Справа № 2-3802/ 2007

                                                                              Р І Ш Е Н Н Я

                                                       ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

                20 вересня   2007 року  Ленінський районний суд м.Запоріжжя у складі :

головуючого – судді  Савченко Г.В.,

при секретарі          Прігожиній Г.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, 3-тя особа: Товарна біржа  „Універсальна  товарна біржа „Хортиця”  про визнання дійсним біржового договору купівлі-продажу  та визнання права власності на квартиру,  

                                                            в с т а н о в и в :

Позивачі   звернулися   до суду з позовом до  відповідачів про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, вказавши, що 06.01.1998 року між ними та відповідачами був заключений   договір  купівлі-продажу зазначенної квартири. Цей договір зареєстрований Товарною біржею „Хортиця”, після чого оформлено право власності у ЗМБТІ. На теперешній час виявилось, що реєстрація нерухомості  товарними біржами  суперечать діючому Законодавству, де сказано, що договоа купівлі-продажу нерухомого майна укладаються у письмовій формі і підлягають  нотаріальному посвідченню. Оскількі відсутність правової реєстрації квартири ставить їх власників у важке становище,  просять  визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1  дійсним, признав за ними  право власності на квартиру АДРЕСА_1.

У судовому засіданні  позивачі,  наполягаючи на своїх вимогах, пояснювали суду, що з відповідачами  був заключен  договір купівлі-продажу квартири  АДРЕСА_2, умови якого  були   виконані   у повному обсязі   як  продавцями  так й покупцями нерухомості.  По діючим  на той час  правилам реєстрації нерухомості, договір купівлі-продіжу був зареєстрований Товарною біржею „Універсальна товарна біржа „Хортиця”, після чого, в ОП ЗМБТІ було оформлено  право власності  на зазначену квартиру. Як стало їм відомо піздніше, на теперешній час усі договора, пов”язанні з купівлею-продажу нерухомого майна, заключенні до 2002 року, вважаються не дійсними.  Оскількі забов”язати відповідачів звернутися до нотаріальної контори з метою нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу не можливо, просять суд  визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1  дійсним, признав за ними  право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Відповідачі у судовому засіданні  проти  задоволення вимог позивачів не заперечували, щодо  наданного позову пояснювали, що умови договору  виконані усіма сторонами,  підстав для  оскарження дії 3-тої особи у них не має.

Представник 3-тої особи  – Товарної біржі „Хортиця”  у судове засідання не з”явився, причини неявки суду не пояснив, заперечень на позов не надав.  

        Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає позов обгрунтованим  і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

   Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України, у випадку домовленності між сторонами  усіх  істотних умов договору, які підтверджується письмовими доказами,  і після повного  виконання договору  одна із сторін ухиляється від його  нотаріального  посвідчення, суд визнає такий договір дійсним.

 Зазначена   вимога  Закону не суперечить певним діям сторін, які виконали усі істотні умови договору і не мають  претензій один до одного.

 По встановленим ст. 334 ЦК правилам,  право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наданих документів вбачається, що 06.01.1998р. Запорізькою товарною біржею „Універсальна біржа „Хортиця”  було зареєстровано договір купівлі-продажу  між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 , за яким   ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 продали ,  а  ОСОБА_1, ОСОБА_2  придбали  на квартиру АДРЕСА_3.  Після чого, зазначена  квартира  перешла  в спільну власність  ОСОБА_1, ОСОБА_2   у рівних долях.  

Умови вищевказаного договору купівлі-продажу  виконані сторонами повністю.

08 січня 1998  року було видано регістраційне посвідчення на право власності  квартири  АДРЕСА_3  за   ОСОБА_1,  ОСОБА_2 по ? частини кожному.  

  Враховуючи,  що право власності на вищевказану квартиру  не порушує ні чиїх прав та інтересів,   позовні вимоги позивачів слід задовільнити.

Керуючись  ст.ст. 220,328,334, 715 ЦК України,  ст.ст. 10, 60, 88, 212  ЦПК України , суд

                                                               в и р і ш и в :

Позов задовільнити.

              Визнати дійсним договір купівлі-продажу, укладений  06 січня 1998  року між ОСОБА_1, ОСОБА_2  та  ОСОБА_3 ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_5  зареєстрований Товарною біржею „Універсальна товарна біржа „Хортиця”  за № 2967.

              Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2  право власності на  квартиру АДРЕСА_4.

               Зобов”язати орендне підприємство „ Запорізьке міжміське бюро технічної інвентарізації” зареєструвати за ОСОБА_1, ОСОБА_2  право власності на   квартиру АДРЕСА_4.

              Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

             Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Суддя