Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 712/7283/19

Номер провадження2/711/276/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді Демчика Р.В.

при секретарі Бузун Л.В.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування, -

встановив:

ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси із позовом до Черкаської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування. Позов мотивує тим, що у ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був батьком малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина до складу якої входить нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та 1/3 частина житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Також позивач зазначає, що 19 червня 2012 року нею було написано заяву про прийняття спадщини до другої черкаської державної нотаріальної контори, в інтересах їх спільної із спадкодавцем малолітньої доньки. Проте оформити право власності на вказане спадкове майно вона не може, оскільки відсутні правовстановлюючі документи, що посвідчують право власності на спадкове майно, і за цих підстав нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії та виніс постанову від 10.04.2014 про нотаріальну відмову, у зв`язку із чим, вона була вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 червня 2019 року дану цивільну справу передано за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючий у даній справі визначено суддю Демчика Р.В.

Ухвалою суду від 15 липня 2019 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено судове засідання з розгляду даної справи.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2019 року витребувано з Другої черкаської державної нотаріальної контори матеріали спадкової справи №169/12 відкритої після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 5 листопада 2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

25 листопада 2019 року від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача.

Ухвалою суду від 2 грудня 2019 року клопотання позивача задоволено, замінено неналежного відповідача - Черкаську міську раду на належних відповідачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

11 лютого 2020 року від позивача надійшло клопотання про залучення співвідповідача ОСОБА_5 , яка є донькою спадкодавця.

Ухвалою суду від 12 лютого 2020 року занесеною в протокол судового засідання, клопотання позивача задоволено та залучено до участі у справі в якості співвідповідача - ОСОБА_5 .

26 лютого 2020 року від позивача надійшла заява про зміну предмету позову та уточнення позовних вимог. Дана заява обґрунтована наступним. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_2 з відповідною частиною надвірних споруд та квартира АДРЕСА_3 , які належали померлому на праві власності.

Заповіту померлий не залишив, спадкоємцями, які в установлений шестимісячний термін звернулись до Другої Черкаської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини є позивач - ОСОБА_1 , в інтересах доньки померлого ОСОБА_2 , ОСОБА_5 - донька померлого, брат і сестра померлого - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . На підставі поданих заяв заведена спадкова справа за № 169/1.

Факт батьківства ОСОБА_6 щодо дитини ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 29.01.2008, виданим відділом ДРАЦС Соснівського району м. Черкаси Черкаського МУЮ, актовий запис №1267 від 21.12.2004.

Спадкоємцями першої черги є діти померлого - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Брат і сестра померлого - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 належать до спадкоємців другої черги спадкування та мають право на спадкування лише у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Отже, у зв`язку із наявністю спадкоємців першої черги, якими в установленому порядку подано заяви про прийняття спадщини, рідний брат та сестра померлого не мають право на отримання спадщини за законом. А враховуючи, що частки у спадщині кожного із спадкоємців є рівними, то спадкове майно має бути розподілене між спадкоємцями першої черги в рівних частках, тому позивач вважає, що неповнолітня ОСОБА_2 має право на отримання 1/6 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та на Ѕ частину квартири, що за адресою: АДРЕСА_1 .

Також позивачем зазначено, що на даний час спадкоємцями не вдалося домовитись між собою про розподіл спадкової маси або сплату компенсації щодо іншого спадкового майна, крім того іншими спадкоємцями не надано нотаріусу документів що підтверджують право власності спадкодавця на спадкове майно. У зв`язку із чим нотаріусом винесено постанову про нотаріальну відмову від 10.04.2014 №956/02-31 у видачі свідоцтва про право на спадщину на ім`я неповнолітньої ОСОБА_2 .

Посилаючись на ст.ст. 1261, 1267, 1296, 1297 ЦК України, позивач просила визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на 1/6 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та на Ѕ частину квартири, що за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 16 березня 2020 року закрито підготовче провадження у даній справі.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги викладені в редакції від 26.02.2020р. та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Причину неявки суду не повідомили.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, враховуючи думку позивача, судом вирішено проводити розгляд справи в заочному порядку.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.(ч.3 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29-30).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (параграф 32 рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Хірвісаарі проти Фінляндії»)).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» («Суомінен проти Фінляндії») від 1 липня 2003 року, № 37801/97, пункт 36).

Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Гірвісаарі проти Фінляндії») від 27 вересня 2001 року). Залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням загальної вимоги про справедливість розгляду.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 3 ЦПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, в процесі повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам позивача, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, тобто за нею не може бути визнане право власності, а лише може бути встановлений факт належності на праві власності померлому та визнане право власності за живою особою в порядку спадкування.

Відповідно до ч. 1ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, які не суперечать закону, в тому числі і в порядку спадкування.

Відповідно до ч.1 ст. 1220 ЦК України внаслідок смерті особи або оголошення її померлою відкривається спадщина.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Правилами ст.1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2 виданим повторно 21 березня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис 550 (а.с. 7).

Як вбачається з свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 виданого 29 січня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану по Соснівському району м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції, ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_9 , актовий запис №1267 (а.с. 6).

Крім того, судом встановлено, що в терміни встановлені ч.1 ст. 1270 ЦК України до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 звернулись наступні особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка діє в інтересах своєї доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 36); ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка є донькою спадкодавця (а.с. 30); ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який є рідним братом спадкодавця (а.с. 37); ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка є сестрою спадкодавця (а.с. 38).

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 31296247 від 07.08.2012 виданої Другою черкаською державною нотаріальною конторою, 07.03.2012 було заведено спадкову справі за № у нотаріуса 169/12 (номер у спадковому реєстрі 52514164) (а.с 41).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Як встановлено судом, позивач звернулась в інтересах своєї доньки до нотаріуса з відповідною заявою, про державним нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори Демиденко О.А., було видано постанову про нотаріальну відмову від 10.04.2014р. (а.с. 42). З даної постанови нотаріуса вбачається, що останнім було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право власності на спадщину на ім`я її малолітньої дитини ОСОБА_2 , а саме на квартиру АДРЕСА_3 та на 1/3 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться в АДРЕСА_2 , що залишилися після смерті її батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку із відсутністю у ОСОБА_1 правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Натомість ч.3 ст.1296 ЦК передбачено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до п.3.1. роз`яснень, що містяться у листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втирати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно п.23 постанови пленуму Верхового суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В пункті п.3.3. роз`яснень, що містяться у листі №24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначає, що у випадках відсутності правовстановлюючих документів у зв`язку з їх втратою та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім`я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.

Судам при вирішенні справ цієї категорії необхідно згідно із нормами, що регулюють підстави виникнення права власності на нерухоме майно, та нормами щодо складу спадщини перевіряти, чи належав та на якій правовій підставі об`єкт нерухомості спадкодавцеві.

Відповідно листа Міністерства юстиції України від 21 травня 2005 року, у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку.

Оскільки правовстановлюючі документи на спадкове майно, а саме: квартиру АДРЕСА_3 та на 1/3 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться в АДРЕСА_2 відсутні, спадкоємиця ОСОБА_2 позбавлена умов для одержання у нотаріуса свідоцтв про право на спадщину.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Статтями 78, 81 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

З огляду на те, що матеріали справи не містять відомостей щодо наявності у померлого ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_6 права власності на квартиру АДРЕСА_3 та на 1/3 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться в АДРЕСА_2 , то в суду немає можливості встановити той факт, що це майно входить до спадкової маси після смерті спадкодавця ОСОБА_6 .

При цьому, окремо слід зауважити, що виключно процесуальне право на заявлення відповідних клопотань згідно ст.51 ЦПК України має позивач. Однак, під час розгляду справи позивачем відповідних клопотань заявлено не було.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд відмовляє в позові в повному обсязі, не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати.

На підставі викладеного, ст.ст. 1218, 1261, 1297 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: Р.В.Демчик.

Повне судове рішення складено 29.09.2020 року.

Головуючий: Р. В. Демчик