Справа №  2-1227/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2010 року   Торезький  міський суд  Донецької області в складі:

головуючого                                                 Стріжакової Т.В.

при секретарі                                                 Пекунової Є.Г.

розглянувши в залі суду в м.Торезі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України в м.Торезі про визнання дій противоправними, зобов’язання здійснити виплату недоплаченої допомоги,  -  

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій противоправними, зобов’язання здійснити виплату недоплаченої допомоги. Свої вимоги мотивує тим, що він є дитиною війни. Згідно зі ст.71 ЗУ «Про державний бюджет на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право в 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах в межах видатків, передбачених відповідними бюджетними програмами. Дана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах, розмірах тільки тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Таким чином, нарахування та виплата в 2009 році дітям війни підвищення до пенсії повинно нараховуватися відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Згідно із ч.1ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком при наявності у чоловіків 25, а у  жінок – 20 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом. Згідно абз.2ч.1ст.2 ЗУ «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком. Згідно ст.54 ЗУ «Про державний бюджет на 2009 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу, що втратила працездатність в розмірах, які діяли в грудні 2008 року, тобто 498грн. Отже, підвищення до пенсії дітям війни повинно було нараховуватись виходячи із зазначених вище розмірів. Однак в 2009 році підвищення дітям війни виплачувалося йому в УПФУ в менших розмірах, що не ґрунтується на нормах ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого є наявні правові підстави для визнання протиправними дії, бездіяльності УПФУ в порушенні права на отримання підвищеного розміру пенсії з 01.01.2009 року по 31.01.2009 року відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Свідомий обман державою своїх громадян перебуває за рамками усвідомлення нормальної людини і сукупності із тим, що він - літня людина з поганим станом здоров'я у силу свого віку, хворіє з 2009 року по теперішній час, що підтверджується записами амбулаторної карти. Грошові зобов’язання держави щодо громадянина в світлі рішень Європейського суду з прав людини та ст. 1 Протоколу № 1 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розцінюються як власність громадянина, суми пенсій, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь- яким строком (ст.87 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»).

Просить визнати дії відповідача протиправними. зобов’язати УПФУ в м. Торезі нарахувати йому щомісячну доплату до пенсії як «дитині війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Позивач, повідомлений в установленому порядку про час та місце розгляду  справи, подав до суду заяву, в якій вказав, що вимоги визнає в повному обсязі, просить справу розглянути у його відсутність.

Відповідач, повідомлений в установленому порядку про час та місце розгляду справи,  у судове засідання представника не направив, направив до суду заперечення за позовом, просив справу розглянути у його відсутність.

Дослідивши матеріали справи судом фактично встановлено , що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком та відноситься до категорії осіб із статусом «дитина війни» -  осіб, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, про що свідчить відбиток штампу у пенсійному посвідченні позивача № НОМЕР_1 (а.с.6).

У запереченнях відповідача   УПФУ вказано, що позивач перебуває на обліку в УПФУ як отримувач пенсії за віком, на підставі змін ЗУ №3235-У1 від 20.12.2005р., ЗУ Про державний бюджет на відповідний рік позивачу виплати допомоги як дитині війни проводилися в розмірі 10% від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність; розмір підвищення пенсії нарахований вірно, згідно із нормами діючого законодавства. Позивачем пропущений строк звернення до суду,  що є підставою для відмови у позові. У позові просить відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй (ст.8). Органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (ч.2 ст.19).   Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст.22). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі втрати працездатності, в інших випадках, передбачених законом (ст.46).

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійснення правосуддя» передбачено, що конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя. Пунктом 5 даної постанови визначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність як конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить закону, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»   державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом не можуть бути обмежені  або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Статтею 6 даного Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а статтею 7 передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно зі ст.1 розділу ІV Прикінцевих положень ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV від 18.11.2004р., цей закон набирає чинності 01.01.2006р.

Статтею 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає ЗУ «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. №966-14, а також ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії» від 5.10.2000р. №2017-111, згідно із ст.1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи із вимог Конституції України і повинні їй відповідати.

ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії» у ст.17 передбачено, що до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір пенсії за віком; основні соціальні гарантії не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ч.3 ст.4 ЗУ «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджуються Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується у офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Відповідно до ст.71 ЗУ «Про державний бюджет на 2009 рік » КМУ надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Дана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Суд не приймає аргумент органу державної влади щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. Щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» вказано, що така відмова є свавільною та незаконною. З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у даному рішенні, реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, судом не можуть бути  прийняті до уваги.

Судом встановлено, що всупереч ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» УПФУ підвищення до пенсії позивачеві за період за 2009 рік не нарахувало і пенсія виплачувалась не у повному обсязі. Тому бездіяльність УПФУ у вказаний період є протиправною, такою, що не відповідає ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а вимоги позивача про зобов’язати УПФУ здійснити нарахування та виплату позивачу як «дитині війни» за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року підвищення до пенсії відповідно ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», в редакції, яка діяла в ці періоди, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з врахуванням фактично отриманих сум підлягають задоволенню.

Керуючись ст.1, 3, ч.2 ст.6, ст.8, ч.2 ст.19, ст.22, ст.46, ч.1 ст.50, 92,152 Конституції України,  Законами України: ч.2 ст.3, ст.6, 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ЗУ «Про прожитковий мінімум», ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії», ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року N6-рп/2007, від 22.05.2008 року №10-рп, ст.ст.3,10, 15,60,79,197,209,210,212,214,215,223 ЦПК України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в місті Торезі Донецької області по нездійсненню нарахування та виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 як «дитині війни» за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року в розмірах, передбачених ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».  

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в місті Торезі Донецької області здійснити виплату на користь ОСОБА_1 як «дитині війни» за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року підвищення до пенсії відповідно ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, з врахуванням фактично отриманих сум.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження рішення та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Торезький міський суд. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:                                                     Т.В.Стріжакова