цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За такого, колегія суддів вважає, що висновки, зазначені в оскаржуваній ухвалі, є необґрунтованими, таке зупинення провадження у справі суперечить принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи, й перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому, ухвала має бути скасована на підставі статті 379 ЦПК України з направленням справи для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

При цьому, оскільки розгляд справи не закінчено, тому питання про розподіл судових витрат колегією суддів не вирішується.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою її представником ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва від 12 серпня 2020 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

ГоловуючийІ.В. Лівінський

Судді О.В. Локтіонова Н.О. Шаманська

Повне судове рішення складено 29 вересня 2020 року.