Справа №2-142/2007 року

РІШЕННЯ

іменем України

29 березня 2007 року                                          Фрунзенський районний суд м.Харкова

у складі: головуючого - судді Ральченка І.М.

при секретарі Пономаренко О.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Національного наукового центру "Інститут метрології" про стягнення

розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом у якому просив стягнути з відповідача на його користь суму, належну йому при звільненні з роботи, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, зобов'язати відповідача видати належним чином оформлену трудову книжку та стягнути моральну шкоду у розмірі 20000 грн. В обґрунтування позову ОСОБА_1вказав, що з вересня 2005 року працював у відповідача, 01.11.2006 року надав відповідачу заяву з проханням звільнити його за власним бажанням та протягом двох тижнів виконував роботу, проте 27.11.2006 року отримав листа від відповідача в якому йому було відмовлено в у розірванні трудового договору. Крім того, позивач вважав, що зазначеними діями відповідача йому спричинена моральна шкода, оскільки він нервував та переживав, що може залишитися без роботи, на яку він пройшов за конкурсом та повинен був оформлюватися, проте не міг цього зробити без офіційного звільнення.

У судовому засіданні позивач відмовився від вимоги про зобов'язання видати трудову книжку, оскільки на час розгляду справи судом він отримав від відповідача належно оформлену трудову книжку з відміткою про звільнення в зв'язку з чим, ухвалою суду провадження у справі в цій частині закрито. Решту позовних вимог ОСОБА_1підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.

У письмових запереченнях та у судовому засіданні представник відповідача Полубєдова Н.С. позов не визнала, вказала, що 12.01.2007 року був виданий наказ про звільнення ОСОБА_1. за власним бажанням, 23.01.2007 року ним була отримана трудова книжка. Вимоги про стягнення моральної шкоди вважала необгрунтованими, розмір таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

З 09.09.2005 року ОСОБА_1працював начальником лабораторії НИЛ-13 НЦ-1 Національного наукового центру "Інститут метрології" та 01.11.2006 року подав заяву про звільнення за власним бажанням. Зазначене сторонами не оспорювалося.

Листом від 27.11.2006 року Національного наукового центру "Інститут метрології" ОСОБА_1було запропоновано розглянути питання про звільнення після завершення наукових робіт, в яких позивач був призначений науковим керівником.

ОСОБА_1був звільнений з займаної посади згідно наказу від 12.01.2007 року №б-к з 15.11.2006 року за ст. 38 КЗпП України.

Згідно ст. 116, 117 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

2

Із довідки відповідача про виплату ОСОБА_1розрахунку від 02.02.2007 року №010103-471 вбачається, що остаточний розрахунок був проведений з ним 15.12.2006 року, в зв'язку з чим, позов в частині стягнення остаточного розрахунку задоволенню не підлягає.

При цьому, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення за один місяць (з 15.11.2006 року по 15.12.2006 року), що згідно довідки відповідача про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1. становить 1753 грн. 58 коп.

Вирішуючи позов в частині відшкодування моральної шкоди судом враховуються, доводи позивача, про те, що трудова книжка йому була видана несвоєчасно та з 15.11.2006 року по 13.12.2006 року він не міг офіційно працевлаштуватися до Харківського національного університету радіоелектроніки на посаду завідувача кафедрою, яку пройшов за конкурсом 27.10.2006 року.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає, що ОСОБА_1була спричинена моральна шкода, яка полягала в тому що він на протязі майже одного місяця не міг офіційно оформити свої трудові відносини з новим працедавцем, чим були порушені його життєві зв'язки. Відсутність роботи вимагала від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Проте, суд вважає розмір заявленої моральної шкоди у 20000 грн. необгрунтовано завищеним та з урахуванням втрати заробітку, який ОСОБА_1міг отримати у разі своєчасної видачі відповідачем його трудової книжки відповідно до ст. 47 КЗпП України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 1900 грн. моральної шкоди.

Судові витрати розподіляються судом відповідно до ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.ст, ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 213 ЦПК України суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1задовольнити частково.

Стягнути з Національного наукового центру "Інститут метрології" на користь ОСОБА_1середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 1753 грн. 58 коп. та моральну шкоду у розмірі 1900 грн.

Решту позовних вимог залишити без задоволення.

Стягнути з Національного наукового центру "Інститут метрології" на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.