Справа № 2-944/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2010 року                   Індустріальний  районний суд м. Дніпропетровська

в складі : головуючого  судді       Зосименко С.Г.

                при секретарі                Карпенко В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  м. Дніпропетровська цивільну  справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

 У лютому 2010 року позивач звернувся до суду з позовом  до відповідача про визнання кредитного договору недійсним. В позовній заяві позивач посилається на те, що 18.10.2006 року між ним та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11059373000, за яким відповідач надав позивачу кредит у розмірі 5000,00 доларів США терміном до 17.04.2008 року із сплатою 24,00 % річних за користування кредитними коштами. При укладанні кредитного договору відповідачем не було дотримано вимоги законодавства щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії для надання кредиту в іноземній валюті. Також на момент укладання кредитного договору № 11059373000 курс іноземної валюти складав 1 долар США = 5,05 грн., а на сьогоднішній день 1 долар США = 8,1 грн. Тому через підвищення курсу сума заборгованості за кредитом, яку необхідно сплатити ОСОБА_1 зросла, значно погіршився фінансовий стан позивача. Крім того, умови кредитного договору, що діють на даний час, суперечать принципу добросовісності та справедливості, оскільки всі ризики знецінення національної валюти України банк покладає виключно на позичальника за кредитним договором та споживача кредитних послуг, є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду позичальника. Просив визнати договір про надання споживчого кредиту № 11059373000 від 18.10.2006 року, укладений між позивачем ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк», недійсним, судові витрати покласти на відповідача.

Представник позивача у судове засідання з’явилася. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Суду пояснила, що у зв’язку з підвищенням курсу іноземної валюти сума заборгованості за кредитом значно зросла. Під час укладання кредитного договору та наданні кредиту в іноземній валюті  у відповідача була відсутня індивідуальна ліцензія. Також умови кредитного договору № 11059373000 не відповідають принципу справедливості, який є одним із основних принципів цивільно-правових відносин, та суперечать діючому законодавству.

Представник відповідача у судове засідання з’явився. Позовні вимоги не визнав. Суду пояснив, що 18.10.2006 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11059373000, за яким відповідач надав позивачу кредит у розмірі 5000,00 доларів США. Позивач свідомо звернувся до банку з метою отримання кредиту саме в іноземній валюті та відповідно до умов договору підтвердив, що повністю розуміє всі умови договору, свої права та обов’язки за договором і погоджується з ними. В кредитному договорі сума, яка підлягає поверненню, зазначена саме в іноземній валюті, також договір не містить умов щодо можливості повернення кредиту в іншій валюті, ніж та, в якій він був отриманий позичальником. 24 грудня 2001 року Національним банком України видано АКІБ «УкрСиббанк» банківську ліцензію № 75 на право здійснювати банківські операції, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та письмовий Дозвіл № 75-2 від 19 листопада 2002 року на право здійснювати операції з валютними цінностями. Таким чином, банк має право здійснювати операції з іноземною валютою, у тому числі операції з надання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю від 19.02.1993 р., Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам та нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Згідно п.5.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року за № 275 письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю від 19.02.1993 року за № 15-93.  Відповідно до п. «в» ч. 4 Декрету індивідуальні ліцензії видаються на операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Оскільки чинним законодавством не встановлені будь-які обмеження чи вимоги щодо сум та термінів кредитів в іноземній валюті, які надаються або залучаються резидентами України, банк не має зобов’язань щодо отримання індивідуальних ліцензій Національного банку України для надання кредитів в іноземній валюті, висновок позивача про обов’язковість отримання банком або позичальником індивідуальної ліцензії для кредитування в іноземній валюті незалежно від сум та термінів грошових коштів, які надаються банком, суперечить положенням ст. 19 Конституції України за якими правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи,  вважає, що позов задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини. 18.10.2006 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11059373000, за яким відповідач надав позивачу кредит у розмірі 5000,00 доларів США терміном до 17.04.2008 року із сплатою 24,00 % річних за користування кредитними коштами. У зв’язку з підвищенням курсу іноземної валюти сума заборгованості за кредитом, яку необхідно сплатити ОСОБА_1,  зросла. Через погіршення матеріального становища позивач не має змоги виплачувати заборгованість за кредитом за курсом іноземної валюти, що діє на сьогоднішній день.

Відповідно до п. 1.1. Договору про надання споживчого кредиту № 11059373000 від 18.10.2006 року Банк зобов’язався надати Позичальнику, а Позичальник зобов’язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит в іноземній валюті в сумі 5000,00 доларів США та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що  підлягає сплаті у гривнях, визначається з офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з п. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Статтею 19 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, банківська ліцензія надається Національним банком України.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи 24 грудня 2001 року Національним банком України видано АКІБ «УкрСиббанк» банківську ліцензію № 75 на право здійснювати банківські операції, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та письмовий Дозвіл № 75-2 від 19 листопада 2002 року на право здійснювати операції з валютними цінностями.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам та нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Відповідно до п. 5.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року за № 275 письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю від 19.02.1993 року за № 15-93.

              Відповідно до п. 2.3. вищевказаного Положення за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України. Оскільки ПАТ «УкрСиббанк» було отримано банківську ліцензію та дозвіл Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями, то, відповідно, банк має право здійснювати операції щодо розміщення іноземної валюти.

              Згідно з п. 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Національного банку України від 14.11.2004 року № 483, використання іноземної валюти на території України платежу як засобу без ліцензії дозволяється якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.

             З 18 грудня 2009 року правонаступником всіх прав та обов’язків позивача – Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», що підтверджується Статутом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»  в новій редакції, зареєстрованого 18.12.2009 року за № 14801050045005624, Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи ПАТ «УкрСиббанк» (серія А01 № 423320), виданим 18.12.2009 року виконавчим комітетом Харківської міської ради.

           За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.  

           Згідно ст. 88 ЦПК України з позивача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп.

           На підставі викладеного та керуючись ст. 533 ЦК України, Декретом Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю від 19.02.1993 р. № 15-93, Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.07. 2001 р. за № 275,  Законом України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 р.,  ст. ст. 15, 30, 60, 88, 89,  213, 214, 215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги або без подання заяви про апеляційне оскарження шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10-ти днів з дня проголошення рішення.

Суддя                                                                                                  С.Г. Зосименко