Справа № 2-471/2010

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем  України

    08 лютого 2010 року                 Кам'янець-Подільський міськрайонний суд

                        Хмельницької області

у складі: головуючого судді Вдовичинського А.В.

за участю секретаря  Якубовської М.Г.

позивача             ОСОБА_3

представника відповідача     Копотун А.В.            

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кам'янець-Подільському справу за позовом  ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства "Кам’янець-Подільське автотранспортне підприємство 16808" про стягнення заборгованості за договором, -

В С Т А Н О В И В:

    ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Кам’янець-Подільське автотранспортне підприємство 16808" (далі ?АТ ?ТП 16808”) про стягнення заборгованості за договором позики. В обґрунтування вимог вказує, що 01.12.2006 року між ним та ВАТ АТП-16808 було укладено договір позики, згідно з яким передав у власність відповідача 1000 гривень, а позичальник зобов’язався повернути йому вказані кошти. Як випливає зі місту договору, строк повернення вказаних коштів не зазначено. Відповідно до ч. 2 ст. 1049 ЦК України в листопаді 2007 року звернувся до відповідача із заявою про повернення мені суми боргу згідно договору позики. На своє звернення отримав відповідь від 22.11.2007 р. відповідача згідно з якої ВАТ АТП-16808 пропонувало отримати в касі тільки 490, 97 грн. Жодних причин зменшення суми позики повідомлено не було. В подальшому на свої звернення жодних відповідей не отримував, відповідач не повернув суму заборгованості. Просить суд на підставі ст.ст. 1049, 1050, ч.2 ст. 625 ЦК України стягнути з відповідача  на його користь суму заборгованості за договором позики в сумі 1444 грн. 00 коп. та судові витрати по справі. В суді позивач позовні вимоги збільшив, просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість з врахуванням суми інфляції за грудень 2009 р. включно та 3% річних відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України всього в розмірі 1567 грн. та судові витрати по справі, а всього 1742 грн. Суду позивач пояснив, що в нього на руках залишилась копія звернення до відповідача з вимогою про повернення позичкових коштів від 19.12.07 р., а тому не заперечує щодо стягнення інфляційних коштів згідно законодавства виходячи із цієї вимоги. Позивач просить позов задоволити.

    Представники відповідача в судовому засіданні позов визнали частково в розмірі 490 грн. 97 коп. Суду представники пояснили, що дійсно з позивачем під час роботи 01.12.06 р. було укладено договір позики безстроковий згідно якого підприємство позичила у нього 1000 грн. Однак в зв’язку з тим, що в листопаді-грудні 2006 р. позивачем під час роботи на підприємстві фактично було отримано більше заробітної плати ніж було нарахована на 509 грн. 53 коп., в зв’язку з цим вважають, що позов підлягає частковому задоволенню. На підприємстві наказ про стягнення надлишково сплачені позивачу коштів не видавався, позов до суду про стягнення цих коштів також не подавався.

 Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної справи № 2- 1171/07, матеріали справи в повному обсязі суд встановив наступне.

Під час роботи позивача на ВАТ ?ТП 16808” між ним та підприємством було укладено угоду займу(угоду позики) 01.12.2006 р. згідно якої ОСОБА_3 як займодавець передав у власність зайомщику – ВАТ ?ТП 16808” 1000(одну тисячу) грн. на певний період, а зайомщик зобов’язався повернути вказану суму займодавцю. Згідно п.3 договору угода вважається укладеною згідно фактичної передачі займодавцем зайомщику вказаної суми. Обумовлена угодою сума коштів була отримана ВАТ ?ТП 16808” від ОСОБА_3 01.12.2006 р., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 1091 від 01.12.2006 р., поясненнями позивача, представників відповідача.

Із змісту укладеного договору вбачається що строк повернення коштів підприємством займодавцю – позичкодавцю ОСОБА_3 не визначено.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.1049 ЦК України ?кщо договором не встановлений строк повернення позики, або цей строк визначений моментом пред’явлення вимоги, позика має бути повернута позичальником протягом 30 днів від дня пред’явлення вимоги про це, якщо інше не встановлено договором”.

Судом встановлено, що адміністрація ВАТ АТП-16808 зверталася до ОСОБА_3  листом № 531 з пропозицією одержати позичкові кошти в розмірі 490 грн. 97 коп. 22.11.2007 р. В свою чергу ОСОБА_3 з письмовою вимогою повернути позичені кошти в розмірі 1000 грн. звернувся до відповідача 19.12.2007 р. Копії зазначених листів приєднані до матеріалів справи.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України.

Ч.2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів встановлений договором або законом.

Суд враховуючи матеріали справи, пояснення сторін, дійшов до висновку, що заборгованість за укладеним між сторонами договором займу(позики) ОСОБА_3 підприємством не було повернуто. Суд критично оцінює пояснення представників відповідача, що фактично підприємство має перед позивачем заборгованість в розмірі всього 490 грн. 97 коп. з врахуванням переплат по заробітній платі які були здійснені підприємством позивачу в листопаді-грудні 2006 р. згідно видаткових касових ордерів № 689 від 30.11.2006 р. (362 грн. 28 коп.) та від 04.12.2006 р.(398 грн.30 коп.) оскільки відповідно до п.1 ч.2 ст.127 КЗпП України ?бмеження відрахувань із заробітної плати”: ?ідрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом(розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: для повернення сум, зайво  виплачених  внаслідок  лічильних помилок  якщо  працівник  не оспорює підстав  і  розміру  відрахування.  У  цих  випадках  власник  або уповноважений ним орган вправі видати  наказ  (розпорядження)  про відрахування  не  пізніше  одного  місяця з дня виплати неправильно обчисленої суми.

Ч.3 ст.233 КЗпП України встановлено річний строк звернення до суду із вимогами про стягнення з працівника переплат по заробітній платі, стягнення заподіяної підприємству матеріальної шкоди.

Згідно п.24 Пленуму Верховного Суду України N 13 від 24.12.99 ?ро практику застосування судами законодавства про оплату праці” встановлено, що ?ри вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням ст.127 КЗпП, суди мають враховувати, що: 1) вимоги  про  повернення  працівником  авансу,  виданого  в рахунок  заробітної  плати,  і  сум,  зайво  виплачених  внаслідок лічильних помилок,  розглядаються судами  в тому разі,  коли роботодавець не має можливості провести відрахування із заробітної плати у зв'язку  з  тим,  що  працівник оспорює підстави і розмір останнього, або минув місячний строк для видання відповідного наказу (розпорядження),  або з інших  причин. До   лічильних  помилок  належать  неправильності  в  обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий  період тощо. Роботодавець може звернутися із зазначеними вимогами до  суду стосовно  до  правил  ч.3  ст.233  КЗпП протягом одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум.

Крім цього, на думку суду, без отримання згоди позивача підприємство не мало право здійснити зарахування перевиплати заробітної плати в рахунок погашення заборгованості за договором позики.

Суд також враховує, що згідно рішення Кам’янець-Подільського міськрайонного суду по справі № 2-1771/07 від 04.04.2007 р. за позовом ОСОБА_3 до ВАТ ?ТП 16808” про скасування наказу № 53-к від 26.12.2006 р. в частині звільнення з роботи та стягнення середньої заробітної плати за вимушений прогул, яке набуло законної сили 15.06.07 р. згідно ухвали апеляційного суду Хмельницької області, встановлено, що наказом від 26.12.06 р. № 53-к по ВАТ ?ТП 16808” було звільнено з 31.12.2006 р. ОСОБА_3 на підставі ст.36 п.2 КЗпП України і з останнім проведено в повному об’ємі розрахунок, що визнається сторонами.

В зв’язку з цим суд дійшов до висновку, що сума заборгованості підприємством перед позивачем становить 1000 грн. і вона підлягає йому поверненню з врахуванням положень ч.1 ст. 1050 ЦК України та ч.2 ст. 625 ЦК України, тобто з врахуванням розміру інфляції за період з 19 січня 2008 р. по 08 лютого 2010 р. та 3% річних за цей період.

Інфляція за лютий 2008 року – грудень 2009 рік складає: 102,7%(лютий 2008 р.) х 103,8 %(березень 2008 р.) х 103,1%(квітень 2008 р.) х 101,3%(травень 2008 р.) х 100,8%(червень 2008 р.) х 99,5%(липень 2008 р.) х 99,9%(серпень 2008 р.) х 101,1%(вересень 2008 р.) х 101,7% (жовтень 2008 р.) х 101,5 %(листопад 2008 р.) х 102,1%(грудень 2008 р.) х 102,9% (січень 2009 р.) х 101,5%(лютий 2009 р.) х 101,4 %(березень 2009 р.) х 100,9%(квітень 2009 р.) х 100,5%(травень 2009 р.) х 101,1%(червень 2009 р.) х 99,9%(липень 2009 р.) х 99,8%(серпень 2009 р.) х 100,8%(вересень 2009 р.) х 100,9% (жовтень 2009 р.) х 101,1 %(листопад 2009 р.) х 100,9%(грудень 2009 р.) = 133,4%

Розмір заборгованості з врахуванням індексу інфляції складає:

1000 грн. х 133,4% = 1134 грн.

3% річних за період з 19 січня 2008 р. по 18 січня 2010 р.= (3% х 1000 грн.) х 2 роки = 60 грн.

3% річних за період з 19 січня 2010 р. по 08 лютого 2010 р. = (3% х 1000 грн.) : 365 днів х 20 днів = 1 грн. 64 коп.

З врахуванням вимог позивача стягнути з відповідача 1567 грн. заборгованості з врахуванням індексу інфляції і 3 % річних, оскільки за розрахунками суду фактично підлягає стягненню 1334 грн. заборгованості за договором займу від 01.12.2006 р. з врахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми в розмірі 61 грн. 64 коп., а тому суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України якщо   позов   задоволено   частково,   судові   витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 610, 625, 629, 1046-1050 ЦК України, ст.ст.127, 233 КЗпП України, ст.ст. 9, 10,  57-61, 64, 88, 213-215, 218 ЦПК Украни, суд,-

Вирішив:

Позов задоволити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Кам’янець-Подільське автотранспортне підприємство 16808"(код ЗКПО 03119285, р/р 26005890032661 в філії АКБ ?крсоцбанк” м.Хмельницького, МФО 315018; вул.Драй-Хмари, 50, м.Кам’янець-Подільський, 32300) на користь ОСОБА_3 1334 грн. заборгованості за договором займу від 01.12.2006 р. з врахуванням встановленого індексу інфляції, три проценти річних від простроченої суми в розмірі 61 грн. 64 коп.,  96 грн. 14 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 40 грн. 86 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду  набирає законної сили  після  закінчення строку  подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне  оскарження, але апеляційна скарга не була  подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження,  рішення  суду набирає  законної  сили після закінчення цього строку. У разі подання  апеляційної  скарги рішення, якщо  його  не  скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Хмельницької області через Кам`янець-Подільський міськрайонний суд. Неподання заяви про апеляційне оскарження не позбавляє права сторін подати апеляційну скаргу у строк встановлений для подання заяви.

Суддя: