Дата документу 23.09.2020 Справа № 337/2643/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 337/2643/17                 Головуючий у 1-й інстанції: Нещеретна Л.М.

Провадження №22-ц/807/1954/20                 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сбербанк» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 серпня 2018 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Сбербанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

В липні 2017 року Акціонерне товариство «Сбербанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 06 липня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії", правонаступником якого є ПАТ "Сбербанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №08#00017236939, згідно з яким останній надано кредит у розмірі 10 500 грн, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 33 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту 05 липня 2017 року.

Крім того, 30 грудня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії", правонаступником якого є ПАТ "Сбербанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №41924-ФО/2014/8, згідно з яким останній надано кредит у розмірі 46 921,05 грн, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 33 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту 29 грудня 2019 року.

ОСОБА_1 грошові кошти отримала, але зобов`язання за кредитним договором № 08#00017236939 належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 04 травня 2017 року виникла заборгованість 19 380,67 грн, яка складається із заборгованості за кредитом – 6635,24 грн, процентів за користування кредитом – 2942,70 грн, пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом – 7750,40 грн, пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 2052,33 грн.

ОСОБА_1 також порушила свої зобов`язання за договором № 41924-ФО/2014/8, у зв`язку з чим станом на 04 травня 2017 року виникла заборгованість у розмірі 161 197,32 грн, яка складається з заборгованості за кредитом - 46634,85 грн, процентів за користування кредитом - 33986,81 грн, пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом - 58702,10 грн, пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 21873,56 грн.

Із урахуванням зазначеного, позивач просив суд:

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» заборгованість за кредитним договором №08#00017236939 від 06 липня 2012 року в сумі 19 380,67 грн, заборгованість за кредитним договором № 41924-ФО/2014/8 від 30 грудня 2014 року в сумі 161 197,32 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 2708,67 грн.

Заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «СБЕРБАНК» заборгованість за кредитним договором № 08#00017236939 від 06 липня 2012 року в сумі 19380,67 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 6635,24 грн, процентів за користування кредитом - 2942,70 грн, пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом - 7750,40 грн, пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 2052,33 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «СБЕРБАНК» заборгованість за кредитним договором № 41924-ФО/2014/8 від 30 грудня 2014 року в сумі 161197,32 грн, яка складається з заборгованості за кредитом - 46634,85 грн, процентів за користування кредитом - 33986,81 грн, пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом - 58702,10 грн, пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 21873,56 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «СБЕРБАНК» судовий збір в сумі 2708,67 грн.

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд вищезазначеного заочного рішення.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2017 року заява ОСОБА_1 про перегляд вищезазначеного заочного рішення задоволена, рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 жовтня 2017 року скасоване, а справа призначена до судового розгляду в загальному порядку.

У січні 2018 року ПАТ «СБЕРБАНК» подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором № 08#00017236939 від 06 липня 2012 року в розмірі 25853,79 грн, яка складається із заборгованості за кредитом – 6635,24 грн, процентів за користування кредитом – 4426,78 грн, пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом – 10988,28 грн, пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 3803,49 грн, а також суму заборгованості за кредитним договором № 41924-ФО/2014/8 від 30 грудня 2014 року в розмірі 213945,97 грн, яка складається з заборгованості за кредитом - 46634,85 грн, процентів за користування кредитом - 45049,61 грн, пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом - 81459,98 грн, пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 40801,53 грн.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 серпня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «СБЕРБАНК» заборгованість за кредитним договором № 08#00017236939 від 06 липня 2012 року в сумі 14 868,32 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 6635,24 грн, процентів за користування кредитом – 2 413,55 грн, пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом – 4 275,82 грн, пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом – 1 543,71 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «СБЕРБАНК» заборгованість за кредитним договором № 41924-ФО/2014/8 від 30 грудня 2014 року в сумі 123 470,48 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту – 46 634,85 грн, процентів за користування кредитом – 31 039,75 грн, пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом – 34 097,35 грн, пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом – 11 698,53 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «СБЕРБАНК» судовий збір в сумі 1521 грн. 53 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Акціонерне товариство «СБЕРБАНК» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просив скасувати рішення суду в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку щодо відмови в задоволенні частини позовних вимог банка, так як вимога банка про дострокове виконання зобов`язань за кредитними договорами змінила строк дії кредитних договорів та відповідно звільнила боржника від відповідальності передбачених договорами і позбавила права позивача на отримання процентів відповідно до статті 1048 ЦК України, оскільки не врахував, що кредитними договорами передбачено, що вони діють до повного виконання зобов`язань позичальника за цими договорами. Також суд першої інстанції застосував спеціальну позовну давність до вимог про стягнення пені, не звернув уваги на те, що пунктами 11.6 кредитних договорів сторони збільшили позовну давність до трьох років, в тому числі і до вимог про стягнення неустойки. При розгляді цієї справи суд не врахував правові позиції Верховного Суду України у подібних правовідносинах, а саме у справі від 06 листопада 2013 року № 6-116 цс13, від 19 березня 2014 року № 6-20цс14, від 18 червня 2014 року № 6-61цс14, від 03 червня 2015 року № 6-31цс15.

Відзив на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України до суду не надходив.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сбербанк» залишено без задоволення, рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 27 серпня 2018 року залишено без змін. (т.2 а.с. 108-114).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року, касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сбербанк» задоволено.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. (т.2 а.с. 144-149).

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю – доповідача) Подліянову Г.С., суддів Гончар М.С., Маловічко С.В. (т.2 а.с. 151).

Ухвалами Запорізького апеляційного суду від 05 травня 2020 року та 08 травня 2020 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сбербанк» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 серпня 2018 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Сбербанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, прийнято до провадження та призначено до розгляду в Запорізькому апеляційному суді.(т.2 а.с. 152-153; а.с. 155-156).

  ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується  розпискою  про отримання  нею  судової повістки в суді апеляційної інстанції  в судовому засіданні 12 серпня 2020 року ( т. 2 а.с.  180), до апеляційного суду не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів ухвалила здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 , повідомленої належним чином про дату, час і місце розгляду справи на підставі частини другої статті 372 ЦПК України.

Заслухавши в засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частні або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитними договорами, утворилась заборгованість, яка не спростована відповідачем, а тому підлягає стягненню з позичальника. При цьому суд першої інстанції застосував спеціальну позовну давність та стягнув пеню лише за один рік, що передував зверненню позивача до суду з указаним позовом.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитися не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 2 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Судом встановлено, що 06 липня 2012 року між ПАТ «Дочірній банк Сбербанк Росії» правонаступником якого є ПАТ «Сбербанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 08#00017236939, згідно з яким останній надано кредит у розмірі 10500 грн, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 33% річних та кінцевим терміном повернення кредитьу 05 липня 2017 року (т.1 а.с. 5-8).

Крім того, 30 грудня 2014 року між ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», правонаступником якого є ПАТ «Сбербанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №41924-ФО/2014/8, згідно з яким останній надано кредит у розмірі 46921.05 грн, зі сплатою процентів за користуваня кредитними в розмірі з 33% річних. (т.1 а.с. 16-19).

Пунктами 10.1 вищезазначених кредитних договорів передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за цим договором, позичальник зобов`язаний сплачувати банку пеню у розмірі 0,2% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно розрахунків наданих банком, станом на 09 січня 2018 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 06 липня 2012 року № 08#00017236939 становить25853,79 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 6 635,24 грн, проценти за користування кредитом - 4 426,78 грн, пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитом - 10 988,28 грн, пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 3 803,49 грн. Заборгованість за кредитним договором від 30 грудня 2014 року № 41924-ФО/2014/8 становить 213 945,97 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 46 634,85 грн, проценти за користування кредитом - 45 049,61 грн, пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитом - 81 459,98 грн, пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 40 801,53 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598, статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 1050 ЦК України також передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Як правильно встановив суд першої інстанції, пунктами 8.3 кредитних договорів передбачено, що банк має право в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за цим договором. У разі якщо банк використовує своє право щодо вимоги в односторонньому порядку дострокового повернення повної суми заборгованості за цим договором, то він зобов`язаний в письмовій формі повідомити про це позичальника (пункти 8.4 кредитних договорів).

03 лютого 2017 року на адресу позичальника була направлена вимога про дострокове повернення всієї суми кредиту, процентів за користування кредитом та штрафних санкцій, які передбачені договором. Зазначена вимога вручена ОСОБА_1 08 лютого 2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зверненням 03 лютого 2017 року до позичальника з вимогою про дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитними договорами, банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договорів та порядку сплати процентів за користування кредитом та використав своє право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів (стаття 1048 ЦК України).

Такий правовий висновок узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постановах Великої Палати Верховного суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12 (провадження № 14 - 10цс18) та від 04 липня 2018 року по справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

З урахуванням вказаних вимог закону та обставимн справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині стягнення основних сум заборгованості за тілом кредиту, а також процентів за користування кредитом за період до 03 лютого 2017 року , тобто до пред`явлення вимоги позичальника про дострокове повернення всієї суми кредиту, якою змінено строк дії кредитних договорів

Водночас, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції в частині застосування спеціальної позовної давності до вимог про стягнення пені з огляду на наступне.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Пунктами 11.6 кредитних договорів передбачено, що за будь-якими вимогами сторін, що випливають за цими договорами, позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Тобто позовна давність, зокрема, до вимог про стягнення неустойки, за домовленістю між сторонами збільшена до трьох років.

Звертаючись до суду з указаним позовом 21 липня 2017 року, Акціонерне товариство "Сбербанк" просило стягнути з ОСОБА_1 пеню за несвоєчасну сплату процентів та за несвоєчасне повернення кредиту за період з 09 червня 2015 року по 03 січня 2018 року, з 30 листопада 2015 року по 03 січня 2018 року, з 14 серпня 2015 року по 03 січня 2018 року та з 24 грудня 2015 року по 03 січня 2018 року.

Суд першої інстанції, в порушення вищезазначених вимог закону та умов договору, застосував спеціальну позовну давність до вимог про стягнення пені, визначивши її лише за рік, який передував зверненню до суду з указаним позовом тобто з 21 липня 2016 року до 21 липня 2017 року. При цьому суд не врахував того, що за домовленістю між сторонами позовна давність збільшена до трьох років, а також того, що банк нарахував неустойку, яка пеедбачена договором, й після закінчення строку дії договору.

За таких обставин та з урахуванням заявлеих позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що визначаючи загальний розмір заборгованості, суд першої інстанції не врахував, що за домовленістю між сторонами позовна давність збільшена до трьох років, а також того, що після звернення АТ "Сбербанк" з вимогою про дострокове стягнення кредиту в повному обсязі, змінився порядок, умови і строк дії кредитного договору, тобто на час звернення з такою вимогою вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі, у зв`язку з чим суд не звернув уваги на те, що право кредитора нараховувати передбачені договором, зокрема, неустойку припинилося і кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення неустойки.

Зазначене свідчить про неповне встановлення судом першої  інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, порушення норм процесуального права, що проявилося у тому числі у невиконанні обов`язку належного дослідження доказів. 

З урахуванням підстав позову та викладених вище мотивів, та з урахуванням наданого позивачем розрахунку заборгованості за пенею наданого Акціонерним товариством «Сбербанк» на виконання ухвали Запорізького апеляційного суду від 12 серпня 2020 року, колегія суддів дійшла висновку, що з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СБЕРБАНК» підлягає стягненню:1) за Кредитним договором від 06 липня 2012 року №08#00017236939 - пеня за прострочення поверненння заборгованості за кредитом за період з 09 червня 2015 року по 03 лютого 2017 року в розмірі 6 556, 10 гривень, пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 30 листопада 2015 року по 03 лютого 2017 року в розмірі 1 558, 35 гривень.; 2) за Кредитним договором від 30 грудня 2014 року №41924-ФО/2014/8 - пеня за прострочення поверненння заборгованості за кредитом за період з 14 серпня 2015року по 03 лютого 2017 року в розмірі 50 307,80 гривень, пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 24 грудня 2015 року по 03 лютого 2017 року в розмірі 16 254,10 гривень.

З огляду на те, що загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника, в тому й числі пені визначено судом неправильно, тому рішення суду першої інстанції в чстині задоволення позову про стягненні, пені підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позову, у зв`язку з чим підлягає зміні загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню.

Доводи апеляційної скарги частково є виправданими.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до п.п. б, в п. 4 ч. 1 ст 382 ЦПК України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з нормами ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на строни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, за звернення з позовом до суду першої інстанції Публічне акціонерне товариство «Сбербанк» сплатило судовий збір у розмірі 2708,67 грн, що підтверджується платіжним дорученням №51153247 від 14 липня 2017 року (т. 1 а.с. 1) та 888,33 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 407675 від 04 січня 2018 року (т. 1 а.с. 110), що становило в загальному розмірі 3597,00 гривень.

За звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 серпня 2018 року Публічне акціонерне товариство «Сбербанк» сплатило судовий збір у розмірі 5 395,50 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 50583079 від 20 вересня 2018 року (т. 2 а.с. 55).

За звернення до Касаційного цивільного суду з касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року Публічне акціонерне товариство «Сбербанк» сплатило судовий збір у розмірі 7194,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 943607 від 09 січня 2019 року (т. 2 а.с. 121).

З огляду на ту обставину, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» задоволено частково, з ОСОБА_1  на користь АТ «Сбербанк» підлягає стягненню судовий збір за звернення з позовом до суду першої інстанції в розмірі  2420,99 гривень (161 399,54 х 3597,00 : 239 799,76); за звернення з апеляційною скаргою до апеляційного суду в розмірі  3631,49 гривень (161 399,54 х 5 395,50 : 239 799,76); за звернення з касаційною скаргою до касаційного цивільного суду в розмірі 4841,99 гривень (161 399,54 х 7194,00 : 239 799,76).

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сбербанк» задовольнити частково.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 серпня 2018 року у цій справі в частині стягнення пені скасувати, прийняти в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову, виклавши судове рішення в наступній редакції:

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СБЕРБАНК» заборгованість за кредитним договором № 08#00017236939 від 06 липня 2012 року в сумі 17 163,04 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 6635,24 грн, процентів за користування кредитом - 2413,55 грн, пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом - 6556,10 грн, пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом – 1558, 35 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СБЕРБАНК» заборгованість за кредитним договором № 41924-ФО/2014/8 від 30 грудня 2014 року в сумі 144 236, 50 гривень, яка складається з заборгованості за тілом кредиту – 46 634,85 грн, процентів за користування кредитом – 31 039,75 грн, пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом – 50 307, 80 грн, пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом – 16 254, 10 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СБЕРБАНК» судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 2420,99 грн, за подання апеляційної скарги в розмірі 3631,49 грн, за подання касаційної скарги в розмірі 4841, 99 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повна постанова складена 28 вересня 2020 року.

Головуючий, суддя СуддяСуддя

Подліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.